Ухвала суду № 54754978, 08.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

УХВАЛА

Іменем України

"08" грудня 2015 р. № К/800/29296/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Голубєвої Г.К., Сіроша М.В., розглянувши в порядку письмового провадженнякасаційну скаргуКуп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постановуХарківського окружного адміністративного суду від 21.04.2015 та ухвалуХарківського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2015у справі№820/3094/15 за позовомОСОБА_1 доКуп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області провизнання протиправним та скасування висновку,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати висновок Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 20.02.2015 №1173/8/139-20-26-1701-51.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2015, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2015, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано висновок Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 20.02.2015 №1173/8/139-20-26-1701-51.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити.

З урахуванням відсутності клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.12.2014 позивачем подана заява на ім'я начальника Куп'янської митниці ДФС, згідно якої він на підставі ст.6 Закону України «Про очищення влади» надає дозвіл на проведення відносно нього спеціальної перевірки та оприлюднення відомостей, вказаних в декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру.

За результатами перевірки відповідачем складено висновок №1173/8/139-20-26-1701-51 від 20.02.2015 про те, що відомості про майно, яке було відображено у Декларації не відповідають наявній податковій інформації про майно (майновий стан) декларанта.

Відповідач повідомив позивача про факт наявності недостовірних відомостей, після чого позивач звернувся до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківський області для надання пояснень.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що оскаржуваний висновок відповідача прийнятий не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використання повноважень з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), чим порушено права та інтереси позивача.

Разом з тим, Вищий адміністративний суд України вважає зазначені висновки судів попередніх інстанцій такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Суд вживає передбачені законом заходи для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Відповідно до приписів статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Зокрема, згідно приписів пункту 9 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 №7, у мотивувальній частині судового рішення зазначаються обставини, встановлені судом із посиланням на докази, мотиви неврахування окремих доказів, а також мотиви, з яких суд виходив при ухваленні рішення, і положення закону, якими він керувався.

Таким чином, у мотивувальній частині рішення необхідно наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, з яких виходив суд при вирішенні спору.

Оскаржувані рішення судів вказаним вимогам не відповідають.

Згідно ч. 5 ст. 5 Закону України «Про очищення влади» перевірці підлягають:

1) достовірність вказаних у заяві відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону;

2) достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» (далі - декларація), набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Відповідно до п. 10 ст. 5 названого Закону, у разі встановлення за результатами перевірки недостовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини п'ятої цієї статті, орган, який проводив перевірку, протягом трьох робочих днів з дня виявлення всіх недостовірностей та/або невідповідностей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня отримання запиту та копії декларації особи, повідомляє про них особу, стосовно якої проводиться перевірка. Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п'ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за такими фактами та підтверджуючі документи, які є обов'язковими для розгляду та врахування відповідним органом при підготовці висновку про перевірку.

З огляду на зміст наведених норм випливає беззаперечний висновок, що важливим для правильного вирішення даної справи по суті є з'ясування того, чи дійсно мала місце недостовірність та/або невідповідність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та фактичних обставин виникнення такої недостовірності та/або невідповідності. І лише за наслідком цього підлягають встановленню обставини, чи повно та об'єктивно врахована податковим органом уся наявна інформація при підготовці висновку.

Ці обставини відповідно до частини першої статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України входять до предмета доказування при розгляді судом цього адміністративного позову.

Разом з тим, як вбачається з судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій розглядаючи даний спір, обмежились лише висновком про відсутність у висновку посилань на пояснення декларанта відносно наявних недостовірних відомостей та їх правову оцінку зазначених пояснень, а також про не зазначення у ньому майна (майнових прав) невідображеного у декларації.

Разом з тим, суди не дослідили та не навели належних мотивів щодо неприйняття доводів податкової інспекції про те, що ОСОБА_1 вказав недостовірні відомості у розділі ІІІ декларації за 2013 рік щодо наявності майна (майнових прав), власником якого він є згідно свідоцтва про право власності від 04.05.2005 №8637, яке міститься в матеріалах справи та про наявність відмітки в паспорті.

Крім того, у висновку містяться посилання на пояснення позивача від 20.02.2015.

Викладене свідчить про те, що судами не встановлено всі обставини по справі, які мають значення.

Також суди не звернули уваги на те, що в абзаці 3 сторінки 2 висновку (а.с. 44-45) відсутня частина речення, а саме: «… в декларації про майно доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік в розділі ІІІ …. Куп'янськ, власником якої являється ОСОБА_1 …», що унеможливлює встановити логічний зміст, зазначених у висновку обставин.

Зважаючи на викладене, колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись або спростувати, як висновки та доводи податкового органу, так і перевірити висновки судів попередніх інстанцій, оскільки дослідження та відсутність належної оцінки доказів, виключає можливість перевірки касаційним судом правильності судових актів.

При цьому, судова колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне відзначити, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях, суд не має правових підстав робити висновки в судовому рішенні на підставі доказів, які викликають сумнів.

В той же час, позивач, обґрунтовуючи протиправність висновку податкового органу, в ході розгляду спору в судах першої та апеляційної інстанцій, вказував на порушення відповідачем процедури та порядку проведення перевірки.

А відповідач, доводячи правомірність висновку, стверджував про обізнаність позивача про володіння ним Ѕ частиною квартири за адресою: АДРЕСА_1.

Проте, суди попередніх інстанцій вказаним доводам правової оцінки взагалі не надали, не встановили чи відповідають вони дійсності, що виключає можливість перевірки касаційним судом правильності судових актів, а відтак ці обставини підлягають дослідженню при новому розгляді справи.

Наведене дає підстави стверджувати про неповноту встановлення судами всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи, що також вказує на непідтвердження відповідних обставин та фактів належними засобами та у передбачений чинним законодавством спосіб.

Як зазначалось вище, принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі розкритий в частинах четвертій та п'ятій статті 11 названого Кодексу, зобов'язує суд вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Наведені вимоги норм процесуального права, які є гарантією прийняття законного і обґрунтованого судового рішення, судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні судових рішень у даній справі дотриманні не були. Адже суди не вжили необхідних заходів для належної перевірки обставин, що є предметом доказування у даній справі.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, для чого в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та(або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з'ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити частково.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2015 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

3. Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді Г.К.Голубєва М.В.Сірош