Постанова № 54752574, 30.12.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2015 року Справа № 910/19381/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Ковтонюк Л.В., Кривди Д.С.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 10.11.15у справі№910/19381/13господарського судуміста Києваза позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "Київгаз"простягнення сумиза участю представників від:позивачаШарков О.О. (дов. від 11.08.15)відповідачаЛебедєв Ю.В. (дов. від 07.04.15)

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.10.15 (суддя

Паламар П.І.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.15 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Гончарова С.А., суддів: Скрипки І.М., Шаптали Є.Ю.), частково задоволено заяву Публічного акціонерного товариства "Київгаз", розстрочене виконання рішення господарського суду міста Києва від 20.11.13 на сімнадцять місяців. При цьому суди виходили з того, що боржник перебуває у скрутному фінансовому становищі, не в змозі одночасно виконати рішення суду в повному обсязі, при цьому він забезпечує важливу соціальну функцію з транспортування природного газу до споживачів м. Києва.

Не погоджуючись із судовими актами, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати, обґрунтовуючи свою позицію порушенням судами обох інстанцій норм матеріального права (ст.232 ГК України, ст.ст.526, 559, 617, 625 ЦК України) та процесуального права (ст.43 ГПК України).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, рішенням господарського суду міста Києва від 20.11.13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.03.14, з відповідача на користь позивача стягнуто 753972,55 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 561753,74 грн. 3 % з простроченої суми, 308881,59 грн. пені, 14242,69 грн. витрат по оплаті судового збору, а всього 1638850,57 грн.

17.03.14 на виконання зазначеного рішення суду видано наказ.

Після часткового скасування вищевказаних рішень на підставі постанови Вищого господарського суду України від 24.04.14, за наслідками нового розгляду рішенням господарського суду міста Києва від 21.07.14 у позові про стягнення пені відмовлено. Таким чином, наказ стосується стягнення пені, інфляційних та судового збору.

17.09.15 Публічне акціонерне товариство "Київгаз" звернулося до суду першої інстанції із заявою про розстрочку виконання рішення суду в частині залишку суми заборгованості у розмірі 1149874,78 грн. на вісімнадцять місяців, посилаючись на часткову сплату стягнутої з нього суми заборгованості та неможливість одночасного виконання рішення в іншій частині внаслідок скрутного фінансового становища.

Суди задовольнили таку заяву частково, та розстрочили виконання на 17 місяців, пославшись на те, що боржник перебуває у скрутному фінансовому становищі, не в змозі одночасно виконати рішення суду в повному обсязі, що підтверджується балансом (звітом про фінансовий стан) боржника на 30.06.15 та іншими бухгалтерськими документами.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає позицію попередніх інстанцій помилковою, зважаючи на наступне.

Згідно ч.1 ст.121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Під відстрочкою розуміється відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Як роз'яснено у п.п.7.1.-7.2. постанови Пленуму ВГС України від 17.10.12 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" господарський суд на підставі ст.121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.05 у справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у пар.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

З огляду на викладене, судами попередніх інстанцій не дотримано балансу інтересів сторін, взято до уваги фінансовий стан позивача та його законні інтереси; не враховано, що вказані у заяві підстави для відстрочки виконання судового рішення, не є тими виключними обставинами, які створюють підґрунтя для її надання. Крім того, у випадку недостатності грошових коштів на рахунках, стягнення може бути звернуте на майно відповідача.

Таким чином, судові акти про задоволення заяви про розстрочку виконання рішення, прийняті з порушенням вимог діючого законодавства й підлягають скасуванню, а касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.49 ГПК України, судовий збір, сплачений позивачем за подання апеляційної та касаційної скарг, підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити.

Ухвалу господарського суду м.Києва від 06.10.15 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.11.15 у справі №910/19381/13 скасувати.

У задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення від 20.11.13 у справі №910/19381/13 відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київгаз" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 4-Б, код 03346331) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" м. Києва (04116,

м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827) 2 436,00 грн. (дві тисячі чотириста тридцять шість грн. 00 коп.) судового збору за розгляд апеляційної та касаційної скарг.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді Л. В. Ковтонюк

Д. С. Кривда