Рішення № 54729542, 28.12.2015, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/7537/15-ц

Провадження № 2/204/3020/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2015 року м. Дніпропетровськ

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Черкез Д.Л.,

при секретарі Старостенко Т.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання частини договору купівлі-продажу стосовно покупця недійсним та визнання дійсним покупцем іншої особи, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2015 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив ухвалити рішення, яким визнати договір купівлі-продажу квартири, посвідчений 06.09.2013 року приватним нотаріусом ОСОБА_4 в частині, що стосується покупця ОСОБА_5 не дійсним, визнати позивача дійсним покупцем зазначеного договору і власником квартири АДРЕСА_1. В обґрунтування своїх вимог позивач вказав на те, що 02 грудня 2014 року померла онука Позивача - ОСОБА_5. Факт смерті підтверджується свідоцтвом про смерть, виданий відділом державної реєстрації смерті реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис № 8963 від 13 грудня 2014 року. Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина, до складу якої входить наступне нерухоме майно: двокімнатна квартира АДРЕСА_1, загальною площею 31,5 кв. м., житловою площею 22,3 кв. м., яка належить ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 06 вересня 2013 року, номер запису про право власності 2400120. Вартість квартири на момент продажу складала 75530,00 грн. Спадкоємцем першої черги на спадкове майно за законом стала мати ОСОБА_5 - ОСОБА_3, яка прийняла спадщину, але не оформила її. Факт родинних відносин підтверджується свідоцтвом про народження VI - КИ № 437273, виданий міським відділом ЗАЦС м. Павлограда 12 листопада 1991 року. Причиною звернення до суду із позовом до спадкоємця ОСОБА_3 є те, що Позивач має законні підстави бути власником вищезазначеної квартири, яка була придбана ОСОБА_5О за власні гроші ОСОБА_1 ОСОБА_5 була онукою ОСОБА_1 Стосунки між ОСОБА_5 та її матірю були складними і онука більше тягнулася до Позивача. Маючи право власності на 1/2 частину індивідуального житлового будинку по провулку Давидова, 111, ОСОБА_5 не мала можливості там жити. Причиною цьому були постійні скандали, ініціатором яких був Відповідач та її співмешканець. З огляду на такі обставини Позивач вирішила допомогти своїй онуці. Останні домовилися, що ОСОБА_1 купує квартиру за власні гроші та оформлюэ її на онуку і вони проживають разом в цій квартирі. Натомість ОСОБА_5 мала наглядати за Позивачем. Тобто фактично ОСОБА_1 та ОСОБА_5 домовилися про договір довічного утримання. На депозитному рахунку в Приватбанку Позивач зберігала гроші, отриманні від продажу попередньої квартири, також відкладала всю свою пенсію, бо жила довгий час у старшої дочки ОСОБА_6 на повному її забезпечені. Попередню квартиру ОСОБА_1 продала в жовтні 2012 року. Цей факт підтверджується випискою по карті - рахунку, виданою банком. Позивач зазначає, що першу квартиру їй купила старша дочка ОСОБА_6 за свої кошти. Молодша дочка відповідач ОСОБА_3 у цьому участь не приймала. На початку вересня 2013 року Позивач та ОСОБА_5 обрали для купівлі двокімнатну квартиру № 3 по вул. Бабушкіна в м. Дніпропетровську. 04 вересня 2013 року Позивач передала завдаток продавцю квартири та оплатила послуги агентства нерухомості, що підтверджується відповідним договором від 04.09.2013 року та розпискою про отримання грошей. 06 вересня 2013 року ОСОБА_1 зняла з депозитного рахунку в Приватбанку гроші в розмірі 18 304 доларів США, що підтверджується відповідною банківською випискою. Гроші Позивач передала продавцю квартири ОСОБА_7 в приміщенні нотаріальної контори перед укладанням договору. Цей факт можуть підтвердити як продавець квартири, так і нотаріус, яка засвідчила договір купівлі - продажу квартири. ОСОБА_1 передала власні гроші, а договір був оформлений на онуку ОСОБА_5 На той момент Позивач керувалася звичайною життєвою логікою, що вона хвора людина похилого віку, і після її уходу з життя онука ОСОБА_5 буде мати своє окреме житло та не буде мати клопоту по переоформленню квартири на себе. Але життя розпорядилося інакше. Після смерті онуки право власності на квартиру перейшло до єдиної спадкоємиці, матері ОСОБА_8. Спочатку Позивач та ОСОБА_3 домовились, що вона відмовиться від прийняття спадщини на квартиру на користь Позивача. Належна заява була подана нею у нотаріуса. Але в останній день, коли закінчувався термін на прийняття спадщини відповідач відізвала дану заяву. Склалася несправедлива ситуація. Квартиру фактично купила Позивач, вклала свої гроші у її ремонт, проживає та має прописку за цією адресою, також оплачує комунальні послуги. Відповідач ні копійки не вклала в купівлю цієї квартири. Позивач зазначає, що в свій час вона з чоловіком, батьком відповідачки, подарували їй двокімнатну квартиру у м. Павлограді. Відповідачка має житло, вона прийняла у спадок 1/2 частку будинку по пров. Давидова, 111 та має двокімнатну квартиру АДРЕСА_2. Після смерті онуки, на яку була зареєстрована ця квартира, Позивач не можу переоформити договори в комунальних службах, тому що відповідач не планує оформляти цю квартиру, бо має кредитні борги перед банками. Існує небезпечна ситуація. Квартиру, де проживає та зареєстрована Позивач, можуть відібрати за борги відповідача і ОСОБА_1 залишиться без житла. Саме тому ОСОБА_1 звернулася із позовом до суду.

Позивач та його представник у судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги та просили суд їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві, проти розгляду справи у заочному порядку не заперечували.

Відповідач у судове засідання не зявився, про день, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Згідно ст. 169 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положеннямст. 224 ЦПК України.

Допитана у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_6 суду пояснила, що вона є донькою Позивача. Відповідач по справі це її рідна молодша сестра. Раніше вона разом зі своїм чоловіком купила своїм матері та батьку квартиру у м. Павлограді. Але через деякий час, у звязку з постійними сварками у родині з молодшою донькою, матір була вимушена переїхати до неї у м. Дніпропетровськ. Спочатку матір жила в неї, а потім вона купила їй квартиру однокімнатну у м. Дніпропетровську по вул. Вайцеховича. У звязку з тим, що квартира була маленькою, у 2011 році ОСОБА_1 її продала та почала знову проживати разом з нею, а гроші від продажу квартири внесла на депозитний рахунок у Приват-банк, з метою придбання іншої квартири. У 2013 році придбали іншу квартиру у м. Дніпропетровську по вул. Бабушкіна та вирішили оформити її на внучку, ОСОБА_5, оскільки матір вже перебувала у літньому віці. Гроші на квартиру були виключно її матері, яка їх збирала з пенсії та своєї підробітки працюючи у магазині продавцем. При купівлі квартири вона зняла гроші з депозиту та купила квартиру, оскільки грошей вистачало і на купівлю і на ремонт квартири.

Допитана у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_9 суду пояснила, що вона є сусідкою ОСОБА_6 і добре знайома з її матірю ОСОБА_1 з 2001 року. Вона часто спілкувалася з позивачем, коли та проживала в їхньому будинку. ОСОБА_1 проживала у своєї доньки з метою назбирати грошей на власне житло. Всю пенсію яку вона отримувала та підробіток у магазині вона відкладала на купівлю квартири. У 2013 році коли зібралася купувати квартиру, вона казала що оформить її на свою внучку ОСОБА_5, оскільки вона вже стара та невідоме, що буде в майбутньому, а так у внучки буде власне житло.

Допитана у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_10 суду пояснила, що вона покійна ОСОБА_5 була її найближчою подругою. ОСОБА_8 жила разом з бабусею та доглядала за нею. ОСОБА_11 обіцяла оформити на неї квартиру, але ОСОБА_11 це було не важливо, вона і так би її доглядала, оскільки в них були гарні відносини. Коли ОСОБА_1 ходила знімати гроші з банку, в той день вона була у них вдома і вони всі разом ходили до Приват-банку. Ці гроші були на квартиру. В цей же день вони відвезли завдаток за квартиру, а через декілька днів купилу всю квартиру та оформили договір. ОСОБА_8 казала їй що ці гроші бабуся збирала на квартиру, після купівлі якої оформилаквартиру на її імя.

Допитана у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_12 суду пояснила, що вона товаришувала з покійною ОСОБА_5 ОСОБА_11 ОСОБА_1 подарувала їй квартиру по вул. Бабушкіна де вони разом проживали. Квартиру оформила на імя ОСОБА_11. Гроші за квартиру були бабусині, оскільки ОСОБА_11 на той час не працювала та не могла собі дозволити самостійно купити квартиру.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 06 вересня 2013 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 було укладено договір купівлі-продажу квартири, згідно якого ОСОБА_5 купила квартиру АДРЕСА_3 (надалі - Договір). Зазначений договір було посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано у реєстрі № 2309 (а.с. 15-16).

Право власності на квартиру було зареєстровано у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом № 9060975 від 06.09.2013 року, рішення про державну реєстрацію індексний номер № 5656754 від 06.09.2013 року, реєстраційний номер обєкту нерухомого майна 150939112101 (а.с. 17).

Судом встановлено, що ОСОБА_5 народилася 16 жовтня 1991 року, що підтверджується свідоцтвом про народження серії VI-КИ № 437273, яке видано міським відділом ЗАГС № 3 м. Павлограда 12.11.1991 року. Батьками згідно свідоцтва зазначені ОСОБА_13 та ОСОБА_3 (а.с. 10).

02 грудня 2014 року ОСОБА_5 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-КИ № 607080, яке видано відділом державної реєстрації смерті реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції 13 грудня 2014 року, актовий запис № 8963 (а.с. 14).

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на належне їй нерухоме майно, а саме: квартиру розташовану за адресою: м. Дніпропетровськ, , вул. Бабушкіна, б. 63, кв. 3.

Згідно заяви № 36/02-14 від 27.05.2015 року відповідач по справі ОСОБА_3, звернулася до приватного нотаріуса ДМНО ОСОБА_4 з заявою про відмову від належної їй частини спадкового майна, що залишилося після смерті ОСОБА_5, на користь своєї матері ОСОБА_1 (а.с. 44).

Судом встановлено, що 28 травня 2015 року ОСОБА_1В, звернулася до приватного нотаріуса ДМНО ОСОБА_4 з заявою про прийняття спадщини, що залишилася після смерті її онуки ОСОБА_5, померлої 02 грудня 2014 року, що підтверджується завою № 39/02-14 від 28.05.2015 року (а.с. 45).

Пізніше, 02 червня 2015 року, до приватного нотаріуса ДМНО ОСОБА_4 звернулася відповідач - ОСОБА_3 з заявою про відкликання раніше поданої нею заяви № 36/02-14 від 27.05.2015 року про відмову від прийняття спадщини на користь ОСОБА_1, що підтверджується заявою № 40/02-14 від 02.06.2015 року (а.с. 46).

Згідно довідки № 378 від 03.12.2015 року виданої КП «Житлове господарство Красногвардійського району» ОСОБА_5, яка померла 02.12.2014 року, проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, б. 63, кв. 3 разом зі своєю бабусею ОСОБА_1, яка зареєстрована за вказаною адресою з 10.09.2013 року (а.с. 39).

Судом встановлено, що померла ОСОБА_5 доводилася Позивачу по справі, ОСОБА_1 - онучкою, а відповідачу, ОСОБА_3 донькою.

Згідно договору про задаток між покупцем та продавцем на купівлю і продаж обєкту нерухомості від 04 вересня 2013 року, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_1, сторони досягли згоди, що продавцем отримано завдаток за квартиру, розташовану за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Бабушкіна, б. 63, кв. 3 за усною домовленістю між ними, квартира оцінена у 160000,00 грн., що на день укладення договору дорівнює 20000,00 доларів США, а договір купівлі-продажу зазначеної квартири повинен бути укладений не пізніше 06 вересня 2013 року. Крім того, згідно умов зазначеного договору покупець сплачує за надані послуги агентству з нерухомості 8000,00 грн. Зазначений договір посвідчений директором агентства з нерухомості «РЕАЛ» ОСОБА_14 (а.с. 21-22).

Факт отримання винагороди за надані послуги агентством нерухомості підтверджується розпискою від 04.09.2013 року, згідно якої ОСОБА_14 отримала від ОСОБА_1 суму грошових коштів у розмірі 1000,00 доларів США (а.с. 23).

Крім того, суд зазначає, що згідно нотаріально посвідченої приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (зареєстрованої у реєстрі № 8250) заяви ОСОБА_7 від 21 грудня 2015 року встановлено, що на початку вересня 2013 року він домовився з ОСОБА_1, про продаж належної йому квартири, розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Бабушкіна, б. 63, кв. 3. 04.09.2013 року він уклав з ОСОБА_1 договір завдатку. 06 вересня 2013 року він зустрівся з ОСОБА_1 в офісі у нотаріуса для укладення договору купівлі-продажу квартири, де вона особисто передала залишок суми за купівлю квартири в присутності нотаріуса. Безпосередньо перед укладенням договору він дізнався, що покупцем квартири у договорі буде зазначено її онучку ОСОБА_5 06.09.2015 року він продав свою квартиру, де покупцем було зазначено ОСОБА_5, а гроші за продаж квартири він отримав безпосередньо від ОСОБА_1 (а.с. 48).

Згідно нотаріально посвідченої приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (зареєстрованої у реєстрі № 2660) заяви ОСОБА_15 від 04 серпня 2015 року встановлено, що у 2009 році її опікуном було призначено ОСОБА_6, з якою вони проживали разом у м. Дніпропетровську з її матірю ОСОБА_1 02 грудня 2014 року померла онука ОСОБА_1- ОСОБА_5, після смерті якої залишилося спадкове майно у вигляді квартири, розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Бабушкіна, б. 63, кв. 3. ОСОБА_11 дуже любила свою онуку а тому 06.09.2013 року придбала за власні кошти, які вона збирала та отримала за продаж однокімнатної квартири, двокімнатну квартиру, розташовану за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Бабушкіна, б. 63, кв. 3. З того часу вони проживали там разом з онукою, а ОСОБА_1 проживає там і по теперішній час (а.с. 37).

Судом також встановлено, що на імя позивача у ПАТ КБ «Приватбанк» було відкрито депозитний рахунок № 26354621148777. Згідно виписки по карт-рахунку № № 26354621148777 за період з 01.09.2013 року по 31.10.2013 року, 06.09.2013 року грошові кошти у розмірі 18304,00 доларів США та у розмірі 6000,00 доларів США разом з процентами та іншими платежами були переведені на картку згідно умов депозитного договору, а баланс на картці позивача на початок періоду складав 24636,58 доларів США, що підтверджується листом ПАТ КБ «Приватбанк» № 150609/392 від 09.06.2015 року (а.с. 19), та листом ПАТ КБ «Приватбанк» від 21.12.2015 року (а.с. 56).

Факт наявності грошових коштів у розмірі 24638,58 доларів США (24460,00 сума вкладу + 178,58 сума нарахованих відсотків) на рахунку № 26354621148777 підтверджується також листом ПАТ КБ «Приватбанк» № 150609/939 від 09.06.2015 року (а.с. 20).

Після зняття грошових коштів з зазначеного рахунку та придбання квартири залишок коштів на рахунку № 26354621148777 дорівнює 0,00 доларів США, що підтверджується довідкою ПАТ КБ «Приватбанк» від 21.12.2015 року (а.с. 57).

З огляду на наведене суд приходить до переконливого висновку про те, що покупцем за Договором купівлі-продажу від 06.09.2013 року квартири, розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Бабушкіна, б. 63, кв. 3 фактично є Позивач по справі ОСОБА_1, яка за свої власні грошові кошти придбала зазначену квартиру.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 655 ЦК Українипередбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до вимогст. 235 ЦК Українивизначено, щоудаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Згідно ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Якщо при вирішенні позову про визнання договору купівлі-продажу недійсним із підстав, що насправді покупцем є інша особа, суд встановить, що фактично майно було придбане за кошти іншої особи і для неї та що інших підстав для визнання цієї угоди недійсною немає, вказаний договір відповідно до статей217, 235 ЦК Українивизнається недійсним лише в частині, що стосується покупця, і покупцем за цим договором визнається особа, за рахунок коштів якої і для якої фактично укладався цей договір. Зокрема, за умови доведеності, що за договором купівлі-продажу квартира насправді була куплена не зазначеним у договорі покупцем, а іншою особою, за її кошти, суд відповідно дост. 235 ЦК може визнати, що вказаний договір у частині, що стосується покупця, є удаваною угодою і що дійсним покупцем за цим договором є особа, для якої за її кошти насправді купувалося майно.

Таким чином, оскільки безспірно доведено, що фактично покупцем за договором купівлі-продажу квартири розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Бабушкіна, б. 63, кв. 3, від 06.09.2013 року був позивач - ОСОБА_1, для якої і за кошти якої купувалася квартира, цей договір купівлі-продажу у частині покупця слід визнати недійсним, перевести права покупця за цим договором на позивача та визнати її власником зазначеної квартири, оскільки угода у частині покупця є удаваною.

Відповідно доч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тому з відповідачі на користь позивача повинно бути стягнуто судовий збір у розмірі 6090,00 грн.

На підставі ст.ст. 203, 217, 235, 655, Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 10, 57-61, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання частини договору купівлі-продажу стосовно покупця недійсним та визнання дійсним покупцем іншої особи задовольнити.

Визнати договір купівлі-продажу квартири від 06 вересня 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований у реєстрі № 2309, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_7, недійсним в частині покупця ОСОБА_5.

Визнати ОСОБА_1, дійсним покупцем за договором купівлі-продажу квартири від 06 вересня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованого у реєстрі № 2309, та власником квартири, розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Бабушкіна, б. 63, кв. 3

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованої за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3, б. 111, ІПН - НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_4, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, б. 63, кв. 3, ІПН НОМЕР_2) судовий збір у розмірі 6 090,00 грн. (шість тисяч девяносто гривень, 00 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Д.Л. Черкез