Ухвала суду № 54748315, 22.12.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/7356/15

Головуючий у першій інстанції Шенцева О. П.

Доповідач Гайворонський С. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2015 року м. Одеса

Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Гайворонського С.П.

суддів Кононенко Н.А.

Сегеди С.М.

при секретарі Феленко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договоромза апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 червня 2015 року,

встановила:

ПАТ «УкрСиббанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, за яким стверджує, що відповідачі не виконують обов'язки за договором про надання споживчого кредиту № 11182980000 від 13.07.2007 року, укладеним АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступник - публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк») з ОСОБА_3 строком до 13 липня 2014 року, що привело до заборгованості, яка складається з залишку кредиту та відсотків в розмірі 742 455,87 грн.

Просило стягнути з відповідачів на користь позивача заборгованість та судові витрати у солідарному порядку.

08 червня 2011 року по справі було ухвалено заочне рішення, яким позов був задоволений частково.

11 березня 2013 року заочне рішення було скасовано та справа призначена до розгляду.

Ухвалою суду від 03 грудня 2013 року було здійснено заміну позивача з публічного акціонерного товариства «УркСиббанк» на належного - товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс».

У судовому засіданні:

- сторони не зявились.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25 червня 2015 року позов товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» - задоволено частково.

Стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1), ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_2) та ОСОБА_5 (НОМЕР_3) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВердиктФінанс» (код СДРПОУ 36698193) заборгованість за кредитним договором № 11182980000 від 13.07.2007 року в розмірі 742 455 грн. 87 коп. (сімсот сорок дві тисячі чотириста п'ятдесят п'ять гривень 87 коп.)

Стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» (код ЕДРПОУ 36698193) в рівних частках з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 судові витрати у розмірі по 606 грн. 66 коп. з кожного.

Стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» (код ЕДРПОУ 36698193) з ОСОБА_4 витрати на публікації в газеті «Урядовий кур'єр» в сумі 1260 грн., витрати на публікацію в газеті «Чорноморські новини» в сумі 80 грн., витрати на публікацію в газеті «Одеські вісті» в сумі 240 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та закрити провадження по справі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її задовольнити частково.

Задовольняючи вищевказаний позов, суд першої інстанції правильно виходив з того, що 13.07.2007 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено та підписано кредитний договір №11182980000 про надання кредиту в сумі 91 196. швейц. франків на придбання транспортного засобу, на строк до 13 липня 2014 року з місячною сплатою кредиту рівними частками з нарахуванням процентів на залишок заборгованості.

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору ПАТ «УкрСиббанк» повністю та в строки виконав зобов'язання по даному договору та видав відповідачу кредит в сумі 91 196, 00 швейц. франків, які курсом НБУ дорівнювали 383 125,52 грн.

Відповідач не виконав умови п.п. 1.1, 4.1., 4.2. кредитного договору, тобто щомісячно не здійснював часткове погашення кредиту та не сплачував відсотки за користування кредитом.

Наданий ОСОБА_3 кредит забезпечений порукою фізичної особи ОСОБА_4 за договором поруки від 13.07.2007 року № 127014.

Наданий ОСОБА_3 кредит також забезпечений порукою фізичної особи ОСОБА_5 за договором поруки від 13.07.2007 року № 127015.

Згідно з пунктом 1.3. договорів поруки поручитель ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідають перед кредитором (позивачем) у тому ж обсязі, що й позичальник, у тому числі за повернення основної суми боргу, відсотків, комісій за користування кредитом, відшкодування можливих збитків, за сплату пені та інших штрафних санкцій, зазначених в кредитному договорі.

Згідно з пунктом 1.4. договорів поруки відповідальність поручителів і позичальника є солідарною.

Відповідно до пункту 2.2 договорів поруки у випадку невиконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, кредитор має право пред'явити свої вимоги безпосередньо до поручителя, які є обов'язковими до виконання.

Згідно з п. 5.3. та розділу 11 кредитного договору, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому, або у визначеній частині у випадку невиконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором.

Крім того, відповідно до п. 7.1. кредитного договору за порушення термінів повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та комісій, позичальник сплачує банку пеню від простроченого платежу за кожний день прострочення.

Неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

20 квітня 2012 року з публічне акціонерне товариство «УркСиббанк» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» відповідно до договору факторингу № 05/12 своє право вимоги по кредитним договорам.

ТОВ «Вердикт Фінанс» під час розгляду справи позовні вимоги не уточнювало, а тому суд розглядає первісні позовні вимоги, заявлені ПАТ «УкрСиббанк»

Так, через невиконання відповідачами своїх зобов'язань по кредитному договору № 11182980000 від 13.07.2007 р., станом на 02.02.2010 загальний розмір заборгованості відповідачів становить 98 232,03 швейц. франків, що в еквіваленті по курсу НБУ(7,558184000) складає 42 455.87 грн., які складаються з:

-суми заборгованості за основним та простроченим кредитом - 590 702,31 грн., що в еквіваленті по курсу НБУ становить 78 154,00 швейц. франків;

-суми заборгованості по строковим та простроченим процентам за користування кредитом 117 083,37 грн., що в еквіваленті по курсу НБУ становить 15 490,94 швейц. франків.

-суми пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 20 185,42 грн., що в еквіваленті по курсу НБУ становить 2 670,67 швейц. франків;

-суми пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування дитом - 14 484,77 грн., що в еквіваленті по курсу НБУ становить 1 916,42 швейц. франків.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов до вірного висновку, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за кредитним договором законні, доведені та підлягають задоволенню.

Однак, судова колегія вважає, що з вищевказаним рішенням суду першої інстанції в частинах стягнення заборгованості за вищевказаним кредитним договором та судових витрат з ОСОБА_3 погодитися не можна з наступних підстав.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

У п.п. 2, 3, 8 Постанови № 14 Пленуму Верховного України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.

Як вбачається з положень ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій ст. 215 ЦПК України, і обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.

Рішення не повинно містити зайвої деталізації, яка не має правового значення в даній справі, а також незрозумілих словосполучень, занадто довгих речень, через які викладення фактичних обставин важко сприймається.

Відповідно до ст. ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших, які беруть участь у справі.

Як вбачається з матеріалів даної справи, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25 червня 2015 року по справі за позовом ТОВ «Вердикт Фінанс» до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитом позов товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» задоволено частково, стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 11182980000 від 13.07.2007 року в розмірі 742 455 грн. 87 коп.

Між тим, рішенням Московського районного суду м. Харкова від 15 січня 2015 року (яке набрало законної сили) по справі № 643/9532/14-ц, вже було стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Вердикт Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 11182980000 від 13 липня 2007 року в розмірі 1 351 243 грн. 08 коп., яка включає: заборгованість по основній сумі 679 158 грн. 26 коп., заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги в розмірі 383 829 грн. 83 коп., нараховані відсотки на дату подачі позову 133 645 грн. 54 коп., пені за несвоєчасно виконані зобов'язання 154 грн. 609 грн. 45 коп.

В рахунок погашення заборгованості за зазначеним вище кредитним договором в сумі 1 351 243 грн. 08 коп. звернуто стягнення на предмет застави автомобіль з державним номером ВН 1127 ВН, вартістю 563 760 грн., який належить на праві власності ОСОБА_3 шляхом продажу вказаного автотранспортного засобу.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Вердикт Фінанс» судовий збір в розмірі 3 594 грн. 52 коп.

Оскільки, в рішенні Московського районного суду м. Харкова від 15 січня 2015 року (яке набрало законної сили) по справі № 643/9532/14-ц по вищевказаному кредитному договору не йдеться мова про інших відповідачів по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитом, судова колегія вважає, що рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 червня 2015 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» (код СДРПОУ 36698193) заборгованності за кредитним договором № 11182980000 від 13.07.2007 року в розмірі 742 455,87 грн. (сімсот сорок дві тисячі чотириста п'ятдесят п'ять гривень 87 коп.) повинно залишатися в силі.

В стягненні судових витрат з ОСОБА_3 необхідно відмовити, оскільки ці витрати вже стягненні рішенням Московського районного суду м. Харкова від 15 січня 2015 року з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Вердикт Фінанс» в розмірі 3 594 грн. 52 коп.

Таким чином, на момент розгляду апеляційним судом вищевказаної справи, існує рішення Московського районного суду м. Харкова від 15 січня 2015 року (яке набрало законної сили) про стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Вердикт Фінанс» заборгованності за кредитним договором № 11182980000 від 13 липня 2007 року в розмірі 1 351 243 грн. 08 коп. та судових витрат, яке ухвалене з приводу спору між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 310 ЦПК України, рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статтями 205 і 207 цього Кодексу. За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

На підставі вищевикладеного, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 303, 305, п. 4 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 310, ст. 313, п. 3 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 України, судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 червня 2015 року по цивільній справі за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитом договором в частинах стягнення з ОСОБА_3 заборгованності за кредитним договором № 11182980000 від 13.07.2007 року та судового збору - скасувати.

Провадження у цивільній справі за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором в частинах стягнення з ОСОБА_3 заборгованності за кредитним договором № 11182980000 від 13.07.2007 року та судового збору - закрити.

В іншій частині рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 червня 2015 року по цивільній справі за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитом договором - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді С.П. Гайворонський

Н.А. Кононенко

С.М. Сегеда