Рішення № 54748566, 16.12.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6549/15

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Громік Р. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Громіка Р.Д.,

суддів Панасенкова В.О., Парапана В.Ф.,

при секретарі Добряк Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2на рішення Приморського районного суду міста ОСОБА_1 від 02 червня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

встановила:

В червні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за укладеним між ними 28.12.2010 року договором позики в розмірі 175000 дол. США, що еквівалентно 2081450 грн., посилаючи на невиконання відповідачем свого зобовязання за цим договором щодо повернення суми позики у встановлений цим договором термін.

Представник позивача просив розглянути справу без його участі та задовольнити позов у повному обсязі, про що подав адресовану суду свою письмову заяву, яка приєднана судом до матеріалів справи.

Відповідач ОСОБА_2 в черговий раз не повідомив суду причину своєї неявки, хоча про дату і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить зворотне поштове повідомлення про отримання ним судової повістки.

Рішенням суду позов задоволений в повному обсязі.

На вказане рішення апеляційну скаргу подав відповідач, який просить скасувати це рішення та постановити нове, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи скарг, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.2 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Судом першої інстанції правильно були встановлені наступні обставини.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

28 грудня 2010 року сторони уклали договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за р. № 13450 та за умовами цього договору ОСОБА_3 позичив, а ОСОБА_2 взяв в борг грошову суму у розмірі 2786385,00 грн., що в еквіваленті по курсу НБУ (796,1100грн. за 100,00 дол.США) складає 350000,00 дол. США, а також зобовязався повернути ОСОБА_3 цей борг в строк до 28 червня 2011 року.

Згідно п. 2 цього договору, грошова сума у розмірі 2 786385,00 грн., що в еквіваленті по курсу НБУ на дату укладання цього договору складало 350 000 дол. США, була отримана ОСОБА_2 від ОСОБА_3 повністю при укладенні цього договору.

Пункт 1 цього договору передбачає, що в разі зміни офіційного курсу долару США за даними НБУ сума договору у гривні підлягає корегуванню пропорційно зміни цього курсу без додаткового погодження сторін.

Відповідно до п. 5 цього договору ОСОБА_2 зобовязався на момент поверненняборгуна вимогу позикодавця сплатити боргову суму, що в еквіваленті складає 350 000 дол. США по курсу НБУ на день повернення боргу, у гривні без додаткового погодження сторін,але не нижчекурсуна день укладення цьогодоговору.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договорута вимог цього Кодексу.

Згідно з положеннями статей 530, 612, 625 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною першою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання.

За приписами ч. 1, 2 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобовязані визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

27 травня 2011 року ОСОБА_2 повернув ОСОБА_3 частину боргу за цим договором, а саме грошову суму у гривні еквівалентну 175 000 дол. США.

Згідно з п. 8 цього договору, в разі, коли позичальник своєчасно не поверне позикодавцю позику, позикодавець вправі буде предявити цей договір до стягнення в порядку і в строки, передбачені чинним законодавством, в тому числі за виконавчим написом нотаріуса, на суму, еквівалентну 350 000 дол. США по курсу НБУ на день предявлення до стягнення або вчинення виконавчого напису, у гривні без додаткового погодження сторін, але не нижче курсу на день укладення цього договору.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд правильно стягнув з відповідача на користь позивача понесені ним і документально підтверджені судові витрати в сумі 3664,00 грн., повязані зі сплатою судового збору.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду і вважає, що вони відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, є законними та обґрунтованими.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з діючими нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, та дійшов до правильного висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Апелянт в цій частині не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, він будучи належним чином сповіщений про час і місце розгляду справи не зявлявся до суду першої інстанції, заяву про застосування позовної давності до суду першої інстанції не подавав .

Твердження апелянта в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції взагалі не відповідає вимогам закону, є неспроможними.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не основані на нормах діючого законодавства, не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Тому, на думку колегії суддів, справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

В той же час, колегія суддів не може погодитись в повній мірі із висновками суду щодо розміру стягнутих коштів, вважає, що в цій частині апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду підлягає зміні з наступних підстав.

Дійсно, згідно з п. 8 договору позики, в разі, коли позичальник своєчасно не поверне позикодавцю позику, позикодавець вправі буде предявити цей договір до стягнення в порядку і в строки, передбачені чинним законодавством, в тому числі за виконавчим написом нотаріуса, на суму, еквівалентну 350 000 дол. США по курсу НБУ на день предявлення до стягнення або вчинення виконавчого напису, у гривні без додаткового погодження сторін, але не нижче курсу на день укладення цього договору.

Суд в своєму рішенні зазначив, що курс долару США до гривні України встановлений НБУ на 27.06.2014 року становить 11,894 грн. за 1,00 дол. США, отже на цю дату еквівалент грошової суми в розмірі 175000,00 дол. США, яка до теперішнього часу не повернута відповідачем позивачу за договором позики від 28.12.2010 року становить 2081450,00 грн.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази того, що курс долару США до гривні України встановлений НБУ на 27.06.2014 року становить саме 11,894 грн. за 1,00 дол. США, позивач до свого позову не надав таких доказів, а суд першої інстанції не перевірив ці доводи позивача.

Відповідно до довідки, наданої відповідачем до своєї апеляційної скарги, а також до витребуваної колегією суддів довідки, курс долару США до гривні України встановлений НБУ на 27.06.2014 року становить 11,823 грн. за 1,00 дол. США, отже на цю дату еквівалент грошової суми в розмірі 175000,00 дол. США, яка не була повернута відповідачем позивачу за договором позики від 28.12.2010 року становить не 2081 450 грн., як зазначив суд першої інстанції, а 2069025 грн., і саме ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

При таких обставинах, винесене рішення не може вважатися повністю законним та обґрунтованим, так як воно ухвалене без повних і всебічно з'ясованих обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх позовних вимог в частині розміру суми стягнення.

Згідно зі ст. 309 ч.1 п.п.1,3 ЦПК України, підставами для зміни або скасування рішення суду першої інстанції є неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Розглядаючи справу, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанціїв цій частині не повно зясував обставини, що мають значення для справи, не довів обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими,у зв'язку з чим, є підстави для зміни рішення суду першої інстанції в частині розміру суми стягнення.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309 ч. 1 п. 1,3, 313-314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України судова колегія,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду міста ОСОБА_1 від 02 червня 2015 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_2, виданий Київським РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області 02.11.2007р., що проживає за адресою: 65044, АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_3, НОМЕР_4, виданий Приморським РВ у м. Одесі ГУДМС України в Одеській області в квітні 2014 року, що проживає за адресою: 65058, АДРЕСА_2) заборгованість за договором позики від 28 грудня 2010 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за р. № 13450, у розмірі 2069025 (два мільйони шістдесят девять тисяч двадцять пять) грн. 00 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення вступає в законну силу з моменту оголошення. На рішення може бути подана касаційна скарга протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішення апеляційного суду.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді В.О. Панасенков

ОСОБА_5