Рішення № 54752722, 22.12.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.12.15р. Справа № 904/8913/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Схід-Запчастина",Донецька область, м. Макіївка

до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", Дніпропетровська область, м. Павлоград

про стягнення 124 828,07 грн.

Суддя Мілєва І.В.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_1 довіреність № ББУ/ПУ44/ВП15 від 20.02.2015р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Схід-Запчастина" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про стягнення 124 828,07 грн., з яких: 43 330,74 грн. - основний борг, 33 218,26 грн. - пеня, 2 591,15 грн. - 3% річних, 45 687,92 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 14 -16/428-КП від 25.06.2014р., в частині оплати поставленого товару.

Ухвалою суду від 06.10.2015р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 26.10.2015р.

Ухвалою суду від 26.10.2015р. розгляд справи відкладено на 16.11.2015р.

16.11.2015р. у судовому засіданні представник відповідача подав клопотання про витребування у позивача специфікації до договору та товаротранспортних накладних, згідно яких була поставлена продукція, оскільки за відсутності вищевказаних документів неможливо встановити точний строк виникнення зобов'язання по оплаті за продукцію.

13.11.2015р. позивач надав до суду письмові пояснення, заперечує проти задоволення клопотання про витребування документів. Зазначив, що специфікація є двосторннім документом, а примірник товаротранспортної накладної також має бути і у відповідача. У є за вищевказаним договором у документах позивача відсутні, оскільки під час перевезення документації з території проведення антитерористичної операції на підконтрольну територію частина документації була втрачена.

Ухвалою суду від 16.11.2015р. у задоволенні клопотання відповідача про витребування документів відмовлено та відкладено розгляд справи на 07.12.2015р.

07.12.2015р. відповідач подав до суду клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Ухвалою суду від 07.12.2015р. продовжено строк розгляду справи на 15 днів до 22.12.2015р. включно; розгляд справи відкладено на 22.12.2015р.

22.12.2015р. відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

22.12.2015р. відповідач подав до суду клопотання про зменшення розміру пені, у зв'язку із тяжким фінансовим становищем.

У судове засідання з'явився представник відповідача.

У судове засідання представник позивача не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (ухвали суду), яке отримано позивачем 15.12.2015р.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

25.06.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Схід-Запчастина" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля" (покупець) було укладено договір № 14-16/428-КП (далі - договір).

В порядку та на умовах передбачених договором, постачальник зобов'язався поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення (далі - продукція), в асортименті, кількості, в строки, за ціною та з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в договорі та специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору (п 1.1. договору).

Покупець зобовязується прийняти та оплатити поставлену в його власність продукцію згідно з умовами даного договору (п 1.2. договору).

Поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками та в строки, погоджені сторонами в специфікаціях до договору.

Під партією продукції сторони розуміють будь-яку кількість продукції, однорідної по своїм якісним показникам, яка супроводжується одним документом про якість, та/або одним товаросупровідним документом (п. 4.1. договору).

Датою поставки вважається дата, вказана представником покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником, про приймання продукції (п.4.4. договору).

Зобов'язання постачальника вважаються виконаними з моменту передачі продукції у розпорядження покупця в вище обговореному пункті призначення поставки. Зобов'язання покупця вважається виконаним з моменту прийняття і оплати поставленої продукції (п. 4.5. договору).

Право власності на продукцію переходить від постачальника до покупця після виконання покупцем всіх необхідних процедур з приймання продукції за кількістю, якістю та комплектності та підписання покупцем видаткової накладної (п. 4.11. договору).

Загальна сума договору визначається загальною сумою всіх специфікацій до цього договору, але не повинна перевищувати 999 000 грн. з урахуванням ПДВ (п. 5.1. договору).

Ціни на поставлену постачальником продукцію встановлюються сторонами у відповідних специфікаціях до цього договору. Загальна вартість кожної партії поставленої постачальником за цим договором продукції вказується у відповідних специфікаціях до договору (п. 5.2. договору).

Розрахунки за поставлену постачальником продукцію за цим договором здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на 60-ий календарний день з моменту поставки відповідної партії продукції, якщо інше, відстрочка більше 60 календарних днів не обумовлена у відповідних специфікаціях до цього договору. У разі якщо термін оплати припадає на неплатіжний день, оплата здійснюється на наступний банківський день (п. 5.3. договору).

При надходженні коштів на поточний рахунок постачальника від покупця, сторони обумовлюють, що в будь-якому випадку вони надходять в рахунок оплати продукції, що постачається постачальником (п. 5.4. договору).

У разі невиконання або неналежного виконання будь-якої з сторін прийнятих на себе за цим договором зобов'язань, вона несе відповідальність перед іншою стороною у відповідності з вимогами чинного законодавства України, в тому числі, відшкодовує збитки, сплачує штрафні санкції (п. 6.1. договору) .

Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами. Сторони дійшли згоди, що у випадку належного виконання обома сторонами своїх зобов'язань, строк договору встановлюється до 31.12.2014 включно. У випадку невиконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх зобов'язань за договором, строк дії договору продовжується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 8.1. договору).

Відповідач подав до суду специфікації на загальну суму 530 717,42 грн., підписані сторонами договору та скріплені їх печатками:

- № НОМЕР_1 від 25.06.2014р. на загальну суму 13 658,72 грн. з ПДВ (а.с. 79);

- № НОМЕР_2 від 03.07.2014р.. на загальну суму 266 698,80 грн. з ПДВ (а.с. 80);

- № НОМЕР_3 від 02.09.2014р. на загальну суму 11 052,00 грн. з ПДВ (а.с. 81);

- № НОМЕР_4 від 22.10.2014р. на загальну суму 230 403,42 грн. з ПДВ (а.с. 82);

- № НОМЕР_5 від 28.10.2014р. на загальну суму 8 904,48 грн. з ПДВ (а.с. 83).

Як стверджує позивач, він свої зобовязання за договором виконав, поставив у власність покупця продукцію на загальну суму 530 717,44 грн., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими їх печатками видатковими накладними:

- № ВЗ-0002416 від 27.06.2014р. на суму 12 576,18 грн. з ПДВ (а.с. 32);

- № ВЗ-0002748 від 30.07.2014р. на суму 96 745,20 грн. з ПДВ (а.с. 33);

- № ВЗ-0002746 від 30.07.2014р. на суму 1 082,56 грн. з ПДВ (а.с. 34)

- № ВЗ-0002824 від 13.08.2014р. на суму 86 961,60 грн. з ПДВ (а.с. 35);

- № ВЗ-0002919 від 28.08.2014р. на суму 82 992,00 грн. з ПДВ (а.с. 36);

- № ЗП-0000080 від 14.11.2014р. на суму 113 532,12 грн. з ПДВ (а.с. 37);

- № ЗП-0000081 від 14.11.2014р. на суму 8 904,48 грн. з ПДВ (а.с. 38);

- № ЗП-0000097 від 19.11.2014р. на суму 100 175,40 грн. з ПДВ (а.с. 39);

- № ЗП-0000166 від 05.12.2014р. на суму 16 695,90 грн. з ПДВ (а.с. 40);

- № ВЗ-0003711 від 05.12.2014р. на суму 11 052,00 грн. з ПДВ (а.с. 41);

Відповідач частково сплатив за поставлену продукцію грошові кошти у розмірі 487 386,70 грн., що підтверджується платіжними дорученнями:

- № 318716 від 12.11.2014р. на суму 93 858,34 грн. (а.с. 25);

- № 318586 від 12.11.2014р. на суму 16 545,60 грн. (а.с. 26);

- № 319464 від 18.11.2014р. на суму 86 961,60 грн. (а.с. 29);

- № 321501 від 28.11.2014р. на суму 82 992,00 грн. (а.с. 31);

- № 337652 від 04.03.2015р. на суму 113 532,12 грн. (а.с. 28);

- № 339737 від 13.03.2015р. на суму 8 904,48 грн. (а.с. 27);

- № 342963 від 02.04.2015р. на суму 84 592,56 грн. (а.с. 30).

Як зазначає позивач, несплаченою залишилась сума у розмірі 43 330,74 грн., яку відповідач, у строки встановлені договором, не сплатив, що і стало причиною звернення до суду.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України).

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 265 Господарського кодексу України).

Субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (п. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Доказів оплати за поставлений товар в розмірі 43 330,74 грн. відповідач не надав.

22.12.2015р. відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Відповідач посилається на п.4.4. договору (відповідно до якого датою поставки вважається дата, вказана представником покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником, про приймання продукції) та вважає, що у разі відсутності цієї дати неможливо визначити певний період у часі і як наслідок - неможливо стверджувати, що відповідач не виконав зобовязання по оплаті продукції в строк, передбачений договором.

Наведені твердження відповідача спростовуються наступним.

Пунктом 4.11. договору визначено, що право власності на продукцію переходить від постачальника до покупця після виконання покупцем всіх необхідних процедур з приймання продукції за кількістю, якістю та комплектності та підписання покупцем видаткової накладної.

Продукція отримана представником відповідача без зауважень з проставлянням підпису на видаткових накладних.

Згідно з ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У п. 5.3. договору сторони визначили, що розрахунки за поставлену постачальником продукцію за цим договором здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на 60-ий календарний день з моменту поставки відповідної партії продукції, якщо інше, відстрочка більше 60 календарних днів не обумовлена у відповідних специфікаціях до цього договору.

З поданих відповідачем специфікацій вбачається, що сторони договору визначили наступні умови оплати: 90 календарних днів з моменту поставки партії продукції.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 33 218,26 грн., 3 % річних у розмірі 2591,15 грн. та інфляційні втрати у розмірі 45 687,92 грн.

У випадку несвоєчасної оплати продукції, покупець, сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення оплати від вартості своєчасно не оплаченої продукції (п. 6.7. договору).

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України).

У разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку та встановлено, що позивачем при розрахунку не враховано визначену специфікаціями відстрочку оплати на 90 календарних днів, а також приписи п. 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, згідно якого день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Згідно здійсненого перерахунку до стягнення належить 20345,12грн. пеня, 1245,39грн.- 3 % річних, 29576,93 грн.- інфляційні втрати.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що має місце прострочення виконання зобовязання є правомірними та такими, що підлягають частковому задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 94498,18грн., з яких: 43 330,74 грн. основний борг, 20345,12грн. пеня, 1245,39грн.- 3 % річних, 29576,93 грн.- інфляційні втрати.

22.12.2015р. відповідач подав до суду клопотання про зменшення розміру пені, у звязку із тяжким фінансовим становищем.

Пункт 3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозвязку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) (п.3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції).

Так, частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з п.3 ст. 551 Цивільного кодексуУкраїни розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшеннярозмірунеустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідач зазначає, що станом на 2015 р. ПАТ ДТЕК Павлоградвугілля фактично є збитковим, відповідно до оприлюдненої звітності збитки ПАТ ДТЕК Павлоградвугілля за 1 квартал 2015 р. складають 476 млн. грн. Для забезпечення задоволення потреб Збройних Сил України, на особливий період транспортними засобами і технікою у кількості 22 одиниці на загальну суму 1 214 330,00 грн. без ПДВ, які були вилучені із виробничого процесу підприємства (про що відповідач подав відповідну довідку). Згідно листа відділу державної виконавчої служби Тернівського міського управління юстиції станом на 10.07.2015р. на виконання перебуває 16 виконавчих документів , стягувачем за якими є ПАТ ДТЕК Павлоградвугілля. Згідно довідки ПАТ ДТЕК Павлоградвугілля, підписаної головним бухгалтером, у 2014 році відповідач виплатив заробітну плату мобілізованим співробітникам в сумі 31 049 925,23грн.

У рахуванням наведеного, враховуючи ступінь виконання боржником зобов'язання, суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 10 % та стягнути 18 310,61грн. (20345,12грн.- 10%)

Позовна заява надіслана позивачем до суду 01.10.2015р. (а.с.48). За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1,5 відсотків ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати (ст. 4 Закону України "Про судовий збір"). Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" мінімальна заробітна плата з 1 січня 2015 року становить 1 218 грн. При зверненні з позовом до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 1872,43 грн. згідно з платіжним дорученням №3213 від 11.09.2015р., замість 1872,42 грн. Таким чином, при зверненні з позовом до суду позивач надмірно сплатив судовий збір в розмірі 00,01 грн. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Відповідне клопотання позивачем до суду подано не було. Тому суд вважає за необхідне розяснити позивачу , що надмірно сплачений судовий збір в розмірі 0,01 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України, для чого позивачу необхідно звернутися до суду з відповідним клопотанням.

У разі коли господарський суд на підставі п. 3 ст. 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, повязані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено (п. 4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: на позивача 455,00грн. (24,30 %), на відповідача 1 417,42 грн. (75,70%).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.1, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Леніна, 76, ідентифікаційний код 00178353) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Схід-Запчастина" (86115, Донецька область, м. Макіївка, вул. Магістральна, буд. 204, прим. 1, ідентифікаційний код 36652101) 92 463,67грн., з яких: 43 330,74 грн. основний борг, 18 310,61грн. пеня, 1245,39грн.- 3 % річних, 29576,93 грн. - інфляційні втрати, про що видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Леніна, 76, ідентифікаційний код 00178353) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Схід-Запчастина" (86115, Донецька область, м. Макіївка, вул. Магістральна, буд. 204, прим. 1, ідентифікаційний код 36652101) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 417,42 грн., про що видати наказ.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його оголошення, а у разі якщо в судовому засідання було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.12.2015

Суддя ОСОБА_2