Рішення № 54753441, 21.12.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2015 р.Справа № 916/4075/15

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю від 22.10.2015р.;

Від відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю від 22.10.2015р.; ОСОБА_4 за довіреністю від 05.11.2015р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Пересувна механізована колона № 19 до приватного підприємства „Ресурс Югстрой про стягнення 183 000,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Пересувна механізована колона № 19 (далі по тексту ТОВ „Пересувна механізована колона № 19) звернулось до господарського суду Одеської області зі позовом до приватного підприємства „Ресурс Югстрой (далі по тексту ПП „Ресурс Югстрой) про стягнення пені в сумі 183 000 грн., обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе за договором про надання послуг № 10/05/2013 від 10.05.2013р. зобовязань щодо своєчасного надання послуг за замовленням позивача.

При цьому, одночасно із предявленням позову, ТОВ „Пересувна механізована колона № 19 було подано до суду заяву в порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України про вжиття заходів до забезпечення позову, у відповідності до якої позивач просить суд накласти арешт на майно та кошти ПП „Ресурс Югстрой. В обґрунтування необхідності вжиття заходів до забезпечення позову ТОВ „Пересувна механізована колона № 19 посилається на те, що відповідачем вчиняються активні дії щодо розпродажу активів з метою уникнення відповідальності перед контрагентами.

Розглянувши заяву ТОВ „Пересувна механізована колона № 19 про вжиття заходів до забезпечення позову, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.ст. 66, 67 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу. Про забезпечення позову виноситься ухвала. Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Не допускається забезпечення позову у справах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони: проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення; надавати емітентом, реєстратором, зберігачем, депозитарієм реєстр власників іменних цінних паперів, інформацію про акціонерів або учасників господарського товариства для проведення загальних зборів товариства; участі (реєстрації для участі) або неучасті акціонерів або учасників у загальних зборах товариства, визначення правомочності загальних зборів акціонерів або учасників господарського товариства; здійснювати органами державної влади та/або органами місцевого самоврядування покладені на них згідно із законодавством повноваження. Господарський суд, який розглядає спір про право власності на акції (частки, паї) товариства, може винести ухвалу про забезпечення позову шляхом встановлення заборони на внесення змін до статуту цього товариства в частині зміни розміру статутного капіталу. Види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами. Види забезпечення позову можуть використовуватися господарським судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Зокрема, заборона вчиняти дії має стосуватися лише пакета акцій, безпосередньо пов'язаного з предметом спору. Не допускається забезпечення позову заходами, не передбаченими цим Кодексом.

У п.п. 3, 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову від 26 грудня 2011 року N 16 (з наступними змінами та доповненнями) зазначено наступне.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

За позовами про визнання права власності (іншого речового права) або витребування майна арешт може бути лише накладений на індивідуальне визначене майно, і притому лише таке, що відноситься до предмета спору. В такому разі в ухвалі про забезпечення позову мають зазначатися ознаки, які ідентифікують відповідне майно та відрізняють його від іншого (однорідного чи подібного) майна, та за необхідності місцезнаходження майна.

Суд зазначає, що по тексту поданої ТОВ „Пересувна механізована колона № 19 заяви про вжиття заходів до забезпечення позову наявні виключно посилання на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання рішення суду у випадку задоволення позову, без надання жодних доказів на підтвердження вірогідності настання негативних для позивача обставин за умови невжиття таких заходів та взагалі будь-яких доказів з цього приводу. Такі посилання, як зазначено вище по тексту рішення, не можуть вважатись обґрунтованими підставами для вжиття заходів до забезпечення позову.

Господарський суд звертає увагу позивача на той факт, що положеннями ст. 67 ГПК України не передбачено можливості одночасного накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача. Крім того, накладення арешту на майно як захід забезпечення вживається судом виключно щодо вимог про право власності на це майно, про його витребування тощо, тобто у випадку, коли відповідне майно виступає предметом спору. В даному ж випадку, майно, що належить відповідачу на праві власності, не виступає предметом цього спору, у звязку з чим, захід до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на належне ПП „Ресурс Югстрой майно є таким, що не повязаний із предметом спору по даній справі.

В сукупності вищевикладені обставини свідчить про те, що клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову ТОВ „Пересувна механізована колона № 19 є необґрунтованим з огляду на фактичні обставини справи та містить вимоги, що не повязані із предметом спору. У звязку з викладеним, судом було відмовлено позивачу у задоволенні даного клопотання.

Відповідач повністю заперечує проти позову, посилаючись на його безпідставність та необгрунтованість.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

10.05.2013р. між ТОВ „Пересувна механізована колона № 19 (далі по тексту договору ТОВ „ПМК 19) та ПП „Ресурс Югстрой було укладено договір про надання послуг № 10/05/2013, у відповідності до п.п. 1.1 1.3 якого за цим договором ПП „Ресурс Югстрой зобовязується надати ТОВ „ПМК 19 послуги з підключення ТОВ „ПМК 19 до електромереж трансформаторної підстанції, а ТОВ „ПМК 19 зобовязується прийняти ці послуги та оплатити їх. Послуги, що надаються ПП „Ресурс Югстрой, включають:

- передання ПП „Ресурс Югстрой в суборенду ТОВ „ПМК 19 земельної ділянки площею 0,9 га, кадастровий номер 5111700000:02:006:0023;

- здійснення ПП „Ресурс Югстрой розрахунку навантаження трансформаторної підстанції (далі по тексту договору ТП) для отримання змін до технічних умов;

- отримання змін до технічних умов 493-13 (далі ТУ) стосовно включення ТОВ „ПМК 19 як субабонента з виділеною потужністю;

- оптимізації підключення до ТП;

- погодження 2х вузлів обліку в ТП;

- приєднання ТОВ „ПМК 19 до ТП з виділеною потужністю 300 кВт.

Для надання послуг, зазначених в п. 1.2, ПП „Ресурс Югстрой зобовязується виготовити проект „Позамайданчикові мережі (10 кВт) і внутрішньомайданчикові мережі (0,4 кВт), погодити зазначений проект та побудувати нову ТП на території, що буде передана у користування ТОВ „ПМК 19 за адресою: Одеська область, м. Южне, вул. Ново-Білярська (далі Обєкт).

Виходячи з положень п.п. 2.1 2.4 договору про надання послуг № 10/05/2013 від 10.05.2013р. будівництво обєкта та місце подальшого його розташування буде здійснюватись на земельній ділянці, яка має бути передана ПП „Ресурс Югстрой у суборенду ТОВ „ПМК 19. Будівництво здійснюється на підставі розробленого проекту „Позамайданчикові мережі (10 кВт) і внутрішньомайданчикові мережі (0,4 кВт) та Технічних умов, які видані ПП „Ресурс Юг строй № 493-13 з відповідними змінами. Для будівництва обєкта ПП „Ресурс Югстрой може запрошувати третіх осіб (фізичних чи юридичних), які на підставі відповідних цивільно-правових договорів здійснюють комплекс робіт по будівництву обєкта. Обєкт повинен бути збудований (обладнаний) таким чином, що сторони мали можливість використовувати свою частину обєкта незалежно від іншої сторони. Загальна потужність обєкта 615 кВт, з яких 300 кВт виділена потужність для ТОВ „ПМК 19, а 615 кВт для ПП „Ресурс Югстрой. Договір вважається виконаним в частині його будівництва з моменту введення в експлуатацію та укладання кожною стороною договору на приєднання до електричних мереж та договору про постачання електричної енергії, в частині надання послуг з моменту підписання сторонами акту про надання послуг.

Згідно з положеннями п.п. 3.1 3.7 договору про надання послуг № 10/05/2013 від 10.05.2013р. обєкт має бути збудований і введений в експлуатацію до 20.02.2015р. Будівництво здійснюється поетапно в наступному порядку: будівництво обєкту, що перебуватиме у спільному користуванні сторін (10кВт); будівництво трансформатора обєкту, що використовуватиметься ТОВ „ПМК 19 (0,4 кВт); будівництво трансформатора обєкту, що використовуватиметься ПП „Ресурс Югстрой (0,4 кВт). Послуги повинні бути надані в наступні строки: передання ПП „Ресурс Югстрой в суборенду ТОВ „ПМК 19 земельної ділянки площею 0,9 га, кадастровий номер 5111700000:02:006:0023 до 01.09.2013р.; здійснення ПП „Ресурс Югстрой розрахунку навантаження трансформаторної підстанції для отримання змін до технічних умов до 01.06.2014р.; отримання змін до технічних умов 493-13 (далі ТУ) стосовно включення ТОВ „ПМК 19 як субабонента з виділеною потужністю 300кВт до 01.07.2014; оптимізації підключення до ТП до 01.07.2014р.; погодження 2х вузлів обліку в ТП до 10.10.2014р.; приєднання ТОВ „ПМК 19 до ТП з виділеною потужністю 300кВт до 01.03.2015р. Акт про надання послуг оформлюється після виконання усіх передбачених договором робіт та послуг, але не пізніше 10.03.2015р.

Відповідно до п.п. 4.1 4.6 договору про надання послуг № 10/05/2013 від 10.05.2013р. сторони домовились, що вартість послуг за даним договором складається з сум компенсованих витрат понесених ПП „Ресурс Югстрой на виконання умов договору. ТОВ „ПМК 19 зобовязується компенсувати ПП „Ресурс Югстрой 50% вартості будівництва частини обєкту, що буде знаходитись у використанні сторін. Порядок і строки компенсування витрат погоджуються сторонами в додаткових угодах. ТОВ „ПМК 19 зобовязується компенсувати ПП „Ресурс Югстрой 50% вартості витрат на проектування будівництва обєкту. Порядок і строки компенсування витрат погоджуються сторонами в додаткових угодах. ТОВ „ПМК 19 зобовязується компенсувати ПП „Ресурс Югстрой повну вартість витрат на будівництво та введення в експлуатацію лінії електропередач (0,4 кВт) від трансформаторної підстанції до обєкту ТОВ „ПМК 19. Вартість робіт, підрядна організація, порядок і строки компенсування витрат погоджуються сторонами у додаткових угодах. ТОВ „ПМК 19 компенсує витрати на будівництво обєкту (ТП) шляхом сплати грошових коштів на поточний рахунок ПП „Ресурс Югстрой у розмірі та строки, зазначені у відповідних додаткових угодах. Компенсація витрат проводиться виключно після фактичної оплати відповідних робіт з боку ПП „Ресурс Югстрой.

Підписанням додаткової угоди № 1 від 19.09.2014р. сторонами було погоджено, що вартість виготовлення проекту будівництва обєкта „Позамайданчикові мережі (10 кВт) і внутрішньомайданчикові мережі (0,4 кВт) складає 28 198,49 грн., з яких ТОВ „ПМК 19 зобовязане компенсувати 14 099,24 грн. в строк до 27.10.2014р.. В свою чергу, згідно з додатковою угодою № 2 від 14.10.2014р. сторонами було погоджено, що вартість будівництва обєкта (10 кВт), що буде знаходитися у користуванні сторін, складає 1 351 043,33 грн., з яких ТОВ „ПМК 19 зобовязане компенсувати 675 521,67 грн. в строк до 24.10.2014р

При цьому, в силу положень п. 7.4 договору про надання послуг № 10/05/2013 від 10.05.2013р. за порушення строку будівництва трансформаторної підстанції та/або строків підключення ТОВ „ПМК 19 до електромереж збудованої трансформаторної підстанції, ТОВ „ПМК 19 має право нарахувати, а ПП „Ресурс Югстрой зобовязано сплатити пеню в розмірі 1000 грн. за кожен день прострочення.

Як стверджує позивач, ним належним чином виконувались власні зобовязання за договором про надання послуг № 10/05/2013 від 10.05.2013р. в частині компенсації вартості витрат на будівництво трансформаторної підстанції, а також вартості виготовлення проекту будівництва обєкта. Проте, як стверджує ТОВ „Пересувна механізована колона № 19, відповідач в порушення власних зобовязань за вказаним договором не забезпечило своєчасного підключення позивача до збудованої трансформаторної підстанції, в результаті чого, ТОВ „Пересувна механізована колона № 19 вирішило застосувати до відповідача штрафні санкції визначені п. 7.4 договору про надання послуг № 10/05/2013 від 10.05.2013р., з метою примусового стягнення яких звернулось до суду із даним позовом.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами. Зобовязання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

В силу приписів ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В той же час, у відповідності до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Так, згідно ч.ч. 1 - 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Положеннями ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.

У п. 2.8 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (з наступними змінами та доповненнями) зазначено, що пеня за порушення грошового зобов'язання обчислюється лише у відсотках до суми простроченого платежу. Установлення розміру пені у твердій грошовій сумі законом не передбачено і суперечить змістові цього поняття; відтак позовні вимоги, пов'язані із стягненням пені, обчисленої виходячи з такого розміру, не можуть бути задоволені.

Так, умовами п. 7.4 договору про надання послуг № 10/05/2013 від 10.05.2013р., на підставі якого нарахована заявлена до стягнення штрафна санкція, сторонами узгоджене застосування такої штрафної санкції як пеня, визначена у твердій грошовій сумі за кожен день прострочення, що суперечить вищенаведеним положенням закону. Викладене унеможливлює стягнення суми цього різновиду неустойки, нарахованого на підставі положення договору, яке суперечить закону та виходить за межі реалізації сторонами свого права на свободу договору.

При цьому, суд зауважує, що в даному випадку за порушення зобовязання, з приводу якого нарахована неустойка, законом не передбачено окремого розміру штрафних санкцій, у звязку з чим, застосовуються тільки ті санкції, які прямо передбачені сторонами та за умови відповідності умов договору про розмір штрафних санкцій приписам закону.

Таким чином, оскільки п. 7.4 договору про надання послуг № 10/05/2013 від 10.05.2013р., на підставі якого нарахована заявлена до стягнення сума пені, суперечить вимогам закону, у суду відсутні будь-які правові підстави для задоволення заявленого позову. При цьому, поза увагою суду залишаються обставини виконання сторонами умов даної угоди, оскільки в розрізі предметно-підставних характеристик позову встановлення та дослідження цих обставин не впливає на висновки суду щодо відмови у позові.

Підсумовуючи викладене, відповідно до ст.ст. 6, 11, 509, 525, 526, 549, 611, 627, 629 ЦК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями), ст.ст. 230, 231 ГК України позов ТОВ „Пересувна механізована колона № 19 задоволенню не підлягає.

Судові витрати зі сплати судового збору судом покладаються на позивача відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 25.12.2015р.

Суддя С.П. Желєзна