Рішення № 54744465, 24.12.2015, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/2893/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2015 року Шевченківський районний суд м.Львова у складі:

головуючої судді ЛУЦІВ-ШУМСЬКОЇ Н.Л.

секретар РЕПЕТА К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Галичфарм» до ОСОБА_1 селищної ради, ОСОБА_2 про визнання недійсними рішення, Державного акту на право власності на землю, зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Галичфарм» та ОСОБА_1 селищної ради, третя особа: Відділ держземагенства у м Львові, про визнання незаконною ухвали, визнання незаконним рішення, визнання недійсним та скасування державного акту на право постійного користування землею, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, -

в с т а н о в и в :

08.05.2014р. ПАТ «Галичфарм» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 селищної ради, ОСОБА_2, третя особа відділ Держземагенства у м.Львові, в якому з врахуванням уточнень позовних вимог, просять суд визнати недійсними рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 селищної ради від 24.05.1994р. № 180 «Про надання у приватну власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків та господарських будівель» щодо надання у приватну власність гр. ОСОБА_2 земельної ділянки в смт.Брюховичі на вул. Високій,11, загальною площею 0,0756га для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарської будівлі; визнати недійсним Державий акт на право приватної власності на землю серії ЛВ 731112249 від 17.11.1994р., виданий ОСОБА_1 селищною радою народних депутатів гр. ОСОБА_2

В обґрунтування вимог покликається на те, що ПАТ «Галичфарм» на праві постійного користування належить земельна ділянка Дитячого оздоровчого табору «Конвалія» ПАТ «Галичфарм» за адресою смт. Брюховичі, вул. Лікувальна, загальною площею 3,5351 га. Підставою користування вказаною земельною ділянкою є державний акт на право постійного користування землею Серія ЛВ від 28.02.1995 р. який було видано на підставі рішення ОСОБА_1 селищної ради від 23.02.1995 р. № 46. Як зазначено у акті, земельну ділянку було надано у постійне користування для оздоровлення дітей та працівників ПАТ «Галичфарм». Отже земельна ділянка відноситься до категорії земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення. Ця земельна ділянка перебувала у користуванні позивача ще з 1980р. відповідно до державного акту на право користування землею №061394, виданого Хіміко-фармацевтичному заводу, правонаступником якого є ПАТ «Галичфарм».

11.04.2014р. до ПАТ «Галичфарм» звернувся гр.ОСОБА_2 із листом, в якому зазначив, що відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серія JIB № 731112249 від 17.11.1994 р., виданого БСР на підставі рішення виконкому БСР від 24.05.1994р. №180, йому на праві приватної власності належить земельна ділянка в смт. Брюховичі, по вул. Висока, 11, загальною площею 0,0756 га. У вказаному листі ОСОБА_2 зазначив, що він не має можливості доступу до своєї земельної ділянки, так як: «На підїзді до кварталу у якому знаходиться земельна ділянка на вул. Високій в смт. Брюховичі встановлено металеву огорожу з метою охорони земель ПАТ «Галичфарм». Відтак, ОСОБА_2 звернувся із вимогою до ПАТ «Галичфарм» забезпечити доступ до земельної ділянки з метою проведення будівельних робіт. Таким чином, із листа ОСОБА_3 випливає, що його земельна ділянка, яка відноситься до категорії земель населених пунктів, розташована в межах території Дитячого оздоровчого табору «Конвалія» ПАТ «Галичфарм», земля якого перебуває у постійному землекористуванні ПАТ «Галичфарм» та відноситься до категорії земель оздоровчого призначення, що, серед іншого, суперечить державному акту ПАТ «Галичфарм» на право постійного користування землею та технічній документації на неї.

Про оскаржуване рішення селищної ради та державний акт на право власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку позивач до 11.04.2014р. не знав і не міг знати, оскільки це рішення не було оприлюднене, розміщене на офіційному сайті селищної ради, про нього жодним чином позивач не повідомлявся. Сам відповідач ОСОБА_2 про належність йому на праві власності земельної ділянки не повідомляв, жодних дій, спрямованих на користування нею не вчиняв.

У позові зазначає, що 18.03.1994р. ОСОБА_1 селищна рада винесла ухвалу, якою вирішила вилучити з користування оздоровчого табору «Конвалія» частину вищезгаданої ділянки, а саме площею 0,63га, а вилучену земельну ділянку віднести до земель запасу. Зазначену ухвалу було оскаржено ПАТ «Галичфарм» в судовому порядку. Відповідно до рішення Арбітражного суду Львівської області від 18.01.1995р. у справі № 3/604 в рамках розгляду справи ПАТ «Галичфарм» та ОСОБА_1 селищна рада заявили, що спірні питання між ними погоджені, ОСОБА_1 селищна рада 04.01.1995р. винесла ухвалу про внесення змін до оскаржуваної ухвали від 18.03.1994р., якими зменшила розмір вилученої ділянки з 0,63га до 0,3га. Сторони судового процесу уклали мирову угоду, яка й була затверджена Арбітражним судом Львівської області.

Позивач вважає, що ОСОБА_1 селищна рада вилучивши у ПАТ «Галичфарм» 0,63га земельної ділянки, одразу розподілила їх між фізичними особами, однак в подальшому зменшила вилучену площу до 0,3 га, при цьому, не скасувавши рішення від 24.05.1994р. № 180 про передачу земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_2, яка увійшла до складу земельної ділянки, що була повернута ПАТ «Галичфарм». Відтак, рішення ОСОБА_1 селищної ради від 24.05.1994р. №180 є незаконним та таким, що порушує майнові права ПАТ «Галичфарм». ПАТ «Галичфарм» також наголошує на тому, що товариство добросовісно користувалось земельною ділянкою з моменту її виділення у постійне користування, в тому числі своєчасно та в повному обсязі сплачувало податок за землю та жодним чином не знало і не могло знати про існування права власності у гр. ОСОБА_2

Окрім цього, позивач зазначає, що ОСОБА_1 селищною радою при передачі рішенням від 24.05.1994р. № 180 у власність гр.ОСОБА_2 земельної ділянки було порушено вимоги земельного законодавства, які полягають у недотриманні порядку зміни цільового призначення земельної ділянки, перевищенні селищною радою своїх повноважень та недотриманні порядку надання такої земельної ділянки у приватну власність.

Враховуючи вищенаведене, просить задовольнити позов.

Відповідач ОСОБА_2 звернувся з зустрічним позовом до ПАТ «Галичфарм» та ОСОБА_1 селищної ради, третя особа відділ Держземагенства у м Львові. В цьому позові з врахуванням уточнення та збільшення позовних вимог, просить винести рішення яким визнати незаконною ухвалу ОСОБА_1 селищної ради 4-ої сесії 22-го скликання від 04.01.1995 року «Про внесення змін до ухвали 16-ої сесії БСР народних депутатів «Про вилучення земельної ділянки площею 0,63 га з користування оздоровчого табору «Конвалія»; визнати незаконним рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 селищної ради №46 від 23.02.1995 року «Про видачу державного акту на право постійного користування АТ «Галичфарм» на оздоровчий табір «Конвалія» в частині включення в земельну ділянку АТ «Галичфарм» на територію оздоровчого табору «Конвалія» площею 3,43га земельної ділянки площею 0,0756га, розташованої на території ОСОБА_1 селищної ради смт. Брюховичі м. Львова, переданої ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ЛВ № 731112249 від 17.11.1994 року; визнати недійсним та скасувати державний акт на право постійного користування землею від 28.02.1995 року, виданий Дитячому оздоровчому табору «Конвалія» акціонерного товариства «Галичина» на земельну ділянку площею 3,5351га згідно з планом для оздоровлення дітей та працівників АТ «Галичфарм» в частині включення в цю земельну ділянку земельної ділянки площею 0,0756га, розташованої на території ОСОБА_1 селищної ради смт. Брюховичі м. Львова, переданої ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ЛВ № 731112249 від 17.11.1994 року; усунути ОСОБА_2 перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 0,0756кв.м в смт. Брюховичі на вул. Високій, 11 для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарської будівлі шляхом зобовязання ПАТ «Галичфарм» надати ОСОБА_2 доступ до цієї земельної ділянки.

В обґрунтування позову ОСОБА_2 покликається на те, що він у встановленому законом порядку отримав у власність земельну ділянку в смт. Брюховичі на підставі рішення компетентного органу, виконання якого підтверджується державним актом на право приватної власності на землю. Його право власності на зазначену земельну ділянку не припинялося. Однак, ухвалою ОСОБА_1 селищної ради від 04.01.1995 року внесено зміни в п. 1 ухвали ОСОБА_1 селищної ради від 18.03.1994 року вже після його виконання в наступній редакції: «Вилучити з користування оздоровчого табору «Конвалія» АКТ «Галичфарм» земельну ділянку площею 0,30га за згодою землекористувача.» ОСОБА_2 вважає вказану ухвалу БСР від 04.01.1995 року незаконною.

Згідно державного акту на право постійного користування землею від 28.02.1995 року, АТ «Галичфарм» надано в постійне користування земельну ділянку загальною площею 3,5351га відповідно до рішення ОСОБА_1 селищної ради № 46 від 23.02.1995 року. Враховуючи те, що ОСОБА_1 селищна рада неправомірно зменшила розмір вилученої в АТ «Галичфарм» земельної ділянки, внісши зміни в раніше прийнятий акт індивідуальної дії, вона не мала права повторно надавати АТ «Галичфарм» право постійного користування земельною ділянкою та видавати акт на право постійного користування нею. Зазначені дії селищної ради порушили його право власності, оскільки належна йому на праві власності земельна ділянка увійшла в склад наданої АТ «Галичфарм» на праві постійного користування земельної ділянки.

Будучи власником земельної ділянки, він має право на володіння, користування та розпорядження нею. Однак, ПАТ «Галичфарм» перешкоджає йому в доступі до його земельної ділянки, відгородивши її без згоди та приєднавши неправомірно до своєї земельної ділянки. Внаслідок таких незаконних дій позивача він позбавлений можливості реалізувати свої права власника щодо спірної земельної ділянки.

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_4, та Танцюра первісний позов підтримали в повному обсязі, у задоволенні зустрічного позову просили відмовити. У своїх доводах та запереченнях покликаються на обставини, вказані у позовній заяві, письмових поясненнях, запереченнях на зустрічний позов.

Представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_5 в судовому засіданні проти задоволення первісного позову заперечила, зустрічний позов підтримала в повному обсязі. Надала суду пояснення, аналогічні вказаним у зустрічному позові та додаткових письмових поясненнях по справі. Її письмовий виступ в судових дебатах долучений до справи.

Представник відповідача ОСОБА_1 селищної ради в судове засідання не зявився, письмових пояснень щодо первісних та зустрічних вимог не надав, просив слухати справу без його участі. Представник третьої особи відділу Держземагенства у м Львові в судове засідання не зявився, хоча належним чином повідомлявся про дату та час розгляду справи. Суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутності на підставі наявних доказів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази, зясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення первісного позову та про відмову в задоволенні зустрічного позову з таких мотивів.

Відповідно до ч.3 ст.10, ст.60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.

За загальними положеннями ЦПК України обовязок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Встановлено, що виконавчим комітетом Львівської міської ради народних депутатів 1980р. видано хіміко-фармацевтичному заводу м.Львів, правонаступником якого є ПАТ «Галичфарм», Державний акт Б №06139 на право безстрокового і безоплатного користування земельною ділянкою площею 3,07га в межах згідно з планом землекористування для будівництва піонерського табору на вул.Лікувальній в смт.Брюховичі (а.с.14-19).

18.03.1994р. ухвалою 16-ої сесії ОСОБА_1 селищної ради вилучено з користування оздоровчого табору «Конвалія» Львівської фармацевтичної фабрики земельну ділянку площею 0,63га. Вилучену ділянку віднести до земель запасу. Повідомити землекористувача про втрату ним права землекористування через неподання клопотання про обґрунтування в потребі площі на решту території. (а.с.24).

Відповідно до змісту даної ухвали сесії вилучення земельної ділянки проведено без згоди землекористувача.

Вказану ухвалу сесії ОСОБА_1 селищної ради АТ «Галичфарм» оскаржило до Арбітражного суду Львівської області. Рішенням Арбітражного суду Львівської області від 18.01.1995р. у справі №3/604 затверджено мирову угоду між АТ «Галичфарм» та ОСОБА_1 селищною радою. У цьому рішення зазначено, що відповідач вніс зміни в оскаржувану ухвалу від 18.03.1994р., відповідно до пропозиції позивача, на підставі чого сторони і уклали мирову угоду (а.с.25).

04.01.1995р. 4-та сесія ОСОБА_1 селищної ради прийняла ухвалу, якою внесла зміни до по п.1 ухвали 16-ої сесії ОСОБА_1 селищної ради від 18.03.1994р., виклавши п.1 в слідкуючій редакції : «Вилучити з користування оздоровчого табору «Конвалія» АТ «Галичфарм» земельну ділянку площею 0,30га за згодою землекористувача» (а.с.28).

Також встановлено, що АТ «Галичфарм» до Арбітражного суду Львівської області направляло лист Львівської міської санітарно-епідеміологічної станції від 12.12.1994р. № 1783/03 в якому, за результатами розгляду представлених матеріалів та обстеження території, інформовано, що відвід земельної ділянки під будівництво о/табору «Конвалія» здійснено у відповідності з чинним законодавством, розширення території о/табору «Конвалія» було здійснено у звязку з відсутністю площ під влаштування спортивної зони. Розширення території також здійснено у відповідності з чинним законодавством. Розташування житлових будинків на території, виділеній під розширення, суперечить вимогам ДБН України, серед яких п.10.2: «Вилучення земельних ділянок рекреаційного призначення ... для цілей, не повязаних з веденням лісового господарства допускається, як виняток, за рішенням Верховної Ради України. Крім того, розташування житлових будинків на даній території суперечить генеральному плану розвитку смт.Брюховичі, де вказана територія запроектована зоною оздоровчих установ та дачних угідь (а.с.27).

Відповідно до затвердженого рішенням ОСОБА_1 селищної ради №226 від 26.12.2003р. генерального плану смт.Брюховичі земельна ділянка площею 3,5351га перебуває у постійному користуванні АТ «Галичфарм» і відповідно до умовних позначень відноситься до території закладів оздоровлення,відпочинку. Дана інформація міститься в листі селищного голови від 03.06.2014р.(а.с.91).

28.02.1995р. ОСОБА_1 селищною радою на підставі рішення від 23.02.1995р. №46 видано дитячому оздоровчому табору «Конвалія» АТ «Галичфарм» Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 3,5351га (з врахуванням долучення контуру №2) згідно з планом для оздоровлення дітей та працівників АТ «Галичфарм» (а.с.8-13).

Відповідно до ст. 73 ЗК України (1990 р.) до земель оздоровчого призначення належать земельні ділянки, що мають природні лікувальні фактори, сприятливі для організації профілактики та лікування. На землях оздоровчого призначення забороняється діяльність, що суперечить їх цільовому призначенню або може негативно впливати на природні лікувальні фактори цих земель.

Отже, надана дитячому оздоровчому табору «Конвалія» АТ «Галичфарм» у постійне користування земельна ділянка, відповідно до ЗК України 1990р., відносилася до земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, на неї розповсюджувалися спеціальні обмеження.

Після прийняття 18.03.1994р. ОСОБА_1 селищною радою ухвали про вилучення з користування оздоровчого табору «Конвалія» Львівської фармацевтичної фабрики земельну ділянку площею 0,63га виконавчий комітет ОСОБА_1 селищної ради 24.05.1994р. ухвалив рішення №180 про надання ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки в смт. Брюховичі на вул. Високій загальною площею 0756га для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель. На підставі цього рішення ОСОБА_2 17.11.1994р. видано Державний акт на право приватної власності на землю серія JIB № 731112249, зареєстрований в книзі реєстрації державних актів за № 249. Згідно вказаного рішення та Державного акту спірна земельна ділянка надана для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель, отже вона віднесена, відповідно до ЗК України 1990p., до категорії земель населених пунктів (а.с.21-24).

Проте, відомостей про прийняття селищною радою рішення про зміну категорії земельної ділянки відповідно до цільового призначення немає.

Відповідно до ч.4 ст.4 ЗК України 1990р. землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення не можуть передаватись у колективну та приватну власність. Відтак, ОСОБА_1 селищна рада винісши ухвалу про вилучення земельної ділянки оздоровчого призначення, а відтак прийнявши оскаржуване рішення, фактично передала у приватну власність гр. ОСОБА_2 землю оздоровчого призначення.

Як зазначає позивач, ОСОБА_1 селищна рада вилучивши у АТ «Галичфарм» 0,63га земельної ділянки, одразу розподілила їх між фізичними особами, однак в подальшому зменшила вилучену площу до 0,3га, при цьому, не скасувавши рішення від 24.05.1994р. № 180 про передачу земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_2, яка увійшла до складу земельної ділянки, що була повернута АТ «Галичфарм».

Суд вважає обґрунтованим покликання позивача на те, що ОСОБА_1 селищна рада не мала права вилучати земельну ділянку площею 0,63 га на підставі ухвали сесії від 18.03.1994 року, оскільки згідно ст.27 ЗК України 1990 року вилучення земельної ділянки проводиться у разі незгоди землекористувача в судовому порядку. Як встановлено судом, згоди землекористувача на вилучення земельної ділянки площею 0,63 га не було. Та обставина, що в процесі розгляду арбітражним судом спору сторони досягли 18.01.1995р. мирової угоди і АТ «Галичфарм» погодилося на вилучення земельної ділянки площею 0,30га не може бути підставою для висновку про наявність згоди землекористувача на вилучення 18.03.1994р. земельної ділянки площею 0,63га.

Про відсутність такої згоди АТ «Галичфарм» свідчить і лист голови виконкому ОСОБА_1 селищної ради від 31.08.1994р., у якому він просить до 01.10.1994р. дати принципову згоду на вилучення земельної ділянки площею 0,63га, яка була надана для будівництва спортивного комплексу в 1990р. і в даний час не використовується (а.с.181а). Копії актів та переписки між АТ «Галичфарм» та ОСОБА_1 селищної радою з цього приводу міститься в матеріалах справи (а.с.182-210).

Також суд вважає обґрунтованим покликання позивача на неможливість до вирішення арбітражного спору оформити державний акт на право постійного користування земельною ділянкою. Тому факт, що Державний акт на право приватної власності ОСОБА_6 на землю від 17.11.1994р. виданий раніше ніж Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою дитячому оздоровчому табору «Конвалія» АТ «Галичфарм» від 28.02.1995р. не може бути підставою для відмови у позові ПАТ «Галичфарм».

Враховуючи наведені обставини суд дійшов висновку про те, що вилучивши у АТ «Галичфарм» без згоди останнього земельну ділянку площею 0,63га, без дотримання вимог діючого на той час земельного законодавства ОСОБА_1 селищна рада незаконно в порушення прав землекористувача АТ «Галичфарм» рішення від 24.05.1994р. №180 передала частину цієї земельної ділянки у власність ОСОБА_2

Це рішення та виданий на його підставі на імя ОСОБА_2 Державний акт на право приватної власності на землю слід визнати недійсними.

При цьому суд приймає до уваги ту обставину, що про рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 селищної ради від 24.05.1994р. №180 та Державний акт на право приватної власності на землю серії ЛВ 731112249 від 17.11.1994р. на імя ОСОБА_2 позивачу стало відомо лише після письмового звернення ОСОБА_2 від 11.04.2014р. з вимогою усунути перешкоди в користуванні належною йому земельною ділянкою. Раніше ОСОБА_2 до позивача з такими вимогами не звертався, про своє право стосовно спірної земельної ділянки не заявляв.

Відповідно до ст.22 ЗК України право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Відомості про встановлення меж земельної ділянки ОСОБА_2 в натурі відсутні.

Навпаки, ПАТ «Галичфарм» готуючи технічну документацію по виготовленню Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою отримало акти встановлення в натурі та узгодження зовнішньої межі землекористування від 16.01.1995р. (а.с.132-165). Відомості про існування на той час земельної ділянки ОСОБА_2 з встановленими в натурі межами відсутні.

Тому покликання відповідачів на пропуск позивачем позовної давності є необґрунтованим і не приймається судом до уваги

Щодо зустрічних позовних вимог, то суд вважає, що вони не підлягають задоволенню з таких мотивів.

Відповідач зазначає, що отримав у власність земельну ділянку у встановленому законом порядку. Однак ухвалою ОСОБА_1 селищної ради від 04.01.1995 року внесено зміни в п. 1 ухвали ОСОБА_1 селищної ради від 18.03.1994 року вже після його виконання. Вважає вказану ухвалу ОСОБА_1 селищної ради від 04.01.1995 року незаконною, оскільки селищній раді, як і іншим органам місцевого самоврядування, не було надано право скасовувати чи змінювати раніше прийняті нею рішення, оскільки на підставі такого рішення вже виникли правовідносини, повязані з реалізацією особою прав та законних інтересів.

Проте, суд вважає таку позицію недостатньо обгрунтованою виходячи з того, що внесені в ухвалу сесії ОСОБА_1 селищної ради від 18.03.1994р. зміни від 04.01.1995 року стали підставою укладеної між сторонами : АТ «Галичфарм» та ОСОБА_1 селищною радою морової угоди. Ця угода була перевірена арбітражним судом на її відповідність закону, а відтак, затверджена рішенням від 18.01.1995р., яке набрало законної сили.

Враховуючи наведене вище, суд вважає безпідставним покликання відповідача на те, що ОСОБА_1 селищна рада неправомірно зменшивши розмір вилученої земельної ділянки не мала права повторно надавати АТ «Галичфарм» право постійного користування земельною ділянкою та видавати Державний акт на право постійного користування нею.

Не заслуговують на увагу покликання відповідача на те, що розмір земельної ділянки, наданої в постійне користування АТ «Галичфарм» незважаючи на вилучення частини земельної ділянки безпідставно збільшено з 3,07га до 3,5351га, оскільки, як уже зазначалося судом, в матеріалах справи наявні документи, що свідчать про правомірне збільшення площі земельної ділянки, що надавалася дитячому оздоровчому табору «Конвалія» АТ «Галичфарм».

У звязку із задоволенням первісних позовних вимог ПАТ «Галичфарм» не підлягають до задоволення і решта зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визнання частково недійсним та скасування Державного акту на право постійного користування землею від 28.02.1995р. серія Б №061394, виданого Дитячому оздоровчому табору «Конвалія», усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою площею 0,0756га за адресою смт.Брюховичі, вул.Висока,11.

З відповідачів підлягають стягненню в користь позивача судові витрати в рівних частках.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає первісний позов підставним, таким, що підлягає задоволенню, у задоволенні зустрічного позову суд відмовляє.

Керуючись ст.ст.8,10,57,58,60,88,208,209,212,215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Первісний позов задовольнити.

Визнати недійсним Рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 селищної ради від 24.05.1994р. № 180 «Про надання у приватну власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків та господарських будівель» щодо надання у приватну власність гр. ОСОБА_2 земельної ділянки в смт.Брюховичі на вул. Високій,11, загальною площею 0,0756га для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарської будівлі.

Визнати недійсним Державий акт на право приватної власності на землю серії ЛВ 731112249 від 17.11.1994р., виданий ОСОБА_1 селищною радою народних депутатів гр. ОСОБА_2 та зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 249.

Стягнути з ОСОБА_1 селищної ради в користь Публічного акціонерного товариства «Галичфарм» 121,80 грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь Публічного акціонерного товариства «Галичфарм» 121,80 грн. судового збору.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання незаконною ухвали ОСОБА_1 селищної ради від 04.01.1995р. «Про внесення змін до ухвали 16-ої сесії ОСОБА_1 селищної ради народних депутатів «Про вилучення земельної ділянки площею 0,63га з користування оздоровчого табору «Конвалія», визнання незаконним рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 селищної ради №46 від 23.02.1995р., визнання частково недійсним та скасування Державного акту на право постійного користування землею від 28.02.1995р. серія Б №061394, виданого Дитячому оздоровчому табору «Конвалія», усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою площею 700кв.м за адресою смт.Брюховичі, вул.Висока,11 відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м.Львова шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя ОСОБА_7