Рішення № 54741449, 28.12.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 153/1189/15-ц Провадження № 22-ц/772/3570/2015Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 5 Доповідач Пащенко Л. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2015 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Пащенко Л.В.

Суддів: Медяного В.М., Жданкіна В.В.

При секретарі: Агеєвій Г.В.

розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Ямпільського районного суду від 11 листопада 2015 року

по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про вчинення певних дій, -

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2015 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про вчинення певних дій.

В заяві зазначав, що 21.05.2008 року він-позивач придбав у власність житловий будинок з надвірними спорудами по вул. Корольова,22 у м. Ямполі. Відповідач ОСОБА_2 є його сусідкою, їхні домоволодіння мають спільну межу і його житловий будинок з літньою кухнею побудований напроти приміщення сараю відповідачки. Поряд з цим сараєм знаходиться вигрібна (стічна) яма, розміром 50см. в діаметрі і 60-70см. в глибину. Напроти сараю відповідачки, на подвірї його будинку і літньої кухні є криниця 1914 року побудови, з якої його сімя постійно бере воду для пиття і готування їжі.

Відповідач у вказаному сараї тримає двоє свиней і стоками від свиней заповнює вищезазначену вигрібну яму. Від тримання у сараї свиней та тримання у вигрібній ямі відходів від свиней, які відповідачка не вивозить, у нього на подвірї та у будинку постійний сморід, неможливо дихати повітрям на подвірї, особливо у літній час, множаться мухи, гризуни, тощо. Також є загроза отруєння відходами від свиней, що у вигрібній ямі, питної води у колодязі, що розташований на його подвірї на відстані від вигрібної ями 10,5м.

У результаті таких дій відповідача між ним та останньою виникли неприязні відносини. Відповідач відмовляється врегулювати спір у позасудовому порядку.

Актом перевірки дотримання санітарного законодавства від 10.06.2015 року встановлено, що в сараї, який розташований на присадибній земельній ділянці відповідача, на момент перевірки утримується двоє свиней і вигрібна (стічна) яма наполовину заповнена стоками від свиней. Сарай знаходиться на відстані 2м від стіни його-позивача житлового будинку, 7,5м від вікон його жилого приміщення. Вигрібна (стічна) яма знаходиться на відстані 10,5м від його криниці та на відстані 2,5м від стіни його жилого приміщення, і на відстані 8м від вікон жилого приміщенням, що є порушенням вимог ДБН 360-92 таЗУ «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення». У звязку з цим відповідачу був надісланий припис щодо заборони утримання свиней в сараї та надано пропозицію в термін до 16.07.2015 року перенести вигрібну яму на відстань 20м від стіни його житлового будинку і від його індивідуальної криниці. Але ці вимоги держсанепідемслужби відповідач не виконала до сьогоднішнього дня.

Тому позивач просив суд заборонити відповідачу ОСОБА_2 використовувати для утримання та вирощування свійської худоби, свиней, птиці господарську будівлю «сарай», розташовану на подвірї її домоволодіння; зобовязати відповідача звільнити від свиней цю господарську будівлю «сарай»; заборонити відповідачу використовувати вигрібну яму діаметром 50см., глибиною 60-70см., розташовану на подвірї її домоволодіння та зобовязати відповідача перенести вигрібну яму на відстань 20м. від його індивідуальної криниці та від стіни його житлового будинку.

Рішенням Ямпільського районного суду від 11 листопада 2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Зобовязано ОСОБА_2 звільнити від свиней господарську будівлю «Сарай», що значиться під літерою «В» у схематичному плані домоволодіння по вул. Корольова,24 у м. Ямпіль та заборонено відповідачу використовувати для вирощування та утримання свиней вказану господарську будівлю «Сарай» літера «В».

Заборонено ОСОБА_2 використовувати вигрібну яму, діаметром 37см. глибиною 34см., розташовану на території домоволодіння по вул. Корольова,24 у м. Ямпіль, як таку, що встановлена із порушенням віддалення та зобовязано відповідача перенести вказану вигрібну яму на відстань не менше 20м. і від криниці, і від меж стіни житлового будинку, що розташовані по вул. Корольова,22 у м. Ямпіль, власником якого є ОСОБА_3.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати по оплаті судового збору в сумі 243,60 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду, як однобічне, упереджене і незаконне, скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та їх представників, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково по слідуючих підставах.

Судом встановлено, що позивач є власником житлового будинку з надвірними спорудами по вул. Корольова,22 в м. Ямполі (а.с.6,7-12), а відповідач є власником 1/2 житлового будинку з господарськими будівлями по вул. Корольова,24 в м. Ямполі (а.с.44,45-50). Тобто, будинковолодіння сторін мають спільну межу.

З акту перевірки дотримання санітарного законодавства від 10.06.2015 року вбачається, що сарай, в якому відповідач утримує свиней і який знаходиться на її присадибній ділянці, розташований на відстані 2-х м. від стіни житлового приміщення позивача та 7,5 м. від вікон жилого приміщення позивача, а також 10 м. від індивідуальної криниці позивача; стічна яма знаходиться на відстані 2,5 м. від стіни жилого приміщення позивача, 8 м. від вікон жилого приміщення позивача та 10,5 м. від індивідуальної криниці позивача (а.с.13).

Згідно листа за №328 від 16.06.2015 року начальника ВСН Крижопільського міжрайонного Управління ГУ Держсанепідслужби у Вінницькій області відповідачу було надіслано санітарний припис щодо заборони утримання свиней в сараї та дано пропозиції в термін до 16.07.2015 року перенести вигрібну яму на відстань 20 м. від стіни житлового будинку і індивідуальної криниці позивача (а.с.14). З листа начальника Крижопільського міжрайонного Управління ГУ Держсанепідслужби у Вінницькій області за №550 від 24.09.2015 року видно, що санітарний припис, який був надісланий відповідачу, скасовано (а.с.51).

Виходами на місце проживання позивача та відповідача (28.10.2015 року та 11.11.2015 року), суд встановив, що сарай та вигрібна яма, які знаходяться на земельній ділянці відповідача, розташовані на відстані біля 1,5 м. від межі позивача, 2,5-3 м. від літньої кухні позивача та 11-12 м. від криниці позивача. Вигрібна яма, розмірами: діаметр -37см., глибина-34 см., є забетонованою та закривається кришкою (а.с.30-31,65).

Вирішуючи спір, суд керувався ст.ст.15, 293, 386(ч.2), 391 ЦК України. Також суд врахував положення п.3.35 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92», затверджених наказом Держкоммістобудування за №44 від 17.04.1992 року, та п.п.2.21,2.22 Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, затвердженихНаказом Міністерства охорони здоровя України за № 145 від 17.03.2011 року.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про заборону відповідачу використовувати для утримання та вирощування свійської худоби та птиці господарську будівлю «Сарай» літера «В», суд виходив з того, що позивачем не доведено порушення його прав утриманням відповідачем в цій будівлі свійської худоби та птиці.

Рішення суду в частині цієї відмови в позові фактично відповідачем ОСОБА_2 не оскаржується.

Свій висновок про задоволення позову в решті вимог, суд обґрунтував тим, що сарай, в якому відповідач утримує свиней, та вигрібна яма розміщенні із порушенням вимог, вищеназваних нормативних актів, а отже порушують права позивача.

Проте такий висновок суду не можна визнати цілком обґрунтованим.

Як вже зазначено вище, суд, задоволюючи вимоги в частині щодо зобовязання ОСОБА_2 звільнити від свиней господарську будівлю «Сарай», під літерою «В» у схематичному плані домоволодіння по вул. Корольова,24 у м. Ямпіль, та заборонення їй використовувати для вирощування та утримання свиней вказаний сарай, виходив з того, що права позивача порушено тим, що сарай розташований з порушенням вимог п.3.35 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92», затверджених наказом Держкоммістобудування за №44 від 17.04.1992 року, та п.п.2.21,2.22 Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, затвердженихНаказом Міністерства охорони здоровя України за № 145 від 17.03.2011 року, щодо відстаней його віддалення до стін житлового будинку і колодязя позивача.

Так, судом, виходами на місце проживання сторін, зясовано, що сарай, в якому утримуються свині і який знаходиться на земельній ділянці відповідача, розташований на відстані біля 1,5 м. від межі позивача, 11-12 м. від криниці позивача та 2,5-3 м. від літньої кухні останнього.

Але при цьому суд не звернув увагу на те, що літня кухня не відноситься до житлових приміщень і що, згідно правовстановлюючих документів, в будинковолодінні позивача літня кухня не зазначена, а значиться сарай-В (а.с.6,7-9).

Крім того, звернувшись до суду з даним позовом, позивач обґрунтовував порушення його прав власності фактично не тим, що сарай ОСОБА_2 розташований з порушенням відстаней до стін його житлового будинку та криниці, а тим, що через утримання відповідачем у вказаному сараї свиней у нього на подвірї і в будинку постійний сморід, неможливо дихати повітрям на подвірї, особливо у літній час, множаться мухи, гризуни, тощо та є загроза отруєння відходами від свиней питної води у колодязі.

З матеріалів справи видно, що позивачем на підтвердження саме цих доводів щодо порушення його прав відповідачем не надано жодних відповідних належних і допустимих доказів (акти перевірки щодо стану повітря, води, тощо). Це теж судом не було взято до уваги.

Також суд залишив поза увагою і оцінкою доводи-заперечення відповідача проти позовних вимог та не навів в рішенні мотиви, за якими їх відхилив. Зокрема, відповідач зазначила, що її сарай літера «В» побудований раніше ніж будівлі позивача, що і раніше її батьком в цьому сараї утримувались свині і це нікому не заважало, що біля сараю завжди чисто та на даний час вона поставила по межі з позивачем високий суцільний паркан.

Ці доводи відповідача позивачем нічим не спростовані, а факт встановлення ОСОБА_2 суцільного паркану по межі будинковолодінь позивачем підтверджено в суді апеляційної інстанції.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині задоволення вимог щодо звільнення ОСОБА_2 від свиней господарської споруди-сараю літера «В», що розташований по вул. Корольова,24 в м. Ямполі, та заборони вирощування та тримання нею свиней в цьому сараї, не може залишатись в силі, підлягає зміні з постановленням нового рішення про відмову позивачу в позові і в цій частині.

В решті рішення суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону, а доводи апеляційної скарги безпідставні, необґрунтовані і висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити частково.

Рішення Ямпільського районного суду від 11 листопада 2015 року в частині задоволення вимог щодо звільнення ОСОБА_2 від свиней господарської споруди-сараю літера «В» та заборони вирощування та тримання свиней в господарській споруді-сараї літера «В», що по вул. Корольова,24 в м. Ямполі змінити, відмовивши і в цій частині позову ОСОБА_3.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення може бути оскаржене в касаційному порядку у Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: Л.В. Пащенко

Судді: В.М. Медяний

ОСОБА_4

З оригіналом вірно: /підпис/