Рішення № 54729191, 23.12.2015, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/5826/15-ц

Провадження № 2/0203/1659/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2015 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Єдаменко С.В.,

при секретарі Заярній А.Ю.,

за участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог Відділ Державного департаменту у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Кіровського району міста Дніпропетровська, про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням,

встановив:

16 жовтня 2015 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернулась позивачка із позовом до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог Відділ Державного департаменту у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Кіровського району міста Дніпропетровська, про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням. В обґрунтування позову зазначено, що позивачці та її неповнолітній доньці ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, на праві власності належить квартира АДРЕСА_1, де на теперішній час зареєстроване місце проживання відповідача, який з кінця 2012 року в квартирі не проживає, місце його знаходження позивачці не відомо. Відповідач ОСОБА_2 в добровільному порядку відмовляється знятись з реєстрації. Позивачам доводиться платити комунальні платежі за зареєстрованого відповідача. У звязку з порушенням її права, як власника, позивачка просить суд визнати відповідача таким, що втратив право на користування вказаним житловим приміщенням. (а.с.2-3)

В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала в повному обсязі, позов просила задовольнити. Просила стягнути на її користь судові витрати по справі. (а.с.33-34)

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Через канцелярію суду подав заяву, в якій просив розглянути дану цивільну справу без його участі, позовні вимоги підтримує.

Вислухавши пояснення позивачки та дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до висновку, про обґрунтованість позовних вимог, з наступних підстав.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 липня 2014 року (справа№203/1733/14-ц), яке 27 жовтня 2014 року набрало законної сили, визнано за ОСОБА_2 (ІПН:НОМЕР_1) право власності на ? частини квартири АДРЕСА_2. За ОСОБА_1 (ІПН:НОМЕР_2) визнано право власності на ? частини квартири АДРЕСА_2 (а.с.6-9). Вказане рішення ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2014 року (справа №203/1733/14-ц) залишено без змін. (а.с.10-13)

Згідно договору від 25 квітня 2015 року про припинення права на аліменти для дитини у звязку з передачею права власності на частку квартири, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за №716, ОСОБА_5 з метою припинення обовязку із сплати аліментів на користь малолітньої доньки ОСОБА_6 передає у власність належну йому на праві власності ? частку квартири №11, що знаходиться в будинку 18, розташованому по вул. Пастера в м. Дніпропетровську. ОСОБА_1 приймає зазначену нерухомість для малолітньої дитини, котра залишається проживати разом з нею у квартирі, частка якої є предметом цього договору. (а.с.14-16)

Таким чином позивачка та її донька є власниками квартири АДРЕСА_1.

Згідно довідки КП «Житлове господарство Кіровського району» Дніпропетровської міської ради №4491 від 08 вересня 2015 року за вказаною адресою зареєстровані позивачка ОСОБА_1, ОСОБА_6 та відповідач ОСОБА_2 (а.с.5). Факт реєстрації відповідача ОСОБА_2 за цією адресою також підтверджується відповіддю адресно-довідкового підрозділу ГУДМС, УДМС України у Дніпропетровській області (а.с.32).

При цьому, як з'ясовано судом з пояснень позивачки, відповідач не проживає за вказаною адресою ще з кінця 2012 року, ухиляється від вчинення дій, необхідних для зняття його з реєстрації у вказаному вище житловому приміщенні.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність спору між сторонами.

Згідно ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст.ст.317,319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст.321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права и обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ч.2 ст.409 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Згідно п. 13 договору від 25 квітня 2015 року відповідач зобовязався знятися з реєстраційного обліку вказаній квартирі протягом 10 днів з моменту укладання цього договору (а.с. 15)

Відповідно до норми ст.9 ЖК України ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом, житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони використовуються проти їх призначення або з порушенням прав інших громадян. Згідно ст.150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності квартиру, користуються нею для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Приймаючи до уваги, що відповідач позов підтримує, тобто не заперечує проти визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням, та враховуючи, що відповідач не проживає в квартирі позивачки з 2012 року, не вчиняє дій, необхідних для зняття його з реєстрації за цією адресою, що порушує право позивачки як власника, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ч.1 ст. 88 ЦПК України за результатами розгляду сума судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову (а.с.а.с.1, 20), враховуючи волевиявлення позивачки, підлягає стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст.317, 319, 321, 391 ЦК України, ст.ст.9, 150 ЖК України, ст.ст.10, 11, 57-61, 64, 88, 169, 208, 209, 212-215, 223, Глави 8 Розділу ІІІ ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщення задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_3.

Зобовязати Відділ Державного департаменту у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Кіровського району міста Дніпропетровська зняти ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_4.

Стягнути ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, зареєстрована: ІНФОРМАЦІЯ_4 витрати по сплаті судового збору в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченомуст. 223 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено 25.12.2015 року.

Суддя С.В.Єдаменко