Рішення № 54742564, 29.12.2015, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Єдиний унікальний номер 243/11871/15-ц

Провадження номер 2/243/6136/2015

РІШЕННЯ

І м е н е м У к р а ї н и

29 грудня 2015 року м. Словянськ

Словянський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Чемодурової Н.О.,

при секретарі - Жмарьові П.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Словянську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Содовий завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини грошових доходів у звязку з порушенням термінів їх виплати, -

В С Т А Н О В И В :

28 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з уточненою позовною заявою до ВАТ «Содовий завод», про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини грошових доходів у звязку з порушенням термінів їх виплати, мотивуючи свої вимоги тим, що вона працювала у відповідача з 18 жовтня 1993 року по 01 квітня 2011 року. На підставі посвідчення комісії по трудовим спорам №121 від 14 квітня 2003 року наказано стягнути з ВАТ «Содовий завод» на її користь заборгованість по заробітній платі у сумі 500 грн. 00 коп. Зазначене посвідчення було своєчасно надане до Державної виконавчої служби в м.Словянську та взяте на виконання. Вона неодноразово зверталася до відповідача з вимогою виплатити заборгованість по заробітній платі, але кожний раз отримувала відмову через відсутність коштів. Станом на 01 квітня 2011 року день її звільнення, заборгованість по заробітній платі відповідача склала 1274 грн. 00 коп., період виникнення березень-квітень 2004 року. Вважає, що відповідач повинен виплатити заборгованість по заробітній платі 1274 грн. 00 коп., суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні 88394 грн. 80 коп., компенсацію втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням термінів її виплати за весь час затримки розрахунку при звільненні 1785 грн. 25 коп.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, надала суду заяву з проханням розглянути справу без її участі, зазначила, що наполягає на задоволенні позову в повному обсязі (а.с. 12, 15).

Представник відповідача ВАТ «Содовий завод» - ліквідатор ОСОБА_2, в судове засідання не з'явилася, але надала суду заяву, у якій позовні вимоги позивача визнає лише заборгованості дійсної заробітної плати, при цьому просить розгляд справи провести у її відсутність. Також в заяві зазначено, що ВАТ «Содовий завод» не може визнавати компенсації або інші додаткові вимоги, крім основної заборгованості по заробітній платі, яка на момент відкриття ліквідаційної процедури була наявна, згідно даних бухгалтерського обліку. Будь-яка зміна сум в ліквідаційній процедурі не передбачена (а.с.13).

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з копії довідки ВАТ «Содовий завод» №01-32/334 від 18 листопада 2015 року, ОСОБА_1 працювала у відповідача на посаді спеціаліста АСУ з 18 жовтня 1993 року по 01 квітня 2011 року (а.с. 5).

Відповідач ВАТ «Содовий завод» неналежно здійснював виплату заробітної плати та мав заборгованість перед позивачем.

У відповідності до ч.1 ст. 94 КЗпП України « Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу».

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною першої ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобовязаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України.

Відповідно дост. 116 ч. 1 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Стягнення заборгованості із заробітної плати було здійснено за посвідченням комісії по трудовим спорам №121 від 14 квітня 2003 року (а.с. 3), однак фактичний розрахунок не здійснено.

Згідно довідки ВАТ «Содовий завод» №25-8165 від 12 листопада 2015 року, заборгованість по заробітній платі, станом на 01 листопада 2015 року, складає 1274 грн. 00 коп. Період появи заборгованості березень-червень 2004 року (а.с.4).

Отже, судом встановлено, що з моменту звільнення та до теперішнього часу позивачу не виплачена заборгованість по заробітній платі, та оскільки позивач знаходилася в трудових правовідносинах з ВАТ «Содовий завод», у відповідності до чого сума заборгованості по заробітній платі у розмірі 1274 грн. 00 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч. 1ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці.

Зазначені норми трудового права структурно віднесені до розділу VІІ Оплата праці указаного Кодексу. За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобовязання. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.

Про неможливість здійснити розрахунок з позивачем, підприємство вказує на відсутність коштів та відкриття ліквідаційної процедури по справі з приводу банкрутства підприємства.

За положеннями ч. 4 ст. 12 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань щодо сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, податків і зборів.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що дія мораторію не поширюється на вимоги колишніх працівників про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

З урахуванням вимог ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності із п. 20Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставіст. 117 КЗпПстягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Приписами п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці встановлено, що закінчення строку виплати заробітної плати ( ст. 115 КЗпП) не є початком перебігу зазначеного процесуального строку, якщо не оспорюється право на її одержання; у відповідних випадках ця обставина може бути підставою для вимог про компенсацію втрати частини заробітку у звязку із затримкою його виплати. Непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Враховуючи ті обставини, що на теперішній час підприємство не здійснило з позивачем повного розрахунку, то перебіг тримісячного строку звернення до суду не розпочинався.

Також, Рішенням Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 надано офіційне тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозвязку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу.

Конституційний Суд України визначив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозвязку з положеннями статей 116,117, 237-1 цього Кодексу слід розуміти так, що звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

У відповідності до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обовязком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обовязкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Розраховуючи суму середнього заробітку, позивач по даній цивільній справі, виходив з вимогпостанови Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати»та довідки наданої відповідачем № 25-8165 від 12 листопада 2015 року (а.с 6), згідно якої, середньомісячна заробітна плата за останні 2 місяці роботи 1600 грн. 00 коп. / відпрацьований час в лютому 2011 року 160 годин; в березні 2011 року 175 годин ((1600,00 грн. + 1600,00 грн.) / (160 год. + 175 год.) = 9 грн. 55 коп./ година.). Середньоденна заробітна плата складає 76 грн. 40 коп. (8 год. * 9 грн. 55 коп.).

За період з 02 квітня 2011 року по 29 грудня 2015 рік (день ухвалення рішення), кількість робочих днів становить 1177 днів

Тобто за період затримки розрахунку при звільненні, відповідно до приписівст. 117 КЗпП Українивідповідач повинен сплатити позивачу середній заробіток в розмірі 89922 грн. 80 коп. (76 грн. 40 коп. * 1177 дн.).

Вирішуючи питання стосовно виплати працівникові компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати у сумі 1785 грн. 25 коп., суд виходить з наступного.

Відповідно дост. 34 Закону України «Про оплату праці», компенсація працівникам частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку встановленому чинним законодавством.

Згідно дост. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Статтею 7 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», передбачено, що відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Позивачем не додано доказів на підтвердження виплати йому заборгованості, та даних про відмову власника або уповноваженого ним органу у виплаті компенсації.

Крім того, діяпостанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року за № 159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати»- поширюється тільки на працюючих робітників, але ж ніяк не на звільнених. За таких підстав в задоволенні цих вимог слід відмовити.

Пунктом 1 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Суд вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 487 грн. 20 грн. на користь держави, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 60, 88, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 47, 94, 116, 237-1 КЗпП України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Содовий завод» стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини грошових доходів у звязку з порушенням термінів їх виплати задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Содовий завод», розташованого за адресою: Донецька обл., м. Словянськ, вул. Чубаря, 91, р/р 26002619944722 у філії відділення ПІБ м.Словянська, МФО 334561, код ЄДРПОУ 00204895, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, заборгованості по заробітній платі у розмірі 1274 грн. 00 коп.; середній заробіток за весь час затримки з 02 квітня 2011 року по 29 грудня 2015 рік в розмірі 89922 грн. 80 коп., а всього 91196 (девяносто одна тисяча сто девяносто шість) грн. 80 коп.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Содовий завод», розташованого за адресою: Донецька обл., м. Словянськ, вул. Чубаря, 91, р/р 26002619944722 у філії відділення ПІБ м.Словянська, МФО 334561, код ЄДРПОУ 00204895 на користь держави на р/р 31210206700075, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Донецькій області, отримувач Словянське УК (Словянськ), код отримувача 37803368, МФО 834016, код класифікації доходів бюджету 22030001 судовий збір у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

У задоволенні інших заявлених позовних вимог відмовити за відсутністю підстав.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в Апеляційний суд Донецької області через Словянський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н.О. Чемодурова