Постанова № 54752491, 28.12.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 грудня 2015 року № 826/23539/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., за участю секретаря судового засідання Непомнящої А.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Гусине»

до

Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві

про

скасування рішення

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гусине» (далі по тексту – позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд скасувати рішення від 29 вересня 2015 року № 3 про виключення позивача з реєстру суб’єктів спеціального режиму оподаткування.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/23539/15, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні 19 листопада 2015 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об’єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гусине» у зв’язку зі здійсненням підприємницької діяльності у сфері сільського господарства було включене до реєстру суб’єктів спеціального режиму оподаткування.

З матеріалів справи вбачається, що комісією, створеною відповідно до наказу ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві «Про створення комісії з анулювання свідоцтв платників ПДВ» від 31 липня 2015 року № 1645 встановлено наступне: за даними камеральної перевірки звітності ПДВ за період з вересня 2014 року по серпень 2015 року встановлено, що позивач не відповідає критеріям, встановленим п. 209.11 ст. 209 ПК України, позивач протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25% вартості всіх поставлених товарів/послуг, що підтверджено довідкою визначення питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг до вартості всіх товарів/послуг від 29 вересня 2015 року № 66/26-59-15-02-89 – позивач протягом вересня 2014 – серпня 2015 року мав сукупну вартість поставок товарів (послуг) на 155166,00 грн., у тому числі 77583,00 грн. несільськогосподарських товарів (послуг), що становить 50%.

На підставі висновків комісії відповідачем прийняте рішення № 3 про виключення ТОВ «Гусине» з реєстру суб’єктів спеціального режиму оподаткування від 29 вересня 2015 року.

Не погоджуючись з винесеними рішенням від 29 вересня 2015 року № 3, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд приходить до наступного.

Спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства регулюється положеннями ст. 209 ПК України, відповідно до якої резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Якщо сума податку на додану вартість, сплачена (нарахована) сільськогосподарським підприємством постачальнику на вартість виробничих факторів, перевищує суму податку, нараховану за операціями з постачання сільськогосподарських товарів/послуг, то різниця між такими сумами не підлягає бюджетному відшкодуванню та зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Ця норма діє з урахуванням того, що:

а) для новоутвореного сільськогосподарського підприємства, зареєстрованого як суб'єкт господарювання, який провадить господарську діяльність менше ніж 12 календарних місяців, така питома вага сільськогосподарських товарів/послуг розраховується за наслідками кожного окремого звітного податкового періоду;

б) з метою розрахунку такої питомої ваги до складу основної діяльності сільськогосподарського підприємства не включаються оподатковувані операції з постачання основних фондів, що перебували у складі його основних фондів не менше ніж 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно, якщо такі операції не були постійними і не становили окремої підприємницької діяльності.

Сільськогосподарське підприємство реєструється як суб'єкт спеціального режиму оподаткування з дотриманням правил та у строки, що визначені статтею 183 цього Кодексу для реєстрації платників податку на додану вартість. У реєстрі суб'єктів спеціального режиму оподаткування, крім відомостей, передбачених для реєстрації платників податку на додану вартість на загальних підставах, повинен міститися перелік видів діяльності такого сільськогосподарського підприємства, на які поширюється дія спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, та дата внесення запису про такі види діяльності.

Якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів/послуг, то:

а) на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за підсумками звітного податкового періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку;

б) контролюючий орган виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та може повторно включити його до такого реєстру після закінчення наступних 12 послідовних звітних податкових періодів за наявності підстав, визначених цією статтею;

в) таке підприємство вважається платником зазначеного податку на загальних підставах з першого числа місяця, в якому було допущено таке перевищення.

Сільськогосподарське підприємство виключається з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування у разі, коли:

а) підприємство подає заяву про зняття його з реєстрації як суб'єкта спеціального режиму оподаткування та/або про його реєстрацію як платника зазначеного податку на загальних підставах;

б) підприємство підлягає реєстрації як платник податку на загальних підставах;

в) щодо підприємства прийняте рішення про припинення шляхом ліквідації або реорганізації.

За наявності підстав, визначених у підпунктах "а", "б" цього пункту, сільськогосподарське підприємство знімається з реєстрації як суб'єкт спеціального режиму оподаткування з одночасною реєстрацією як платник податку на загальних підставах.

Сільськогосподарське підприємство - суб'єкт спеціального режиму оподаткування подає податкову декларацію у строки та в порядку, що встановлені для інших платників податку. Форма податкової декларації, яка подається сільськогосподарським підприємством - суб'єктом спеціального режиму оподаткування, затверджується відповідно до пункту 201.15 статті 201 цього Кодексу.

Порядок заповнення податкової звітності з податку на додану вартість сільськогосподарськими підприємствами зі спеціальним режимом оподаткування регулюється Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України 23 вересня 2014 року № 966 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 жовтня 2014 року за № 1267/26044.

Згідно п. 5 розд. 1 Порядку платники податку, які згідно зі статтею 209 розділу V Кодексу застосовують спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, крім декларації 0110, подають податкову декларацію з позначкою "0121"/"0122"/"0123" (далі - декларація 0121 - 0123), яка є невід'ємною частиною звітності за відповідний звітний період.

До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціального режиму, установленого указаною статтею.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у відповідності до вимог порядку подано до ДПІ за листопад 2014 року 2 декларації: загальну, у якій зазначено, що загальний обсяг постачання становить 77583,00 грн. без ПДВ з проставляння у декларації відмітки про одночасне подання декларації 0121-0123; декларацію з відміткою 0121 спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства, у якій зазначено, що обсяг постачання сільськогосподарських товарів і послуг становить 77583,00 грн., тобто 100% від загального обсягу постачання товарів і послуг.

Відповідачем, в свою чергу, не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності винесення рішення про виключення позивача з реєстру суб’єктів спеціального режиму оподаткування.

Відтак, висновки Державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління ДФС у м. Києві про порушення ТОВ «Гусине» вимог ст. 209 ПК України є необґрунтованими, а прийняте на підставі них рішення № 3 від 29 вересня 2015 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (стаття 69 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гусине» підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гусине» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 29 вересня 2015 року № 3 про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб’єктів спеціального режиму оподаткування.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гусине» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник