Рішення № 54738430, 16.12.2015, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/32687/15-ц

Категорія 58

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

16 грудня 2015 року Печерський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді Батрин О.В.

при секретарі Козак О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про стягнення суми інфляційних витрат та 3% річних,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2015 року позивач ОСОБА_1 звернулася з позовом до Державної казначейської служби України про стягнення суми інфляційних витрат та 3% річних. Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 3 квітня 2014 року у справі № 331/746/14-ц за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, ГУМВС України в Запорізької області, Територіального управління державної судової адміністрації в Запорізькій області, Вільнянського РВ ГУМВС України в Запорізькій області, 3-тя особа Прокуратура Запорізької області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства та прокуратури та суду стягнуто на користь позивача шляхом списання Державною казначейською службою України з рахунку державного бюджету кошти у розмірі 49 410 грн. 20 коп. моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратуру. Вказане рішення суду набуло законної сили та виконане Державною казначейською службою України лише 28 квітня 2015 року. З урахуванням наведеного, позивач звернулася з цим позовом до суду та просила відшкодувати шляхом списання Державною казначейською службою України з рахунку державного бюджету 3% річних у розмірі 670 грн. 80 коп. та суму інфляційних втрат у розмірі 17 690 грн. 46 коп., що разом складає 18 360 грн. 54 коп. за несвоєчасне виконання рішення суду.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча про час, день та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Позивач надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність.

Тому, суд на підставі ч. 1 ст. 224 ЦПК України розглянув справу у відсутність сторін в порядку заочного провадження, оскільки у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення зобов'язання встановлює завдання майнової та моральної шкоди іншій особі.

Судом встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 3 квітня 2014 року у справі №331/746/14-ц за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, ГУМВС України в Запорізької області, Територіального управління державної судової адміністрації в Запорізькій області, Вільнянського РВ ГУМВС України в Запорізькій області, 3-тя особа Прокуратура Запорізької області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства та прокуратури та суду стягнуто на користь позивача шляхом списання Державною казначейською службою України з рахунку державного бюджету кошти у розмірі 49 410 грн. 20 коп. моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратуру (а.с. 27-27).

Вказане рішення суду ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 20 травня 2014 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 грудня 2014 року залишене без змін (а.с. 29-36).

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя виконане відповідачем лише 28 квітня 2015 року, що стверджується випискою з рахунку про зарахування коштів (а.с. 14).

Таке зобов'язання зодо відшкодування шляхом списання Державною казначейською службою України з рахунку державного бюджету коштів на користь позивача за рішенням суду зводиться до сплати грошей, відтак, є грошовим зобов'язанням.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України у разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказане також підтверджується і правовим висновком Верховного суду України від 1 жовтня 2014 року у справі № 60113цс14 (а.с. 15-17).

Відповідно до ст. 360-7 ЦПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню та відшкодуванню позивачу шляхом списання Державною казначейською службою України з рахунку державного бюджету 3% річних у розмірі 670 грн. 80 коп. та суму інфляційних втрат у розмірі 17 690 грн. 46 коп., що разом складає 18 360 грн. 54 коп., з розрахунками яких суд погоджується, оскільки позивачем вказані суми обраховані за період з 20 травня 2014 року по 16 червня 2014 року та з 11 грудня 2014 року по 27 квітня 2015 року включно, тобто за вирахуванням періоду зупинення виконання рішення суду на підставі ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 червня 2014 року (а.с. 12).

Відповідно до ст. 88 ЦПК України сплачений судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. 625, 509, 11 ЦК України та ст.ст. 10, 57, 60, 88, 209, 212-215, 224-228 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про стягнення суми інфляційних витрат та 3% річних - задовольнити.

Стягнути шляхом списання Державною казначейською службою України з рахунку державного бюджету на користь ОСОБА_1 3% річних та суму інфляційних втрат у розмірі 18 360 грн. 54 коп.

Стягнути з Державної казначейської служби України на користь держави судовий збір 487 грн. 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва до Апеляційного суду м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.В.Батрин