Постанова № 54755021, 03.12.2015, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2015 року м. Житомир справа № 806/4935/15

категорія 8.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Липи В.А.,

секретар судового засідання Костарчук О.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.07.2014 року № НОМЕР_1, від 15.07.2014 року № НОМЕР_2,

встановив:

У жовтні 2015 року Приватне акціонерне товариство "Житомирський меблевий комбінат" (далі - позивач, ПАТ "Житомирський меблевий комбінат") звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - відповідач 1, Житомирська ОДПІ), Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області (далі - відповідач 2) з урахуванням поданих уточнень з наступними вимогами:

- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Житомирської ОДПІ №0001302201 від 15.07.2014 року та №0001312201 від 15.07.2014 року;

- стягнути з Державного бюджету України 389887,00 грн, шляхом перерахування їх на розрахунковий рахунок підприємства;

- стягнути з Державного бюджету України понесені позивачем судові витрати.

В обґрунтування своїх позовних вимог ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" зазначало, що висновки Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області, зафіксовані у акті планової виїзної документальної перевірки є хибними та необґрунтованими. На думку позивача, факт здійснення фінансово-господарських операцій із контрагентами підтверджується належно оформленими первинними документами. Господарські операції з суб'єктами господарювання відповідали вимогам закону, податкові накладні містять повну деталізацію товарів, що відповідає порядку їх заповнення. Також позивач наголошував на тому, що зазначені в актах обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення витрат до валових витрат та формування податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має усі документальні підтвердження розміру своїх витрат.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі і просив їх задовольнити.

Представники відповідача 1 позовні вимоги не визнали і просили у їх задоволенні відмовити. Пояснили, що оспорюване повідомлення-рішення скасуванню не підлягає у зв'язку з тим, що прийняте на підставі обґрунтованих висновків перевірки.

Представник відповідача 2 позовні вимоги не визнав з огляду на подані письмові заперечення, просив у їх задоволенні відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з таких підстав.

Встановлено, що працівниками Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області було проведено планову документальну виїзну перевірку ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.07.2012 по 31.12.2013 та з питань вимог законодавства по єдиному внеску за період з 01.01.2011 по 31.12.2013.

За результатами перевірки контролюючим органом складено акт № 3503/06-25-22-01/32747172 від 06 червня 2015 року.

Перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирський меблевий комбінат":

- п. 138.1 ст. 138, пп.139.1.1, 139.1.1, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 40 2706,00 грн, у тому числі за 2013 рік - 402706,00 грн;

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10, ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 9905,00 грн, у тому числі по періодам - серпень 2013 року - 9905,00 грн;

- п. 160.2 ст.160 Податкового кодексу України від 02.12.2010, № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями) - при виплаті нерезиденту "JAMENDO SA" ліцензійної винагороди за користування музичними творами (роялті) в сумі 423 дол. США, що еквівалентно 3381,04 грн ПрАТ "Житомирський меблевий комбінат" не утримав та не перерахував до бюджету податок з доходів не резидентів в сумі 507,00 грн;

- п. 103.9 статті Податкового кодексу України від 02.12.2010, № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями) не надано до Житомирської ОДПІ додаток "ПН" про виплачені доходи нерезиденту "JAMENDO SA" до податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік;

- п.п 164.1.1 п. 164.1 ст. 164, п. 167.1 ст. 167 та п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України від 02.12.2010, № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), що призвело до не утримання податку з доходів фізичних осіб в сумі 1261,28 грн.

Не погоджуючись з висновками перевірки, Товариством було подано заперечення у адміністративному порядку.

Актом № 4538/06-25-22-01/32744172 від 10.07.2015 про результати позапланової виїзної документальної перевірки приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат", з питань, що стали предметом оскарження по запереченню (№ 660 від 17.06.2014, вх. 12521/10 від 18.06.2014) до акту перевірки від 06.06.2014 № 3503/06-25-22-01/32744172, зазначено, що в результаті проведеної перевірки п. 4 акту перевірки від 06.06.2014 № 3503/06-25-22-01/32744172 "Висновок" викладено у наступній редакції:

- п. 138.1 ст. 138, пп.139.1.1, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010, № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 250 019,00 грн у тому числі за 2013 рік - 250 019,00 грн;

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010, № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 9905,05 грн, в тому числі по періодам - серпень 2013 року - 9905,00 грн.

На підставі вказаних актів перевірки контролюючим органом 15 липня 2014 року Житомирською ОДПІ прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0001302201, яким збільшено грошове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств на 250 019,00 грн та нараховано 125 010,00 грн штрафу;

- №0001312201, яким збільшено грошове зобовязання з податку на додану вартість на 9 905,00 грн та нараховано 4 953,00 грн штрафу.

Підставою для висновку зробленого відповідачем 1 стали наступні твердження які були відображенні у вищезазначених актах:

- віднесення підприємством до складу фінансових витрат витрати, повязаних з нарахуванням і сплатою відсотків за користування кредитними коштами на загальну суму 1266 368,00 грн за 2013 рік відповідно до договорів позики № 4-А від 16.05.2013 та №19 - А від 18.11.2013 року. По даним договорам ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" віднесено до складу фінансових витрат витрати, повязані з нарахуванням та сплатою відсотків за користування кредитними коштами на загальну суму 1266368,0 грн. Відповідно до даних бухгалтерського обліку нараховані підприємством відсотки не знайшли свого відображення в складі витрат відповідно до бухгалтерського проведення Д95 К684; Д684 КЗ11.

- до перевірки не було надано відповідних банківських документів, які б підтверджували факт нарахування та перерахування відсотків за користування кредитними коштами;

- віднесення ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" до складу інших витрат витрати на загальну суму 49522,00 грн за 2013 рік, по яким не доведено факт їх повязаності з веденням господарської діяльності підприємства та не підтверджені відповідними первинними документами, а саме: надання консультаційних та організаційних послуг із забезпечення та організації виступу за участю артистів "Ретро-бенд Холіде" від ТОВ "Профі-ЮА" в сумі 16 912,00 грн; надання консультаційних та організаційних послуг із забезпечення та організації виступу за участю артиста Лама від ТОВ "Профі-ЮА" в сумі 32610,00 грн.

- неправомірне віднесення ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" до складу податкового кредиту ПДВ з вартості придбаних сировини та товарів від постачальників, по яким не було доведено їх подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а саме: -податкова накладна від 29.08.2013 №3 на суму ПДВ 3382,50 грн від отриманих послуг із забезпечення та організації виступу артистів Ретро-бенд Холідей; - податкова накладна від 29.08.2013 №2 на суму ПДВ 6521,90 грн від отриманих послуг із забезпечення та організації виступу артистів Лама.

Приватне акціонерне товариство "Житомирський меблевий комбінат" не погоджується із податковими повідомленнями - рішеннями відповідача оскаржує їх в судовому порядку.

Предметом оскарження позивачем є наступні податкові повідомлення - рішення:

- №0001302201, яким збільшено грошове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств на 250 019,00 грн та нараховано 125 010,00 грн штрафу;

- №0001312201, яким збільшено грошове зобовязання з податку на додану вартість на 9 905,00 грн та нараховано 4 953,00 грн штрафу.

Вирішуючи питання щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту та валових витрат у частинах, які покладені в основу спірних податкових повідомлень -рішень, суд виходив з наступного.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України).

Згідно зі пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі ПК України), для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

У відповідності до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.1 статті 138 ПК України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно зі пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Пунктом 138.10.5 ПК України передбачено, що до складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Відповідно до абзацу першого пункту 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Від'ємне значення як результат розрахунку об'єкта оподаткування, отриманий від ведення діяльності, яка підлягає патентуванню, не враховується для цілей абзацу першого цього пункту та відшкодовується за рахунок доходів, отриманих у майбутніх податкових періодах від такої діяльності (п. 150.1 ст. 150 ПК України).

В силу приписів пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Податковий кредит, згідно із п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно зі п. 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно зі п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Пунктом 201.2 статті 201 ПК України визначено, що форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

Згідно зі п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.3 статті 200 ПК України закріплено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валові витрати з метою оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Бухгалтерський облік, згідно зі ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон), є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

У відповідності до частини 1 і 2 статті 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (абз. 11 ст. 1 Закону).

Таким чином, визначальним фактором для формування податкового кредиту з ПДВ є зв'язок придбаних товарів (робіт, послуг) із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів, що відображають реальність таких господарських операцій.

У свою чергу, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому у листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).

Судом встановлено, що ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" 16.05.2013 було укладено з ТОВ "Компанія з управління активами "Максимум Груп", що діяла в інтересах ПВІФНВЗТ "АйБіСі КЕПІТАЛ" Договір про надання позики №4-А.

За умовами даного Договору ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" отримує у Позикодавця 3 700 000,00 грн позики під 38% річних від суми одержаної позики. Відсотки сплачуються до 31.12.2014.

На виконання Договору про надання позики №4-А від 16.05.2013, ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" 16.05.2013 було отримано частину позики в розмірі 3000000,00 грн та 17.05.2013 отримано 700000,00 грн позики.

За користування позикою ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" було нараховано та сплачено ТОВ "Компанія з управління активами "Максимум Груп" ( ПВІФНВЗТ "АйБіСі КЕПІТАЛ") відсотки в наступні строки і розмірах: 01.06.2013нараховано 60 904,04 грн відсотків; 29.06.2013нараховано 115 561,64 грн відсотків; 31.07.2013 нараховано 119 413,55 грн відсотків; 31.08.2013 нараховано 119 413,55 грн відсотків; 30.09.2013 нараховано 115561,64 грн відсотків; 31.10.2013 нараховано 119 413,55 грн відсотків; 30.11.2013 нараховано 115 561,64 грн відсотків; 31.12.2013 нараховано 119 413,55 грн відсотків. Всього нараховано - 885 243,16 грн відсотків. 18.06.2013 сплачено 60 904,04 грн відсотків; 16.07.2013 сплачено 115 561,64 грн відсотків; 19.08.2013 сплачено 50 260,55 грн відсотків; 04.09.2013 сплачено 119 413,55 грн відсотків; 16.09.2013 сплачено 69 153,00 грн відсотків; 06.11.2013 сплачено 115 561,64 грн відсотків; 07.11.2013 сплачено 119 413,55 грн відсотків. Всього сплачено - 650 267,97 грн відсотків.

ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" 18.11.2013 було укладено з ТОВ "Компанія з управління активами "Максимум Груп", що діяла в інтересах ПВІФНВЗТ "АйБіСі КЕПІТАЛ" Договір про надання позики №19-А.

За умовами даного Договору "Житомирський меблевий комбінат" отримує у Позикодавця 32000000,00 грн. позики під 33% річних від суми одержаної позики. Відсотки сплачуються до 31.12.2014.

На виконання Договору про надання позики №19-А від 18.11.2013, ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" 18.12.2013 було отримано частину позики в розмірі 5547000,00 грн та 19.12.2013 отримано 26 453 000,00 грн позики.

За користування позикою ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" 31.12.2013 було нараховано ТОВ "Компанія з управління активами "Максимум Груп" (ПВІФНВЗТ "АйБіСі КЕПІТАЛ") 381 124,73 грн відсотків.

Факт нарахування та сплати відсотків на загальну суму 1 266 367,89 грн за Договорами про надання позики №4-А від 16.05.2013 та №19-А від 18.11.2013 підтверджується первинними документами - Договорами про надання позики, рахунками-фактурами, виписаними ТОВ "Компанія з управління активами "Максимум Груп" ( ПВІФНВЗТ "АйБіСі КЕПІТАЛ") та банківськими платіжними дорученнями про сплату ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" процентів.

Факт відображення нарахованих відсотків в сумі 1 266 367,89 грн в складі фінансових витрат в бухгалтерському обліку, в тому числі й в бухгалтерських проведеннях Д95 К684; Д684 КЗ11, підтверджується витягами з бухгалтерського обліку ПАТ "Житомирський меблевий комбінат", а саме бухгалтерськими проводками - аналізами субконто, картками рахунками 5050000, картками рахунками 6841000, виписками про рухи документів.

За таких обставин, суд вважає, що висновки контролюючого органу про неправомірність віднесення ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" до складу фінансових витрат, витрат пов'язаних із нарахуванням і сплатою відсотків за Договорами позики №4-А від 16.05.2013 та №19-А від 18.11.2013 через не відображення таких витрат в бухгалтерському обліку підприємства та відсутність банківських документів, спростовуються вищевказаними доказами (первинними і бухгалтерськими документами).

Стосовно доводів контролюючого органу щодо віднесення ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" до складу інших витрат витрати на загальну суму 49 522,00 грн за 2013 рік, по яким не доведено факт їх повязаності з веденням господарської діяльності підприємства та не підтверджені відповідними первинними документами, а саме: надання консультаційних та організаційних послуг із забезпечення та організації виступу за участю артистів "Ретро-бенд Холіде" від ТОВ "Профі-ЮА" в сумі 16912,00 грн; 2) надання консультаційних та організаційних послуг із забезпечення та організації виступу за участю артиста Лама від ТОВ "Профі-ЮА" в сумі 32 610,00 грн, то суд зазначає наступне.

14 серпня 2013 року ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" укладено з ТОВ "ПРОФІ ЮА" Договори №03/03-07.2013 та №14/08.2013 про надання консультаційних та організаційних послуг, відповідно до яких ТОВ "ПРОФІ ЮА" надано послуги із забезпечення присутності групи артистів Лама та Ретро-бенд Холідей та організації їх виступу на заході, організованому ПAT "Житомирський меблевий комбінат".

Пунктом 1.2 вказаних договорів встановлено, що метою організації та проведення заходу являється реклама ТРЦ Глобал UA, м. Житомир, створення позитивного іміджу ТРЦ Глобал UA, висвітлення інформації про діяльність ТРЦ Глобал UA, залучення потенційних орендарів приміщень в ТРЦ Глобал UA.

21 вересня 2013 року ПAT "Житомирський меблевий комбінат" було проведено концерт, участь в якому взяли артисти Лама та Ретро-бенд-Холідей. Концерт проводився з метою реклами ТРЦ Глобал UA, власником якого являється ПAT "Житомирський меблевий комбінат".

Також суд враховує, що відповідно до Закону України "Про рекламу" реклама - це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Законом України "Про рекламу" не встановлено обмежень щодо способів проведення реклами, таким чином будь-яка інформація (усна, письмова), що містить у собі дані про фірму та її господарську діяльність, є рекламою.

Відповідно до пп. 138.10.3 п.138.10 ст.138 ПК України до складу інших витрат підприємства включаються витрати на збут. Згідно з цим підпунктом витрати на збут включають витрати, повязані з реалізацією товарів, а саме - витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

За таких обставин, та враховуючи вище викладене витрати ПAT "Житомирський меблевий комбінат" на оплату забезпечення присутності групи артистів Лама та Ретро-бенд Холідей та організації їх виступу на заході, організованому ПAT "Житомирський меблевий комбінат" з метою реклами ТРЦ Глобал UA, правомірно віднесені до складу витрат підприємства.

Щодо твердження контролюючого органу про неправомірне віднесення ПAT "Житомирський меблевий комбінат" до складу податкового кредиту ПДВ з вартості придбаних сировини та товарів від постачальників, по яким не було доведено їх подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а саме: податкова накладна від 29.08.2013 №3 на суму ПДВ 3382,50 грн від отриманих послуг із забезпечення та організації виступу артистів Ретро-бенд Холідей; податкова накладна від 29.08.2013 №2 на суму ПДВ 6521,90 грн від отриманих послуг із забезпечення та організації виступу артистів Лама, то суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" має належним чином виписані податкові накладні по операціям з ТОВ "ПРОФІ ЮА", докази оплати отриманих послуг, належним чином оформлені договори та акти виконаних робіт, що є належним підтвердженням правомірності включення сум ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "ПРОФІ ЮА" до податкового кредиту.

Крім того, як зазначалося вище, послуги ТОВ "ПРОФІ ЮА" полягали у забезпеченні присутності групи артистів Лама та Ретро-бенд Холідей та організації їх виступу на заході, організованому ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" з метою реклами ТРЦ Глобал UA, що підтверджує використання наданих ТОВ "ПРОФІ ЮА" послуг в господарській діяльності ПАТ "Житомирський меблевий комбінат".

У відповідності до пункту 15.1 статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкових зобов'язань і податкового кредиту.

Однак, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у контрагентів позивача умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб, на момент укладення і вчинення спірних правочинів.

За таких обставин, суд вважає, що висновки контролюючого органу щодо відсутності фактичного отримання товарів та послуг позивачем від вказаних контрагентів є формальними і необ'єктивними.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Усупереч наведеним нормам, відповідачем не доведено існування обставин на підставі яких прийняті податкові повідомлення - рішення в спірних частинах.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення - рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Житомирської області №0001302201 від 15.07.2014 та №0001312201 від 15.07.2014 в повному обсязі є протиправними, тому їх необхідно скасувати, а позовні вимоги ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" в цій частині задовольнити.

Відносно позовних вимог в частині стягнення з Державного бюджету України надміру сплачених коштів у сумі 389887,00 грн, то суд зазначає таке.

Відповідно до статті 45 Бюджетного кодексу України Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Згідно п. 2 статті 78 Бюджетного кодексу України Казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюється органами Казначейства України відповідно до статті 43 цього Кодексу.

Казначейство України веде облік усіх надходжень, що належать місцевим бюджетам, та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, погодженим з відповідними місцевими фінансовими органами, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Перелік органів, що контролюють справляння надходжень бюджету визначено постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 106 "Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету", із змінами та доповненнями.

Порядок повернення коштів помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджених наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 № 787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182.

При цьому, відповідно до п. 5 Порядку повернення, повернення помилково або надмірну зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Відповідне подання до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно правовими актами.

Враховуючи викладене та враховуючи те, що у ході розгляду даної адміністративної справи розглядалось питання щодо неправомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 15.07.2014 № НОМЕР_1 та від 15.07.2014 № НОМЕР_2, суд приходить до висновку, що позовна вимога ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" щодо стягнення з Державного бюджету України 389887,00 грн, шляхом перерахування їх на розрахунковий рахунок підприємства не підлягає задоволенню, оскільки заявлена позивачем передчасно.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 86, 158 - 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 15.07.2014 № НОМЕР_1 та від 15.07.2014 № НОМЕР_2.

В решті позовних вимог відмовити.

Відшкодувати на користь Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" з державного бюджету понесені судові витрати у сумі 5843 гривні 30 копійок.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.А. Липа