Рішення № 54753183, 21.12.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2015Справа №910/28859/15

За позовомПриватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування»До Третя особа,Товариства з додатковою відповідальністю «Київ-Ре» яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 Простягнення 30 365,61 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 представник за довіреністю;

від відповідача: не зявився;

третя особа: не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "ПРОСТО-страхування" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Київ- Ре" про стягнення 30 365,61 грн.

Ухвалою суду від 16.11.2015 року було порушено провадження у справі № 910/28859/15, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1, та призначено справу до розгляду на 08.12.2015 року.

У судовому засіданні 08.12.2015 року третя особа подала клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено.

Представники сторін в судове засідання 08.12.2015 року не з'явились, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконали, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 08.12.2015 року розгляд справи відкладено на 21.12.2015 року.

Представник позивача в судовому засіданні 21.12.2015 року підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 21.12.2015 року не з'явились, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконали, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача та третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представників відповідача та третьої особи.

В судовому засіданні 21.12.2015 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.09.2014 року по вул. Борщагівській у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Suzuki», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням власника ОСОБА_3 та автомобіля «Fiat», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням власника ОСОБА_1.

Згідно постанови Соломянського районного суду міста Києва від 20.10.2014 року у справі №760/21455/14-п дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення водієм автомобіля «Fiat», реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України.

Постановою Соломянського районного суду міста Києва від 20.10.2014 року у справі №760/21455/14-п ОСОБА_1 визнано винною у вчинені правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Відповідно до договору страхування №1400258 серії ПКД від 31.01.2014 року страховиком автомобіля «Suzuki», реєстраційний номер НОМЕР_1 є Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування» (позивач).

Згідно звіту №771/102227 з оцінки транспортного засобу від 08.10.2014 року вартість відновлювального ремонту автомобіля «Suzuki», реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 40 295,41 грн.

Відповідно до страхового акту №102227 від 15.10.2014 року, складеного позивачем, зазначена вище ДТП визнана страховим випадком та визначено розмір страхового відшкодування 30 865,61 грн., виплата якого за договором страхування №1400258 серії ПКД від 31.01.2014 року підтверджується платіжним дорученням № 28538 від 16.10.2014 року на суму 30 865,61 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Зазначена правова норма також кореспондується зі статтею 993 Цивільного кодексу України.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 року № 6 визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Як вбачається з матеріалів справи цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Fiat», реєстраційний номер НОМЕР_2 була застрахована у Товариства з додатковою відповідальністю «Київ-Ре», згідно полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/9417217.

Статтею 29 Закону України «Про страхування» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

За змістом ч. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до частини 9.1 статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти.

Згідно з частиною 9.2 статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 000,00 гривень на одного потерпілого.

Відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про страхування» франшиза це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Частиною 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Як вбачається, з полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/9417217 ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 000,00 гривень, франшиза 500,00 грн.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також з урахуванням ліміту відповідальності визначеного чинним законодавством, розміру франшизи, передбаченого полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/9417217, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю в сумі 30 365,61 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Київ-Ре» (місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 13-Б, код ЄДРПОУ 33442139) на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» (місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Герцена, буд. 10, код ЄДРПОУ 24745673) 30 365 (тридцять тисяч триста шістдесят пять) грн. 61 коп. страхового відшкодування та 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення підписане 28.12.2015 року

Суддя О.М. Спичак