Рішення № 5475202, 07.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/24307.09.09 За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РосУкрСтрой»

до Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1

про визнання недійсним попереднього договору № 1 від 01.07.08р. та стягнення 179707 грн. 25 коп.

За зустрічним позовом Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «РосУкрСтрой»

про стягнення 147 400 грн. 00 коп.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від Товариства з обмеженою відповідальністю «РосУкрСтрой»: Каранда О.О. пред. за довірен.

від Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1: ОСОБА_3, ОСОБА_4 пред.з довірен.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про визнання недійсним попереднього договору № 1 від 01.07.2008р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «РосУкрСтрой»та Субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1, а також стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів, у вигляді авансових платежів у розмірі 177400, 00 грн. та 3% річних за використання грошових коштів у розмірі 2307, 25 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладаючи з відповідачем вищезазначений договір, було допущено порушення вимог чинного законодавства, а саме: укладено договір без наявності необхідних повноважень за законами України і безпідставно отримано грошові кошти у вигляді авансових платежів за цим договором в рахунок майбутньої оренди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.09 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 13.04.09 р. за участю представників сторін, яких зобовязано надати суду певні документи.

У процесі розгляду справи Товариство з обмеженою відповідальністю «РосУкрСтрой» надало суду письмові пояснення, в яких, посилаючись на приписи ст. 1214 ЦК України, зазначило, що Субєкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1 безпідставно отримала та зберігає грошові кошти у вигляді авансових платежів у розмірі 177400, 00 грн., за користування якими нараховуються проценти, розмір яких визначено відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Субєкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1 проти позову заперечила з тих підстав, що, по перше, попередній договір № 1 від 01.07.08р. відповідає вимогам чинного законодавства України, є дійсним та не суперечить вимогам ст. 182 ГК України та ст. 635 ЦК України, по друге, ТОВ «РосУкрСтрой»в односторонньому порядку відмовилося від виконання свого зобовязання в частині сплати авансових платежів за договором, що суперечить вимогам чинного законодавства України, а по третє, відповідач вважає, що не укладання основного договору в строк до 01.03.09р., передбачений попереднім договором № 1 від 01.08.08р., припиняє зобовязання сторін щодо його укладення після закінчення вищевказаного терміну і не потребує судового вирішення.

29.04.09р. через канцелярію Господарського суду міста Києва Субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 була подана зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю «РосУкрСтрой» про стягнення збитків в сумі недоплачених авансових платежів у розмірі 147400 грн. 00 коп. Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем за зустрічним позовом своїх зобовязань в частині своєчасної сплати авансових платежів, передбачених п. 4.1 попереднього договору № 1 від 01.07.09 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.09р. зустрічну позовну заяву Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом по справі № 51/243.

Представник відповідача за зустрічним позовом заперечив проти заявлених зустрічних позовних вимог та зазначив, що, по перше, він заперечує дійсність попереднього договору № 1 від 01.07.2008р., по друге, ТОВ «РосУкрСтрой»вважає, що Субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 не було виконано належним чином взятих на себе зобовязань за оспорюваним договором щодо отримання правовстановлюючих документів на приміщення у передбачені договором строки, по третє, на думку відповідача за зустрічним позовом, метою направлення Субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 на юридичну адресу ТОВ «РосУкрСтрой»належним чином оформленого проекту основного договору є формальне дотримання вимог законодавства та не бажання вступити в орендні правовідносини, а не подальше його укладання. Також, ТОВ «РосУкрСтрой»не погоджується з тим, що він в односторонньому порядку відмовився від виконання свого зобовязання в частині сплати авансових платежів за попереднім договором № 1 від 01.07.08р., оскільки Субєкта підприємницької діяльності фізичну особу ОСОБА_1 листом № 12/08 від 25.12.08р. було належним чином попереджено про вимушене тимчасове призупинення виконання зобовязань з внесення плати в рахунок майбутньої оренди приміщення, яке мало тривати до моменту виконання Субєком підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 письмових прохань викладених у листі, а саме щодо надання до 12.01.09р. державного акту введення в експлуатацію офісного приміщення по вул. Оболонська набережна, 11, корп.. 2, у м. Києві, переліку матеріалів та виробів, які застосовувалися при виконання ремонтних робіт в офісному приміщення, тощо.

Розгляд справи неодноразово переносився через незявлення у судове засідання представників сторін, неналежне виконання ними вимог суду, а також надання сторонам можливості врегулювати спір у позасудовому порядку.

Субєкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1 надала письмові заперечення на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «РосУкрСтрой»на зустрічний позов та зазначила, що відповідач за зустрічним позовом зобовязаний виконати всі взяті на себе зобовязання за договором № 1 від 01.07.2008р., оскільки він є чинним.

У судовому засіданні 07.09.09р. представники сторін підтримали свої правові позиції.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 07.09.09р. за згодою представників сторін судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

01.07.08р., між Субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «РосУкрСтрой»було укладено попередній договір № 1, відповідно до якого сторони зобовязалися в момент отримання Субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 правовстановлюючих документів на приміщення, зазначене у п. 1.3 договору, орієнтовано до 01.03.09р. укласти договір оренди (основний договір).

Відповідно до п. 1.2 договору № 1 від 01.07.08р., термін укладання основного договору може бути скорегований сторонами шляхом укладання відповідної додаткової угоди в залежності від коригування термінів отримання Субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 правовстановлюючих документів на приміщення, що орендується.

Пунктом 1.3 договору № 1 від 01.07.08р. сторонами було узгоджено, що основним договором будуть регулюватися правовідносини, повязані з передачею Субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 Товариству з обмеженою відповідальністю «РосУкрСтрой»у строкове платне користування задля здійснення останнім підприємницької діяльності приміщення площею 215 кв.м., які розташовані за адресою: м. Київ, Оболонська набережна, 11, корп. 2.

Порядок укладення основного договору узгоджено сторонами в 3 розділі договору № 1 від 01.07.08р., відповідно до п. 3.1 якого проект основного договору (з урахуванням можливих нових умов, у тому числі, істотних, узгоджених сторонами), оформляється в установленому порядку (підписується, скріплюється печаткою) та направляється Субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «РосУкрСтрой»протягом 2-х робочих днів з моменту отримання Субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 правовстановлюючих документів на приміщення, що орендується.

Згідно з п. 3.2 договору № 1 від 01.07.08р., Товариство з обмеженою відповідальністю «РосУкрСтрой»на протязі 2-х днів з моменту отримання договору зобовязано було підписати, скріпити печаткою та передати один примірник основного договору Субєкту підприємницької діяльності фізичній особі ОСОБА_1.

Судом встановлено, що в силу положень п. 4.1 договору № 1 від 01.07.08р., на підтвердження взятих сторонами зобовязань щодо укладення та виконання основного договору та зобовязання Товариства з обмеженою відповідальністю «РосУкрСтрой»по укладенню основного договору, сторони домовилися встановити для Товариства з обмеженою відповідальністю «РосУкрСтрой»такий вид забезпечення виконання зобовязання, як здійснення останнім на користь Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 щомісячного авансового платежу орендної плати в сумі 40600 грн. 00 коп., починаючи з 2008 року до моменту укладення основного договору.

Відповідно до п. 4.2 договору № 1 від 01.07.08р., перший платіж здійснюється Товариством з обмеженою відповідальністю «РосУкрСтрой»згідно рахунку, наданого Субєктом підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1. Всі інші платежі здійснюються до 10 числа кожного місяця на підставі цього договору.

При цьому п. 4.4. договору № 1 від 01.07.08р. сторонами було узгоджено, якщо основний договір не буде укладено з вини Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 на умовах цього договору, то остання зобовязана повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «РосУкрСтрой»внесений платіж в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалі справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «РосУкрСтрой»на виконання покладених на нього зобовязань за попереднім договором № 1 від 01.07.08р. було перераховано на рахунок Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 177400 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями № 14 від 29.08.08р., № 35 від 02.10.08р., № 34 від 02.10.08р., № 50 від 31.10.08р. (копії в матеріалах справи).

Спір по справі виник внаслідок того, що позивачу за первісним позовом стало відомо, що 04.09.06р. між Закритим акціонерним товариством «Трест Київміськбуд», Товариством з обмеженою відповідальністю комерційним банком «Столиця», ОСОБА_5 та ОСОБА_1 було укладено договір інвестування у нерухомість та управління майном № 102-/ВПП-1, за умовами якого ЗАТ «Трест Київміськбуд»зобовязується своїми силами і засобами збудувати, ввести і експлуатацію та передати обєкт інвестування ОСОБА_5 та ОСОБА_1, які в свою чергу зобовязувалися сплатити йому грошові кошти за закріплений обєкт інвестування та передати на період будівництва придбане майно у довірчу власність ТОВ КБ «Столиця». Останній зобовязаний від свого імені та в інтересах ОСОБА_5 та ОСОБА_1 здійснювати управління майном, отриманим у довірчу власність, яке полягає у виконанні своїх зобовязань за цим договором, контролі за дотриманням ЗАТ «Трест Київміськбуд»умов та зобовязань за цим договором та попередженні ризикових ситуацій під час будівництва обєкту інвестування.

Таким чином, в силу положень вказаного договору, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 здійснювали інвестування в обєкт нерухомості, який в подальшому вони б отримали у право власності в частках, відповідно до їх фінансової участі у цьому інвестиційному процесу.

Відповідно до п. 2.5 договору № 102-/ВПП-1 від 04.09.06р. обєктом інвестування є нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, пр.-т. Героїв Сталінграда, ділянка 102 (будівля), пов. цоколь-1, офіс № 1 (будівл.), ж/к Оазис. Загальна площа нежитлового вбудованого приміщення 214, 34 кв.м.

В обґрунтування заявлених первісних позовних вимог, ТОВ «РосУкрСтрой»послалося на те, що право власності на вищевказаний обєкт нерухомості мало виникнути, зокрема, у відповідача за зустрічним позовом в строки обумовлені попереднім договором № 1 від 01.07.08р., а саме 01.03.09р. Позивач за первісним позовом звертає увагу суду на те, що Субєкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1 уклав оспорюваний попередній договір від власного імені на майбутню передачу ТОВ «РосУкрСтрой»офісного приміщення загальною площею 215 кв.м. та отримував виключно на свій рахунок авансові платежі з розрахунку на 1 кв.м. цієї площі, незважаючи на те, що правові підстави на це у нього відсутні. На думку позивача за первісним позовом, у попередньому договорі № 1 від 01.07.08р. відсутні жодні відомості, які б надавали право відповідачу за первісним позовом здавати в оренду усю площу нежитлового приміщення, оскільки його частина повинна була би належати ОСОБА_5 після отримання свідоцтва на право власності на обєкт нерухомого майна. Жодний документів, які підтверджували б право відповідача за первісним позовом здійснювати будь які правочини Субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 по відношенню до майна ОСОБА_5 ТОВ «РосУкрСтрой» не надавалися.

За таких обставин позивач за первісним позовом просить в судовому порядку визнати недійсним попередній договір № 1 від 01.07.2008р., стягнути з відповідача за первісним позовом безпідставно отримані кошти за вказаним договором та відсотки за користування чужими грошовими коштами.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача за первісним позовом підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Стаття 635 ЦК України передбачає, що попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Вказана норма права кореспондує приписами ст. 182 ГК України відповідно до якої, за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором. Попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. До укладення попередніх договорів не застосовується загальний порядок укладення господарських договорів.

Таким чином, в силу положень вказаних норм права, попередній договір спрямований саме на безпосереднє встановлення організаційно-юридичних відносин його учасників з укладення основного договору в майбутньому. Оскільки майнові або економічні відносини залишаються поза його межами, сторони не мають прав та обов'язків по реальному виконанню дій, які будуть встановлюватися в майбутньому договорі.

Отже, виходячи з правової природи попереднього договору, він покладає на сторони лише обов'язок на майбутнє укласти основний договір.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відсутність у відповідача за зустрічним позовом правовстановлюючих документів на приміщення площею 215 кв.м., які розташовані за адресою: м. Київ, Оболонська набережна, 11, корп. 2, на момент укладання оспорюваного договору, не позбавляє його права укласти попередній договір та такі дії не суперечить вимогам чинного законодавства України, оскільки права та обовязки сторін встановлюються на майбутнє.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 2 постанови «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»від 28.04.1978 р. № 3, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. При цьому суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Оскільки договір є видом правочину, для його укладання та чинності сторонами необхідно дотримуватись усіх вимог, які визначені у ст. 203 ЦК України.

Стаття 215 ЦК України визначає загальні правові підстави визнання правочину недійсним, які відповідно до частини першої зазначеної норми права безпосередньо повязані з дотриманням у момент вчинення правочину вимог, передбачених ч.ч. 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Стаття 203 ЦК України встановлює умови чинності правочинів, а саме: законність змісту правочину, наявність у сторін необхідного обсягу цивільної дієздатності, наявність обєктивно вираженого волевиявлення учасника правочину, його адекватність внутрішній волі, відповідність форми вчиненого правочину вимогам закону, спрямованість волі учасників правочину на реальне досягнення обумовленого ним юридичного результату.

Відповідно до ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Судом встановлено, що оспорюваний договір виступив лише гарантією для укладання основного договору у майбутньому, оскільки, не маючи правовстановлюючих документів на приміщення площею 215 кв.м., які розташовані за адресою: м. Київ, Оболонська набережна, 11, корп. 2, Субєкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1 не мав правових підстав укласти з ТОВ «РосУкрСтрой» відповідний договір оренди.

Таким чином, беручи на себе зобовязання орендодавця на майбутнє, Субєкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1 не порушував прав ТОВ «РосУкрСтрой», як майбутнього орендаря, оскільки попередній договір № 1 від 01.08.08р. лише є підставою для виникнення у сторін обовязку укласти основний договір та не порушує прав та охоронюваних законом інтересів сторін, які виникають на майбутнє.

В силу вимог ст. 1 ГПК України, підприємства та організації мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів.

Отже, необхідною умовою для звернення до суду із відповідним позовом є порушення прав та охоронюваних законом інтересів певної особи.

Позивачем за первісним позовом не доведено суду належними та допустимими доказами того, що беручи на себе обовязок майбутньої передачі обєкта оренди за основним договором за умови отримання правовстановлюючих документів, Субєкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1 порушив права ТОВ «РосУкрСтрой», які виникли б у нього на майбутнє.

Таким чином, враховуючи те, що на час укладання попереднього договору відповідачем за первісним позовом не було порушено прав позивача, оскільки оспорюваний договір є лише гарантією щодо укладення основного договору в майбутньому, на умовах встановлених попереднім договором, а саме - при наявності отримання Субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 правовстановлюючих документів на приміщення, у суду відсутні підстави для задоволенні вказаної позовної вимоги.

Також судом не приймається до уваги посилання позивача за первісним позовом на те, що у Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 відсутні права здавати в оренду усю площу нежитлового приміщення, оскільки його частина повинна належати ОСОБА_5 після отримання свідоцтва на право власності на обєкт нерухомого майна з огляду на наступне.

12.03.08р. між субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_5 та Субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 було укладено договір доручення № 1-А, за умовами якого СПД - ФО ОСОБА_1 зобовязувалася від імені СПД - ФО ОСОБА_5 виконати певні юридичні дії, а саме: знайти потенційних орендарів на нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 215 кв.м. та забезпечити здачі в оренду третім особам, шляхом укладення повіреним попереднього договору та договору оренди нежитлового приміщення, яке є спільною власністю довірителя та повіреного.

Таким чином, в силу положень договору доручення № 1-А від 12.03.08р., СПД -ФО ОСОБА_5 легалізувала СПД-ФО ОСОБА_1, як представника перед ТОВ «РосУкрСтрой», на укладання, зокрема, оспорюваного попереднього договору.

Оскільки в силу положень п. 3.1, п. 3.3 договору доручення № 1-А від 12.03.08р. до обовязків СПД-ФО ОСОБА_1 входило, зокрема, укладення попереднього договору за ціною та на умовах на свій власний розсуд, а СПД-ФО ОСОБА_5 була наділена правом отримувати від повіреного матеріальні цінності та грошові кошти по передньому договору, суд також вважає безпідставним посилання позивача за первісним позовом на відсутність правових підстав у ТОВ «РосУкрСтрой» отримувати виключно на свій рахунок авансові платежі, передбачені п. 4.1 попереднього договору № 1 від 01.07.08р.

Стаття 635 Цивільного кодексу України встановлює способи захисту прав та охоронюваних інтересів, у разі відмови від укладання основного договору, а саме: сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Пунктом 4.4 попереднього договору № 1 від 01.07.08р. сторонами передбачено, що у разі, якщо основний договір не буде укладено з вини СПД ФО ОСОБА_1 на умовах цього договору, то останній зобовязується повернути ТОВ «РосУкрСтрой»внесений платіж в повному обсязі.

Як встановлено судом, обовязок підписати, скріпити печаткою та направити орієнтовно до 01.03.09р. основний договір ТОВ «РосУкрСтрой»покладено саме на відповідача за первісним позовом (п. 3.1 попереднього договору № 1 від 01.07.08р.)

Поряд з цим, сторонами чітко визначено, що єдиною можливістю СПД-ФО ОСОБА_1 реалізувати свій обовязок по укладанню основного договору є отримання ним правовстановлюючих документів на приміщення площею 215 кв.м., розташовані за адресою: м. Київ, Оболонська набережна, 11, корп. 2, які б надали йому право розпоряджатися своїми майновими права відносно майна, яке він мав здати намір в орендне користування ТОВ «РосУкрСтрой».

Дослідивши надані сторонами листи від 30.12.08р, від 09.01.09р. (копії в матеріалах справи), суд встановив, що СПД ФО ОСОБА_1 ані в строк передбачений п. 1.1 договору, ані станом на день розгляду справи правовстановлюючих документів на вищевказане приміщення не отримав. Відповідач за первісним позовом вказаних обставин не спростував.

Посилання відповідача за первісним позовом на те, що ним було погоджено з Оболонською районної у м. Києві державною адміністрацією щодо влаштування нежитлового приміщення з цільовим призначенням: торговельно офісне, введено в експлуатацію нежитлове приміщення та отримання погодженого акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію нежитлового приміщення, отримання погодження Оболонською районної у м. Києві державною адміністрацією про прийняття в експлуатацію нежитлового приміщення та на сплату пайового внеску на розвиток інфраструктури в Головному управлінні економіки та інвестицій виконавчого органу КМР, отримання розрахунку обсягу пайової участі на розвиток інфраструктури в Головному управлінні економіки та інвестицій виконавчого органу КМР судом не приймається до уваги, оскільки зазначені обставини лише підтверджують які саме СПД - ФО ОСОБА_1 були вчинені дії з метою отримання правовстановлюючих документів та не надають йому речових прав на майно.

Суд також звертає увагу відповідача за первісним позовом на те, що відсутність у нього матеріальних коштів не є підставою для припинення ним своїх зобовязань в частині проведення дій з отримання документів на право власності на нежитлове приміщення. Вказані обставини не є підставою для звільнення СПД-ФО ОСОБА_1 від належного виконання ним свого обовязку за попереднім договором.

На підтвердження виконання своїх зобовязань за попереднім договором № 1 від 01.07.08р. СПД-ФО ОСОБА_1 направив на адресу ТОВ «РосУкрСтрой»проект основного договору оренди нежитлових приміщень від 01.03.09р. Вказані підтверджується фіскальним чеком № 0931 від 27.02.09р.

Проте, суд не може зазначені дії СПД-ФО ОСОБА_1 вважати як виконання зобовязань, передбачених п. 3.1 попереднього договору № 1 від 01.07.08рз тих підстав, що, по перше, наданий відповідачем за первісним позовом проект основного договору не підписаний представником СПД-ФО ОСОБА_1 та не скріплений відповідною печаткою, а по друге, відповідач за первісним позовом передчасно направив на адресу ТОВ «РосУкрСтрой»проект основного договору, який не тягне жодних правових наслідків, оскільки СПД-ФО ОСОБА_1 станом на 27.02.09р. не отримав правовстановлюючих документів на приміщення, які б підтверджували його статус орендодавця та наділяли б правом передавати в оренду приміщення, що становлять об'єкт оренди.

Згідно ч. 3 ст. 635 ЦК України зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Приписами ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В силу вимог ст. 761 ЦК України, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Оскільки без отримання правовстановлюючих документів на приміщення, СПД ФО ОСОБА_1 не є особою, якій належать майнові права, та він не може бути орендодавцем навіть у разі прийняття ТОВ «РосУкрСтрой»його пропозиції про укладення основного договору, суд вважає, що відповідач за первісним позовом свого зобовязання за попереднім договором не виконав, як в установлений строк, так і до 01.07.09р. основний договір сторонами укладено не було. За таких обставин, зобов'язання сторін щодо укладення основного договору оренди припинено.

Судом встановлено, що позивач за первісним позовом сплатив СПД-ФО ОСОБА_1, в якості авансового платежу орендної плати грошові кошти в сумі 177400 грн. 00 коп.

Враховуючи, що зобов'язання щодо укладення основного договору припинено, а також зважаючи на умови, передбачені п. 4.4 попереднього договору, суд дійшов висновку, що відповідач за первісним позовом утримує вищезгадані кошти без надання відповідних послуг, тобто без достатніх правових підстав.

Згідно ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Судом встановлено, що відповідач за первісним позовом обумовленого попереднім договором обовязку по укладенню основного договору в строк до 01.03.09р. не виконав, у звязку з неотриманням правовстановлюючих документів.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Приймаючи до уваги, що основний договір в строк до 01.03.09р. укладено з вини відповідача за первісним позовом не було, суд дійшов висновку, що підстави, на яких були набуті СПД-ФО ОСОБА_1 грошові кошти. відпали, оскільки зобов'язання сторін щодо укладення основного договору оренди припинено. За таких обставин, суд визнає позовні вимоги про стягнення грошових коштів у вигляді авансових платежів у розмірі 177400 грн. 00 коп., перерахованих позивачем за первісним позовом за попереднім договором обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім того, позивач за первісним позовом просить суд стягнути з СПД ФО ОСОБА_1 на його користь 2307 грн. 25 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Нормативно обґрунтовуючи заявлену позовну вимогу, позивач посилається на ст. 1214 ЦК України, якою передбачено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Судом встановлено, що позивач, обраховуючи суму стягнення при визначенні розміру процентів, виходив з приписів ст. 625 ЦК України, яка надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, стягувати з нього три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, тощо.

Оскільки розмір процентів за користування чужими грошовими коштами сторони не встановлювали, суд дійшов висновку про можливість застосувати до спірних відносин частину 2 статті 625 ЦК України.

Поряд з цим, суд відзначає, що вимога позивача за первісним позовом в частині стягнення з відповідача за первісним позовом процентів за безпідставне використання грошових коштів за період прострочення з 30.08.08р. по 02.03.09р. необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд звертає увагу ТОВ «РосУкрСтрой»на те, що на суму безпідставного грошового збагачення підлягають нарахуванню проценти за користування чужими коштами з того часу, коли набувач дізнався або повинен дізнатися про безпідставне отримання або збереження.

Зважаючи на те, що СПД-ФО ОСОБА_1 не уклав основний договір до 01.03.09р., ані до 01.07.09р., то суд дійшов висновку, що саме починаючи з 02.07.09р. відповідач за первісним позовом дізнався про безпідставне збереження чужих грошових коштів, сплачених ТОВ «РосУкрСтрой» в якості авансових платежів.

Таким чином, суд вважає, що позивачем за первісним позовом неправомірно нараховано 3% річних за період з 30.08.08р. по 02.03.09р. на суму грошових коштів, що знаходилися у СПД-ФО ОСОБА_1, а отже відмовляє ТОВ «РосУкрСтрой» в задоволенні зазначеної позовної вимоги.

Щодо заявлених зустрічних позовних вимог про стягнення збитків в сумі недоплачених авансових платежів у розмірі 147400 грн. 00 коп., суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 224 ГК України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Як вбачається з приписів ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 ЦК України.

Обовязковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного звязку між діями особи та збитками, які складають обєктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це обєктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобовязання було виконано боржником.

Обовязковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний звязок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобовязань причиною.

Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок неправомірних дій, тобто наявності прямого причинного-наслідкового звязку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Чинним законодавством України обовязок доведення факту порушення зобовязання відповідачем покладено на позивача, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий звязок між правопорушенням і збитками.

З огляду на приписи вищенаведених норм права, суд вважає безпідставним посилання позивача за зустрічним позовом на те, що недоплачені ТОВ «РосУкрСтрой» авансові платежі можна кваліфікувати як неодержаний ним прибуток, оскільки, по перше, СПД-ФО ОСОБА_1 не довів суду належними та допустимими доказами того, що ним було вжито всіх необхідних заходів для того, щоб не допустити їх настання, по друге, невиконанням своїх зобовязань за попереднім договором № 1 від 01.07.08р. в частині своєчасного отримання правовстановлюючих документів та відповідного укладення основного договору, СПД-ФО ОСОБА_1 зі своєї вини позбавив себе можливості реально одержати вказані кошти.

Приймаючи до уваги наведене, суд відмовляє позивачу за зустрічним позовом в задоволені зустрічних позовних вимог повністю.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем за первісним позовом понесені судові витрати, повязані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача за зустрічним позовом пропорційно розміру задоволених первісних позовних вимог (ст. 49 ГПК України).

Окрім того, суд відзначає, що звертаючись до господарського суду міста Києва з позовною заявою, Товариством з обмеженою відповідальністю «РосУкрСтрой»в якості доказу сплати державного мита було надано платіжне доручення № 20 від 04.02.2009 року на суму 2274 грн. 00 коп.

Відповідно до ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" розмір ставки держмита із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів України становить 1% ціни позову, але не менше шести неоподаткованих мінімумів доходів громадян (не менше 102 грн.) та не більше 1500 неоподаткованих мінімумів.

За подачу вищезазначеної позовної заяви, відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, з урахуванням заявлених позовних вимог, позивач повинен був сплатити 1 % від ціни позову, а саме 1797 грн. 07 коп.

Частина 1 ст. 47 ГПК України містить відсилочну норму, яка визначає, що державне мито підлягає поверненню у випадках і порядку, встановлених законодавством. Відповідно до ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю, зокрема, у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що на підставі статті 47 Господарського процесуального кодексу України позивачу підлягає повернення зайво сплачене державне мито в розмірі 476 грн. 93 коп.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 господарського процесуального кодексу України при відмові у задоволенні позову, покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Первісні позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (04214, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РосУкрСтрой»(01015, м. Київ, вул. Цитадельна, буд. 6/8, код 35196458) основний борг у сумі 177400 (сто сімдесят сім тисяч чотириста) грн. 00 коп., державне мито в сумі 1774 (тисяча сімсот сімдесят чотири) грн.. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 116 (сто шістнадцять) грн. 48 коп.

3.У задоволенні решти первісних позовних вимог відмовити.

4.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «РосУкрСтрой» (01015, м. Київ, вул. Цитадельна, буд. 6/8, код 35196458) з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито в розмірі 476 (чотириста сімдесят шість) грн. 93 коп.

5.У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити повністю.

6.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

СуддяПригунова А.Б.

Дата підписання 11.09.09р.

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ-30,вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 ВСТУПНА ТА РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНИ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ № 51/24307.09.2009 За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РосУкрСтрой»

до Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1

про визнання недійсним попереднього договору № 1 від 01.07.08р. та стягнення 179707 грн. 25 коп.

За зустрічним позовом Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «РосУкрСтрой»

про стягнення 147 400 грн. 00 коп.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від Товариства з обмеженою відповідальністю «РосУкрСтрой»: Каранда О.О. пред. за довірен.

від Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1: ОСОБА_3, ОСОБА_4 пред.з довірен.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Первісні позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (04214, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РосУкрСтрой»(01015, м. Київ, вул. Цитадельна, буд. 6/8, код 35196458) основний борг у сумі 177400 (сто сімдесят сім тисяч чотириста) грн.. 00 коп., державне мито в сумі 1774 (тисяча сімсот сімдесят чотири) грн.. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 116 (сто шістнадцять) грн. 48 коп.

3.У задоволенні решти первісних позовних вимог відмовити.

4.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «РосУкрСтрой» (01015, м. Київ, вул. Цитадельна, буд. 6/8, код 35196458) з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито в розмірі 476 (чотириста сімдесят шість) грн. 93 коп.

5.У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити повністю.

6.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

СуддяПригунова А.Б.