Рішення № 54746327, 25.11.2015, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/6061/15-ц

н\п 2/490/3482/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

резолютивна частина

25 грудня 2015 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Подзігун Г. В.

при секретарі Кошевій О. С.

за участю представника позивачки ОСОБА_1

представників відповідачів ОСОБА_2

ОСОБА_3

третьої особи ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-Плюс», третя особа ОСОБА_4, про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна подружжя та витребування майна із чужого незаконного володіння.

Керуючись ст. ст. 10, 14, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя нерухоме майно - пансіонат «Олімп», що розташований за адресою: Миколаївська обл., Березанський р-н, с. Коблеве, вул. Морська, 161.

Виділити у власність ОСОБА_5 1/2 частину нерухомого майна - пансіонату «Олімп», що розташований за адресою: Миколаївська обл., Березанський р-н, с.Коблеве, вул. Морська, 161.

Виділити у власність ОСОБА_6 1/2 частину нерухомого майна - пансіонату «Олімп», що розташований за адресою: Миколаївська обл., Березанський р-н, с.Коблеве, вул. Морська, 161.

Витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_7 нерухоме майно - пансіонат «Олімп», що розташований за адресою: Миколаївська обл., Березанський р-н, с. Коблеве, вул. Морська, 161.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 судовий збір у розмірі 1827 грн.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави судовий збір у розмірі 3654 грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ Г. В. ПОДЗІГУН

Справа № 490/6061/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2015 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Подзігун Г. В.

при секретарі Кошевій О. С.

за участю представника позивачки ОСОБА_1

представників відповідачів ОСОБА_2

ОСОБА_3

третьої особи ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-Плюс», третя особа ОСОБА_4, про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна подружжя та витребування майна із чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду із позовом до відповідачів, в якому з урахуванням збільшення позовних вимог просила:

1) визнати спільною сумісною власністю подружжя пансіонат «Олімп», що розташований за адресою: Миколаївська обл., Березанський р-н, с. Коблеве, вул. Морська, 161, вартістю 789655 грн.; та квартиру, що розташована за адресою: м. Миколаїв, вул. Фалеєвська, 24 А/1;

2) здійснити поділ майна подружжя, виділивши ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по 1/2 частині вищезазначеного майна;

3) витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_7 нерухоме майно пансіонат «Олімп»;

4) витребувати із чужого незаконного володіння ТОВ «Київ-Плюс» нерухоме майно - квартиру, що розташована по вул.Фалеєвська,24 А/1 в м.Миколаєві.

В обґрунтування своїх вимог позивачка посилалася на те, що вказане нерухоме майно було набуте сторонами за час перебування у зареєстрованому шлюбі, а тому має бути визнане спільною сумісною власністю подружжя. Враховуючи це, вважає, що вказане майно має бути поділене між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у рівних частках.

Крім того, зазначала, що пансіонат «Олімп» на теперішній час на праві приватної власності належить відповідачці ОСОБА_7, а квартира ТОВ «Київ-Плюс», у звязку з чим його необхідно, на думку позивачки, витребувати із чужого незаконного володіння вказаних осіб.

Представник позивачки у судовому засіданні вимоги позову підтримала та просила про їх задоволення з підстав, визначених у позові. При цьому вказувала, що майно було набуте сторонами у шлюбі, а тому має бути поділене між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у рівних частках.

В той же час, представник позивачки у судовому засіданні заперечувала той факт, що пансіонат є майном фізичної особи підприємця, посилаючись при цьому на те, що у 2009 році ОСОБА_6 як ФОП не мав жодних доходів, а кошти, за які фактично був набутий пансіонат, ОСОБА_6 отримав від дружини. За такого він має бути визнаний спільною сумісною власністю подружжя.

Представник ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову. При цьому визнала факт придбання сторонами пансіонату «Луміниця», який в подальшому змінив назву на "Олімп", за час шлюбу за грошові кошти, що були отримані відповідачем від позивачки. Просила відмовити в задоволенні позову, оскільки пансіонат вибув з володіння відповідача на підставі мирової угоди Центрального районного суду м.Миколаєва від 07.09.2010 року. Щодо квартири по вул. Фалеєвській, 24 А/1 зазначала, що вказане майно не належить та ніколи не належало ОСОБА_6, а тому вимоги позову в цій частині вважала безпідставними.

Представники ОСОБА_7 ОСОБА_8 та ОСОБА_3 заперечували проти позову у повному обсязі, посилаючись на набуття ОСОБА_7 права власності на пансіонат "Олімп" на законних підставах. При цьому зазначали, що жодного рішення суду про встановлення факту незаконного заволодіння ОСОБА_7 або ОСОБА_4 пансіонатом на теперішній час немає, у звязку з чим немає і підстав для задоволення позову. Крім того вказували, що дане

майно було набуте ОСОБА_6 як фізичною особою підприємцем, а тому воно не може бути визнане спільною власністю подружжя та розподілене між сторонами.

Представник ТОВ «Київ-Плюс» у судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися судом належним чином, про причини неявки суду не повідомив, заперечень проти позову не надав.

ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечувала проти позову, посилаючись на те, що право власності на пансіонат "Олімп" було набуто нею на законних підставах і у подальшому вона, реалізуючи своє право власності, розпорядилася ним на власний розсуд, подарувавши ОСОБА_7

Вивчивши доводи позову, дослідивши матеріали та обставини справи, заслухавши пояснення сторін, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Як вбачається із матеріалів справи, 28 жовтня 1979 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було укладено шлюб, про що в Книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено запис № 19 від 28.10.1979 року. Рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 08 грудня 2015 року, яке на теперішній час законної сили не набрало, шлюб між сторонами було розірвано.

В період шюбу - 30 квітня 2009 року ОСОБА_6 прийняв від ОСОБА_5 грошові кошти у розмірі 400000 грн. для надання ОСОБА_9 безпроцентної позики за договором безпроцентної цільової позики. Того ж дня, між ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_9 було укладено договір безпроцентної цільової позики, відповідно до умов якої ФОП ОСОБА_6 передав останній грошові кошти у розмірі 400000 грн. на споживчі цілі строком до 31.12.2009 року.

ФОП ОСОБА_9 у встановлений строк грошові кошти не повернула, у звязку з чим рішенням господарського суду Миколаївської області від 27 травня 2010 року у справі №9/95/10 з ФОП ОСОБА_9 стягнуто на користь ФОП ОСОБА_6 заборгованість за вищезазначеним договором у розмірі 400000 грн.

В рамках виконання зазначеного рішення ухвалою господарського суду Миколаївської області від 21 червня 2010 року було визнано та затверджено мирову угоду, укладену між ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_9, за якою остання погашає заборгованість перед ФОП ОСОБА_6 шляхом передачі йому у власність спального корпусу № 3 пансіонату «Луміниця» у с. Коблеве Березанського р-ну Миколаївської обл.

У подальшому рішенням виконавчого комітету Коблівської сільської ради Березанського р-ну Миколаївської області № 55 від 19.07.2010 року ОСОБА_6 у приватну власність було передано нежитлову будівлю пансіонат «Луміниця», спальний корпус № 3 за адресою: Миколаївська обл., Березанський р-н, с. Коблеве, пр-т Курортний, буд. 4/1.

Рішенням виконавчого комітету Коблівської сільської ради Березанського р-ну Миколаївської області № 59 від 19.07.2010 року ОСОБА_6 було надано згоду на перейменування вищезазначеної нежитлової будівлі на пансіонат «Олімп» за адресою: з/в «Коблево» с. Коблеве, вул. Морська, 161, Березанського р-ну, Миколаївської області.

Рішенням виконавчого комітету Коблівської сільської ради Березанського р-ну Миколаївської області № 65 від 11 серпня 2010 року за ОСОБА_6 було визнано право власності на вищезазначений обєкт нерухомого майна пансіонат «Олімп», яке у подальшому було зареєстроване у КП ММБТІ (а. с. 12-13).

В той же час, ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором позики від 08.07.2009 року у розмірі 410000 грн. шляхом передачі в рахунок погашення заборгованості за позикою вищезазначеного спального корпусу № 3 пансіонату «Луміниця».

В рамках вказаної цивільної справи судом 07 вересня 2010 року було винесено ухвалу про затвердження мирової угоди, відповідно до умов якої ОСОБА_6 визнає позов і в рахунок погашення заборгованості передає ОСОБА_4 нерухоме майно спальний корпус № 3 пансіонату «Луміниця», який розташований за адресою: Миколаївська обл., Березанський р-н, с. Коблеве, пр-т Курортний, 4/1.

Рішенням виконавчого комітету Коблівської сільської ради Березанського р-ну Миколаївської області № 84 від 08 вересня 2010 року було відмінено пункти 1 в рішеннях виконкому № 55 від 19.07.2010 року та № 65 від 11.08.2010 року щодо визнання права власності за ОСОБА_6

У подальшому рішенням виконавчого комітету Коблівської сільської ради Березанського р-ну Миколаївської області № 85 ОСОБА_4 було надано згоду на перейменування вищезазначеної нежитлової будівлі з пансіонату «Луміниця», спальний корпус № 3 на пансіонат «Олімп» за адресою: з/в «Коблево» с. Коблеве, вул. Морська, 161, Березанського р-ну, Миколаївської області.

Рішенням виконавчого комітету Коблівської сільської ради Березанського р-ну Миколаївської області № 86 від 08 вересня 2010 року право власності на пансіонат «Олімп» за адресою: з/в «Коблево», с. Коблеве, вул. Морська, 161 Березанського р-ну Миколаївської області було визнано за ОСОБА_4.

Надалі між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 було укладено Договір дарування від 01.08.2014 року, за яким ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_7 вищезазначений пансіонат «Олімп».

На теперішній час право власності на вказане нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_7

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 20 жовтня 2015 року було скасовано ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 вересня 2010 року про визнання мирової угоди, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. На теперішній час остаточне рішення у вказаній справі не прийняте.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 61 СК України встановлюються обєкти, на які поширюється право спільної сумісної власності подружжя. Так, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України при розгляді справи № 6-2333цс15, яка в силу ст. 360-7 ЦПК України є обовязковою для врахування усіма судами України, критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є:

1) час набуття такого майна;

2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття);

3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим критеріям.

Час набуття. Судом встановлено, що шлюб між сторонами було укладено 28 жовтня 1979 року, а розірвано 08 грудня 2015 року. Отже, майно було придбане відповідачем саме за час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі.

Джерело набуття. Як вбачається з матеріалів справи, у квітні 2009 року ОСОБА_6 взяв в борг у ОСОБА_5 гроші в розмірі 400000 грн., після чого передав їх як ФОП у позику ФОП ОСОБА_9 При цьому із наявної у матеріалах справи копії податкової декларації про майновий стан і доходи ОСОБА_6 вбачається, що він як фізична особа підприємець за 2009 рік жодних доходів від підприємницької діяльності не отримував. В той же час, згідно з наявною у матеріалах справи копією звіту субєкта малого підприємництва фізичної особи платника єдиного податку, ОСОБА_5 як фізична особа підприємець за ІV квартал 2009 року отримала виручку від реалізації товарів у розмірі 150000 грн.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у справі № 6-79цс13, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Тобто, застосовуючи цю норму права (ст. 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Мета придбання майна. Як вбачається із наявної у матеріалах справи копії витягу з ЄДР, єдиним видом економічної діяльності ФОП ОСОБА_6 є надання послуг таксі (а. с. 126). Доказів того, що ОСОБА_6 на час набуття пансіонату здійснював підприємницьку діяльність, повязану із використанням пансіонату, у судовому засіданні надано не було. Крім того, про відсутність у ОСОБА_6 наміру використовувати пансіонат для здійснення підприємницької діяльності свідчить також той факт, що пансіонат у його володінні знаходився незначний проміжок часу, та практично одразу після набуття був переданий у володіння ОСОБА_4

Дослідження усіх обставин справи приводить суд до переконання, що пансіонат "Олімп" був придбаний ОСОБА_5 та ОСОБА_6 під час шлюбу за спільні сумісні кошти в інтересах подружжя, для їх спільного володіння та користування, а за такого є спільною сумісною власністю подружжя.

Таким чином, суд вважає, що позовна вимога ОСОБА_5 в частині визнання пансіонату «Олімп», що розташований за адресою: Миколаївська обл., Березанський р-н, с. Коблеве, вул. Морська, 161 спільною сумісною власністю подружжя є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

При цьому суд не може погодитися із твердженнями представника ОСОБА_7 про те, що право власності на пансіонат «Олімп» ніколи не було зареєстроване за ОСОБА_6, а тому немає підстав для визнання саме пансіонату «Олімп» спільною сумісною власністю подружжя, оскільки із матеріалів справи вбачається, що саме спальний корпус № 3 пансіонату «Луміниця», який на праві власності належав подружжю, було перейменовано на пансіонат «Олімп» із зміною юридичної адреси. Такий обєкт нерухомості як «пансіонат «Луміниця», спальний корпус № 3» на теперішній час юридично не існує, а існує у вигляді пансіонату «Олімп». За такого, саме пансіонат «Олімп» має бути визнаний спільною сумісною власністю подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

При цьому, згідно зі ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Суд може відступити від засади рівності часток у випадку наявності обставин, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 70 СК.

Відповідно до ст. 71 СК України якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Враховуючи вищезазначені норми, а також той факт, що пансіонат «Олімп» визнається судом спільною сумісною власністю подружжя, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_5 про виділ їй та ОСОБА_6 у власність по 1/2 частині зазначеного пансіонату є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Посилання представника відповідача ОСОБА_7 на реєстрацію права власності на вказаний об'єкт за ОСОБА_7, що, на його думку, унеможливлює розподіл об'єкта між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, не може бути підставою для відмови у визнанні цього майна спільною сумісною власністю подружжя та у його розподілі, оскільки, як зазначено вище, на момент прийняття судом даного рішення, була скасована ухвала суду про затвердження мирової угоди, на підставі якої виникло право власності на дане майно у ОСОБА_4, яка в подальному подарувала його ОСОБА_7

Відповідно до ч. 1 ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

При цьому, застосовуючи положення статті 387 ЦК, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Позов про витребування майна, пред'явлений до особи, у незаконному володінні якої це майно знаходилось, але на момент розгляду справи в суді у неї відсутнє, не може бути задоволений (п. 19 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07.02.2014 року).

Як встановлено в ході розгляду справи, ОСОБА_6 розпорядився майном пансіонатом «Луміниця» на підставі ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва про затвердження мирової угоди. В той же час, із матеріалів справи вбачається, що вказана ухвала була скасована ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 20 жовтня 2015 року за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_5 Підставами скасування ухвали було те, що суд при її винесенні не пересвідчився, чи не порушує дана мирова угода права та інтереси інших осіб, зокрема ОСОБА_5, не пересвідчився, чи надала дружина відповідача згоду на затвердження мирової угоди в зареєстрованому шлюбі, чи надала дружина відповідача згоду на передачу майна у власність ОСОБА_4

Таким чином, первісна підстава переходу права власності на пансіонат до ОСОБА_4 на теперішній час скасована, що на думку суду є підставою для витребування майна із чужого володіння.

Судом встановлено, що на теперішній час пансіонат «Олімп», що розташований за адресою: Миколаївська обл., Березанський р-н, с. Коблеве, вул. Морська, 161 фактично знаходиться у відповідачки ОСОБА_7, при цьому має індивідуально визначений характер.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у справі № 6-81ц12, враховуючи мету й характер такої процесуальної дії, як укладення мирової угоди в цивільному процесі, саме по собі скасування ухвали суду про визнання мирової угоди, на підставі якої майно вийшло із володіння власника, не свідчить про відсутність волі останнього на його відчуження.

В той же час, при відчуженні майна, яке перебуває в режимі спільної сумісної власності, необхідною умовою є наявність волі кожного з подружжя. Враховуючи те, що ОСОБА_5 не давала згоди на відчуження пансіонату, суд вважає, що вказане майно було набуте ОСОБА_4 без відповідної правової підстави.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави ЦК України застосовуються, зокрема, до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Враховуючи той факт, що первинна правова підстава, за якою майно було відчужене ОСОБА_6, була скасована, відпали законні підстави володіння та розпорядження ОСОБА_4, а за такого підстави володіння ОСОБА_7 також відсутні, мають бути застосовані і відповідні правові наслідки у вигляді витребування майна із незаконного володіння відповідачки ОСОБА_7 Тому позов в цій частині також підлягає задоволенню.

Щодо нерухомого майна по вул. Фалеєвській, 24-А/1 у м. Миколаєві,судом встановлено, що 06.07.2009 року право власності на вказану будівлю гуртожитку було зареєстроване за приватним ВНЗ «Київський університет культури» на підставі свідоцтва про право власності серії САС №591030, виданого виконкомом Миколаївської міської ради 06.07.2009 року.

На теперішній час вказане майно на праві власності належить ТОВ «Київ-Плюс» на підставі договору купівлі-продажу від 30.12.2014 року № 1218, посвідченого ПН Київського МНО ОСОБА_10

Жодні відомості про те, що зазначений обєкт нерухомого майна належить, належав, або був набутий ОСОБА_6 за час його перебування у шлюбі з ОСОБА_11, в матеріалах справи відсутні, у звязку з чим, в силу ст. 60 ЦПК України, суд відмовляє у визнанні вказаного нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя.

За такого, відсутні і підстави для поділу вищезазначеного майна та витребування його із володіння ТОВ «Київ-Плюс», оскільки жодних доказів незаконності володіння зазначеним майном позивачкою до суду не надано.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_6 на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1827 грн.

Крім того, з ОСОБА_7 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3654 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 14, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя нерухоме майно - пансіонат «Олімп», що розташований за адресою: Миколаївська обл., Березанський р-н, с. Коблеве, вул. Морська, 161.

Виділити у власність ОСОБА_5 1/2 частину нерухомого майна - пансіонату «Олімп», що розташований за адресою: Миколаївська обл., Березанський р-н, с.Коблеве, вул. Морська, 161.

Виділити у власність ОСОБА_6 1/2 частину нерухомого майна - пансіонату «Олімп», що розташований за адресою: Миколаївська обл., Березанський р-н, с.Коблеве, вул. Морська, 161.

Витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_7 нерухоме майно - пансіонат «Олімп», що розташований за адресою: Миколаївська обл., Березанський р-н, с. Коблеве, вул. Морська, 161.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 судовий збір у розмірі 1827 грн.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави судовий збір у розмірі 3654 грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ Г. В. ПОДЗІГУН