Рішення № 54753477, 16.12.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2015Справа №910/29378/15

За позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія Оранта

до Комунального підприємства Київпастранс

про стягнення грошових коштів

Суддя Ю.В. Цюкало

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю від 20.05.2015р.;

від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю від 05.01.2015р.

В судовому засіданні 16 грудня 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

У листопаді 2015 року до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія Оранта (позивач) до Комунального підприємства Київпастранс (відповідач) про стягнення 17 020,16 грн. страхового відшкодування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що страхувальнику позивача було завдано майнової шкоди відповідачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2015р. суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/29378/15. Розгляд справи призначено на 09.12.2015р.

07.12.2015р. через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи

09.12.2015р. через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи

09.12.2015р. через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання, призначене на 09.12.2015р., представник відповідача не зявився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Представник позивача в судове засідання зявився, надав усні пояснення, відповів на запитання суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2015 року відкладено розгляд справи на 16.12.2015р.

В судовому засіданні 16.12.2015р. відповідач звернувся до суду із клопотанням про залучення до участі у справі ОСОБА_3 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вказаного клопотання, оскільки рішення у даній справі не вплине на права та обов'язки вказаної особи.

Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Згідно п. 1.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011р. ГПК передбачає можливість участі в судовому процесі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на предмет спору, якщо рішення господарського суду зі спору може вплинути на права та обов'язки цієї особи щодо однієї із сторін (стаття 27 ГПК). Така третя особа виступає в процесі на стороні позивача або відповідача - у залежності від того, з ким із них у неї існують (або існували) певні правові відносини. Питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі.

Клопотання відповідача про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача обґрунтоване тим, що ДТП сталася через правопорушення вчинене особою, яка знаходилась у трудових відносинах із відповідачем, у звязку із чим прийняте судом рішення вплине на права та обов'язки останнього.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вказаного клопотання, оскільки рішення у даній справі не вплине на права та обов'язки вказаної особи.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у звязку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін суд, -

ВСТАНОВИВ:

31.06.2013 року між позивачем (надалі страховик) та ОСОБА_4 (далі страхувальник) укладено Договір № К7025-001/13/СТ страхування транспортних засобів (по тексту Договір або Договір добровільного страхування).

Обєктом договору добровільного страхування є транспортний засіб «Джилі», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Вказаний транспортний засіб позивач прийняв на страхування на випадок заподіяння збитків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідний страховий випадок настав 07.05.2015 року у м. Києві, коли водій ОСОБА_3, керуючи трамваєм б/н 5945 по вулиці Полярній, 1 для забезпечення безпеки дорожнього руху був неуважний, у звязку із чим не проконтролював положення стрілки, яка направляє рух транспортного засобу по рейсах, в результаті чого сталося зіткнення з, в тому числі, автомобілем «Джилі», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

В результаті ДТП було пошкоджено автомобіль «Джилі», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується довідкою виданою органами МВС України.

За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачем було сплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 17 020,16 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 41442 від 24.07.2015 року. Розмір вказаного страхового відшкодування підтверджується страховим актом № СТ-15-2272/1 від 23.07.2015 року.

Позивач стверджує, що його страхувальнику було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась через порушення ОСОБА_5 дорожнього руху України водієм, який на момент завдання шкоди знаходився у трудових відносинах з відповідачем.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 1 Закону України Про страхування страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно зі ст. 16 Закону України Про страхування договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Частиною 2 статті 1192 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 990 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

За цими нормами страхувальник, який отримав майнову шкоду в деліктному правовідношенні, набуває право вимоги відшкодування до заподіювача, але у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги.

Згідно з ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно з постановою Оболонського районного суду м. Києва від 07.05.2015 року у справі № 3/756/2418/15, дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм ОСОБА_3 ОСОБА_5 дорожнього руху України. Останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Судом встановлено, що шкоду власнику автомобіля «Джилі», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 завдано ОСОБА_3, який згідно з довідкою № 226 від 14.12.2015 року, з 19.01.2015 року по 14.04.2015 року працював на посаді водія трамвая на пасажирських маршрутах в КП «Київпастранс».

Доказів страхування цивільно-правової відповідальності внаслідок експлуатації трамвая б/н 5945 сторонами не надано.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у позивача виникло право вимагати суму страхового відшкодування в особи, працівником якої під час виконання ним своїх трудових обов'язків завдано шкоди страхувальнику позивача.

Страхувальник має право вибору страховика для укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 14 Закону України Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів).

З урахуванням положень пункту 21.1 цієї статті, на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування (ст. 21 Закону України Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів).

Як свідчать матеріали справи, страховик відповідно до умов Договору зобовязався в разі настання страхового випадку здійснити страхувальнику виплату страхового відшкодування за шкоду, заподіяну застрахованому транспортному засобу.

Згідно з пункту 22.1 статті 22 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно зі звітом № ВМ7041АТ-12.06/2 про оцінку автомобіля «Джилі», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та ремонтної калькуляції до нього, розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Джилі», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, складає 12 809,42 грн.

З урахуванням викладеного, відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України Про страхування, до позивача перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до відповідача, як особи, працівником якої під час виконання ним своїх трудових обов'язків завдано шкоди страхувальнику позивача.

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Згідно частини 2 підпункту 12.1 статті 12 Закону України Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Враховуючи викладене, з урахуванням положень ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. 12 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а також те, що розмір страхової суми за Договором № К7025-001/13/СТ від 31.06.2013 року складає 58 000,00 грн., сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті відповідачем за шкоду, заподіяну ОСОБА_3 внаслідок експлуатації трамвая б/н 5945 під час виконання останнім своїх трудових обов'язків перед КП «Київпастранс», складає 17 020,16 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" (04070, м. Київ, вулиця Набережне шосе, будинок 2; ідентифікаційний код 31725604) на користь Публічного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ОРАНТА" (02081, м. Київ, вулиця Здолбунівська, будинок 7-Д; ідентифікаційний код 00034186), грошові кошти: 17 020,16 грн. (сімнадцять тисяч двадцять гривень 16 копійок) страхового відшкодування та 1 218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень) судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 23.12.2015р.

Суддя Ю.В. Цюкало