Постанова № 54754232, 25.11.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 листопада 2015 рокусправа № 804/6410/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Дурасової Ю.В. Коршуна А.О.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривбасоптіма»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2014 р. у справі № 804/6410/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривбасоптіма"

до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Ветек»

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

07 лютого 2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Кривбасоптіма» (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області(далі - відповідач), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Ветек» з вимогами, з урахуванням уточнень, про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0001192201 від 22.04.2014 р. - повністю, № 0001212201 від 22.04.2014 р.- на суму 1 813 353,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру податкового кредиту. Висновки відповідача, викладені в акті перевірки, ґрунтуються, зокрема, на наявності порушень податкового законодавства, допущених контрагентами позивача.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2014 р. у справі № 804/6410/14 в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривбасоптіма" до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Ветек», про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що позивачем не доведено факту реального придбання нафтопродуктів у ТОВ «ТД Ветек», а отже не підтверджено наявності права на формування податкового кредиту за результатами даної операції та, відповідно, правомірність показників податкової звітності з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Не погодившись з постановою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кривбасоптіма" подало апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду 29 серпня 2014 р. у справі № 804/6410/14, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не в повному обсягу дослідив та встановив обставини по справі. Скаржник наполягає на принципі індивідуальної відповідальності добросовісного платника податків та вказує на те, що реальність придбання нафтопродуктів, їх подальше використання у господарській діяльності підтверджено належним чином сформованою первинною документацією.

У судовому засіданні представником Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області заявлено клопотання про здійснення процесуального правонаступництва, а саме заміну Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на Криворізьку центральну об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

За таких обставин, з огляду на положення ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила здійснити процесуальне правонаступництво у даній адміністративній справі, а саме: замінити відповідача по справі - Криворізьку центральну об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на Криворізьку центральну об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Представниками сторін надано ґрунтовні пояснення щодо обставин по справі та підтримано позиції, викладені в апеляційній скарзі та запереченнях до неї.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вбачає підстави для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, 31.03.2014 р. Криворізькою центральною ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Кривбасоптіма» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 р. по 31.12.2013 р.

За результатами перевірки відповідачем складено акт № 298/22-01/30001532 від 07.04.2014 р.,я ким зафіксовано виявлені перевіркою порушення, а саме:

- п. 44.1 ст. 44, пп. 135.5.12 п. 135.5, пп. 139.1.12 п. 139.1 ст. 139, п. 138.2, п. 138.4, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, п.п. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІ та п.п. 2.1, 2.2, 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 занижено податок на прибуток у сумі 1 208 999,00 грн.;

- п. 44.1 ст. 44, ст. 198.2, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.п. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІта п.п. 2.1, 2.2, 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 548 021,00 грн.

22.04.2014 р. на підставі акту перевірки Криворізькою центральною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області винесено податкові повідомлення-рішення № 0001192201, № 0001212201.

Не погодившись з позицією податкового органу вважаючи її протиправною та такою, що порушує права та законні інтереси платника податків, позивач звернувся до суду.

Дослідивши обставини по справі, колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення вимог адміністративного позову з наступних підстав.

Відповідно до пояснень представника позивача, що підтверджено матеріалами справи, протягом перевіряємого періоду позивач мав господарські відносини з ТОВ «Торговий дім Ветек» з приводу виконання угод про постачання нафтопродуктів.

Так, 07.11.2013 року між ТОВ «Кривбасоптима» (покупець) та ТОВ «Торговий дім «Ветек» (постачальник) укладено угоду поставки нафтопродуктів №213/07/11/13, відповідно до умов якої постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити визначений умовами угоди товар (нафтопродукти відповідно специфікації).

За період листопад-грудень 2013 року згідно до видаткових накладних, на виконання умов договору позивачем придбано товар на суму 5 224 368,45 грн., у т.ч. ПДВ - 548 021,08 грн., суми сплаченого податку включено позивачем до податкового кредиту відповідного періоду: за листопад 2013 року - 334 198,75 грн., грудень 2013 року - 213 822,33 грн.

На підставі наявної податкової інформації щодо контрагента позивача ТОВ «Торговий дім Ветек», а саме встановлення факту, що даний контрагент не є виробником нафтопродуктів та не імпортує їх із-за кордону, податковий орган дійшов висновку, що даний контрагент не може бути постачальником в укладеному договорі. За таких обставин, відповідач дійшов висновку про не підтвердження факту постачання товару позивачу від ТОВ «Торговий дім Ветек», а отже завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, на суму 3 243 026,72 грн. за 2013 р.

Відсутність господарської операції обґрунтована в акті перевірки отриманням позивачем товару від невстановлених осіб, оскільки жоден з контрагентів підприємства по ланцюгу постачання не міг здійснити поставку нафтопродуктів. В зв'язку з наведеним, податковий орган прийшов до висновку про завищення Товариством з обмеженою відповідальністю «Кривбасоптіма» податкового кредиту в сумі 548 021,08 грн.

Дослідивши обставини по справі, колегія суддів вважає протиправними висновки податкового органу з наступних підстав.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України).

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Тобто, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для формування валових витрат; виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником податків необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на віднесення певних витрат до складу валових витрат з податку на прибуток та формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог статті 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В підтвердження факту існування вказаних обставин у даній справі Криворізькою центральною ОДПІ не надано суду жодних належних та допустимих доказів.

Крім того, згідно з чинним законодавством дійсність правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника не залежать від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності у них основних фондів та трудових ресурсів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника податків додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагента для одержання незаконної податкової вигоди, позивач не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За змістом статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, факт виконання укладеної угоди постачання нафтопродуктів підтверджено наступною первинною документацією, а саме: копією договору поставки від 07.11.2013 року №213/07/11/13, фактичне отримання - видатковими накладними та актами приймання нафтопродуктів за кількістю, оплата товару та рух активів на рахунках позивача підтверджено платіжними дорученнями, копіями оборотно-сальдової відомості; правомірність формування податкового кредиту належним чином оформленими податковими накладними. Зазначені документи містять усі необхідні реквізити як того вимагає чинне законодавство України. Окремо слід зазначити, що транспортування придбаного товару підтверджено залізничними накладними, згідно яких відправником дизельного палива визначено ТОВ «Торговий дім «Ветек», одержувачем - ТОВ «Кривбасоптіма»(т.1,а.с.68-72).

Похідним доказом придбання нафтопродуктів є також встановлення податковим органом факту отримання ТОВ «Кривбасоптіма» нафтопродуктів за зазначеними залізничними накладними.

Крім цього, відповідачем не надано суду належних доказів доказів створення за допомогою спірних операцій лише видимості товарообігу та руху грошових коштів без реальних змін майнового стану позивача.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірних операцій, відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб, відповідачем до суду не надано. Критично сприймаються доводи відповідача про нікчемність договорів, оскільки ці доводи ґрунтуються на припущеннях, не підтверджуються належними доказами та спростовуються доказами, наданими представником позивача.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності, платники податку на прибуток та податку на додану вартість.

Таким чином судом встановлений рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та вищевказаним суб'єктом господарювання, спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції та зв'язок між фактом придбання позивачем товару і господарською діяльністю цього платника податку.

Як наслідок суд приходить до висновку про реальність господарських операцій щодо придбання позивачем товару а також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідачем також не було встановлено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагента, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Як наслідок безпідставності висновків про нікчемність правочинів та відсутність мети до реального настання правових наслідків, не відповідають закону і висновки податкового органу про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Кривбасоптіма» податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Торговий дім Ветек», в результаті чого позивачу донараховано зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість.

Як зазначалось вище, в матеріалах справи наявні копії відповідних документів (укладеного договору, податкових та видаткових накладних, копії банківських виписок тощо), які підтверджують факт правомірності формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість та витрат.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не довів правомірність своїх дій.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0001192201 від 22.04.2014 р. - повністю, № 0001212201 від 22.04.2014 р. прийняті за межами повноважень, наданих податковому органу, та необґрунтовано, а тому позов слід задовольнити.

З огляду на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам встановленим по справі, що призвело до невірного вирішення справи по суті, колегія суддів, у відповідності до приписів ст. 204 КАС України вважає за необхідне скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нове про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривбасоптіма» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2014 р. у справі № 804/6410/14 - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 березня 2015 р. у справі № 804/1598/15 - скасувати. Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.04.2014 року №0001192201 в повному обсязі та №0001212201 у сумі 1 813 353 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення судового рішення в повному обсязі.

Постанову складено у повному обсязі 28.12.2015р.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: А.О. Коршун