Постанова № 54755018, 28.12.2015, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4277/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2015 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Марина П.П.

за участю секретаря Кулішенко Є.С.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» до Територіальної Державної інспекції з питань праці в Одеській області Державної інспекції України з питань праці, головного державного інспектора праці Відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у м. Одесі ОСОБА_1, про визнання протиправними дій, скасування припису від 14.07.2015 року №15-01-040/0028-0028, -

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Територіальної Державної інспекції з питань праці в Одеській області Державної інспекції України з питань праці, головного державного інспектора праці Відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у м. Одесі ОСОБА_1, та, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить суд визнати протиправними дії головного державного інспектора праці Відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у м. Одесі ОСОБА_1 щодо винесення припису Територіальної Державної інспекції з питань праці в Одеській області Державної інспекції України з питань праці від 14.07.2015 року №15-01-040/0028-0028 та скасувати припис від 14.07.2015 року №15-01-040/0028-0028.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що за доручення Державної інспекції України з питань праці від 02.07.2015 року №664/24/03/2076-15, на виконання окремої ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 09.06.2015 року по справі №761/5790/15-ц, у період з 09.07.2015 року по 14.07.2015 року посадовою особою Територіальної державної інспекції з питань праці в Одеській області головним державним інспектором праці Відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у м. Одесі ОСОБА_1 проведено перевірку Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на предмет додержання законодавства про працю та загальнообовязкове державне соціальне страхування. За результатами перевірки складено акт від 14.07.2015 року № 15-01-040/0028, в якому зазначено про порушення позивачем чинного законодавства про працю. На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем складено припис №15-01-040/0028-0028 від 14.07.2015 року про усунення порушень законодавства про працю, виявлених під час перевірки, а саме зобовязано позивача усунути порушення шляхом: 1) забезпечення на підприємстві бухгалтерського обліку витрат на оплату праці; 2) забезпечити на підприємстві достовірний облік виконуваної працівником роботи; 3) роботу у вихідний день проводити з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації підприємства; 4) при звільненні працівників виплачувати всі суми, що належать їм від господарства у день звільнення; 5) забезпечити коштами для здійснення поточних витрат (авансом) працівників, які направляються у службове відрядження, строк усунення вказаних порушень до 14.08.2015 року. Позивач вважає, що зазначені вимоги оскаржуваного припису є необґрунтованими, не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та не відповідають чинному законодавству, а тому дії головного державного інспектора праці Відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у м. Одесі ОСОБА_1 по його складенню є протиправними, а припис від 14.07.2015 року №15-01-040/0028-0028 підлягає скасуванню.

Представники позивача в судовому засіданні зменшені позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити їх у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, уточненнях та поясненнях, наданих у судовому засіданні.

Відповідач та представник відповідача - Головного управління Держпраці в Одеській області в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на обставини, викладені у запереченнях на адміністративний позов та письмових поясненнях (а.с. 72-77, 239-241 т.) та зазначив, що посилання позивача на протиправність висновків є безпідставними, оскільки дія Закону України «Про основні засади державного нагляду і контролю у сфері господарської діяльності» не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів державного нагляду та контролю додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, проведення перевірки посадовими особами ТДІзПП - державними інспекторами праці та оформлення її результатів здійснюється відповідно до наказу Міністерства соціальної політики України від 2 липня 2012 року № 390 «Про затвердження у проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з праці та її територіальних органів», зареєстрованого в Міністерстві України 30.07.2012р. № 1291/21603 в тій частині, що не суперечить нормативно-правовим актам вищої юридичної сили. Так, виявлено порушення законодавства про працю та оплату праці, а саме: ч. 2 статті 30 Закону України «Про оплату праці» щодо забезпечення бухгалтерського обліку витрат на оплату праці; ч.2 статті 30 Закону України «Про оплату праці» щодо забезпечення достовірного обліку виконуваної працівником роботи; статті 71 КЗпП України щодо дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) Підприємства на роботу у вихідний день; ст.121 КЗпП України щодо забезпечення коштами для здійснення поточних витрат (авансом) працівників, які направляються у службове відрядження. Відповідно до пункту 7 Порядку проведення перевірок посадовими особами інспекції України з питань праці та її територіальних органів за результатами перевірки складено акт перевірки від 14.07.2015 року 1-040/0028, та, у звязку з виявленими порушеннями законодавства про працю праці, голові Підприємства внесено припис щодо усунення виявлених порушень від 14.07.2015р. № 15-01-040/0028-0028. Відповідач звертає увагу, що вказаний припис видано виходячи із позиції захисту інтересів, прав та гарантій найманих працівників, у межах повноважень та у спосіб, встановлених діючими нормами законодавства, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Представником відповідача подана заява про розгляд справи в порядку письмового провадження, вирішення якого на розсуд суду залишив представник позивача, у звязку з чим справу розглянуто в порядку ч.6 ст.128 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши положення чинного законодавства, встановив наступні факти та обставини.

Окремою ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 09.06.2015 року по справі №761/5790/15-ц за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», третя особа первинна профспілкова організація Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про визнання незаконним та скасування наказу, зобовязано Державну інспекцію з питань праці України провести перевірку виявлених порушень законодавства про працю в Державному підприємстві «Адміністрація морських портів України» та повідомити про результати такої перевірки Міністерство інфраструктури України у м. Києві зобовязано Міністерство інфраструктури України у м. Києві посилити контроль за дотриманням трудового законодавства посадовими особами ДП «АМПУ» (а.с.59-61 т.1) .

Так, згідно листа Державної інспекції з питань праці Територіальній державній інспекції з питань праці у Одеській області доручено на виконання вищенаведеної окремої ухвали суду провести перевірку додержання законодавства про працю в Державному підприємстві «Адміністрація морських портів України» (а.с.78).

На виконання вказаного доручення та ухвали суду, головним державним інспектором праці Відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у м. Одесі ОСОБА_1 у період з 09.07.2015 року по 14.07.2015 року проведено позапланову перевірку позивача.

Відповідно до ОСОБА_3 перевірки додержання субєктами господарювання законодавства про працю та загальнообовязкове державне соціальне страхування №15-01-040/0028 (а.с.82-85), відповідачем встановлені наступні порушення вимог законодавства:

1) в порушення вимог частини 2 статті 30 Закону України «Про оплату праці» на Підприємстві не забезпечений бухгалтерський облік витрат на оплату праці. Так, згідно табеля обліку використання робочого часу за січень 2015 року ОСОБА_2 при нормі тривалості робочого часу 159 годин (20 робочих днів) відпрацював 135,25 годин (17 робочих днів), проте у розрахунковому листку ОСОБА_2 за січень поточного року нарахована заробітна плата не за фактично відпрацьований час, а в розмірі посадового окладу, встановленого штатним розписом Підприємства, введеним в дію наказом від 13.01.2015р. № 04-к. Крім того, згідно вищезазначеного табеля обліку використання робочого часу та наказу Підприємства від 12.01.2015р. № 03-к про призначення виконуючим обовязки ОСОБА_2 у січні поточного року відпрацював 15,5 годин (2 робочих дні) на посаді в.о. начальника служби з організації закупівель та здійснення договірної роботи з виплатою різниці посадових окладів, проте при нормі тривалості робочого часу 159 годин заробітна плата за фактично відпрацьований час нараховувалась виходячи з 147,25 годин; крім того, пунктом 3 Положення про оплату праці працівників апарату управління Підприємства, що є додатком 3 до колективного договору передбачено, що джерелами коштів на оплату праці Працівників є частина доходу ДП «АМПУ», при цьому основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики робіт, що виконуються, гарантується виплата заробітної плати не нижче встановленого державного мінімуму заробітної плати з урахуванням фінансових можливостей ДП «АМПУ», при виконанні працівником місячної погодинній нормі праці. Начальник юридичного служби Підприємства ОСОБА_3 повідомила, що з колективним договором Підприємства ОСОБА_2 було ознайомлено через електронну пошту;

2) в порушення вимог частини 2 статті 30 Закону України «Про оплату праці» на Підприємстві не забезпечений достовірний облік виконуваної працівником роботи. Так, у коригуючому табелі обліку використання робочого часу за січень 2015 року напроти прізвища ОСОБА_2 26.01.2015 року проставлена позначка «ПР» (прогул), проте відповідно до протоколу Комісії щодо перевірки результатів здійснення закупівель процедурою відкритих торгів: «Фарби та лаки на основі полімерів» за кодом ДК 016-2010 20.30.1 (покриття для суден) від 26.01.2015 року» № 6 від 26.01.2015р. ОСОБА_2 з 12 год. 35 хв. Знаходився на робочому місці. Водночас, у коригуючому табелі обліку використання робочого часу за січень поточного року напроти прізвища ОСОБА_2 29.01.2015р. та 30.01.2015 р. проставлена позначка «ПР», проте документального підтвердження даного факту в ході перевірки не встановлено;

3) в порушення вимог статті 71 КЗпП України, робота у вихідні дні на Підприємстві здійснюється без дозволу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) Підприємства. Так, наказом від 22.01.2015р. № 16-к передбачено відрядження ОСОБА_2 до м. Одеси, ДП «АМПУ» строком з 25.01.2015 року 27.01.2015р. для участі у роботі комісії, підстава рапорт від 22.01.2015 року №38-р голови комісії з проведення перевірки ОСОБА_4 Крім того, наказом передбачено надати інший день відпочинку за день відрядження 25.01.2015р. відповідно до трудового законодавства. Вищезазначений наказ був направлений ОСОБА_2 на електронну пошту 23.01.2015р. о 13 год. 15 хв., про що свідчить роздруківка з його електронної скриньки. Даний наказ не був направлений для погодження до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) Підприємства;

4) В порушення вимог ст. 121 КЗпП України працівникам, які направляються у службове відрядження, Підприємтсво не забезпечує коштами для здійснення поточних витрат (авансом). Так, розділом IV Положення про службові відрядження працівників Підприємства, затвердженого наказом № 27 «Порядок отримання авансу на відрядження», Підприємство забезпечує відрядженого працівника коштами для здійснення поточних витрат під час службового відрядження (авансом). 3 метою своєчасного забезпечена працівника коштами у відповідній валюті до бухгалтерії надаються наступні документи: наказ на відрядження працівником відділу кадрів (іншого відповідального структурного підрозділу підприємства, філії); кошторис витрат на відрядження за формою згідно із додатком 2 до Положення працівником, що відряджається, не пізніше ніж за три робочих дні до початку відрядження в межах України та не пізніше ніж сім робочих днів до початку відрядження за кордон. Кошторис витрат на відрядження складається працівником, що відбуває у відрядження, та погоджується керівником відповідного структурного підрозділу. Аванс відрядженому працівникові може видаватися готівкою або перераховуватися у безготівковій формі на відповідний рахунок для використання із застосуванням платіжних карток, зокрема аванс у гривнях може бути перерахований на зарплатну картку працівника», отже наказ від 22.01.2015р. № 16-к не відповідає вимогам розділу IV Положення про службові відрядження працівників Підприємства, оскільки кошторис витрат на відрядження ОСОБА_2 не міг надати до бухгалтерії Підприємтсва не пізніше, ніж за три дні до початку відрядження (дата 22.01.2015 року випадала на четвер). Начальник юридичного відділу юридичної служби Підприємства ОСОБА_3 повідомила, що з Положенням про службові відрядження ОСОБА_2 було ознайомлено через електронну пошту.

На підставі встановлених порушень, а саме: ч. 2 статті 30 Закону України «Про оплату праці» щодо забезпечення бухгалтерського обліку витрат на оплату праці; ч.2 статті 30 Закону України «Про оплату праці» щодо забезпечення достовірного обліку виконуваної працівником роботи; статті 71 КЗпП України щодо дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) Підприємства на роботу у вихідний день; ст.121 КЗпП України щодо забезпечення коштами для здійснення поточних витрат (авансом) працівників, які направляються у службове відрядження, головним державним інспектором праці Відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у м. Одесі ОСОБА_1 складено припис Голові ДП «АМПУ» ОСОБА_5 від 14.07.2015 року №15-01-040/0028-0028, яким приписано:

1) забезпечити на підприємстві бухгалтерський облік витрат на оплату праці;

2) забезпечити на підприємстві достовірний облік виконуваної працівником роботи;

3) роботу у вихідний день проводити з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації підприємства;

4) при звільненні працівників виплачувати всі суми, що належать їм від господарства у день звільнення;

5) забезпечити коштами для здійснення поточних витрат (авансом) працівників, які направляються у службове відрядження.

Строк усунення вказаних порушень до 14.08.2015 року (а.с.86-86з/б).

Не погоджуючись з діями відповідача по проведенню перевірки та з прийняттям наведеного Припису, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Перевіряючи правомірність складання припису, підстави, за якими позивач просить його скасувати, суд виходить з того, що Указом Президента України №386/2011 від 6.04.2011р. затверджено Положення про Державну інспекцію України з питань праці.

Державна інспекція України з питань праці (Держпраці України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України (далі - Міністр).

Держпраці України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Держпраці України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України (далі - Міністерство), іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Основними завданнями Держпраці України є: реалізація державної політики з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю; реалізація державної політики з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про зайнятість населення; реалізація державної політики з питань контролю за додержанням законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб; розроблення та внесення пропозицій щодо формування державної політики з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю, зайнятість населення, а також законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до п.4 Положення на Державну інспекцію з питань праці України покладено завдання здійснювати державний нагляд та контроль за додержанням підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності законодавства про працю з питань трудових відносин, робочого часу та відпочинку, нормування праці, оплати праці, надання гарантій і компенсацій, пільг для працівників.

Як визначено в п.7 Положення Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Виходячи з наведених положень діючого законодавства, територіальна державна інспекція праці в Одеській області має право на здійснення перевірок за додержанням установами законодавства про працю та складання, за результатами перевірки, документи відповідно до положень.

Відповідно до п.3 Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці за результатами здійснення планової або позапланової перевірки інспектор складає акти за встановленою формою, а у разі відсутності порушень законодавства з питань праці та зайнятості складається довідка про результати перевірки, за встановленою формою.

Судом встановлено, що за результатами проведеної позапланової перевірки, головним державним інспектором праці Відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у м. Одесі ОСОБА_1 складено ОСОБА_5 перевірки додержання субєктами господарювання законодавства про працю та загальнообовязкове державне соціальне страхування №15-01-040/0028 (а.с.82-85), на підставі якого та встановлених порушень прийнято оскаржуваний припис.

Суд не погоджується з виявленими на думку відповідача порушення ч.2 ст.30 Закону України «Про оплату праці» щодо забезпечення бухгалтерського обліку витрат на оплату праці, з огляду на наступне.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Відповідно до ч.1 ст.96 КЗпП України, основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).

Статтею 97 Кодексу передбачено, що оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Згідно наказу Держкомстату України від 05.12.2008 N 489 «Про затвердження форм первинної облікової документації зі статистики праці», у табелі обліку робочого часу (типова форма № п-5) робляться відмітки про фактично й час, відпрацьовані за місяць години, в т. ч. надурочні, вечірні, нічні години роботи інші відхилення від нормальних умов роботи.

Так, наведена перевіряючим норма тривалості робочого часу в годинах та кількість в січні 2015 року, відповідно, 159 годин та 20 днів, є рекомендованими фондом робочого часу по Україні на 2015 рік згідно листа Міністерства соціальної політики 09.09.2014 № 10196/0/14-14/13, а тому, оскільки ОСОБА_2 встановлено посадовий оклад згідно його посади та кваліфікації, у звязку з наявністю меншої норми тривалості робочого часу (днів) оплата має провадитися за повною тарифною ставкою або повним окладом.

Дана позиція узгоджується з листом Міністерства соціальної політики України від 09.09.2014 014-14/13, в якому зазначено, що при встановленні меншої норми тривалості робочого чати на увазі, що оплата праці в цьому випадку має провадитися за повною тарифною повним окладом.

Відповідно до наведеного, позивачем здійснено нарахування заробітної плати ОСОБА_2 згідно норм діючого законодавства, оскільки при перевірці відповідач використовував фактично відпрацьований час в годинах (135,25 годин для нарахування основної заробітної плати та 15,5 годин для доплати за виконання обовязків відсутнього), а не фактично відпрацьовані дні (17 днів за основними трудовими обовязками та 2 дні виконуючи обовязки відсутнього робітника), що підтверджується наказом від 19.11.2014 № 363-к «Про перенесення робочих днів в 2015 році», яким здійснено перенесення робочого дня пятниця 9 січня 2015 року на суботу 14 лютого 2015 року.

Щодо порушення позивачем вимог частини 2 статті 30 Закону України «Про оплату праці» на Підприємстві та не забезпечення достовірного обліку виконуваної працівником роботи.

Так, у коригуючому табелі обліку використання робочого часу за січень 2015 року напроти прізвища ОСОБА_2 26.01.2015 року проставлена позначка «ПР» (прогул), проте відповідно до протоколу Комісії щодо перевірки результатів здійснення закупівель процедурою відкритих торгів: «Фарби та лаки на основі полімерів» за кодом ДК 016-2010 20.30.1 (покриття для суден) від 26.01.2015 року» № 6 від 26.01.2015р. ОСОБА_2 з 12 год. 35 хв. Знаходився на робочому місці. Водночас, у коригуючому табелі обліку використання робочого часу за січень поточного року напроти прізвища ОСОБА_2 29.01.2015р. та 30.01.2015 р. проставлена позначка «ПР», проте документального підтвердження даного факту в ході перевірки не встановлено.

Поряд з цим, судом встановлено, що оскільки 26.01.2015 року ОСОБА_2 був відсутній на робочому місці більше трьох годин, що підтверджується протоколом Комісії щодо перевірки результатів здійснення закупівель процедурою відкритих торгів: «Фарби та лаки на основі полімерів» за кодом ДК 016-2010 20.30.1 (покриття для суден) від 26.01.2015 року» № 6 від 26.01.2015р. та не заперечувалось ОСОБА_2 під час засідання комісії (а.с.135-142 т.1), а тому позивачем правомірно проставлена напроти прізвища працівника ОСОБА_2 позначка «ПР» - прогул.

Також, докази погодження Головою «АМПУ» рапортів щодо проходження навчання з відповідним графіком або будь-який інший розпорядчий документ про направлення на навчання з відривом від виробництва, зокрема, ОСОБА_2, відсутні, а тому суд вважає, що позивачем правомірно проставлена позначка «ПР» напроти прізвища ОСОБА_2 29.01.2015 року та 30.01.2015 року.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.40 КЗпП Уркїни прогулом є в тому числі відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин.

Відповідно до ст.71 КЗпП, робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи у ці дні допускається тільки з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи, організації і лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством в частині другій цієї статті.

Залучення окремих працівників до роботи у вихідні дні допускається в таких виняткових випадках:

1) для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків;

2) для відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, загибелі або псування майна;

3) для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у дальшому нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або їх окремих підрозділів;

4) для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення.

Залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

Як вбачається з наведеної норми, саме залучення працівника до роботи у вихідні дні має бути погоджене з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, а не відбуття працівника у відрядження, тобто твердження перевіряючого щодо необхідності погодження такого відрядження є хибними.

Щодо порушень ст.121 КЗпП, суд зауважує наступне.

Згідно листа Міндоходів України від 03.07.2013 № 6091/6/99-99-22-02-04-15/169 «Про необовязковість видачі авансу та звітування за витраченими власними коштами» (далі - витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, встановлено постановою України від 2 лютого 2011 року № 98 (далі - Постанова № 98). На виконання п.2 Постанови №98 наказом Міністерства фінансів України від 17.03.2011 № 362 змінено редакцію Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджену Міністерством фінансів України від 13.03.1998 № 59, яка є обовязковою до виконання.

Поряд з цим, розділом 4 Положення про службові відрядження працівників ДП «АМПУ» та філій в межах України та за кордон, затвердженого наказом 13.06.2013 № 27, кошторис витрат на відрядження складається працівником, що відбуває у відрядження, та погоджується з керівником відповідного структурного підрозділу.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 не звертався до бухгалтерії ДП «АМПУ» з питань виплати авансу, а оскільки згідно Статуту ДП «АМПУ» є державним унітарним підприємством та діє як комерційне підприємство, обовязку щодо надання авансу позивачу не встановлено.

Сстаттею 121 КЗпП встановлено обовязок підприємства відшкодувати понесені працівником у відрядженні витрати і після повернення з відрядження позивач має відшкодувати понесені працівником відповідні витрати, тому посилання перевіряючого на порушення позивачем вказаної норми закону є безпідставними.

Отже, з урахуванням встановлених обставин справи, суд приходить до висновку, що акт складено посадовою особою відповідача без урахування наданих позивачем пояснень та норм діючого законодавства, порушення не знайшли свого відображення під час розгляду справи у суді, а тому припис, складений на підставі такого акту, підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати розподілити відповідно до ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 94, 159 - 164, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» до Територіальної Державної інспекції з питань праці в Одеській області Державної інспекції України з питань праці, головного державного інспектора праці Відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у м. Одесі ОСОБА_1, про визнання протиправними дій, скасування припису від 14.07.2015 року №15-01-040/0028-0028 задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії головного державного інспектора праці Відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у м. Одесі ОСОБА_1 щодо винесення припису від 14.07.2015 року №15-01-040/0028-0028.

Скасувати припис Територіальної Державної інспекції з питань праці в Одеській області Державної інспекції України з питань праці від 14.07.2015 року №15-01-040/0028-0028.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (01135, м. Київ, пр.-т Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 38727770) судовий збір у розмірі 73 /сімдесят три/ грн. 08 коп.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя П.П.Марин