Рішення № 54753798, 16.12.2015, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2015 р.Справа № 925/1632/15

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі Кадусі Н.В., за участю представників сторін: позивача ОСОБА_1 за довіреністю, відповідача ОСОБА_2, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до навчального центру Державної прикордонної служби України (Військова частина 9930) про стягнення 251 739 грн. 21 коп.

ВСТАНОВИВ:

05.10.2015 року позивач - публічне акціонерне товариство національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернувся в суд з позовом до навчального центру Державної прикордонної служби України (Військова частина 9930) (далі - відповідач) про стягнення, на підставі Договору № 2800/14-ТЕ(Т)-36 купівлі-продажу природного газу від 30.04.2014 року, 102 175 грн. 18 коп. основного боргу, 51 961 грн. 29 коп. пені, 91 444 грн. 40 коп. інфляційних, 6 158 грн. 34 коп. 3% річних та відшкодування судових витрат.

Представник відповідача подав відзив на позов, яким проти позову заперечував, мотивуючи тим, що вимоги позивача є необґрунтованими оскільки основний борг було сплачено ще до подачі позову, про що свідчить платіжне доручення № 3184 від 16.09.2015 року (а.с. 69) та акт звіряння розрахунків від 22.10.2015 року (а.с. 70). В задоволенні інфляційних та річних просив суд відмовити повністю.

Крім того, 03.11.2015 року представник відповідача подав до суду клопотання в якому просив зменшити розмір пені. Клопотання обґрунтоване тим, що навчальний центр Державної прикордонної служби України (Військова частина 9930) є бюджетною установою і утримується за рахунок коштів Державного бюджету України і у нього були відсутні кошти для проведення своєчасного розрахунку з позивачем.

16.12.2015 року від представника позивача надійшло письмове пояснення (а. с. 87-92) в якому останній заперечував проти зменшення судом розміру неустойки, а також надав пояснення щодо дати укладення Договору та дат підписання актів приймання-передачі природного газу.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги з підстав і в розмірі, викладених в позовній заяві та письмовому поясненні, підтримав та просив задовольнити позов повністю, представник відповідача позов не визнав і просив суд в його задоволенні позивачу відмовити з підстав, викладених у письмовому відзиві.

Згідно з ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошувались вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє частково з наступних підстав.

30.04.2014 року позивач - публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», як продавець, та відповідач - навчальний центр Державної прикордонної служби України (Військова частина 9930), як покупець, уклали Договір № 2800/14-ТЕ(Т)-36 купівлі-продажу природного газу (далі - Договір), відповідно до якого продавець зобовязується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобовязується прийняти та оплатити цей природній газ на умовах цього договору (п.1.1 Договору, а.с. 14-19).

В пункті 2.1. договору сторони домовились, що продавець передає покупцю з 01 січня 2014 року по 31 грудня 20114 року газ обсягом до 403,200 тис. куб.м.

Згідно п. 5.1 договору ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюється Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ).

Відповідно до п. 5.2 Договору ціна за 1000 куб.м. газу становить 1 091 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість.

До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1 091 грн., крім того ПДВ 20% - 218 грн. 20 коп., всього з ПДВ 1 309 грн. 20 коп.

Загальна вартість Договору на дату його укладення становить 439 891 грн. 67 коп., крім того ПДВ 87 978 грн. 33 коп., разом з ПДВ 527 870 грн. (пятсот двадцять сім тисяч вісімсот сімдесят грн.) (п. 5.5. Договору).

Відповідно до п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2. договору сторони домовились, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умови їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п. 6.1. договору він зобовязується сплатити продавцю крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період , за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу природний газ за період з січня по квітень 2014 року та з жовтня по грудень 2014 року, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками актами приймання - передачі природного газу від 30.04.2014р. на суму 145805,61 грн., від 30.04.2014р. на суму 116357,77 грн., від 30.04.2014р. на суму 65402,38 грн., від 30.04.2014р. на суму 27950,11 грн., 31.10.2014 на уму 18048,64 грн., від 30.11.2014р. на суму 88786, 01 грн., від 31.12.2014р. на суму 115011,92 грн., що разом складає 577 362 грн. 44. коп.(а.с. 20-26).

Однак відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав, за поставлений природній газ повністю та вчасно не розраховувався Станом на 12.08.2015 року борг відповідача перед позивачем становив 102175 грн. 18 коп.

08.09.2015 року відповідач, як довіритель, уклав з ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Черкасигаз», як повіреним, договір доручення № 21, згідно з предметом якого довіритель доручив, а повірений взяв на себе зобовязання від імені та за рахунок довірителя здійснювати розрахунки з позивачем за договорами купівлі-продажу природного газу № 2800/14-ТЕ(Т)-36 від 30.04.2014 року та № 2801/14-БО(Т)-36 від 30.04.2014 року, укладеними між довірителем і НАК «Нафтобаз України».

Платіжним дорученням № 3184 від 16.09.2015 року ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» перерахував позивачу 102175 грн. 18 коп. за природний газ згідно договору № 2800/14-ТЕ(Т)-36 від 30.04.2014 року і договору доручення № 21 від 08.09.2015 року.

Отже, спірні правовідносини сторін виникли із Договору № 2800/14-ТЕ(Т)-36 від 30.04.2014 року, вимоги позивача і заперечення відповідача витікають із прав і обов'язків сторін за цим Договором.

За змістом ст.ст. 173, 174, 193, 202 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обовязків (зобовязань), зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається, припиняється на підставах, встановлених договором або законом, зокрема належним виконанням.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що основний борг відповідачем сплачено позивачу до звернення з позовом до суду, що підтверджується платіжним дорученням № 3184 від 16.09.2015 року. Тому, враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні позову в цій частині.

Відповідно до ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України: порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання); у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Згідно статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.

В частині 6 статті 231 ГК України вказано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Вимога позивача про стягнення 51 961 грн. 29 коп. пені передбачена п. 7.2 Договору, відповідає приписам ч.3 ст. 549 ЦК України, її розрахунок судом перевірений, визнаний вірним, тому вимога є такою, що підлягала б задоволенню.

Проте, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Застосування вказаної норми є правом суду. При цьому застосування цієї процесуальної норми можливе лише у разі можливості застосування норми матеріальної.

Згідно частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В пункті 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен обєктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобовязання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобовязання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобовязання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобовязання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності та розглянувши додатково подані докази, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, суд приходить до висновку, що при прийнятті рішення з даної вимоги необхідно врахувати важкий фінансовий стан підприємства, залежність його діяльності та розрахунків від виконання державою своїх зобовязань, ступінь виконання відповідачем своїх зобовязань за Договором, який хоча й з простроченням, однак, повністю розрахувався за спожитий газ.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що клопотання відповідача про зменшення пені необхідно задовольнити та зменшити належну до стягнення пеню та стягнути з відповідача 25 980 грн. 65 коп. пені, що складає 50% від заявленої позивачем суми. У задоволенні вимоги про стягнення 25 980 грн. 65 коп. суд відмовляє.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимога позивача про стягнення інфляційних втрат і 3% річних в сумі, відповідно, 91 444 грн. 40 коп. і 6 158 грн.34 коп., відповідає нормам ст. 625 ЦК України, їх розрахунок (а.с. 9-13) судом перевірений, визнаний вірним і таким, що підлягає задоволенню в повному розмірі.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи повинні підтверджуватись лише належними і допустимими доказами, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, було запропоновано сторонам подати докази в обґрунтування позову і заперечень проти нього, брати участь в засіданнях суду, вони своїми правами скористались на свій розсуд, подали всі наявні у них докази і на їх підставі судом прийнято рішення у справі.

З урахуванням викладеного, відповідно до умов договору купівлі-продажу природного газу № 2800/14-ТЕ(Т)-36 від 30.04.2014 року, обставин справи та вимог законодавства, суд вважає, що відповідач не виконав договірні зобовязання щодо порядку розрахунків за поставлений природний газ, прострочив його оплату, тому позовні вимоги про стягнення 91 444 грн. 40 коп. інфляційних втрат та 6 158 грн. 34 коп. 3% річних судом визнаються обґрунтованими, доведеними і задовольняються повністю, в частині стягнення сум основного боргу і пені суд надає перевагу обставинам, викладеним у відзиві на позов і клопотанні відповідача про зменшення розміру пені, відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення суми основного боргу, а позовні вимоги щодо пені, з наведених вище підстав, задовольняє частково в розмірі 25 980 грн. 65 коп.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення витрати останнього на оплату судового збору пропорційно задоволених вимог в розмірі 2243 грн. 38 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49,82-85 ГПК України суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з навчального центру Державної прикордонної служби України (Військова частина 9930), місцезнаходження: с. Оршанець, м. Черкаси, 19601, ідентифікаційний код юридичної особи 14321512 на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", місцезнаходження вул. Б. Хмельницького, б.6, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код юридичної особи 20077720 - 25980 грн. 65 коп. пені, 91444 грн. 40 коп. інфляційних втрат, 6158 грн. 34 коп. 3% річних та 1 853 грн. 76 коп. судового збору .

В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення 102175 грн. 18 коп. основного боргу, 25980 грн. 65 коп. пені, 1532 грн. 65 коп. судових витрат - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня підписання.

Повний текст рішення підписано 28.12.2015 року.

СуддяВ.М. Грачов