Ухвала суду № 54744903, 09.12.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/1095/15 Головуючий у 1 інстанції: Луців-Шумська Н.Л.

Провадження № 22-ц/783/6947/15 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Т. Г.

Категорія: 48

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого Мусіної Т.Г.

суддів Бермеса І.В., Савуляка Р.В.

за участі секретаря Фейір К.О.

з участю: позивача ОСОБА_2 та його представника адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 21 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради, про встановлення порядку зустрічей з дитиною та участі у її вихованні,-

в с т а н о в и л а :

У лютому 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4, третя особа Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради, про встановлення порядку зустрічей з дитиною та участі у її вихованні, в якому просив зобовязати відповідачку надати йому можливість бачитися та спілкуватися з дитиною ОСОБА_5, 28.09.2007р. щонеділі з 12 год. до 20 год. та право провести відпустку з 01 по 10 січня і з 01 по 12 червня щороку.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою у справі ОСОБА_4, який розірвано рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 03 жовтня 2014 року. Від шлюбу у сторін народився син ОСОБА_5, 28.09.2007р.н., який після розлучення сторін проживає з відповідачкою. Зазначає, що починаючи з жовтня 2013 року, коли сторони перестали проживати разом, ОСОБА_4 чинить йому перешкоди у зустрічах з дитиною, не дає можливості брати участь у вихованні дитини, Посилаючись на те, що врегулювати мирно даний спір виявилось неможливим, просив задовольнити його позов.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 21 вересня 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено частково та:

Встановлено ОСОБА_2 дні та години зустрічей з малолітньою дитиною ОСОБА_5, 28.09.2007р.н.:

-перша та третя суботи місяця з 15 год. до 19 год.;

-друга та четверта неділі місяця з 15 год. до 19 год.;

-в період літніх канікул щороку у червні тривалістю 10 днів за погодженням з матірю ОСОБА_6.

Зустрічі ОСОБА_2 з дитиною ОСОБА_5, 28.09.2007р.н. ухвалено проводити без присутності матері ОСОБА_4.

Рішення суду оскаржила відповідачка.

В апеляційній скарзі зазначає, що жодних перешкод у спілкуванні та вихованні дитини позивачу вона не створювала, натомість позивач сам не цікавиться дитиною. Вказує, що їхній син хворіє, переніс судомний синдром та перебуває під постійним наглядом невролога, позивач не знає як поводитись з дитиною та не знає яку медичну допомогу надавати у випадку повторення судомного синдрому. Вважає, що оскарженим рішенням суду порушено права та інтереси дитини, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_4, третя особа Шевченківськарайонна адміністрація Львівської міської ради в судове засідання апеляційної інстанції не зявились, хоча належним чином у відповідності до вимог ст.. 74-76 ЦПК України були повідомлені про дату судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення їм поштових відправлень під розписку 25.11.2015р. та 24.11.2015р., з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертались, причини неявки суду не повідомили, тому відповідно о положень ч.2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши доводи осіб, які зявились у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, передбачених ст.. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Матеріалами справи підтверджується, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 07.06.2005р., від шлюбу народився син ОСОБА_5, 28.09.2007р.н., який після розірвання шлюбу рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 03 жовтня 2014р. проживає разом з матірю відповідачкою ОСОБА_4 по вул. Варшавській, 56/28 у м. Львові, проте зареєстрований в квартирі батька позивача у справі по вул. Караджича, 13/30 у м. Львові.

Сторони не досягли згоди щодо участі батька дитини ОСОБА_2 у вихованні сина у звязку з чим виник спір.

Матеріалами справи підтверджується, що мати дитини ОСОБА_4 чинить перешкоди батькові дитини у спілкуванні із сином.

За наслідками перевірки заяви ОСОБА_2 від 14.10.2014р. щодо участі у вихованні дитини, яка розглядалась на засіданні комісії з питань захисту прав дитини, Шевченківською районною адміністрацією як органом опіки і піклування у відповіді від 12.12.2014р. № 36-3060 на адресу ОСОБА_2 зазначено, що мати дитини ОСОБА_4 на запрошення прийти на комісію з питань захисту прав дитини не реагує, працівникам відділу у справах дітей Шевченківської райадміністрації за адресою проживання ОСОБА_4 дверей не відчиняють (а.с. 3).

Згідно ч.1 ст. 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

За висновком органу опіки та піклування Шевченківської райадміністрації щодо розвязання спору між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про усунення перешкод у вихованні дитини визнано за доцільне визначити порядок зустрічей батька ОСОБА_2 з сином

ОСОБА_5, 28.09.2007р.н., для налагодження психоемоційного стану дитини з батьком, а саме: субота-неділя почергово з 15 до 19 год. За домовленістю між батьками зустрічі дитини можуть відбуватись і в інші дні впродовж тижня, не порушуючи режим навчання, відпочинку малолітнього ОСОБА_5, 28.09.2007р.н. (а.с. 47).

Задовольняючи позов, суд правильно врахував, що доказів негативного впливу батька на дитину не встановлено, а також не встановлено відсутності психоемоційного звязку між позивачем та дитиною, небажання дитини спілкуватись з батьком.

Наявні у дитини окремі проблеми із здоровям, зафіксовані у його медичній картці, не можуть бути перешкодою у спілкуванні батька з сином.

Відповідно до ч.2 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.

Згідно ч.2 ст. 150 СК України батьки зобовязані піклуватись про здоровя дитини, її фізичний і духовний та моральний розвиток.

Позивач у справі бажає піклуватись про здоровя сина, приймати участь у його фізичному та духовному розвитку, проте не може реалізувати це особисто, оскільки відповідач чинить йому у цьому перешкоди, що не відповідає інтересам дитини.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно врахував усі обставини справи та визнав необґрунтованою відмову матері дитини надавати можливість батьку дитини проводити час з дитиною під час літніх канікул дитини та правильно надав таку можливість протягом 10 днів у червні в період літніх канікул.

Ураховуючи характер взаємовідносин сторін у суду були підстави прийти до висновку, що зустрічі ОСОБА_2 з дитиною повинні проходити без присутності матері дитини, що забезпечить відсутність стресових ситуацій для дитини та не суперечитиме інтересам останньої.

Колегією суддів встановлено, що позивач ОСОБА_2 є власником двохкімнатної квартири загальною площею 46,9 кв.м. з усіма комунальними вигодами по вул. Караджича 13/30 у м. Львові, у якій зареєстрований його син, що підтверджується довідкою ЛКП «Богданівка» та відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов Залізничної районної адміністрації в квартирі дотримано санітарно-гігієнічні норми, квартира облаштована сучасними меблями, зроблено ремонт, дитина може проживати в цій квартирі.

Враховуючи, що суд першої інстанції повно і правильно встановив фактичні обставини справи, застосував закон, який поширюється на зазначені правовідносини, та положення ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989р., доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку про те, що судом при розгляді справи допущені порушення норм матеріального та процесуального права, які є підставами для скасування рішення суду, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 21 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20-ти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

Головуючий Т.Г. Мусіна

Судді: І.В. Бермес

ОСОБА_7