Ухвала суду № 54753835, 25.12.2015, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"25" грудня 2015 р. Справа № 925/1742/15

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Довганя К.І., при секретарі Олексенко Т.В. за участю представників сторін: позивача ОСОБА_1 за довіреністю, відповідача ОСОБА_2 за довіреністю, третьої особи - не зявився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом публічного акціонерного товариства "АЗОТ" до публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору приватне акціонерне товариство „Сєвєродонецьке обєднання ОСОБА_1 про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

По справі оголошувалась перерва з 22 по 25 грудня 2015 року.

Заявлено позов про визнання недійсним договору поруки №20-0191/3-3 від 06.02.2015р. укладеного між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ПАТ „Азот з мотивів його невідповідності Закону.

В обґрунтування позову позивач вказує на те, що спірний договір суперечить вимогам чинного законодавства та за своїм змістом не відповідає вимогам до даного правочину, а тому має бути визнаний недійсним.

Третя особа, повідомлена про час та місце розгляду справи, в судове засідання не зявилася, про причини неявки суд не повідомила.

Відповідач заперечуючи проти позову, вказав на те, що доводи позивача щодо недійсності спірного договору не ґрунтуються на Законі а тому є безпідставними.

Позивач подав суду клопотання, а його представник у судовому засіданні його підтримав, про призначення науково-правової судової експертизи. Клопотання вмотивовано тим, що оскаржуваний правочин хоч і названий сторонами договором поруки та має деякі з його ознаки, за своєю правовою природою не відповідає вимогам до такого правочину, оскільки порука за ним виникає вже після порушення основного зобов'язання.

Представник відповідача проти призначення експертизи заперечив, вважаючи доводи позивача про необхідність проведення такої експертизи не переконливими.

Оцінюючи доводи позивача про необхідність призначення у справі експертизи, суд виходить з наступного.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Саме з цих загальних підстав ПАТ «АЗОТ» і просить визнати договір поруки недійсним.

Позивач визначаючи підставу для визнання договору недійсним вказав, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, а тому просить визнати договір поруки, укладений після порушення зобов'язань боржника за основним договором, недійсним як такий, що суперечить ЦК України, оскільки саме положення зазначеного кодексу дають можливість визначити основні характеристики інституту забезпечення виконання зобов'язань та характерні риси договору поруки.

ПАТ «АЗОТ» вважає, що порука є угодою з відкладальною обставиною. Положеннями ст. 212 ЦК України прописана правова конструкція, за якою особи, які вчиняють правочин, можуть обумовити настання прав та обов'язків обставиною, відносно якої невідомо, чи настане вона чи ні (відкладальна обставина). Оскільки ані кредитор, ані поручитель в момент укладення договору поруки не знають, чи настане невиконання зобов'язання боржником за основним договором, порука є угодою з відкладальною обставиною.

Питання визначення правової природи договору поруки, ідентифікація його як правочину з відкладальною обставиною і, як наслідок, встановлення правомірності укладення таких правочинів після порушення основного зобов'язання є спірними, чітко не врегульованими та такими, що потребують поглибленого правового аналізу з застосуванням теоретичних методів дослідження в галузі теорії держави і права.

Згідно ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про судову експертизу».

Стаття 1 ЗУ «Про наукову та науково-технічну експертизу» визначає, що наукова і науково-технічна експертиза - це діяльність, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка науково-технічного рівня об'єктів експертизи і підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо таких об'єктів. Стаття ж 2 вказаного Закону містить принципові для вирішення аналізованої проблеми положення, згідно яких завданнями такої експертизи є, зокрема:

-перевірка відповідності об'єктів експертизи вимогам і нормам чинного законодавства;

-оцінка відповідності об'єктів експертизи сучасному рівню наукових і технічних знань, тенденціям науково-технічного прогресу, принципам державної науково-технічної політики, вимогам екологічної безпеки, економічної доцільності;

-прогнозування науково-технічних, соціально-економічних і екологічних наслідків реалізації чи діяльності об'єкта експертизи;

-підготовка науково обґрунтованих експертних висновків.

Цей закон не містить обмежень щодо кола об'єктів та суб'єктів експертизи, підстав для її проведення. Він передбачає, що експертами є фізичні особи, які мають високу кваліфікацію, спеціальні знання і безпосередньо здійснюють наукову чи науково-технічну експертизу та несуть персональну відповідальність за достовірність і повноту аналізу, обґрунтованість рекомендацій відповідно до вимог завдання на проведення експертизи.

Отже, Закон України «Про наукову та науково-технічну експертизу» містить норми, на підставі яких може проводитися експертиза у господарському процесі.

ВГС України врегулював питання призначення експертизи в господарському процесі постановою Пленуму від 23.03.2012 року № 4.

Згідно її п. 2, неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін. Не може розглядатись як судова експертиза у розумінні статті 1 ЗУ «Про судову експертизу» та статті 41 ГПК дане вченими тлумачення законодавчих актів, пов'язане з наявністю у цих актах неясностей, неузгодженостей, суперечностей чи інших недоліків.

В даному ж випадку, метою призначення науково-правової експертизи є визначення правової природи договору поруки та встановлення його певних характерних рис та особливостей.

Виходячи з положень ст. 43, 82 ГПК України, господарський суд приймає рішення шляхом оцінки докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 129 Конституції України, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів, у доведенні перед судом їх переконливості є одними з основних засад судочинства.

Тому для повноти і всебічності розгляду справи, виходячи із приписів ст. 41 ГПК України, ст. 1 ЗУ «Про судову експертизу» п. 2 постанови Пленуму ВГС України від 23.03.2012 року № 4, суд приходить до висновку про необхідність призначення у даній справі науково-правової експертизи.

Згідно ст. 44 ГПК України судові витрати, крім іншого, складаються із сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, тому вони підлягають розподілу відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 41, 44, 49 ГПК України,-

УХВАЛИВ:

Призначити по даній справі судову експертизу, проведення якої доручити Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України (01601, м. Київ, вул.Трьохсвятительська, 4.)

Попередити призначеного експерта про відповідальність, передбачену ст.ст. 384, 385 Кримінального кодексу України за дачу завідомо неправдивого висновку або відмову дати висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обовязків.

На вирішення експертизи поставити наступні питання:

- чи є за своєю правовою природою договір поруки правочином з відкладальною обставиною?

- чи відповідає правовій природі такого виду забезпечення виконання зобовязання, укладення договору поруки після порушення боржником зобовязання, що забезпечується порукою ?

Обовязок оплати вартості експертизи покласти на позивача ПАТ «Азот», (18014, м. Черкаси, вул. Першотравнева, 72).

СУДДЯ К.І. Довгань