Рішення № 54748905, 23.12.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4439/15

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Сватаненко В. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2015 року

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Сватаненка В.І.

суддів Суворова В.О., Черевка П.М.,

за участю секретаря Фабіжевської Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 цивільну справу за позовомПублічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, Державна реєстраційна служба України «Про зверненнястягнення на предмет іпотеки» за апеляційною скаргоюЯрьоменко ОСОБА_4 на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 грудня 2014 року, -

ВСТАНОВИЛА:

07.08.2014 року ПАТ «Дельта Банк» звернулися до суду із зазначеним позовом, по якому просили в рахунок погашеннязаборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором № 11232025000 від 10.10.2007 року звернутистягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_1, шляхом передачііпотекодержателю ПАТ «Дельта Банк» права власності на вказанемайно; виз нати за позивачем право власності на предмет іпотеки; припинити право власностііпотекодавцяЯрьоменко В.Л. на квартиру, втомучислі право володіння, користування та розпорядженнявказаною квартирою; виселити з зазначеної квартири відповідача та усіх інших мешканців, які проживають і зареєстровані за вказаною адресою; витребувати від ОСОБА_2 та передати позивачу технічний паспорт, правовстановлюючі документи (або їх дублікати) на вказану квартиру.

Обґрунтовуючи своїх позовні вимоги, позивач послався на те, що 10.10.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11232025000, відповідно до умов якого, останній отримав кредит у сумі 30000 дол. США, який зобовязувався повернути у повному обсязі в строк до 10.10.2012 року або достроково зі сплатою 13,40 % річних за користування кредитом.04.02.2009 року булоукладенододаткову угоду № 1 до вказаного кредитного договору, якоюподовженокінцевийтермінповернення кредиту до 10.10.2022 року.

З метою забезпеченнявиконаннягрошовихзобовязань за вказанимвище договором, іпотекодавецьЯрьоменко В.Л. 10.10.2007 року передала у іпотекубанкунерухомемайно, а саме: квартиру № 3 за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 42, яка належить ОСОБА_2 направівласності.

На підставі рішення загальних зборів акціонерів від 27.10.2009 року АКІБ «УкрСиббанк» змінило назву на ПАТ «УкрСиббанк», яке є правонаступником усіх прав та зобовязань АКІБ «УкрСиббанк».

08.12.2011 року своє право вимоги, що виникло з кредитного договору у ПАТ «УкрСиббанк», останнім передано ПАТ «Дельта Банк», інтереси якого представляє на підставі довіреності ТОВ «Про Консалтинг».

Через неналежневиконання умов договору про наданняспоживчого кредиту у позичальникаутвориласьзаборгованість у розмірі 518740,60 грн.

До суду сторони не зявилися, будучи сповіщеними належним чином.

Представникпозивача у письмовійзаяві просив розглядати справу в йоговідсутність, не заперечував проти заочного розгляду справи та представниктретьої особи - ДержавноїреєстраційноїслужбиУкраїнинадавзаперечення на позов.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 01.12.2014 року в рахунок погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11232025000 від 10.10.2007 року, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3, в розмірі 518 740,60 грн. перед ПАТ «Дельта Банк» звернутостягнення на предмет іпотеки, а саме: на квартиру за адресою: АДРЕСА_2, загальноюплощею: 59,90 кв.м., житловоюплощею: 25,90 кв.м. (на підставііпотечного договору № б/н від 10.10.2007 року) шляхом передачііпотекодержателю ПАТ «Дельта Банк» права власності на вказанемайно; визнано за ПАТ «ДельтаБанк» право власності на предмет іпотеки зазначену квартиру; припиненоправо власностііпотекодавцяЯрьоменко В.Л. на дану квартиру, в тому числі право володіння, користування та розпорядженняданою квартирою; виселеноз вищезазначеної квартириіпотекодавцяЯрьоменко В.Л. та усіхіншихмешканців, якіпроживають і зареєстровані за вказаноюадресою; витребувано відЯрьоменко В.Л. та переданоПАТ «Дельта Банк» технічний паспорт, правовстановлюючідокументи (абоїхдублікати) на квартиру №3, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 42; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» витрати по сплаті судового збору в розмірі 3654 грн.

01.04.2015 року ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на вказане заочне рішення суду, по якій просить рішення суду скасувати, ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне зясування районним судом обставин по справі та застосування до вимог позивача спливу строку позовної давності.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішеннясуду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скаргапідлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ПАТ «Дельта Банк», суд першої інстанції виходив із доведеності правових підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності за іпотекодержателем.

З такими висновками районного суду колегія суддів погоджується частково.

Відповідно п. 3 ч. 1ст. 307 ЦПК Україниза наслідками розглядуапеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати або змінити рішення суду.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно дост. 213 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначенимвимогам закону оскаржуванерішенняне відповідає.

Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення судового рішення суд вирішує, чи мали місце обставини справи, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правових відносин та інші.

Оцінка зібраних по справі доказів має здійснюватися за правилами, передбаченими ст. 212 ЦПК Україниз врахуваннямположень ст. ст. 57-66 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України.

Таким чином, суд, розглядаючицивільну справу у порядку позовногопровадження, повинен повно і всебічно зясуватифактичніобставинисправи, однак не вправівиходити за межізаявленихпозовнихвимог та тієїдоказовоїбази, яка сформована за рахунокдоказів, поданихдо суду самими учасникамипроцесу.

По справі встановлені наступні фактичні обставини.

10 жовтня 2007 року між АКІБ УкрСиббанк та ОСОБА_3 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11232025000, відповідно до умов якого, останній отримав кредит у сумі 30.000,00 доларів США, який зобовязувався повернути у повному обсязі в строк до 10.10.2012 року або достроково зі сплатою 13,40 % річних за користування кредитом.

Отримання коштів ОСОБА_3 підтверджується заявою про видачу готівки.

4 лютого 2009 року було укладено Додаткову угоду № 1 до Кредитного договору, якою подовжено кінцевий термін повернення кредиту до 10.10.2022 року.

З метою забезпечення виконання грошових зобовязань за вказаним вище договором про надання споживчого кредиту, іпотекодавецьЯрьоменко ОСОБА_4 10 жовтня 2007 року передала у іпотеку Банку нерухоме майно, а саме: квартиру № 3 за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, буд. 42 (іпотечний договір № б/н від 10.10.2007 року).

Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності, на підставі договору купівлі-продажу від 01.11.2006 року, посвідчений ОСОБА_5, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, реєстровий номер 6312.

Обтяження нерухомого майна іпотекою було зареєстровано Банком у порядку, передбаченому законом у Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна та у Державному реєстрі іпотек.

На підставі рішення Загальних зборів акціонерів від 27.10.2009 року АКІБ УкрСиббанк змінило назву на ПАТ УкрСиббанк, яке є правонаступником усіх прав та зобовязань АКІБ УкрСиббанк.

8 грудня 2011 року своє право вимоги, що виникло з кредитного договору у Публічного акціонерного товариства УкрСиббанк, останнім було передано Публічному акціонерному товариству Дельта банк, (що підтверджується Договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 8 грудня 2011 року), інтереси якого представляє на підставі довіреності Товариство з обмеженою відповідальністю Про Консалтинг.

Станом на 19 травня 2014 року у позичальника утворилась заборгованість у розмірі 518740,55 грн.

Також, районний суд вважав, що відповідно до ст. 514 ЦК України до ПАТ Дельта банк перейшло право вимоги, що виникло з кредитного договору та договору іпотеки у обсязі та на умовах, що існували у первісного кредитора на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом, а відповідно до ст. 33 Закону України Про іпотеку (далі Закон), звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Із зазначеними висновками районного суду про наявність правових підстав для звернення стягнення на іпотечне майно ОСОБА_2 колегія суддів не погоджується з наступних підстав.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається, як на підстави незаконності судового рішення, на таке.

8 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «ДЕЛЬТА-БАНК» укладено фактично договір факторингу, по якому ПАТ «ДЕЛЬТА-БАНК», нібито, набули право вимоги заборгованості по кредитним договорам.

Однак, відповідач не отримувала жодного повідомлення про зміну кредитора, тому в даному випадку має місце прострочення кредитора.

Відповідно до вимог ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобовязується передати грошові вимоги в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобовязується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобовязання клієнта перед фактором.

Між іншим, набувши право вимоги 8 грудня 2011 року, із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на предмет іпотеки ПАТ «Дельта Банк» звернулись до суду 7 серпня 2014 року, тобто зі спливом трирічного строку позовної давності.

Одночасно, апелянт посилалась, також, на те, що районний суд безпідставно не застосував до даних правовідносин положення Закону України «Про мораторій», оскільки житло, а саме квартира, на яку звернуто стягнення заочним рішенням, підпадає під всі критерії, які вказані в цьому законі, наданого, як забезпечення кредитів в іноземній валюті.

З наведеними обґрунтуваннями незаконності судового рішення, колегія суддів погоджується частково.

Відповідно до ч.3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є підставою для скасування рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобовязання, а також у разі зміни зобовязання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що до припинення поруки призводять такі зміни умов зобовязання, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Таке збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобовязання виникає в разі підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки тощо.

Відповідно до положення ч. 1 ст. 559 ЦК України припинення поруки у разі зміни основного зобовязання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, презюмується.

З матеріалів справи убачається, що 4 лютого 2009 року між банком і ОСОБА_3 було укладено Додаткову угоду № 1 до Кредитного договору, якою подовжено кінцевий термін повернення кредиту до 10.10.2022 року. В справі відсутні докази того, що ОСОБА_2 було відомо про укладання даної додаткової угоди.

Тобто, дана угода значно збільшила обсяг відповідальності позичальника, оскільки його зобовязання перед банком було змінено шляхом відстрочення виконання, що призвело до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування кредитними коштами, а тому письмова згода поручителя на зміну зобовязання є обовязковою.

Отже, колегія суддів вважає, що є підстави вважати, що договір поруки від 10 жовтня 2007 року є таким, що припинений, а тому саме з цих підстав позовні вимоги банку про звернення стягнення на іпотечне майно не підлягають задоволенню.

Наведений висновок колегії суддів відповідає практики Верховного Суду України, викладеній, зокрема, в Постанові від 21 травня 2012 року.

Таким чином,рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволення позову у звязку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, з підстав передбачених п.п. 3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегіясуддівсудовоїпалати у цивільних справах апеляційного суду Одеськоїобласті,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Приморського районного суду м. Одесивід 01 грудня 2014 року скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволені позову Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» - відмовити.

Рішенняапеляційного суду набирає законноїсили з моменту йогопроголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду

Одеської області ОСОБА_6

ОСОБА_7

ОСОБА_8

23.12.2015 року м. Одеса