Ухвала суду № 54755478, 14.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2015 року м. Київ К/9991/62897/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05.07.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.08.2011

у справі № 2а-2682/11/1270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат»

до Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05.07.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.08.2011, позов задоволено повністю. Визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.03.2011 21.03.2011 № 0000152340 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Краснодонська об'єднана державна податкова інспекція Луганської області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову повністю. Державна податкова інспекція вважає, що суди порушили норми матеріального і процесуального права, посилаючись при цьому на обставини, з яких податкова інспекція виходила при складанні оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Підставою для зменшення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 21.03.2011 № 0000152340 бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 1022857,47 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 175260 грн. через часткове відшкодування на час проведення перевірки податку на додану вартість слугували висновки невиїзної позапланової перевірки від 21.03.2011 № 231/23-31048718, про порушення позивачем вимог п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягало у неправомірному віднесенні позивачем до складу:

податкового кредиту за грудень 2008 року сплаченого постачальнику в цьому періоді податку на додану вартість та у неправомірному заявленні за січень 2008 року до бюджетного відшкодування податку в сумі 657126 грн. за операціями з придбання основних фондів (нежитлових будівель трубоелектрозварювального цеху за адресою: Луганська обл., м. Краснодон, проспект 60-років СРСР, буд. 8а.) у ТОВ «Чижи» за договором від 14.12.2007. Податковий орган вважає, що позивач не має права на бюджетне відшкодування, оскільки вартість основних фондів, за якою позивач їх придбав (4618265,59 грн., в т.ч. ПДВ 769710,93 грн.), є вищою за балансову вартість, за якою такі фонди обліковувались на балансі постачальника. При цьому реальне вчинення господарських операцій з придбання позивачем у ТОВ «Чижи» основних фондів податковим органом не заперечується;

податкового кредиту за лютий 2008 року сплаченого постачальнику в цьому періоді податку на додану вартість та у неправомірному заявленні за березень 2008 року до бюджетного відшкодування податку в сумі 7631 грн. за операціями з придбання товару у ПП «Ресурс-М» за договором від 18.02.2008 № 18/02. Податковий орган вважає, що позивач не має права на бюджетне відшкодування, оскільки податковим органом на запит не отримано від іншого контролюючого органу відповіді на проведення зустрічної перевірки ПП «Ресурс-М». При цьому реальне вчинення господарських операцій з придбання позивачем у ПП «Ресурс-М» товару податковим органом не заперечується;

податкового кредиту за березень 2008 року сплаченого постачальнику в цьому періоді податку на додану вартість та у неправомірному заявленні за квітень 2008 року до бюджетного відшкодування податку в сумі 36286,33 грн. за операціями з придбання товару у ТОВ «Українська гірська металургійна компанія «Дніпропетровськ». Податковий орган вважає, що позивач не має права на бюджетне відшкодування, оскільки довідкою про результати невиїзної перевірки ТОВ «Українська гірська металургійна компанія «Дніпропетровськ» від 21.12.2009 № 40392/7/08-02/3-4 взаємовідносини з позивачем підтверджено, однак на підставі даних системи автоматизованого співставлення на рівні ДПА України встановлено розбіжності між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями постачальниками більше однієї тисячі гривень.

Позивачу було частково відшкодовано заявлені суми бюджетного відшкодування за вказаними вище операціями, а решти сум бюджетної заборгованості стягнуто за постановами адміністративних судів, які набрали законної сили. Так, за постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13.10.2009 у справі № 2а-704/09/1270 стягнуто на користь позивача бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 434624 грн. за січень 2008 року. За постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20.01.2009 у справі № 2а-19979/08 (2а-705/09) стягнуто на користь позивача бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 31068 грн. за березень 2008 року. За постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20.01.2009 у справі № 2а-19977/08 стягнуто на користь позивача бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 284831,67 грн. за квітень 2008 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України

обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

До того ж за умови фактичного здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів, а фактичне вчинення податковим органом не оспорюється, за відсутністю з боку платника порушення вимог п.п. 7.4.5. п. 7.4., 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону при формуванні податкового кредиту, вимог п.п. 7.7.1-7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону при обчисленні від'ємного значення та заявленні його до бюджетного відшкодування, платник податку на додану вартість має право на бюджетне відшкодування.

Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить право на заявлення до бюджетного відшкодування податку на додану вартість та на отримання такого відшкодування залежно від факту проведення зустрічних перевірок контрагентів та підтвердження такими перевірками факту декларування та сплати останніми податку на додану вартість.

У разі якщо контрагент не виконав свого обов'язку щодо звітування, нарахування та сплати податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, адже Законом України «Про податок на додану вартість» іншого не передбачено.

Щодо доводів податкового органу, викладених в касаційній скарзі, про заниження позивачем бази оподаткування внаслідок визначення податку на додану вартість виходячи з бази оподаткування, яка є вищою ніж балансова вартість придбаних основних фондів, то такі доводи є безпідставними.

Відповідно до статті 4 Закону України «про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)).

Отже, базою оподаткування за оподатковуваною операцією є договірна вартість, але не нижча за звичайні ціни. Податковий орган, вважаючи, що позивач занизив базу оподаткування за операцій з поставки основних фондів, не наводить обставин та доказів, які б вказували, що позивач, обчислюючи базу оподаткування з таких операцій, виходив з договірної вартості, яка є нижчою за звичайні ціни. Як вказано раніше, позиція податкового органу зводиться до того, що при обчисленні бази оподаткування позивач повинен був виходити з балансової вартості основних фондів, за якою вони обліковувались у постачальника на балансі. Однак закон не передбачає, що у разі поставки основних фондів оподаткування визначається виходячи з балансової вартості таких основних фондів.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та вважає за правильне залишити оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05.07.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.08.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В.Ланченко

Ю.І. Цвіркун