Ухвала суду № 54741614, 29.12.2015, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

29.12.2015

227/4019/15-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2015 року м.Добропілля

Добропільский міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Притуляка С.А.,

суддів Хоменко Д.Є. та Здоровиця О.В.,

при секретарі Коверченковій М.О.

за участю:

прокурора Зарубіна М.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1, 30.04.1983р.н. у вчиненні кримінального правопорушення за ч.4 ст.296, ч.2 ст.146, ч.3 ст.187 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_1 звернувся до суду із клопотанням про заміну йому запобіжного заходу на більш мякий домашній арешт, посилаючись на те, що він є єдиним годувальником у сімї, одружений, має малолітню дитину, є інвалідом 3-ї групи, позитивно характеризується за місцем реєстрації. Також зазначив, що не переховувався від слідства, не має наміру впливу на свідків та не наміру сховати та знищити речові докази.

Захисник ОСОБА_2 підтримав клопотання обвинуваченого ОСОБА_1, вказуючи на можливість застосування альтернативного виду запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Прокурор заперечував проти заміни обвинуваченому запобіжного заходу та звернувся до суду із клопотанням про продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зазначивши, що останній обвинувачується у скоєнні тяжких злочинів, ризики, передбачені ст.177 КПК України не відпали, а саме ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового слідства та суду, оскільки на виклики слідчого він не зявлявся та відмовлявся давати показання; може знищити, сховати речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; впливати на свідків; вчинити інший злочин.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, ухвалою слідчого судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 21.05.2015 року застосовано до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Артемівському слідчому ізоляторі терміном 60 днів, з 20.05.2015р., який в подальшому продовжувався, останній раз до 04 січня 2016 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Так, при попередньому вирішенні судом питання щодо доцільності продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом було враховано що обвинувачений раніше судимий, обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень, не підтвердження факту встановлення обвинуваченому інвалідності, перебування його у шлюбі, наявності у нього утриманців, його офіційного працевлаштування та джерела постійного доходу.

Також судом враховано, що під час досудового розслідування підозрюваний ОСОБА_1 переховувався від слідства і був оголошений в розшук, що є істотною обставиною при вирішенні питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу.

Прийнято до уваги, показання потерпілої ОСОБА_3 про те, що до неї звертався обвинувачений з проханням не звертатися до правоохоронних органів, обіцяючи їй відшкодувати збитки, завдані її майну, що свідчить про ймовірність впливу обвинуваченого на потерпілих та свідків, прізвища яких йому сталі відомі під час судового розгляду та які ще не були допитані судом.

Усі ці доводи викладалися судом у відповідних ухвалах.

У даному судовому засіданні, при зверненні обвинуваченого із клопотанням про зміну йому виду запобіжного заходу на більш мякий, ним не надано жодних доказів, які б підтвердили зміну тих, перелічених вище обставин, які враховувалися судом при попередньому продовженні строку дії запобіжного заходу, та/або відсутність ризиків, які стали підставою як для обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так і для його продовження.

Надані обвинуваченим позитивні характеристики з місця мешкання та довідка про стан здоров'я його батька не спростовують попередніх висновків суду про існування ризиків, передбачених ст..177 КПК України.

Посилання обвинуваченого на те, що він не ухилявся від органу досудового розслідування та суду жодним чином не підтверджені та спростовуються ухвалою слідчого судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 21.05.2015р., залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 25.06.2015р., про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, під час обрання якого дані обставини перевірялися і враховувалися.

Зокрема, слідчим суддею при обранні запобіжного заходу було враховано, що 2 квітня 2015 року слідчим суддею Добропільського міськрайонного суду Донецької області винесено ухвалу про надання дозволу на затримання з метою приводу підозрюваного ОСОБА_1 для участі в розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у звязку з тим, що ОСОБА_1 за викликом до слідчого, слідчого судді не зявлявся, а здійснити його привід не виявилося можливим, бо ОСОБА_1 за вказаною ним адресою не проживав, ухилявся від явки до слідчого, слідчого судді.

20 квітня 2015 року підозрюваного ОСОБА_1 оголошено у розшук, а 29 квітня 2015 року досудове розслідування по кримінальному провадженню зупинено на підставі ст. 280 ч. 1 п. 2 КПК України, бо підозрюваний переховувався від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, і його місцезнаходження було невідоме.

20 травня 2015 року о «23» годині «00» хвилин підозрюваного ОСОБА_1 затримано у порядку ст. 208 КПК України.

Наразі суд також враховує те, що на даний час не допитано низку свідків, в тому числі свідків обвинувачення, а тому не виключає можливості обвинуваченого вплинути на вказаних осіб, прізвища та адреси яких йому сталі відомі.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.

З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для заміни обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш мякий, а тому відмовляє в задоволенні його клопотання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 314-316, 369 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про заміну запобіжного заходу відмовити.

Клопотання прокурора про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_1 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1, 30.04.1983р.н. строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, до 26 лютого 2016 року, включно.

Відкласти судовий розгляд на 26 січня о 12:00 год.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя

Судді