Постанова № 54752561, 28.12.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 грудня 2015 року № 826/17303/15

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомКиївського слідчого ізолятора УДПтС України в місті Києві та Київській області до треті особиГолови Київської міської державної адміністрації Кличка В.В. Київської міської ради КП «Київський метрополітен» КП «Київпастранс»провизнання протиправною бездіяльність та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Київський слідчий ізолятор УДПтС України в місті Києві та Київській області (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Голови Київської міської державної адміністрації Кличка В.В. (далі по тексу - відповідач -1), Київської міської ради (далі по тексу - відповідач -2), за участю третіх осіб, які не заявлять самостійних вимог на предмет спору: КП «Київський метрополітен» (далі по тексу - третя особа - 1), КП «Київпастранс» (далі по тексу - третя особа - 2), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив суд:

визнати протиправною бездіяльність Голови Київської міської державної адміністрації Кличка В.В. щодо забезпечення виконання Департаментом транспортної інфраструктури Київської міської державної адміністрації, КП «Київський метрополітен», КП «Київпастранс» законів України в частині та у спосіб реалізації передбачених законодавством прав окремих категорій осіб, у тому числі посадових і службових осіб Київського слідчого ізолятора УДПтС України в місті Києві та Київській області, працівників міліції, на безоплатний проїзд всіма видами транспорту міського, приміського і місцевого сполучення (крім таксі);

зобов'язати Голову Київської міської державної адміністрації Кличка В.В. вжити заходів щодо забезпечення виконання Департаментом транспортної інфраструктури Київської міської державної адміністрації, КП «Київський метрополітен», КП «Київпастранс» законів України в частині реалізації передбачених законодавством прав окремих категорій осіб, у тому числі посадових і службових осіб Київського слідчого ізолятора УДПтС України в місті Києві та Київській області, працівників міліції, на безоплатний проїзд всіма видами транспорту міського, приміського і місцевого сполучення (крім таксі).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/17303/15, закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 14 жовтня 2015 року, яке відкладалось у зв'язку із уточненням адміністративного позову.

В судовому засіданні 24 листопада 2015 року представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив задовольнити позов у повному обсязі. Представники відповідача-2 та третіх осіб проти позову заперечили. Відповідач -1 участі уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд продовжив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 3 рішення Київської міської ради від 28.05.2015 № 564/1431 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 17.02.2011 № 19/5406 «Про затвердження міської цільової програми «Турбота. Назустріч киянам» на 2011-2015 роки» визнані такими, що втратили чинність, рішення Київської міської ради: від 27.11.2008 № 642/642 «Про безоплатний проїзд у місті Києві працівників міліції, податкової міліції та Служби безпеки України»; від 24.12.2009 № 902/2971 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 27.11.2008 № 642/642 «Про безоплатний проїзд у місті Києві працівників міліції, податкової міліції та Служби безпеки України»; від 24.05.2012 № 585/7922 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 27.11.2008 № 642/642 «Про безоплатний проїзд у місті Києві працівників міліції, податкової міліції та Служби безпеки України» та від 29.11.2011 № 1100/7336 «Про бюджет міста Києва на 2012 рік»; від 25.12.2012 № 683/8967 «Про внесення змін до змін до рішення Київської міської ради від 27.11.2008 № 642/642 «Про безоплатний проїзд у місті Києві працівників міліції, податкової міліції та Служби безпеки України»; від 13.11.2013 № 449/9937 «Про внесення змін до змін до рішення Київської міської ради від 27.11.2008 № 642/642 «Про безоплатний проїзд у місті Києві працівників міліції, податкової міліції та Служби безпеки України» (в редакції станом на 25.12.2012).

Позивач посилаючи на протиправність спірного рішення Київської міської ради від 28.05.2015 № 564/1431 й мотивує позовні вимоги тим, що відповідно до пункту 13 частини 2 статті 18 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», посадові і службові особи органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів мають право, зокрема користуватися безоплатно при виконанні службових обов'язків усіма видами міського пасажирського транспорту загального користування (крім таксі), залізничного і водного транспорту приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів, а відтак, прийняття рішення Київською міською радою від 28.05.2015 № 564/1431 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 17.02.2011 № 19/5406 «Про затвердження міської цільової програми «Турбота. Назустріч киянам» на 2011-2015 роки» порушує права та законні інтереси позивача.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до наступних висновків.

Порядок реалізації права посадових осіб і службових осіб органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів на безоплатне користування міським пасажирським транспортом визначений постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2003 № 426 «Про затвердження порядку надання пільг, компенсацій і гарантів працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу» (далі по тексту - Порядок № 426).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 426, пільги, компенсації і гарантії, на які згідно із законом мають право окремі категорії працівників бюджетних установ, військовослужбовці та особи рядового і начальницького складу (далі - пільговики), щодо знижки плати за користування житлом (квартирної плати), паливом, телефоном та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична та теплова енергія тощо), безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту (крім таксі) та автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу пільговика (сім'ї пільговика в розрахунку на одну особу) за попередні шість місяців (далі - середньомісячний дохід) не перевищує величини доходу, що дає право на податкову соціальну пільгу, визначеної відповідно до підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 Податкового кодексу України.

Пільги, компенсації і гарантії, на які мають право пільговики (далі - пільги), надаються шляхом відшкодування пільговику передбаченої законодавством частини фактичних витрат за користування житлом (квартирної плати), паливом, телефоном, комунальними послугами та за проїзд (крім педагогічних, медичних та фармацевтичних працівників і працівників культури, пільги яким передбачаються абзацом першим частини четвертої статті 57 Закону України "Про освіту", пунктом "ї" частини першої статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров'я, частиною п'ятою статті 29 Закону України "Про культуру" (далі - педагогічні, медичні та фармацевтичні працівники і працівники культури) у розмірі грошового еквівалента пільг, визначеного відповідно до цього Порядку.

Відшкодування зазначених витрат провадиться щомісяця або раз на квартал за рішенням керівника установи (пункт 2 Порядку № 426).

Видатки на відшкодування витрат за надані пільговику (крім педагогічних, медичних та фармацевтичних працівників і працівників культури) послуги здійснюються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання цих установ (пункт 3 Порядку № 426).

Крім того, згідно пункту 1.12 Положення про Київський слідчий ізолятор управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в м.Києві та Київській області від 01.02.2007, утримання Київського слідчого ізолятора здійснюється за рахунок коштів загального та спеціального фондів Державного бюджету України.

Так, пунктами 3.17 та 3.18 вказаного Положення, Київський слідчий ізолятор управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в м.Києві та Київській області, відповідно до покладених на нього завдань забезпечує раціональний розподіл фінансових матеріально-технічних ресурсів для здійснення покладених на нього завдань, встановлює контроль за їх використанням, забезпечує правовий, соціальний захист та особисту безпеку персоналу Київського слідчого ізолятора і членів їх сімей.

З огляду на викладене, гарантія як право безоплатного проїзду передбаченого пунктом 13 частини 2 статті 18 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» реалізується для позивача шляхом здійснення компенсації керівниками органів Державної пенітенціарної служби України, а в даному випадку Київського слідчого ізолятору управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в м.Києві та Київській області в пасажирському транспорті в межах бюджетних асигнувань на утримання даної установи.

Вказана позиція неодноразового була викладена як відповідачами, як і третіми особами у листах-відповідях на звернення Київського слідчого ізолятору управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в м.Києві та Київській, зокрема лист департаменту транспортної інфраструктури в.о. КМР (КМДА) від 15.07.2015 № 053-5385, лист ПК «Київський метрополітен» від 18.06.2015 № 280-75, лист департаменту соціальної політики в.о. КМР (КМДА) від 29.07.2015 № 051-КО-1164-002/3, від 15.07.2015 № 051-17814-002/3.

У свою чергу, відповідно до частини 2 статті 51 Бюджетного кодексу України, витрати на безоплатне або пільгове матеріальне і побутове забезпечення, на яке згідно із законодавством України мають право окремі категорії працівників бюджетних установ, військовослужбовці, особи рядового і начальницького складу (крім категорій, пільги яким передбачаються пунктом "ї" частини першої статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров'я, частиною четвертою статті 29 Основ законодавства України про культуру, абзацом першим частини четвертої статті 57 Закону України "Про освіту"), а також у частині медичної допомоги і санаторно-курортного лікування та відпочинку для оздоровлення - члени сімей військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, пенсіонери з числа військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та члени їхніх сімей, здійснюються за рахунок бюджетних асигнувань на функціонування цих бюджетних установ.

Отже, право посадових і службових осіб органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів на безоплатне користування міським пасажирським транспортом загального користування реалізується шляхом відшкодування їм передбаченої законодавством чистини фактичних витрат за проїзд за рішенням керівника установи за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання цих установ.

Відтак, суд зазначає, що прийняття відповідачем рішення Київської міської ради від 28.05.2015 № 564/1431 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 17.02.2011 № 19/5406 «Про затвердження міської цільової програми «Турбота. Назустріч киянам» на 2011-2015 роки» не позбавило право посадових і службових осіб органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів на безоплатне користування всіма видами транспорту міського, приміського і місцевого сполучення (крім таксі), відтак не порушує прав позивача, у зв'язку з чим, позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають.

Крім цього, досліджуючи питання наявності порушень прав позивача у сфері публічно-правових відносин судом встановлено наступне.

Як встановлено частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Тобто, спірним правовідносинам, що можуть бути предметом розгляду в адміністративних справах, повинні бути притаманні такі ознаки як порушення прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, що вчинені обов'язково у сфері публічно-правових відносин.

Пунктом 6 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України під поняттям адміністративний позов визначено - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах.

З огляду на приписи пункту 6 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, що відносяться до сфери публічно-правових відносин та порушують права, свободи та інтереси фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Слід зазначити, що право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантується кожному (в тому числі юридичним особам) статтею 55 Конституції України.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до частини 1 статті 6 цього ж Закону усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів незалежним і неупередженим судом.

Зазначений принцип полягає у захисті порушеного права від порушення, що вже відбулося, тобто в наявності матеріально - правового інтересу позивача відносно дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.

Зазначений принцип полягає у захисті порушеного права від порушення, що вже відбулося, тобто в наявності матеріально - правового інтересу позивача відносно дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.

Суд зазначає, що позивачем не надано належних обґрунтувань наявності порушення його прав чи інтересів у сфері публічно-правових відносин шляхом прийняття оскарженого рішення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає правомірними дії відповідача з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому адміністративний позов Київського слідчого ізолятора УДПтС України в місті Києві та Київській області задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Київського слідчого ізолятора УДПтС України в місті Києві та Київській області відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України

Суддя К.Ю. Гарник