Рішення № 54740369, 10.12.2015, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/6134/15-ц

Провадження №2/761/3892/2015

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10 грудня 2015 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Піхур О.В.

при секретарі: Гаркуша Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

У березні 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до умов кредитного договору від 13.04.2006 р. (далі - договір), укладеного між позивачем та відповідачем, останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % річних на суму залишку заборгованості.

Проте, відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання за договором, в результаті чого виникла прострочена заборгованість.

Тому, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 101362,23 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом в сумі 22499,96 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 72059,31 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом - 1500,00 грн., штрафу (фіксована частина) - 500,00 грн., штрафу (процентна складова) - 4802,96 грн. та витрати по сплаті судового збору.

У судове засідання представник позивача не з'явився, до суду подав заяву, у якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, проти постановлення заочного рішення не заперечував.

Відповідач не з'явився, до суду подав заяву, у якій просив суд застосувати строки позовної давності, у зв'язку із їх пропуском та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, повно та всебічно дослідивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Як вбачається з розрахунку заборгованості відповідача, що позивач перестав нараховувати заборгованість за кредитом з 31.10.2011 року (а.с.7)., а отже позивачу було відомо про порушення свого права починаючи із зазначеної дати, а з позовом до суду звернувся у березні 2015 року.

Згідно ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Як вбачається з правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 19 березня 2014 року (справа № 6-14 цс 14), відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Даючи юридичну оцінку поясненням, доказам наявним у матеріалах справи та те, що позивачем пропущено строки позовної давності для звернення до суду з даним позовом, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 61, 88, 208, 209, 212, 213, 215, 223-228 ЦПК України, ст.ст. 526, 610, 612, 1054, суд,

в и р і ш и в:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя