Рішення № 54754731, 08.12.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі: головуючого: Соколової В.В.,

суддів: Усика Г.І., Борисової О.В.

при секретарі: Ільченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради на рішення Подільського районного суду м. Києва від 12.06.2015 у справі за позовом комунального підприємства «Житло-сервіс» до ОСОБА_1, про виселення із самовільно зайнятого житлового приміщення та за позовом Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору, скасування державної реєстрації права власності, -

Справа № 2607/4988/12 № апеляційного провадження: 22-ц-796/11131/2015Головуючий у суді першої інстанції: Гребенюк В.В.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В. В С Т А Н О В И Л А:

11.11.2009 КП «Житло-Сервіс» звернулось до суду з позовом про виселення ОСОБА_1 з АДРЕСА_1. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачу ордер на вселення у вказане приміщення не надавався, ним не було представлено і інших документів про право власності на зазначене житлове приміщення /т.1 а.с.3-4/.

14.04.2010 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до КП «Житло-Сервіс», в якому просив визнати за ним право власності на АДРЕСА_1 та зобов'язати ВГІРФО Подільського РУГУ МВС України в м. Києві зареєструвати його та членів його родини за вказаною адресою. Вказані позовні вимоги були обґрунтовані наявністю укладеного між ним та ДГО «Житло-Інвест» інвестиційного договору, за яким ним були виконані договірні зобов'язання, а саме була здійснені оплата в обумовленому сторонами розмірі /т.2 а.с.3-5/.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 12.07.2010 позови об'єднані в одне провадження /т.2 а.с.55/. Згодом справа була розглянута.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 09.02.2011 та ухвалою апеляційного суду м. Києва від 24.11.2011 були відхилені первісні позовні вимог КП «Житло-Сервіс», задоволені зустрічні вимоги ОСОБА_1, визнано за ним право власності на спірну квартиру /т.2 а.с.87-88,162-164/.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи від 14.03.2012 були скасовані вказані судові рішення, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції. Підставами скасування суд касаційної інстанції вказав на те, що не було надано належної оцінки спірним відносинам, які виникли з підстав виконання умов інвестиційного договору, укладеного між відповідачем (ОСОБА_1.) та ДГО «Житло-інвест», не перевірив повноваження позивача (КП «Житло-сервіс») щодо пред'явлення позову (про виселення) та чи є він належним відповідачем за зустрічним позовом /т.2 а.с.239-240/.

При новому розгляді справи Департаментом будівництва та забезпечення виконавчого органу Київської міської ради були пред'явлені вимоги до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору, скасування державної реєстрації права власності /т.4 а.с.2-9/. А саме просили: поновити строк для внесення цієї позовної заяви; визнати недійсним Інвестиційний договір № 146-с від 11.06.1999 з моменту його вчинення; скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру, здійснену на ім'я ОСОБА_1

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 29.01.2015 позовні вимоги ОСОБА_1 до КП «Житло-Сервіс», Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Польського РУ ГУ ДМС у м. Києві, треті особи: Служба у справах дітей Подільської районної у м. Києві державної адміністрації, КП унітарне підприємство «Фінансова компанія «Житло-інвест», про визнання права власності на квартиру та усунення перешкод в користуванні квартирою - залишені без розгляду з підстав повторної неявки позивача в судове засідання /т.5 а.с.96-98/. Вказана ухвала суду залишена без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 25.03.2015 /т.5 а.с.139-142/

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 12.06.2015 позов комунального підприємства «Житло-сервіс» до ОСОБА_1, про виселення із самовільно зайнятого житлового приміщення - залишений без задоволення.

Позов Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської ради до ОСОБА_1, про визнання недійсним договору, скасування державно реєстрації права власності - задоволений частково.

Скасовано державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1

В іншій частині позову - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1, на користь Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради судовий збір у розмірі 229 (двісті двадцять дев'ять) гривень 40 копійок;

Не погодився із ухваленим рішенням суду Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської ради, ними подана апеляційна скарга. Вважає рішення суду першої інстанції таким, що прийнято без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, що мають значення для її вирішення, судом не надано належної оцінки доказам, якими позивач обґрунтував свої позовні вимоги, а тому ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що судом не взято до уваги того факту, що будівництво житла проводиться за бюджетні кошти та кошти громадян, які мають право на першочергове та позачергове забезпечення житлом. Натомість ОСОБА_1 не перебував та не перебуває на квартирному обліку, відповідно, права на отримання такого житла не мав на час укладення договору. Тобто, зазначений Договір є таким, що суперечить законодавству України, порушує законні інтереси територіальної громади та має бути визнаний судом недійсним.

На підставі викладеного, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити заявлені ними позовні вимоги.

В судовому засіданні представник Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у ній, просив про задоволення заявлених ними вимог. Проте, після оголошення перерви в судове засідання не з'явився, участі в судових дебатах не приймав.

Представник відповідача ОСОБА_1 заперечувала проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду законним і обґрунтованим, просила залишити його без змін.

Представник КП «Житло-Сервіс» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили. Тому, в порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України, їх неявка не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно апеляційної скарги рішення суду оскаржується в частині відмови у задоволенні позовних вимог Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору, відповідно, в іншій частині рішення суду перегляду не підлягає, так як виходить за межі доводів апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору, суд першої інстанції застосував положення ст.ст. 256,257,261, 267 ЦПК України щодо визначення строку позовної давності та наслідків його пропуску, проте, вважав що позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності, оскільки достеменно встановити початок перебігу цього строку не виявилось можливим. Також суд виходив з недоведеності позивачем факту підписання спірного договору не уповноваженою особою.

Проте, погодити з такими висновками суду першої інстанції в повному обсязі колегія суддів апеляційної суду не вважає за можливе.

Перевіряючи обставини справи апеляційним судом встановлено, що між ОСОБА_1 та Державною госпрозрахунковою організацією «Житло-інвест» був укладений інвестиційний договір № 146-с від 11.06.1999 (т.2 а.с.6).

Зазначений Договір укладений на виконання міської програми про фінансування будівництва житла «50x50» для громадян, які перебувають на квартирному обліку та користуються правом позачергового та першочергового забезпечення житлом, і які погодилися сплатити половину вартості квартир, відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 18.02.1999 № 215 «Про фінансування будівництва житлових будинків за кошти міського бюджету та кошти населення» та наказу Головного управління житлового забезпечення від 16.03.1999 року № 15, про що зазначено у самому договорі (преамбула).

Розпорядженням № 215 від 18.02.1999 передбачається здійснити будівництво жилого будинку, зокрема, на АДРЕСА_3 - 6581 кв. метрів для громадян, які перебувають на квартирному обліку і користуються правом позачергового та першочергового забезпечення житлом з фінансуванням із розрахунку: 50 % - за кошти міського бюджету та 50 % - за кошти громадян (п.1).

Районним у м. Києві державним адміністраціям надати Головному управлінню житлового забезпечення, затверджені відповідними розпорядженнями, списки громадян, які перебувають на квартирному обліку і користуються правом позачергового та першочергового забезпечення житлом та погодились сплатити половину вартості квартир, виходячи з ліміту загальної площі, виділеної районам у вказаних будинках (п.2).

Головному управлінню житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації укласти договори з громадянами про порядок оплати вартості конкретних квартир у житлових будинках, зазначених в п.1 цього розпорядження, з урахуванням рівня інфляції (п.3) /т.4 а.с.14/.

Повноваження щодо укладення договорів були делеговані Державній госпрозрахунковій організації «Житло-інвест». Вказана організація була ліквідована Рішенням Київської міської ради № 275/1150 від 18.12.2003, дані про припинення внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 12.10.2006 (т.3 а.с.39,52; т.4 а.с.19). При цьому наявність правонаступників не вбачається.

Згідно Положення про Департамент житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) затвердженого Розпорядженням КМДА №1000 від 10.06.2003 (в редакції Розпорядження № 2377 від 29.12.2012) Департамент відповідно до покладених на нього завдань, здійснює організаційне забезпечення будівництва житлових та нежитлових об'єктів, у тому числі житла для поточного розподілу, службового житла, житла за схемою фінансування: 50/60/70 відсотків вартості - кошти населення, 50/40/30 відсотків вартості - кошти спеціального фонду міського бюджету; а також за рахунок коштів бюджету розвитку, за рахунок коштів довгострокових пільгових кредитів для молодих сімей та одиноких громадян, за рахунок субвенції державного бюджету (п.5.8). Бере участь у межах повноважень у підготовці проектів угод, договорів, меморандумів, протоколів з питань капітального будівництва та житлового забезпечення у місті Києві. (п.5.10)

А отже Департамент будівництва та житлового забезпечення як такий, що є відповідальним за передачу житла та оформлення права власності на житло видане за рахунок коштів державного бюджету, відповідно і може ставити питання про визнання недійсним правочину, укладеного за схемою фінансування: 50 відсотків вартості - кошти населення, 50 відсотків вартості - кошти спеціального фонду міського бюджету.

Судом було досліджено положення інвестиційного договору, укладеного між ДГО «Житло-інвест» та ОСОБА_1.

Згідно з п.1 предметом цього договору є участь Інвестора у фінансуванні будівництва житлового будинку АДРЕСА_1 із розрахунку: 50% за кошти міського бюджету та 50 % за кошти громадян.

Пунктом 2 визначений об'єкт інвестування: квартира № 13; кількість кімнат -3; поверх-2; площа квартири - 41,85/73,88 кв.м..

Сума інвестицій визначена сторонами на день укладення договору в розмірі 39572,25 грн..

Порядок розрахунків визначений п. 3. Так, Інвестор перераховує на розрахунковий рахунок організації до 11.06.1999 включно, суму інвестицій з урахуванням змін курсу гривні до умовної одиниці (п.3.1.). Організація проводить зарахування коштів, отриманих від Інвестора виходячи з курсу гривні до умовної одиниці, який встановлено НБУ в день перерахування Інвестром коштів (п.3.2.). Проте, кінцева сума інвестицій визначається після повного перерахування Інвестором коштів за умовами п.3.1. та п. 3.2.

Відповідно до п. 4 Договору після виконання інвестором п. 3 договору та введення жилого будинку в експлуатацію, районна у м. Києві державна адміністрація за місцем перебування інвестора видає йому ордер на заселення квартири зазначеної в. п. 2.

Як на підтвердження виконання п. 3 Договору відповідач ОСОБА_1 посилається на видатковий касовий ордер № 24 від 21.06.1999, згідно якого ним було перераховано ДГО «Житло-інвест» 39572 грн. 25 грн. (т. 5 а.с.154). Однак, вказаний доказ не свідчить про повне виконання ним договірних зобов'язань. Зокрема, з вказаного документу вбачається порушення відповідачем обумовленого сторонами строку здійснення платежу. Крім того, відсутні дані про зарахування Організацією коштів Інвестора і погодження сторонами кінцевої суми, відповідно до умов договору.

Житловий будинок АДРЕСА_1 у м. Києві було прийнято в експлуатацію, згідно акту № 329 «Про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта» від 30.12.1999 (т.2 а.с.65-66).

Разом з тим, ОСОБА_1 до районної державної адміністрації за місцем свого перебування не звертався, а тому ордер на заселення йому виданий не був.

Необхідність отримання ордеру на житлові приміщення також передбачена п.4 Розпорядження № 215 від 18.02.1999.

Також слід звернути увагу на положення п. 4.1. договору, згідно яких після отримання ордера на квартиру Інвестор може приватизувати квартиру в порядку передбаченому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Таким чином твердження ОСОБА_1 про набуття ним права власності на квартиру з моменту здійснення оплати по договору є безпідставними, оскільки умовами договору передбачена процедура приватизації, яка не була здійснена.

Відповідно до наданої інформації Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 09.03.2011 № 04-11-378, гр. ОСОБА_4, зареєстрований за адресою АДРЕСА_4, на квартирному обліку в Оболонській районній в місті Києві державній адміністрації не перебував та не перебуває (т.3 а.с.67)

Відповідно до наданої інформації Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 21.02.2011 р. № 630-09 гр. ОСОБА_4 самовільно зайняв квартиру АДРЕСА_2 та на квартирному обліку в Подільській районній в місті Києві державній адміністрації не перебував (т.3 а.с.68).

З службової записки заступника начальника відділу житлових питань Головного управління житлового забезпечення вбачається, що вказаною посадовою особою була перевірена інформація в єдиному загальноміському банку даних громадян м. Києва, які потребують поліпшення житлових умов та встановлено, що станом на 1999 рік гр. ОСОБА_1 на квартирному обліку не перебував (т.2 а.с.103).

В ході розгляду справи відповідач ОСОБА_1 не заперечував вказаних обставин, ним не надано жодних доказів на підтвердження факту свого перебування на облік, як особи, що потребує поліпшення житлових умов.

Як роз΄яснив Верховний Суд України у Постанові Пленмумі «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину (ч.3 п. 2).

В порядку ч.1 ст. 48 ЦК Української PCP недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі порушує особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

Згідно роз΄яснень застосування ст. 48 ЦК Української PCP, які були надані у п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» № 3 від 28.04.1978, угода визнається недійсною при невідповідності її не тільки законові, а й іншим актам, виданим органами державної влади і управління в межах наданої їм компетенції.

Отже, підставою недійсності угоди за ч.1 ст. 48 ЦК Української PCP є суперечність саме змісту угоди законові, іншим актам, виданим органами державної влади і управління в межах наданої їм компетенції, з огляду на те, що змістом угоди є відповідні її виду умови.

Як вже вказано вище Порядок оформлення оспорюваного Договору про фінансування будівництва житлових будинків за кошти міського бюджету та кошти населення повинен здійснюватися у відповідності до вимог Цивільного кодексу Української PCP, Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 18.02.1999 № 215, «Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській PCP», затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11.12.84 № 470, вимог Житлового Кодексу Української PCP (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно ст. 31 Житлового Кодексу Української PCP громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадськогожитлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу PCP, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української PCP. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу PCP і Української PCP), як правило, у вигляді окремої квартири на сім'ю, тоді як стаття 34 ЖК визначає підстави для визнання громадян потребуючими поліпшення житлових умов

Відповідно до п. 2 «Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР» жилі приміщення надаються громадянам, які потребують поліпшення житлових умов, постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу PCP і Української PCP), як правило, у вигляді окремої квартири на сім'ю. На квартирний облік беруться громадяни, які потребують поліпшення житлових умов (п.13 Правил).

Пунктом 37 Правил передбачено, що жилі приміщення надаються тільки громадянам, які перебувають на квартирному обліку, крім випадків, передбачених законодавством Союзу PCP, Житловим кодексом УРСР, цими Правилами та іншими актами законодавства Української PCP, а також випадків надання жилих приміщень за рішенням Ради Міністрів СРСР і Ради Міністрів УРСР.

З згідно Розпорядження № 215 від 18.02.1999 будівництво жилого будинку, зокрема, на АДРЕСА_3 здійснювалось для громадян, які перебувають на квартирному обліку і користуються правом позачергового та першочергового забезпечення житлом з фінансуванням із розрахунку: 50 % - за кошти міського бюджету та 50 % - за кошти громадян.

За таких обставин, враховуючи той факт, що відповідач ОСОБА_1 не перебував на квартирному обліку, укладення з ним договору на пільгових умовах, передбачених лише для громадян, які перебувають на квартирному обліку та користуються правом позачергового та першочергового забезпечення житлом, суперечить наведеним вище нормативно-правовим актам, що є достатньою підставою для визнання його недійсним.

Перевіряючи доводи відповідача щодо пропуску позивачем строків позовної давності апеляційним судом встановлено, що повноваження Головному управлінню житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації укласти договори з громадянами, визначені п. 3 Розпорядження № 215 від 18.02.1999 були делеговані Державній госпрозрахунковій організації «Житло-інвест». Вказана організація була ліквідована Рішенням Київської міської ради № 275/1150 від 18.12.2003, дані про припинення внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 12.10.2006 (т.3 а.с.39,52; т.4 а.с.19). Дані про передачу Головному управлінню житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації та/або Департаменту житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації укладених цією організацією договорів в матеріалах справи відсутні.

При зверненні до суду з позовом Департамент житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації посилалось на те, що про оспорюваний догорів вони дізнались лише при розгляді даної справи, а тому і просили про поновити строк внесення цієї позовної заяви.

В матеріалах справи наявний лист КП «Житло-Сервіс» адресований начальнику Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, в якому містить прохання про надання інформації щодо перебування ОСОБА_1 на квартирному обліку станом на 1999 рік. Цей лист отриманий управлінням 14.02.2011. Інших даних, які свідчили б про більш ранню дату обізнаності позивача про оспорюваний договір матеріали справи не містять. Тобто відповідачем вказані обставини не спростовані в ході розгляду справи належними та допустими доказами. Звернення до суду датовано 15.01.2014, тобто в межах встановленого ст. 257 ЦК України строку позовної давності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності позивачем факту підписання спірного договору не уповноваженою особою, оскільки підпис на договорі засвідчений печаткою установи, що була стороною правочину.

Слід звернути увагу, що відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Всупереч вказаній нормі та положенням ст. 60 ч. 1 ЦПК України стороною відповідача не було надано належних і допустимих доказів на спростування заявлених Департаментом будівництва та житлового забезпечення позовних вимог, ним лише заявлено про застосування наслідків пропуску строків позовної, які застосовуються лише при обґрунтованості позову.

Судом першої інстанції не надана оцінка доводам позивача про наявність порушень чинного законодавства при укладенні договору, як наслідок не застосовані норми матеріального права, які підлягали застосуванню та зроблений хибний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог Департаменту будівництва та забезпечення виконавчого органу Київської міської ради до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору. Наведене дає підставити скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення даних позовних вимог, так як згідно з п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення. Також, в порядку ст. 88 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума сплаченого судового збору, яка є підтвердженою.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради - задовольнити частково.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 12.06.2015 - скасувати в частині вирішення позовних вимог Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позовні вимоги Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору - задовольнити.

Визнати недійсним Інвестиційний договір № 146-с від 11.06.1999, укладений між Державною госпрозрахунковою організацією «Житло-Інвест» та ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради судові витрати в розмірі 1834,10 гривен.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: