Ухвала суду № 54753609, 28.12.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

28.12.2015 р. Справа№ 914/249/15

За заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергія - Новий Розділ”, м. Новий Розділ Львівської області

про: визнання наказу від 28.05.2015 р. таким, що не підлягає виконанню

у справі №914/249/15

за позовом: Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергія - Новий Розділ”, м. Новий Розділ Львівської області

про стягнення 159 661 грн. 35 коп.

Суддя Морозюк А.Я.

при секретарі Дзедзінській Ю.К.

Представники сторін

від стягувача(позивача): не з’явився

від боржника(відповідача): не з’явився

На розгляд господарського суду Львівської області 16.11.2015 р. надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергія - Новий Розділ” від 16.11.2015 р. про визнання наказу від 28.05.2015 р. таким, що не підлягає виконанню.

Оскільки 16.10.2015 р. справа №914/249/15 за позовом Публічного акціонерного товариства “Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергія - Новий Розділ” про стягнення 159 661 грн. 35 коп. направлена до Львівського апеляційного господарського суду для подальшого її направлення до Вищого господарського суду України, ухвалою суду від 19.11.2015 р. відкладено вирішення питання про прийняття заяви про визнання наказу від 28.05.2015 р. таким, що не підлягає виконанню до повернення матеріалів справи №914/249/15 до господарського суду Львівської області.

У зв'язку із поверненням на адресу господарського суду Львівської області справи №914/249/15, ухвалою суду від 16.12.2015 р. прийнято заяву до розгляду, розгляд заяви в судовому засіданні призначено на 28.12.2015 р.

В судове засідання 28.12.2015 р. боржник (відповідач) явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча належно був повідомлений про час та місце судового засідання. В обґрунтування заяви боржник вказує на те, що на момент порушення провадження у даній справі боржник у повному обсязі розрахувався за енергоносії куплені в стягувача за період з 1 січня по 31 грудня 2013 р., тому в силу Закону України, від 14.05.2015 р. №423-VІІІ “Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, яким доповнено ст. 18 Закону України “Про засади функціонування ринку природного газу” частиною 13, фінансові санкції в сумі 116 928,17 грн., що підлягають стягненню на підставі рішення суду, мають бути списані, а відповідний наказ визнаний таким, що не підлягає виконанню.

Стягувач (позивач) явку повноважного представника в судове засідання 28.12.2015 р. не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча належно був повідомлений про час та місце судового засідання, подав на адресу суду 30.11.2015 р. заперечення на заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню від 26.11.2015 р. №14/2-2068в, в якому проти заяви заперечив.

Відповідно до частини 3 статті 117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд розглядає заяву в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і виносить ухвалу. Наявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

Відтак, суд розглядає заяву за відсутності представників стягувача(позивача) і боржника(відповідача).

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергія - Новий Розділ” про визнання наказу від 28.05.2015 р. таким, що не підлягає виконанню, суд встановив наступне:

Рішенням господарського суду Львівської області від 19.03.2015 р. у справі №914/249/15 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергія - Новий Розділ” на користь Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” 3 767 грн. 22 коп.- інфляційних втрат, 90 920 грн. 59 коп. – пені, 26 007 грн. 58 коп. - 3 % річних, а також 3 193 грн. 23 коп. - судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 р. рішення господарського суду Львівської області від 19.03.2015 р. у справі №914/249/15 залишено без змін, а в задоволенні апеляційної скарги ПАТ “НАК “Нафтогаз України” відмовлено.

На примусове виконання рішення господарським судом 28.05.2015 року видано відповідний наказ.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.07.2015 р. постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 р. у справі №914/249/15 залишено без змін, а касаційну скарги ПАТ “НАК “Нафтогаз України” без задоволення.

Боржник (відповідач) в заяві просить зупинити стягнення за наказом та визнати наказ господарського суду Львівської області від 28.05.2015 р. в частині стягнення з ТзОВ “Енергія - Новий Розділ” на користь ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” 90 920 грн. 59 коп. – пені та 26 007 грн. 58 коп. - 3 % річних таким що не підлягає виконанню.

Відповідно до частини 4 статті 117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково, у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Підстави подання та загальний порядок розгляду господарським судом заяв стягувачів або боржників про виправлення помилки, допущеної при оформленні або видачі наказу, визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, та стягнення на користь боржника безпідставно одержаного стягувачем за наказом визначено частиною 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України”.

Частина четверта статті 117 Господарського процесуального кодексу України містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті а саме: якщо його видано помилково; або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково) (пункт 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України”).

Суд відзначає, що наказ Господарського суду Львівської області від 28.05.2015 року про стягнення з ТзОВ “Енергія - Новий Розділ” на користь ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” 3 767 грн. 22 коп.- інфляційних втрат, 90 920 грн. 59 коп. – пені, 26 007 грн. 58 коп. - 3 % річних, який боржник просить визнати таким що не підлягає виконанню в частині стягнення 90 920 грн. 59 коп. - пені та 26 007 грн. 58 коп. - 3 % річних, був виданий на виконання рішення господарського суду Львівської області від 19.03.2015 р. у справі №914/249/15, яке переглядалось в апеляційному та касаційному порядку та залишене в силі, тобто є таким що набрало законної сили.

Посилання боржника на ч. 13 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (в редакції Закону України від 14.05.2015 р. №423-VIII), як на підставу визнання наказу від 28.05.2015 р. таким що не підлягає виконанню, суд вважає помилковим, виходячи із наступного.

Як вбачається із змісту зазначеної частини 13(якою доповнено ст. 18 Закону України “Про засади функціонування ринку природного газу”), передбачене нею списання пені, штрафних та фінансових санкцій слід розглядати як невід'ємну частину реструктуризації заборгованості теплогенеруючих та/або теплопостачальних організацій за природний газ, спожитий в період з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року, не погашеної на день набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, шляхом розстрочення на 24 місяці на підставі типового договору про реструктуризацію заборгованості. Іншими словами, списання зазначених сум пені, штрафних та фінансових санкцій є одним із елементів передбаченої цією частиною процедури реструктруризації заборгованості(на підставі відповідного типового договору про реструктуризацію заборгованості, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України), і не може розглядатися як самостійна підстава для списання поза вищевказаною процедурою, тобто у відриві від контексту всієї частини 13 ст. 18 Закону України “Про засади функціонування ринку природного газу”.

На це додатково вказує також сам зміст абзацу 3 вищезазначеної частини 13 ст. 18 Закону України “Про засади функціонування ринку природного газу”, з якого випливає списання пені, штрафних та фінансових санкцій за умови виконання вимог цієї частини.

Додатково слід зазначити, що частиною 13 ст. 18 Закону України “Про засади функціонування ринку природного газу” передбачена реструктуризація заборгованості за природний газ, спожитий в період з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року, а у даній судовій справі не стягувалася така заборгованість(стягувались відповідні нарахування за 2013 рік по заборгованості 2013 року, що була погашена ще в 2013 році).

Одночасно суд зазначає, що Закон України “Про засади функціонування ринку природного газу” втратив чинність з 1 жовтня 2015 року (згідно із Законом України від 9 квітня 2015 року № 329-VIII «Про ринок природного газу»).

Судом не приймаються до уваги доводи заявника з посиланням на Закон України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» від 12.05.2011 р., оскільки даний Закон не регулює спірні відносини та втратив чинність 30.06.2012 р.

Судом також не приймаються до уваги доводи боржника з посиланням на Закон України «Про деякі питання заборгованості підприємства оборонно-промислового комплексу – учасників Державного концерну «Укроборонпром» та забезпечення їх стабільного розвитку» від 06.09.2012 р. №5213-VI, оскільки даний спеціальний закон не регулює спірні відносини. При цьому встановлення у п. 4 ч. 1 ст. 2 вказаного спеціального Закону списання заборгованості також 3% річних та індексу інфляції у складі фінансових санкцій для підприємств оборонно-промислового комплексу, не свідчить про включення законодавцем до складу поняття «фінансові санкції» зобов’язань з оплати 3% річних та індексу інфляції у всіх інших законах, а навпаки вказує на встановлення законодавцем у цьому спеціальному законі виключення з загального правила, оскільки в інших законах, в тому числі, «Про нафту і газ», «Про засади функціонування ринку природного газу» законодавець не виокремлює у складі фінансових санкцій 3% річних та індексу інфляції.

З огляду на все вищенаведене, суд вважає, що заява ТзОВ “Енергія - Новий Розділ” про визнання наказу господарського суду Львівської області від 28.05.2015 року у справі №914/249/15 таким, що не підлягає виконанню, задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 86, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергія - Новий Розділ” від 16.11.2015 р. про визнання наказу господарського суду Львівської області від 28.05.2015 р. у справі №914/249/15 таким, що не підлягає виконанню - відмовити.

Суддя Морозюк А.Я.