Рішення № 54753013, 28.12.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/140/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.12.2015 Справа № 908/5522/15

За позовом: Приватного підприємства Іноваційно-комерційний центр СОДЕЙСТВІЄ (69039, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Тимірязєва, 122 - а)

До відповідача: Публічного акціонерного товариства Завод ЗАПОРІЖАВТОМАТИКА (69057, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, 3)

про стягнення 13 262,91 грн.

Суддя Проскуряков К.В.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 19.10.2015

Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 131/2-1 від 16.06.2015

СУТНІСТЬ СПОРУ:

30.10.2015 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного підприємства Іноваційно-комерційний центр СОДЕЙСТВІЄ до Публічного акціонерного товариства Завод ЗАПОРІЖАВТОМАТИКА про стягнення 29 062,91 грн.

Ухвалою суду від 30.01.2015 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №908/5522/15, справі присвоєно номер провадження 5/140/15, розгляд якої призначено на 30.11.2015. У судовому засіданні оголошувались перерви. У судовому засіданні 28.12.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

За письмовим клопотанням представників сторін розгляд справи відбувався без фіксації судового процесу за допомогою технічних засобів.

В судовому засіданні 30.11.2015 позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 5 167,68 грн., втрати від інфляції у розмірі 7647,20 грн. та 3 % річних у розмірі 448,03 грн.

Вказана заява відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України та прийнята судом до розгляду.

В судовому засіданні 28.12.2015 позивачем було заявлено клопотання про відмову від позовних вимог в частині стягнення 3 % річних у розмірі 448,03 грн. на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України та надані уточнення щодо періоду нарахування втрат від інфляції у розмірі 7647, 20 грн., відповідно до яких останні нараховані за період з листопада 2014 по вересень 2015. Клопотання судом задоволені.

Позивач повністю підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог та клопотання про відмову від позовних вимог в частині стягнення 3 % річних у розмірі 448,03 грн. та надав суду пояснення, відповідно до яких: 09.10.2014 між Приватним підприємством «Інноваційно-комерційний центр «СОДЕЙСТВІЄ» та Публічним акціонерним товариством «Завод «ЗАПОРІЖАВТОМАТИКА» було укладено договір № 43/П, відповідно до п. 1.1. якого замовник поручає, а виконавець приймає на себе зобовязання виготовити та передати у власність замовника продукцію з власних матеріалів або матеріалів замовника у строки та за цінами, згідно із додатками до цього договору. Позивач виконав свої зобовязання за договором належним чином, в той час як відповідач несвоєчасно здійснив оплату отриманої продукції, у звязку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 5 167,68 грн. за період з 21.11.2014 по 30.10.2015 та втрати від інфляції у розмірі 7647,20 грн. за період з листопада 2014 по вересень 2015. Просить позов задовольнити.

Відповідач надав суду клопотання від 28.12.2015 № 323/2-1, відповідно до якого просить суд застосувати до стягнення пені положення п. 8.1. укладеного договору між сторонами, в частині стягненні втрат від інфляції відмовити в повному обсязі. Також, відповідачем було заявлено клопотання про надання розстрочки виконання рішення суду строком на 3 місяці.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до загальних умов виконання зобовязань, встановлених ст. 526 ЦК України, зобовязання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов'язкову силу для сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.10.2014 між Приватним підприємством «Інноваційно-комерційний центр «СОДЕЙСТВІЄ» (далі - виконавець) та Публічним акціонерним товариством «Завод «ЗАПОРІЖАВТОМАТИКА» (далі замовник) було укладено договір № 43/П (далі договір з сума змінами, додатками та доповненнями), відповідно до п. 1.1. якого замовник поручає, а виконавець приймає на себе зобовязання виготовити та передати у власність замовника продукцію з власних матеріалів або матеріалів замовника у строки та за цінами, згідно із додатками до цього договору.

Пунктами 2.3., 2.5., 2.6. договору передбачено, що після зарахування на розрахунковий рахунок виконавця передплати у розмірі 50% від погодженої ціни, виконавець починає виконувати роботу за замовленою продукцією.

Відвантаження продукції здійснюється після 100% оплати на розрахунковий рахунок виконавця, але не пізніше 5 робочих днів з моменту повідомлення замовника про готовність продукції.

Датою виконання виконавцем своїх зобовязань з продажу партії продукції, вважається дата поставки продукції замовнику, підтверджена відвантажувальними документами (накладними та актами виконаних робіт).

Згідно із п. 3.2. договору загальна сума договору визначається грошовою сумою, зазначеною у додатках до цього договору, але не більше 100 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20 %.

Відповідно до п. 5.2. договору виконавець зобовязаний оформити накладну та акт виконаних робіт, що є підставою для проведення остаточних розрахунків.

Позивач поставив відповідачу продукцію, яку останній оплатив несвоєчасно, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 14 24, 37, 60, 70 80, 91).

Як вбачається з заяви про зменшення позовних вимог позивача, зобовязання зі сплати суми у розмірі 15800,00 грн. виникло у відповідача 20.11.2014, тобто наступного дня після здійснення поставки, з чим суд погоджується.

Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 21.11.2014 по 30.10.2015 у розмірі 5167,68 грн. та втрати від інфляції у розмірі 7647,20 грн. за період з листопада 2014 по вересень 2015.

Пунктом 8.2. договору передбачено, що у разі порушення виконавцем зобовязань по цьому договору, він сплачує на користь замовника пеню у розмірі 0,1% за кожний день прострочення виготовлення кожної партії продукції, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня.

Перевіривши розрахунок пені позивача, суд приходить до висновку про необхідність здійснити власний перерахунок пені згідно із компютерною програмою «Законодавств», оскільки позивачем нараховано пеню за період, який перевищую 6 місяців, що суперечить ч. 6 ст. 232 ГК України.

Згідно із розрахунком суду стягненню підлягає пеня за період з 21.11.2014 по 20.05.2015 у розмірі 3385,96 грн., з відмовою у стягненні 1 781, 72 грн.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача втрати від інфляції за період з листопада 2014 по вересень 2015 у розмірі 7 647,20 грн.

Перевіривши розрахунок втрат від інфляції, суд приходить до висновку про необхідність здійснити власний розрахунок суми втрат від інфляції, оскільки відповідно до рекомендацій Верховного Суду України викладених в листі від 03.04.1997 № 62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Таким чином, стягненню підлягають втрати від інфляції у розмірі 7 205, 57 грн. за період з грудня 2014 по вересень 2015, здійснений за допомогою компютерної програми «Законодавство», з відмовою у стягненні 441,63 грн.

У судовому засіданні 28.12.2015 позивачем було заявлено клопотання про відмову від позовних вимог в частині стягнення 3 % річних у розмірі 448,03 грн. та припинення провадження у справі на підставі п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Клопотання відповідача судом задоволено, провадження у справі в частині стягнення 3 % річних у розмірі 448,03 грн. підлягає припиненню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Заперечення відповідача до уваги суду не приймаються, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Судом розглянуто клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду строком на 3 місяці. Суд вважає за необхідне зазначити наступне, пунктом 7.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» передбачено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Будь-яких доказів скрутного матеріального становища відповідача та наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, до вказаного клопотання не доданою.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі вищевикладеного, суд відмовляє в задоволенні клопотання про розстрочку виконання рішення суду та звертає увагу відповідача на те, що він не позбавлений права повторно звернутися із клопотанням про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду в порядку ст. 121 Господарського процесуального кодексу України на стадії виконання рішення.

За таких обставин, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відносяться на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 49, п. 4 ст. 80, ст.ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Завод ЗАПОРІЖАВТОМАТИКА (69057, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, 3, п/р 2600801753606 у філії ПАТ «Укрексімбанк» м. Запоріжжя, МФО 313979, код ЄДРПОУ 00187292) на користь Приватного підприємства Іноваційно-комерційний центр СОДЕЙСТВІЄ (69039, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Тимірязєва, 122 а, п/р 26001055714161 в ЗАП РУ ПАТ КБ «Приватбанк» м. Запоріжжя, МФО 313399, код ЄДРПОУ 20487122) пеню у розмірі 3 385 (три тисячі триста вісімдесят пять) грн. 96 коп., втрати від інфляції у розмірі 7 205 (сім тисяч двісті пять) грн. 57 коп., судовий збір у розмірі 1 106 (одна тисяча сто шість) грн. 04 коп. Видати наказ.

3. В частині стягнення 3 % річних у розмірі 448,03 грн. провадження у справі припинити.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Суддя К.В. Проскуряков

Рішення господарського суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано 30.12.2015.