Рішення № 54745552, 30.11.2015, Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 480/2882/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

Миколаївський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого судді Карікової Л.В.,

при секретарі Кописєвої О.Л.,

розглянувши 30 грудня 2015 року в місті Миколаєві у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банку «Надра» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

08 грудня 2014 року позивач ОСОБА_4 акціонерне товариство ОСОБА_1 Надра(далі ПАТ КП «Надра») звернувся в Миколаївський районний суд Миколаївської області суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 07.03.2007 року з відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №08/03/2007/840К-116 строком до 06.03.2014 року, згідно з яким відповідач отримав кредит в розмірі 13594, 06 доларів США на придбання транспортного засобу.

В забезпечення виконання зобов`язань щодо повернення кредиту відповідач ОСОБА_3 виступив поручителем.

Посилаючись на невиконання зобов'язань по договору з боку відповідача ОСОБА_2 позивач просив стягнути з відповідачів - позичальника ОСОБА_2 і поручителя ОСОБА_3 в солідарному порядку заборгованість станом на 07.11.2014 року в розмірі 473804 грн. 66 коп., яка складається з наступного:

- 13046, 39 доларів США заборгованість за кредитом;

- 13630,98 доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом;

-4705, 66 доларів США - пеня;

- 1359,42 доларів США штраф.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак подав заяву про підтримання позову та розгляд справи у його відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнав та пояснив суду, що дійсно в 2007 році отримав кредит, на придбання автомобіля. Однак в 2009 році був засуджений до 4 років позбавлення волі і звільнився з місць позбавлення воли в жовтні 2011 року, просив застосувати позовну давність.

30.11.2015 року позивач подав заяву про застосування позовної давності, продовження розгляду у його відсутності, в який також просив відмовити позивачу в задоволенні позову, у зв`язку з пропуском ним позовної давності.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання О.Б. не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Суд ухвалив розглянути справу на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши письмові докази по справі суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що 07.03.2007 року між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра», правонаступником якого є ОСОБА_4 акціонерне товариство ОСОБА_1 банк «Надра», позичальником ОСОБА_2 і поручителем ОСОБА_5 укладено договір автопакет №08/03/2007/840К-116, відповідно до якого банк надав позичальнику ОСОБА_2 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти в сумі 13594, 06 доларів США, із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,50 відсотків на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, строком до 06.03.2014 року на придбання автотранспортного засобу.

Згідно п.2.2.1 кредитного договору позичальник зобов`язався: повернути кредит та сплачувати відсотки, передбачені п.п.1.2.3.1 цього договору, шляхом внесення коштів готівкою чи безготівковим перерахуванням на поточний рахунок, в розмірі суми мінімально необхідного платежу, розмір якого складає 261, 61 доларів США 61 цент, щомісячно до 18 числа поточного місяця.

За порушення строків повернення кредиту чи сплати процентів позичальник зобовязався сплачувати банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості за кожен день прострочення.( п.5.1 кредитного договору).

Крім того, в разі порушення п.п. 4.3.1, 4.3.2, 4.3.7, 4.3.9, 4.3.10 кредитного договору позичальник зобов`язався сплатити банку штраф у розмірі 10% від суми кредиту, визначеної у п.1.1 договору за кожен випадок.

Пунктами 4.2.2 4.2.5 кредитного договору передбачено право банку в разі недотримання позичальником умов цього договору вимагати дострокового його розірвання, повернення одержаного кредиту, сплати нарахованих за ним процентів, відшкодування збитків, заподіяних банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником умов цього договору.

Також, відповідно до п. п. 3.2.1 3.2.2. кредитного договору поручитель зобов`язався відповідати перед банком за належне виконання позичальником взятих на себе зобовязань за вказаним договором, у тому ж об`ємі що і позичальник.

Відповідно п.3.1 кредитного договору в якості забезпечення виконання позичальником зобов`язань за договором позичальник передав в заставу транспортний засіб, що набувається позичальником по договору купівлі-продажу автотранспортного засобу № 435 від 07.03.2007 року, укладеного між позичальником та ТОВ «Автодрім».

З матеріалів справи вбачається, що відповідач отримав кредитні кошти в повному обсязі, що підтверджується заявою на видачу готівки.

У зв`зязку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_2 зобовязань за кредитним договором - несплатою кредиту та процентів за ним щомісячними платежами в порядку та у строки передбачені кредитним договором станом на 07.11.2014 року виникла заборгованість у розмірі 473804 грн. 66 коп., а саме: 13046, 39 доларів США заборгованість за кредитом; 13630,98 доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 4705, 66 доларів США - пеня; 1359,42 доларів США штраф.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у установлений строк відповідно до вимог Закону та договору.

Відповідно до укладеного між сторонами договору та статей 1049, 1050 та 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобовязання в обумовлений сторонами строк.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони встановили як строк дії договору до повного погашення позичальником заборгованості за кредитом та процентами за користування ним ( п. 8.5 договору) так і строки виконання зобовязань зі щомісячним погашенням платежів щомісяця до 18 числа кожного місяця в розмірі мінімального платежу в розмірі 261, 61 доларів США 61 центів.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення позики.

Про правові наслідки порушення зобовязання боржником йдеться також у частині першій статті 611, частині другій - четвертій статті 612 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника.

Перевіряючи доводи відповідача ОСОБА_2 про застосування позовної давності, суд приходить до такого.

Як зазначалося вище, сторони встановили як строк дії договору - до моменту виконання сторонами в повному обсязі взятих на себе зобовязань, так і строки виконання зобовязань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню у строк до 06.03.2014 року.

Таким чином, умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобовязань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору.

Строки виконання кожного щомісячного зобовязання згідно із частиною третьої статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якої повязано його початок ( стаття 253 ЦК України).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк , у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якого заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові ( частина четверта статті 267 ЦК України).

Позовна давність відповідно до частини першої статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 ЦК України.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

За зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобовязаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право предявити вимогу про виконання зобовязання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (частина пята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252 - 255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності повязується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

З розрахунку наданого позивачем вбачається, що позичальник в останній раз здійснив платежі 26.10.2007 року , у подальшому він припинив оплату чергових платежів.

Позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення заборгованості за кредитом у грудні 2014 року, надавши розрахунок заборгованості станом на 07.11.2014 року.

Оскільки умовами кредитного договору (пункти 2.2.1-2.2.2, 2.2.3 кредитного договору) установлені окремі самостійні зобовязання, які деталізують обовязок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обовязку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, ураховуючи, що за пунктами 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3 кредитного договору погашення кредиту (заборгованості за кредитом, процентами, пенею) повинно здійснюватись позичальником частинами до 18 числа поточного місяця, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобовязань.

Отже, аналізуючи умови кредитного договору та зміст зазначених правових норм, необхідно дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання позичальником зобовязань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Крім того, як вбачається з розрахунку відповідачу нараховано пеню з 07.11.2013 року по 21.10.2014 року.

Пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки у вигляді сплати неустойки.

Відповідно до частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За правилами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір, поки зобовязання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

За таких обставин включення для обрахування пені прострочених платежів, які мали місце поза межами позовної давності до основної вимоги, не ґрунтується на вимогах закону.

Отже, аналіз норм статті 266, частини другої статті 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Отже аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що позивачем подано позов до суду зі спливом позовної давності.

Саме таких висновків дійшов в своїй постанові Верховний Суд України суд касаційної інстанції в ухвалах колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 травня 2013 року та від 19 березня 2014 року, які надані заявником як приклад.

Така сама правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19 листопада 2014 року №6-160цс14, яка згідно з статтею 360-7 ЦПК України є обовязковою для суддів.

З врахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку про відмову позивачу в задоволенні позову у зв`язку з спливом позовної давності.

Крім того, оскільки відповідно до статті 554 УК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила з урахуванням положень частини4 статті 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.

Таким чином, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором передбачений частиною 4 статті 559 ЦК України строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Отже, позовні вимоги до поручителя також не підлягають задоволенню.

Судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, суд, -

В и р і ш и в :

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банку Надра до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити у зв`язу з спливом позовної давності.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Миколаївської області через Миколаївський районний суд Миколаївської області. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Суддя ОСОБА_6

30.11.2015