Рішення № 54752726, 28.12.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.12.15р. Справа № 904/9902/15За позовом Приватного підприємства "Статус-С", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод", м. Дніпропетровськ

про стягнення 24 092 грн. 92 коп.

Суддя ЗАГИНАЙКО Т.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник, дов. від 06.11.2015р. №б/н;

від відповідача: ОСОБА_2 - представник, дов. від 26.12.2014р. № 24-5-03.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач з урахуванням заяви (вх. № 81666/15 від 10.12.2015р.) про зменшення позовних вимог просить стягнути з відповідача 24 092 грн. 92 коп., що складає 10 856 грн. 50 коп. - основного боргу за товар, поставлений відповідно до умов договору від 22.05.2014р. №511140239, 1 370 грн. 08 коп. - пені, 705 грн. 18 коп. - 3% річних та 11 161 грн. 16 коп. - інфляційних втрат.

Відповідач у відзиві (вх. №85033/15 від 23.12.2015р.) на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 1 370 грн. 08 коп. та інфляційних втрат у розмірі 920 грн. 96 коп., посилаючись на те, що: - пунктом 7.5 договору не встановлений конкретний розмір пені, отже, нарахування позивачем пені є неправомірним; - до вимог про стягнення пені застосовується спеціальна позовна давність; - строк позовної давності для стягнення пені сплинув 13.08.2015р.; - позивачем при розрахунку інфляційних втрат не враховано місяці, в яких була дефляція; - сума інфляційних втрат складає 10 240 грн. 20 коп.

Оригінали документів, оглянуті у судових засіданнях, відповідають копіям, залученим до матеріалів справи.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу за допомогою технічних засобів представниками сторін заявлено не було.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

22.05.2014р. між позивачем - Приватним підприємством "Статус-С", як постачальником, та відповідачем - Публічним акціонерним товариством "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод", як покупцем, було укладено договір поставки №511140239 (надалі Договір), відповідно до пункту 1.1 якого на умовах, викладених у розділах цього договору, постачальник зобовязався поставити, а покупець прийняти і сплатити продукцію матеріально-технічного призначення, що надалі іменується товар; найменування, асортимент, номенклатура, сортамент, кількість, ціна, умови і терміни постачання товару вказані в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до цього договору, що є невід'ємною його часткою.

Згідно з пунктом 2.1 Договору ціна товару, що поставляється за цим договором, визначається у гривнях і вказана в специфікаціях до цього договору; ціна товару не включає ПДВ, порядок нарахування якого встановлений Податковим кодексом України.

Сума договору складається з сум специфікацій, що є невід'ємною часткою договору (пункт 2.4 Договору).

Відповідно до умов Специфікації від 02.06.2014р. №1 товарів, що постачаються покупцеві (надалі Специфікація), сторони узгодили найменування, кількість, ціну та вартість товарів; загальна вартість товару, вказаного у специфікації, складає 37 713 грн. 00 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 37 713 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною від 02.07.2014р. №33 (а.с. 20), а також Довіреністю від 01.07.2014р. №1614 (а.с. 21).

Відповідно до пункту 4.1 Договору розрахунки за цим договором проводяться покупцем шляхом перерахування грошових коштів у розмірі вартості партії товару на рахунок постачальника в порядку і терміни, вказані у специфікаціях до договору.

У специфікації сторони погодили умови оплати 50% передоплата, 50% факт постачання 30 банківських днів.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, відповідач повинен був оплатити поставлений товар до 13.08.2014р. (включно).

Як вбачається відповідачем до звернення позивача з позовом до господарського суду було сплачено позивачу за поставлений товар 18 856 грн. 50 коп., про що свідчить виписка по рахунку позивача (а.с. 26).

В подальшому після звернення позивача з позовом до суду відповідачем було сплачено заборгованість у загальній сумі 8 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 13.11.2015р. №168253 на суму 5 000 грн. 00 коп. та від 17.11.2015р. №158449 на суму 3 000 грн. 00 коп.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем становить 10 856 грн. 50 коп.

На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідачем не надано.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

У пункті 7.5 Договору поставки сторони передбачили, що у разі несвоєчасного здійснення розрахунків за цим договором покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно частин 4, 6 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором; при цьому розмір санкцій може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань також визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до пункту 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Таким чином, у законі йдеться про чітко визначений розмір пені, який мають визначити сторони у договорі. Проте, з умов Договору поставки (пункт 7.5.) вбачається, що сторонами визначений граничний, а не конкретний розмір пені. З урахуванням наведеного, підстави для стягнення пені з відповідача відсутні, оскільки фактично її розмір Договором поставки не врегульований.

Крім того, відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 1 статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (пункт 2 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок (стаття 253 Цивільного кодексу України).

Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (частина 1 статті 254 Цивільного кодексу України). Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (частина 5 статті 254 Цивільного кодексу України).

Таким чином, строк позовної давності для стягнення пені за несвоєчасну оплату поставленого товару становить до 14.08.2015р. (включно).

Як вбачається із матеріалів справи позивач з позовом до суду звернувся 12.11.2015р., про що свідчить відбиток штампу канцелярії господарського суду Дніпропетровської області на першій сторінці позовної заяви, тобто поза межами вказаного строку.

Відповідно до частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як вбачається відповідачем заявлено про застосування позовної давності до предявлених позивачем вимог про стягнення пені (відзив вх. №85033/15 від 23.12.2015р.).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 Цивільного кодексу України).

З огляду на викладене позовні вимоги в частині стягнення 1 370 грн. 08 коп. пені задоволенню не підлягають.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Отже, після перерахунку інфляційні нарахування становлять 10 240 грн. 20 коп. (з вересня 2014р. по жовтень 2015р.), а річні згідно розрахунку 705 грн. 18 коп. (з 14.08.2014р. по 12.11.2015р.).

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у справі слід покласти на відповідача у повній сумі, оскільки з його вини спір доведено до суду.

Керуючись статтями 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" (49081, м. Дніпропетровськ, вул. Столєтова, 21; ідентифікаційний код 05393116) на користь Приватного підприємства "Статус-С" (02002, м. Київ, вул. Марини Раскової, 19, офіс 90-4; ідентифікаційний код 36069491) 10 856 грн. 50 коп. - заборгованості, 10 240 грн. 20 коп. - інфляційних нарахувань, 705 грн. 18 коп. річних та 1 218 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СУДДЯ Т.В. ЗАГИНАЙКО

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 84 ГПК України,

„28„ грудня 2015р.