Постанова № 54752417, 08.12.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"08" грудня 2015 р. № 820/9948/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Мар'єнко Л.М.,

головуючого судді - Мар'єнко Л.М.,

при секретарі - Принцевській Ю.В.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача -ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "ОАЗИС" до Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне сільськогосподарське підприємство "ОАЗИС", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.07.2015 року №0000192200 Богодухівської ОДПІ (Краснокутське відділення).

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є необґрунтованим, спростовуються первинними документами, які були в наявності у відповідача під час перевірки. Господарські взаємовідносини позивача з його контрагентом за період жовтень 2013 року мали реальний характер, що підтверджується належними документами, які відповідають вимогам закону. Також позивач зазначив, що не несе відповідальність за господарську діяльність свого контрагента.

Представник позивача - ОСОБА_1, у судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила суд задовольнити позов .

Представник відповідача - ОСОБА_2, у судовому засіданні адміністративний позов не визнала, проти задоволення позовних вимог заперечувала у повному обсязі, посилаючись на обґрунтування, викладені у письмових запереченнях на адміністративний позов та на акт перевірки № 598/220/32685259 від 17.04.2015 р.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представників позивача та відповідача, встановив наступне.

Згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, Приватне сільськогосподарське підприємство "ОАЗИС" зареєстроване в якості юридичної особи з 30.01.2004 року. Позивач має свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства , як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість № 200059178.

Судом встановлено, що на підставі наказу від 24.03.2015 р. №82, на підставі п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п.79.1 ст. 79 ПК України, Богодухівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області у період з 06.04.2015 р. по 10.04.2015 р. проведена позапланова невиїзна перевірка Приватного сільськогосподарського підприємства "ОАЗИС" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість при здійсненні взаємовідносин з ПП "Габрос" за період з 01.05.13р. по 31.05.13р. та ТОВ "Сібол" за період з 01.10.13р. по 31.10.13р., за результатами якої складено Акт № 598/220/32685259 від 17.04.2015 р. (а.с.86-106).

На підставі висновків акту перевірки № 598/220/32685259 від 17.04.2015 р. відповідачем - Богодухівською ОДПІ (Краснокутське відділення) 28 квітня 2015 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким за порушення п.198.1,198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.209.2 ст.209 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5248 грн. та нараховано штрафні фінансові санкції у розмірі 6560 грн. (а.с.12).

Позивачем оскаржено дане податкове повідомлення - рішення в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у Харківській області. За результатами розгляду скарги позивача рішенням Головного управління ДФС у Харківській області від 08.07.2015 року скасовано податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 5248 грн., в іншій частині рішення залишено без змін.

Так, Богодухівською ОДПІ (Краснокутське відділення) 21 липня 2015 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2, яким за порушення п.198.1,198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.209.2 ст.209 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5248 грн. та нараховано штрафні фінансові санкції у розмірі 1312 грн. (а.с.13).

Позивачем також оскаржено дане податкове повідомлення - рішення в адміністративному порядку до ДФС України. За результатами розгляду скарги позивача рішенням ДФС України від 30.07.2015 року скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 - без змін.

З акту перевірки № 598/220/32685259 від 17.04.2015 р. вбачається, що ПСП "ОАЗИС" не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з платником податків ТОВ Сібол жовтень 2013 року.

Щодо виявлених порушень, судом встановлено наступне.

Між позивачем (покупець) та ТОВ "Сібол" (продавець) укладено договір купівлі - продажу №74 від 01.10.2013 року, за умовами якого продавець надає покупцеві товарну продукцію (засоби захисту рослин) шляхом поставки (передачі) згідно умов цього Договору. Кількість та асортимент товарної продукції визначається відповідним Додатком до цього договору, який є невід'ємною частиною цього Договору (а.с. 24-26).

До матеріалів справи позивачем надано додаток №1 від 01.10.2013 року , що є невід'ємною частиною Договору №74 від 01.10.13р.(а.с.26), яким визначено товарну продукцію: реглон (Бомбер) у кількості 300 л. та Круізер у кількості 45 л., загальною вартість товару 31488 грн.

На підтвердження виконання договору №74 від 01.10.2013 року позивачем до матеріалів справи надано податкову накладну №18 від 01.10.13р., видаткову накладну №131001-002 від 01.10.13р. , які були досліджені відповідачем під час перевірки 17.04.2015 року.

Податкову накладну відображено у реєстрі отриманих податкових накладних за жовтень 2013 року (а.с.27-29).

Сума податку на додану вартість по зазначеній вище податковій накладній позивачем включена до складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за жовтень 2013 року.

Відповідно до даних складського обліку товар на складі господарства було оприбутковано згідно прибуткового ордеру №125 від 02.10.2013 року.

Оплата товару, отриманого від ТОВ "Сібол", здійснювалась шляхом перерахування коштів позивачем на рахунках ТОВ "Генера Союз", з яким ТОВ "Сібол" було укладено договір уступки вимоги (цесії) від 15.04.14р. в рахунок погашення кредиторської заборгованості по договору купівлі - продажу №74 від 01.10.2013р., що підтверджується договором вимоги (цесії) від 15.04.14р. та випискою по рахунку (а.с.33-34).

На підтвердження транспортування продукції покупцем до матеріалів справи надано подорожній лист (а.с.35), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу №АХ1420АА, договір оренди автомобіля від 02.01.13р. та наказ про відрядження працівника до м.Києва- ТОВ "Сібол" для отримання перевезення гербіцидів (а.с.77-80).

Також, позивачем надано документи, що підтверджують факт використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача, а саме: акти про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин(а.с.36-37).

Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій №499416 основними видами діяльності ПСП "ОАЗИС", зокрема, є: вирощування зернових, бобових культур і насіння олійних культур, допоміжна діяльність у рослинництві, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (а.с75).

Таким чином, з поданих позивачем документів судом встановлено, що вищезазначений договір укладено позивачем з ТОВ "Сібол" для використання товарів у господарській діяльності позивача з метою отримання прибутку .

Суд зазначає, що копії долученої до матеріалів справи накладної та інші первинні документи, складені по взаємовідносинам позивача з ТОВ "Сібол", оформлені належним чином та не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, ст.44, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Порядок формування податкового кредиту здійснюється відповідно до ст. 198 ПК України (у редакції, яка була чинна на момент існування спірних правовідносин).

Виходячи з вимог пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як встановлено та зазначено судом вище, позивачем до матеріалів справи надано належний договір, накладні та інші первинні документи, які підтверджують виконання договору, укладеного позивачем з ТОВ "Сібол.

З самого акту перевірки № 598/220/32685259 від 17.04.2015 р. (а.с.86) вбачається, що позивачем до перевірки було надано вищезазначені первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ "Сібол.

Щодо посилань відповідача на не надання позивачем товарно -транспортних накладних, сертифікатів якості, технічних паспортів, не підтвердження характеристик ТМЦ, подання контрагентом позивача декларації з нульовими показниками, суд зазначає наступне.

У відповідності до роз'яснень, що викладені в Інформаційному листі від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися, з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Крім того, у позивача право на податковий кредит виникло на дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання товару чи послуг, отже відсутність документів по транспортуванню товару та відсутність сертифікатів якості або їх невідповідність вимогам законодавства, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність документального підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки зазначеним документом мають бути підтверджені саме послуги по переміщенню товару та якості товару, а не засвідчення самого виконання (отримання) послуг (робіт).

Суд зазначає, що під час перевірки у відповідача були наявні: договір та інші первинні документи, з яких вбачається наявність фактичного руху активів позивача у зв'язку з його господарською діяльністю.

Також, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та його контрагенти є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Саме така правова позиція викладена Європейським Судом з прав людини (рішення від 22.01.2009 у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03), а також Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ Мукачівський лісокомбінат до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ Фірма ВІК до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

Ч.2 ст.161 КАС України при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

У той же час, відповідачем не доведено про обізнаність позивача щодо порушень, які могли бути допущені його контрагентом - ТОВ "Сібол при здійсненні господарської операції.

Відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що договір, укладений позивачем з ТОВ "Сібол, визнано нікчемним у порядку, встановленому законодавством України.

Також, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що на час укладення угод між позивачем та ТОВ "Сібол, складання між ними інших первинних документів, позивач та його контрагент не знаходились в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців або те, що їх свідоцтва, як платників ПДВ, були анульовані.

Крім того, з акту перевірки № 598/220/32685259 від 17.04.2015 р. вбачається, що у зв'язку з тим, що діяльність контрагента позивача - ТОВ "Сібол" спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, відповідачем встановлено неправомірне (необґрунтоване) застосування ПСП "Оазіс" пільги з податку на додану вартість всього у сумі 5248 грн. за жовтень 2013 року.

З матеріалів справи встановлено, що позивач - Приватне сільськогосподарське підприємство "ОАЗИС" є сільськогосподарськими підприємством , як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податку на додану вартість ( а.с. 76).

Згідно п. 209.2 ст.209 ПК України ( у редакції, яка була чинна на момент існування спірних правовідносин) згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Для цілей цієї статті застосовуються такі терміни:

Відповідно до п. 209.15.1 ПК України виробничі фактори, за рахунок яких сформовано податковий кредит:

а) товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

б) послуги, супутні постачанню сільськогосподарського товару, який вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку:

- сіяння та саджання рослин, збирання врожаю, його брикетування чи складування, проведення інших польових робіт, включаючи внесення добрив та засобів захисту рослин;

- пакування та підготовка до продажу, у тому числі сушіння, очищення, розмелювання, дезінфекція та силосування сільськогосподарської продукції (01.41.0 КВЕД);

- зберігання сільськогосподарської продукції;

- вирощування, розведення, відгодівля та забій свійських сільськогосподарських тварин, застосування засобів захисту тварин, проведення протиепізоотичних заходів;

- отримання послуг з використання сільськогосподарської техніки, крім отримання її у фінансову оренду (лізинг);

- отримання послуг, супутніх веденню сільськогосподарської діяльності, а саме з питань оподаткування, бухгалтерської звітності та обліку, організації внутрішнього виробничого управління (74.14.0 КВЕД);

- знищення бур'яну та шкідливих комах, оброблення посівів і сільськогосподарських площ засобами захисту рослин, а також використання засобів захисту тварин;

- експлуатація меліоративних зрошувальних та осушувальних систем для посівних площ і сільськогосподарських угідь;

- розділ м'яса для товарної кондиції.

Позивачем за результатами господарських взаємовідносин з ТОВ "Сібол" було визначено податковий кредит у розмірі 5248 грн. у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2013 року.

Як встановлено та зазначено судом вище, вищезазначений договір укладено позивачем з ТОВ "Сібол" для використання товарів у власній господарській діяльності позивача з метою отримання прибутку .

Враховуючи те, що судом встановлено реальність здійснення господарської операції позивача з ТОВ "Сібол", що підтверджується належними первинними документами, та відсутність порушення позивачем п.198.3, п.198.4 ст. 198 ПК України, суд вважає, що позивачем, як суб'єктом спеціального режиму оподаткування податку на додану вартість, правомірно сформовано податковий кредит з врахуванням п.209.2 ст. 2009 ПК України .

Таким чином, висновок податкового органу про порушення позивачем норм Податкового кодексу України не відповідає встановленим обставинам справи, через що, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції (Краснокутське відділення) від 21.07.2015 року №0000192200 обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 72, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного сільськогосподарського підприємства "ОАЗИС" до Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції (Краснокутське відділення) від 21.07.2015 року №0000192200 .

Стягнути з Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "ОАЗИС" (адреса: Харківська область, Краснокутський район, с.Мурафа, вул. Соснова,16 ; код 3268529) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1378 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 15 грудня 2015 року.

Суддя Мар'єнко Л.М.