Рішення № 54750155, 21.12.2015, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.12.2015 Справа №607/15181/15-ц

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого: Дзюбановського Ю.І.

при секретарі судового засідання: Борисевич І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» про визнання кредитного договору удаваним правочином та застосування наслідків удаваного правочину,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, надалі позивач, звернувся в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра», надалі відповідач, в якому просить визнати кредитний договір №8/22007-Ф від 11.01.2007р., який укладений між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Надра» удаваним правочином, застосувати наслідки удаваного правочину та визнати кредитний договір №8/2007-Ф від 11.01.2007р., укладений між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Надра» таким, що був укладений в національній валюті Україні гривні, а саме вважати, що кредит був наданий в сумі 404000 грн. на умовах, визначений в договорі.

В судовому засіданні позивач та його представник заявлені позовні вимоги підтримують, в їх обґрунтування зазначають, що між ним та ОСОБА_2 11.01.2007р. був укладений кредитний договір на отримання кредиту в сумі 80 000 доларів США для погашення заборгованості перед гр. ОСОБА_3 до договору купівлі-продажу квартири. Половину вартості квартири він сплатив ОСОБА_4 у гривнях, а іншу половину за ініціативою ОСОБА_5, яка працювала в ОСОБА_2, він отримав у валюті по кредитному договору. Проте, як свідчить договір купівлі-продажу квартири вартість сторонами була визначена в національній валюті гривні та Банк перерахував на рахунок ОСОБА_3 саме 404 000 грн. в рахунок погашення боргу. Тому, сторони по кредитному договорі вчинили інший правочин, а саме надання кредиту в національній валюті України.

Також, надання кредиту в іноземній валюті було заборонено чинним законодавства, що підтверджує факт надання кредитних коштів саме в національній валюті. Зазначає, що в договорі купівлі-продажу квартири чітко встановлено, що розрахунки між сторонами були здійсненні до підписання договору саме у валюті гривні, а тому отримання валютного кредиту було недоцільно. Стверджує, що він отримав кошти у національній валюті, сплачував у касу ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості кредитні платежі у валюті України, що свідчить про укладення кредитного договору саме у валюті України. Однак, укладанням удаваного кредитного договору в іноземній валюті порушуються його права через значене підвищення курсу долара США до української гривні, а тому він змушений сплачувати значну більшу суму тіла кредиту в гривні, ніж фактичну отриману від ОСОБА_2, та значну більшу суму процентів в гривні, ніж передбачено кредитним договором.

Представник ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечує позовні вимоги та просить відмовити у задоволені позову, мотивуючи тим, що між сторонами виникли кредитні зобовязання по отриманні валютного кредиту та відповідного його погашення у валюті кредиту. ОСОБА_1 був ознайомлений із текстом договору, його умовами та ризиками, між сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов, отримав кредиту в сумі 80000 доларів США та погашав його в іноземній валюті, як встановлено у Графіку погашення. Станом на дату укладення кредитного договору Банк мав всі необхідні для цього дозвільні документи і не погоджується про нібито приховання із сторони ОСОБА_2 укладення іншого правочину із ОСОБА_1, а саме видача кредиту у валюті України. Крім цього, рішенням суду стягнено із ОСОБА_1 заборгованості по кредитному договору в іноземній валюті і встановлено факт отримання ОСОБА_1 кредиту в доларах США.

Суд, розглянувши матеріали справи, встановив наступні обставини.

13 грудня 2006 року між продавцем ОСОБА_5 та покупцем ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу квартири, за яким ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_1 купив пятикімнатну квартиру АДРЕСА_1. Продаж вчинено за 890760 грн., які продавець отримала від покупця під час підписання цього договору.

11 січня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Надра» та позичальником ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір №8/2007-Ф., за умовами якого Банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти в сумі 80000 доларів США. Кредит надавався для проведення розрахунків по договору купівлі-продажу №11515 від 30.12.2006р., що був укладений між позичальником ОСОБА_1 та ОСОБА_5, згідно якого позичальник придбає у власність нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1. Відсотки за користування кредитом розраховуються на підставі відсоткової ставки у розмірі 11,74% річних із строком повернення кредиту до 11.08.2028р.

В забезпечення виконання позичальником своїх зобовязань щодо погашення кредиту, сплати відсотків та інших платежів, передбачених цим Договором, 12.01.2007р. між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра» був укладений Договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_2.

Пунктом 3.1 Кредитного договору передбачено, що надання кредиту проводиться шляхом видачі готівки позичальнику через касу ОСОБА_2 при наявності належним чином оформленої заяви на видачу готівки, сума у якій зазначена в іноземній валюті доларах США.

Згідно п.п. 3.3.1, 3.3.2 Кредитного договору позичальник повертає кредит та сплачує ОСОБА_2 передбачені п.п. 1.3.1 цього Договору платежі шляхом здійснення перерахування на рахунок мінімально необхідного платежу у валюті кредиту. Щомісячна сума мінімального необхідного платежу складає 854,03 доларів США.

Із поданих представником ПАТ КБ «Надра» документів вбачається, що на підставі заяви на видачу готівки №NL-100 12.01.2007р. ОСОБА_1 отримав 80 000 доларів США як кредит для проплат за придбання квартири.

Погашення кредиту відбувалося шляхом купівлі ОСОБА_1 на підставі заяв про купівлю іноземної валюти - доларів США. У поданих представником ОСОБА_2 вибіркових заяв від 23.10.2009р. №3, від 20.11.2009р. №2 та квитанціях №11 від 23.10.2009р., №20.11.2009р. №5 прослідковується, що ОСОБА_1 купляв долари США для погашення кредитної заборгованості по кредитному договір №8/2007-Ф від 11.01.2007р. та доручав уповноваженому ОСОБА_2 перерахувати придбану іноземну валюту на погашення кредитної заборгованості згідно кредитного договору №8/2007-Ф від 11.01.2007р.

У поданих позивачем квитанціях від 30.01.2015р. №181221229, від 26.12.2014р. №178925671, від 27.11.2014р. №176234825, від 10.11.2014р. №174335398, від 11.11.2014р. №174416695 зазначено в рядку призначення платежу поповнення рахунку для подальшої конвертації та погашення валютного кредиту №8/2007Ф від 12.01.2007р.

Також, прийнятим 07.09.2010р. Тернопільським міськрайоним судом заочного рішення по справі №2-4296/10 встановлено, що ВАТ КБ «Надра» в особі Філії ВАТ КБ «Надра» Тернопільське РУ виконав свої зобовязання згідно договору кредиту від 11.01.2007р. №8/2007-Ф виконав та видав ОСОБА_1 кредит в сумі 80000 доларів США, що підтверджується заявою на видачу готівки №NL-100 від 12.01.2007р., однак за неналежне виконання умов кредитного договору стягнуто солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на користь ВАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором в розмірі 88884,26 доларів США, що в еквіваленті становить 704523,31 грн.

Виходячи із вищенаведеного, ОСОБА_1 вважає, що між сторонами кредитного договору фактично був укладений кредитний договір у валюті України, а саме на надання кредиту в сумі 404000 грн., а тому кредитний договір від 11.01.2007р. №8/2007-Ф є удаваним.

Суд, дослідивши норми чинного законодавства та подані сторонами докази в їх сукупності, прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, з огляду на наступне.

Стаття 627 Цивільного кодексу України, з посиланням на статтю 6 Кодексу передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 192 ЦК України передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Разом з тим, за ст. 533 ЦК України, виконуватися грошове зобов'язання повинно в гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Як вбачається з дослідженого в судовому засіданні Кредитного договору №8/2007-Ф, укладеного між позивачем та ВАТ КБ «Надра» сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, зокрема, щодо суми, валюти, строку дії і порядку погашення кредиту, валюти процентів та їх сплати, укладення кредитного договору із свідомим настанням його наслідків, визнання умов договору позичальником, яке виражається у користуванні кредитними коштами та часткову сплату сум у встановленій у договорі валюті.

У відповідності до статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

В Узагальненні ВСУ від 24.11.2008р. «Про практику розгляду судами вивідних справи про визнання правочинів недійсними» вказано, що субєкт, який вимагає визнання правочину недійсним як укладеного з метою приховати інший правочин, повинен довести, що правочин укладений з такою метою. Воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином. Розбіжність між волею та її зовнішнім виявом стає наслідком навмисних дій його учасників, які мають за мету одержання певної користі усіма або принаймі одним із них. За удаваним правочином обидві сторони свідомо, з певною метою, документально оформлюють правочин, але насправді між ними встановлюються інші правовідносини.

Зважаючи на наведені обставини, робиться висновок про те, що між сторонами 11.01.2007р. було укладено кредитний договір на отримання ОСОБА_1 кредиту в іноземній валюті доларах США, ним заповнена заява та отримано згідно заяви на видачу кредиту саме 80000 доларів США, сплата кредитних платежів протягом тривалого проміжку часу як встановлено із долучених квитанцій та заяв здійснювала шляхом купівлі іноземної валюти за заявою позичальника та спрямовувалася за його дорученням на погашення кредитної заборгованості по договору №8/2007-ф від 11.01.2007р.

А тому, суд вважає, що воля сторін у кредитному договорі чітко була спрямована на видачу та отримання валютного кредиту та його належне виконання, що представником ОСОБА_2 підтримано і заперечено повністю будь-які твердження позивача про нібито виникнення між сторонами кредитних зобовязань у валюті України. ОСОБА_1 із дати отримання кредитних коштів не заявляв жодних претензій з приводу діяльності банку чи валюти кредиту. Звернення з даними позовними вимогами свідчить лише про небажання позивача щодо подальшого виконання взятих на себе по договору зобовязань в частині сплати кредитних платежів у валюті кредиту.

У відповідності до ст.ст. 60, 212 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ст. 88 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір не відшкодовуються,

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 16, 235, 367 ЦК України, ст.ст. 88, 212, 218, 223, 233, 294 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» про визнання кредитного договору від 11.01.2007р. №8/2007-Ф удаваним правочином, застосування наслідків удаваного правочину та визнання кредитного договору №8/2007-Ф від 11.01.2007р. таким, що укладений в національній валюті України на суму кредиту 404000 грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скарги не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддяОСОБА_7