Постанова № 54752382, 28.12.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 грудня 2015 року № 826/8914/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., за участю секретаря судового засідання Непомнящої А.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві проскасування податкових повідомлень-рішень від 31.12.2014 року № 0058481701, № 0058501701 і № 0058491701, рішення від 31.12.2014 року № 0058511701 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 31.12.2014 року № Ф-0058521701,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.12.2014 року № 0058481701, № 0058501701 і № 0058491701, рішення від 31.12.2014 року № 0058511701 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 31.12.2014 року № Ф-0058521701.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/8914/15, закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 02 липня 2015 року.

Згідно з Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 серпня 2015 року адміністративну справу передано на розгляд судді Гарнику К.Ю.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2015 року адміністративну справу № 826/8914/15 прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 14 вересня 2015 року, яке було відкладене судом на 28 вересня 2015 року, у зв'язку із неявкою сторін.

У судовому засіданні 14 вересня 2015 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Відповідач участі уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, зважаючи на неприбуття у судове засідання без поважних причин належним чином повідомленого відповідача, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що відповідно до наказу від 14.11.2014 № 14069-П, на підставі повідомлення від 14.11.2014 № 6822/В/26-51-17-01-16 Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків - ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, про що складено акт перевірки від 28.11.2014 № 9744/26-51-17-11/ НОМЕР_5.

Перевіркою встановлено, зокрема, порушення позивачем:

п.44.1, п.44.3 ст.44 Податкового Кодексу України, СГД ОСОБА_1 документи до перевірки не надала.

п.177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб за 2011 - 2013 роки в сумі 335179,44 грн., у т.ч.:у 2011р.-136419,62 грн.; у 2012 р. - 180015,02 грн.; у 2013 р.- 18744,80 грн.;

п. 181.1 ст. 181, п. 183.1 ст. 183, п. 187.1 ст. 187 Податкового Кодексу У країни, що призвело до заниження податку на додану вартість за період з 11 01.2012р. по 31.12.2013р. податкових зобов'язань по податку на додану вартість в сумі 327318,60 грн.;

п. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що призвело до заниження суми нарахувань по єдиному соціальному внеску в сумі 221561,92 грн., а саме: в 2011 році-62218,14 грн.; в 2012 році-77731,12 грн.; в 2013 році - 81612,66 грн.

За наслідками зазначеної перевірки Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві прийнято:

податкове повідомлення-рішення від 31.12.2014 № 0058501701, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 409148,25 грн., в тому числі, 327318,60 грн. за основним платежем та 81829,65 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

податкове повідомлення-рішення від 31.12.2014 № 0058481701, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 418974,30 грн., в тому числі, 335179,44 грн. за основним платежем та 83794,86 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

податкове повідомлення-рішення від 21.12.2014 № 0058491701, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем адмністративнй штрафи та інші санкції на 510,00 грн., в тому числі, 0,00 грн. за основним платежем та 510,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

рішення від 31.12.2014 № 0058511701 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким позивачу нараховано 11769,24 грн. штрафних санкцій,

вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 31.12.2014 № Ф-0058521701 якою відповідач вимагає у позивача сплатити суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 111574,73 грн.

Позивач не погоджуючись з висновками акта перевірки, а також прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями, вимогою про сплату боргу (недоїмки), рішенням про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з даним позовом.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд приходить до наступного.

Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до підпунктів 164.1.1, 164.1.2 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих)протягом такого звітного податкового місяця.

Підпунктами 164.2.1, 164.2.2 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту); суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору.

Згідно з пунктом 164.3 статті 164 Податкового кодексу України при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.

Відповідно до пункту 164.6 статті 164 Податкового кодексу України під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

При нарахуванні доходів у вигляді винагороди за цивільно-правовими договорами за виконання робіт (надання послуг) база оподаткування визначається як нарахована сума такої винагороди, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно з пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IVцього Кодексу;

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно з пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

У разі якщо фізична особа - підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Кодексом для платників податку - фізичних осіб (пункт 177.6 статті 177 Податкового кодексу України).

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

В силу ж пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Отже, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід. Він визначається як різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Витрати, які приймають участь у формуванні об'єкта оподаткування - це документально підтверджені витрати операційної діяльності.

Разом з тим, як зазначено в пункті 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, контролюючим органом під час проведення перевірки встановлено, що за перевіряємий період ФОП ОСОБА_1 було здійснено продаж нерухомого майна, а саме: у 2011 році - 1123566,00 грн., у 2011 році - 1521593,00 грн., у 2011 році - 115000,00 грн.

Так, матеріали справи свідчать, що у період з 01.01.2011 по 31.12.2013 позивачем було продано нерухоме майно, згідно договорів купівлі-продажу квартири від 31.08.2012, від 09.06.2012, від 09.06.2012, від 28.12.2012, від 22.09.2012, від 09.06.2012, від 07.06.2012, від 07.06.2012, від 03.05.2012, від 22.10.2012, від 22.10.2011, від 22.10.2011, від 11.09.2011, від 10.12.2011, від 03.12.2011, від 15.02.2013, від 07.12.2011, від 22.10.2011, від 20.09.2011, від 27.08.2011, договору купівлі-продажу квартири з розстрочення платежу від 28.12.2012.

У разі коли продавець нерухомості є резиден том (громадянин України або особа, яка має місце проживання в Україні згідно з підп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 ПКУ), доходи, отримані від продажу об'єктів не рухомості, обкладатимуться ПДФО за ставкою 5%. Його платять громадяни України, які продають не рухомість більше одного разу протягом звітного податкового року, а також ті, хто продає нерухомість що знаходиться у праві власності менше трьох років.

Обов'язок по сплаті податків з фізичних осіб за операції з нерухомістю підтверджується копіями платіжних доручень, наявних в матеріалах справи, зокрема за даними з бази даних Державного реєстру фізичних осіб протягом 2011-2013 років по операціям з продажу (обміну) нерухомого майна, позивачем, в установленому законом порядку, за ставкою встановленою пунктом 167.2 статті 167 Податкового кодексу України, сплачено податок з доходів фізичних осіб у розмірі 134158,80 грн.

У свою чергу, як зазначено позивачем та не заперечується відповідачем, продаж нерухомого майна був здійснений від імені фізичної особи, тобто стороною договорів купівлі - продажу була гр. ОСОБА_1, а не фізична особа-підприємець, а відтак, всі операції з продажу були реалізовані в приватному порядку, у зв'язку з чим, позивачем правомірно визначено розмір ставки з податку на доходи фізичних осіб, що підлягав сплаті до бюджету, за наслідками продажу нерухомого майна.

У свою чергу, контролюючим органом застосовано адміністративний штраф у розмірі 510,00 грн., згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 21.12.2014 № 0058491701, за ненадання документів до перевірки, які пов'язані з провадженням підприємницької діяльності за перевіряємий період.

Однак, згідно статті 179 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до цього розділу обов'язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи:

від податкових агентів, які згідно з цим розділом не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу;

виключно від одного податкового агента незалежно від виду та розміру нарахованого (виплаченого, наданого) доходу, крім випадків, прямо передбачених цим розділом;

від операцій продажу (обміну) майна, дарування, при нотаріальному посвідченні договорів за якими був сплачений податок відповідно до цього розділу;

у вигляді об'єктів спадщини, які відповідно до цього розділу оподатковуються за нульовою ставкою податку та/або з яких сплачено податок відповідно до пункту 174.3 статті 174 цього Кодексу;

зазначені у пунктах 167.2 - 167.4 статті 167 цього Кодексу, крім випадків, коли декларування таких доходів прямо передбачено відповідними нормами цього розділу;

зазначені у підпункті "є" пункту 176.1 статті 176 цього Кодексу від двох і більше податкових агентів, і при цьому загальна річна сума оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) такими податковими агентами не перевищує ста двадцяти розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року.

Крім того, за посиланням позивача з 2009 року останньою припинено операції з провадження підприємницької діяльності, а 16.09.2011 позивачем подано заяву про припинення платника податків, за наслідками розгляду якої, 01.08.2014 припинено підприємницьку діяльність ОСОБА_1 за її рішенням (№ 206500600300330), у зв'язку з чим, відповідні декларації позивачем не подавались.

Відтак, суд не погоджується з висновками контролюючого органу про провадження позивачем господарської діяльності в перевіряємий період, оскільки матеріалами справи підтверджується направлення до державного реєстратора заяви про припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем разом з квитанцією виданою банком про ліквідацію розрахункового рахунку від 25.12.2012.

У свою чергу, акт перевірки не містить жодних посилань на характер господарських операцій, які здійснювались позивачем за період, що перевірявся. Так, доказів, щоб підтверджували отримання позивачем доходу від реалізації особистої підприємницької діяльності відповідачем суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень від 31.12.2014 року № 0058481701, № 0058501701 та № 0058491701.

Пунктом 4 частини 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Платник єдиного внеску має право звертатися до органу доходів і зборів з письмовою заявою про зміну умов сплати єдиного внеску у разі зміни його статусу як платника (або отримання права на зміну розміру єдиного внеску, зокрема у зв'язку із зміною виду економічної діяльності) (пункт 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування").

Враховуючи, що під час розгляду справи позивачем спростовано висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 28.11.2014 № 9744/26-51-17-11/ НОМЕР_5 та скасовано податкові повідомлення-рішення від 31.12.2014 року № 0058481701, № 0058501701 та № 0058491701, суд приходить до висновку про безпідставність нарахування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, згідно рішення від 31.12.2014 № 0058511701 та як наслідок формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 31.12.2014 № Ф-0058521701.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За висновком Окружного адміністративного суду міста Києва, Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень наведеного вище законодавства України, яке встановлює правила формування платником податків валових витрат та податкового кредиту, та наявних у матеріалах справи належних та допустимих доказів, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31 грудня 2014 року № 0058481701, № 0058501701 і № 0058491701, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 31 грудня 2014 № 0058511701 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 31 грудня 2014 року № Ф-0058521701.

3. Судові витрати в сумі 482,70 грн. присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник