Рішення № 54741050, 21.12.2015, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/25094/15-ц

Провадження № 2/127/7509/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2015 Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Сичука М.М.,

при секретарі Гороховій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про заборону незаконного використання майна, -

Встановив:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про заборону незаконного використання майна.

Позов мотивований тим, що у спільній сумісній власності громадянин ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (колишнє подружжя) знаходиться ? частка незакінченого будівництвом будинку по провул. Молодіжному у м. Вінниці та земельна ділянка, площею 0,0400 га, кадастровий номер 0510100000:03:055:021, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована за адресою: м. Вінниця, пров. Молодіжний, 47/2.

П. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено що експлуатація закінчених будівництвом обєктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.

Проте ОСОБА_2, мати ОСОБА_3, проти волі ОСОБА_1 й не зважаючи на численні звернення продовжує порушувати закон й використовувати не закінченні будівництвом приміщення для проживання. ОСОБА_2 забезпечена житлом, а саме подарованою ОСОБА_1 однокімнатною квартирою за адресою: АДРЕСА_1, повністю придатна до житла.

ОСОБА_1 просить суд зобовязати ОСОБА_2 припинити незаконні дії та заборонити експлуатацію незакінченого будівництвом будинку по провул. Молодіжному, 47 у м. Вінниці, шляхом виселення.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги визнав, аргументуючи їх мотивами, викладеними в позовній заяві та просив задовольнити.

ОСОБА_2 та її представник в судовому засіданні надали письмові заперечення проти позову, в задоволенні позову просили відмовити з підстав його необґрунтованості та незаконності.

Третя особа без самостійних вимог ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечила проти задоволення позову.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 23.07.2012 року.

В період шлюбу ОСОБА_1 і ОСОБА_3 рішенням постійно діючого третейського суду при товарній біржі «Південнобузька» від 14.10.2008 р. визнано дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 08.10.2008 р., а саме 1/2 частки незакінченого будівництвом будинку А, готовністю 92%, по пров. Молодіжному, 47та земельної ділянки, площею 0.0400 га по вул. Примакова, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Також за ОСОБА_3 визнано право власності на зазначене майно.

Згідност. 60 ч. 1 СК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч. 2ст. 60 СК України).

Враховуючи зазначені приписи закону, частина житлового будинку по пров. Молодіжному, 47/2 м. Вінниці перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1 Дана обставина також встановлена рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 04.11.2015 року.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області у цивільній справі №127/12421/13-ц, яким задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та вирішено вселити ОСОБА_1 до спірного житлового будинку і зобов'язано ОСОБА_3 не чинити перешкод останньому у користуванні зазначеним будинком.

Згідност. 369 ч. 2 ЦК Українирозпорядження майном, що перебуває у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою усіх співвласників.

Також обставини законного вселення та проживання ОСОБА_2 у будинку встановлені рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 22.10.2014 року, яке набрало законної сили згідно ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 02.12.2014 року, в справі № 127/8598/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення, яким в задоволенні позову відмовлено, а отже не потребують доказуванню відповідно до п. 3 ст. 61 ЦПК України.

22.11.2013 року ОСОБА_2 зареєструвала своє місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується відміткою про реєстрацію у її паспорті.

Для реєстрації місця проживання особа або її законний представник подає до територіального підрозділу ДМС України, а після утворення центрів надання адміністративних послуг (далі - центр) - до відповідного центру, серед іншого, документи, що підтверджують право на проживання в житлі - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї на реєстрацію місця проживання (п. 2.2 Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженогонаказом МВС України від 22.11.2012 р. № 1077).

Згідност. 9 ч. 4 ЖК Україниніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідност. 150 ЖК Українигромадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Згідност. 156 ч. 1 ЖК Україничлени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Згідност. 157 ЖК Україничленів сім'ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першоюстатті 116 цього Кодексу.

Згідност. 116 ч. 1 ЖК Україниякщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Згідност. 60 ч. 1 ЦПК Україникожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Що стосується посилання позивача на п. 8 ст. 39 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», то-перше, дана норма стосується закінчених будівництвом обєктів, а не незакінчених, по-друге, згідно ст. 41 контроль за виконанням вимог даного закону покладений на інспекції архітектурно-будівельного контролю, а не на власників приватних будинків.

Суд також звертає увагу, що 22.10.2013 року за реєстровим номером 2353 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_5 посвідчено договір купівлі-продажу квартири № 134, розташованої в м Вінниці по вул. Пирогова, в будинку № 107 а, укладеного між ОСОБА_2 як продавцем та ОСОБА_6 як покупцем. При цьому в ході судового розгляду відповідач не заперечувала щодо наявності в неї іншої квартири, однак без належного ремонту. Суд вважає, що наявність у відповідача іншого нерухомого майна не може бути підставою для задоволення позову.

В звязку з відмовою в задоволенні позову понесені позивачем витрати по сплаті судового збору слід залишити без відшкодування.

Керуючисьст. 60 СК України, ст.ст.9,116,150,156,157 ЖК України, ст. 369 ЦК України, ст.ст.10,1160,88,209,212-215 ЦПК України,суд-

Вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про заборону незаконного використання майна відмовити.

Рішення суду може буди оскаржено до Апеляційного суду Вінницької протягом 10 днів з дня проголошення.

Суддя