Ухвала суду № 54727783, 23.12.2015, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 201/11978/13-к

Номер провадження 1-кп/201/31/2015

УХВАЛА

про продовження запобіжного заходу

23 грудня 2015 року м. Дніпропетровськ

вул. Паторжинського, 18а

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Ополинської І.Г.,

суддів Антонюка О.А., Ткаченко Н.В.,

при секретарі Геліч Н.В.,

за участю прокурора Суховетрук Т.І.,

представника потерпілого ОСОБА_1 ОСОБА_2,

захисників обвинуваченого адвокатів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6,

розглянув у відкритому судовому засіданні питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного в рамках кримінального провадження до Єдиного реєстру досудових розслідувань за обвинуваченням:

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 345, ч. 2 ст. 393 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська знаходиться обвинувальний акт з матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 345, ч. 2 ст. 393 КК України.

В судовому засіданні відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України судом поставлено на обговорення питання доцільності продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою до спливу двомісячного терміну.

Прокурор Суховетрук Т.І. вважала за доцільне продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, посилаючись на відсутність будь-яких даних, які б свідчили про зменшення ризиків, що враховувалися судом при обранні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зокрема, зазначила, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, одне з яких відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, а інше, повязане із обвинуваченням останнього у вчиненні дій, спрямованих на втечу з-під варти, а тому є всі підстави вважати, що останній може переховуватися від суду або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. При цьому, звернула увагу суду на той факт, що по даному кримінальному провадженню під час досудового розслідування ОСОБА_6 вже було не дотримано умов застосованого до нього запобіжного заходу у вигляді застави та з урахуванням всіх перелічених обставин просила суд відмовити у задоволенні даного клопотання.

Представник потерпілого ОСОБА_1 ОСОБА_2 підтримав позицію прокурора у повному обсязі, вважаючи заявлені обвинуваченим ОСОБА_6 та його захисником ОСОБА_4 клопотання про зміну запобіжного заходу необґрунтованими і просив суд відмовити у їх задоволенні.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 та його захисники ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 заперечували проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, мотивуючи тим, що по-перше, зазначений запобіжний захід відносно обвинуваченого був обраний незаконно з метою рейдерського захвату підприємств ОСОБА_6, наявна не обґрунтована підозра відносно останнього і його вина у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень до теперішнього часу не доведена, відсутні ризики, передбачені ст. 177 КПК України і підстав для подальшого тримання обвинуваченого під вартою не має, а також з урахуванням погіршення стану здоровя останнього, необхідності оперативного втручання та надання кваліфікованої медичної допомоги, які ОСОБА_6 не може отримати в умовах слідчого ізолятора, просили суд змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт.

Вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши відповідь з Дніпропетровського слідчого ізолятора УДПтС України в Дніпропетровській області, колегія суддів приходить до висновку про доцільність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобовязаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю мотивованою ухвалою скасовує, замінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобовязаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Розглядаючи питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6, колегія суддів приходить до висновку про те, що на час здійснення судового провадження продовжують мати місце ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які враховувалися при обранні та подальшому продовженні останньому запобіжного заходу, зокрема, можливість обвинуваченого переховуватися від суду і незаконно впливати на свідків сторони обвинувачення, які ще не допитані у суді.

На підтвердження цих ризиків вказує той факт, що обвинувачений ОСОБА_6 вже переховувався від органів досудового розслідування, у звязку із чим, оголошувався у розшук, а отже є схильним до можливості переховуватися від суду.

Крім того, при встановленні наведених ризиків, колегія суддів, насамперед виходить з таких обставин, як ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_6, вагомість наявних доказів про вчинення кримінальних правопорушень останнім та тяжкості покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим за вчинення інкримінованих правопорушень, а також недотримання обвинуваченим умов застосування запобіжного заходу, який до нього застосовувався раніше.

Зокрема, під час досудового розслідування у відношенні підозрюваного ОСОБА_6 відповідно до ухвали слідчого судді обирався такий запобіжний захід, як тримання під вартою із можливістю внесення застави, право на яку підозрюваним було використано у подальшому. Проте, підозрюваним ОСОБА_6 умови перебування під заставою були не дотримані, у звязку із чим, органом досудового розслідування ініціювалося питання щодо звернення застави в дохід держави та обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Більш того, після обрання зазначеного запобіжного заходу стосовно ОСОБА_6, останній вчинив дії, які органом досудового розслідування інкримінуються ОСОБА_6 у обвинуваченні за ч. 2 ст. 393 КК України, що у свою чергу, колегія суддів, не може не врахувати, як вагому обставину, яка вказує на існування наведених вище ризиків.

Разом із цим, колегія суддів враховує, що на існування перелічених ризиків, вказує розмір майнової шкоди у завданні якої обвинувачується ОСОБА_6, яка становить понад 26000000 гривень.

При цьому, доводи сторони захисту щодо наявності необґрунтованої підозри та недоведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, як на підставу для зміни запобіжного заходу, колегія суддів вважає непереконливими та розцінює їх, як обраний спосіб захисту, оскільки суд вирішує питання щодо доведеності вини у висунутому обвинуваченні на відповідній стадії за результатами судового розгляду, а тому не сприймає такі доводи до уваги.

Доводи сторони захисту про необхідність оперативного втручання і проведення відповідного лікування обвинуваченого поза умовами слідчого ізолятора, у звязку із погіршенням його стану здоровя, що на їх думку, є безумовною підставою для зміни запобіжного заходу, колегія суддів не може прийняти їх до уваги, оскільки по-перше, сам по собі факт наявності у обвинуваченого відповідного діагнозу не є підставою для зміни ОСОБА_6 запобіжного заходу на більш м'який, по-друге, така позиція є непереконливою, так як відповідно до положень Наказу Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоровя України «Про затвердження Порядку взаємодії закладів охорони здоровя Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоровя з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту» № 239\5\104 від 10 лютого 2012 року, перебуваючи в умовах слідчого ізолятора обвинувачений мусить отримувати відповідну медичну допомогою, в тому числі, повязану із госпіталізацією у відповідний медичний заклад з орієнтовного переліку, у разі такої необхідності.

Більш того, як вбачається із відповіді з Дніпропетровського слідчого ізолятора УДПтС України в Дніпропетровській області за підписом начальника ДСІЗО та начальника медичної частини ДСІЗО від 18 грудня 2015 року за № 3\19 22489 15 грудня 2015 року ОСОБА_6 на виконання ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2015 року був вивезений до КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» та консультований завідувачем травматологічного відділення даного медичного закладу після серії рентгенологічних знімків, відповідно до висновку лікаря-травматолога встановлений зрісшийся перелам лівої пяткової кістки, пост операційний анкілоз після трьох суглобної резекції лівої стопи, хронічний посттравматичний остеомієліт пяткової кістки в стадії не стійкої ремісії та для уточнення тактики подальшого лікування рекомендовано до обстеження в умовах травматологічного відділення цього закладу. У звязку із чим, госпіталізацію ОСОБА_6 до зазначеного закладу вже заплановано.

Отже, обвинуваченим ОСОБА_7 та його захисником ОСОБА_4 не наведено переконливих підстав для зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, а тому з урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання сторони захисту є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Тому, виходячи з положень ст. ст. 176, 177, 178, 331 КПК України, ст. ст.5,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та враховуючи наявність наведених вище ризиків та обставин, які свідчать про те, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час судового розгляду, враховуючи, що строк дії попередньої ухвали про тримання ОСОБА_6 колегія суддів приходить до висновку про доцільність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 строком на 60 днів, тобто до 20 лютого 2016 року.

В той же час, продовжуючи обвинуваченому строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи тяжкість інкримінованих ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, конкретні обставини останніх, майновий стан обвинуваченого, характер ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також розмір завданої згідно обвинувального акту матеріальної шкоди, суд вважає, що розмір застави, визначений у попередньому судовому рішенні у межах 26 273 розмірів мінімальної заробітної плати, що дорівнює 32000 514,00 гривень, належним чином забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього обовязків.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 194, 331 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Обраний під час досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вигляді тримання під вартою продовжити строком на 60 днів, до 20 лютого 2016 року.

Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, є 20 лютого 2016 року.

В разі внесення обвинуваченим ОСОБА_6 або іншою фізичною чи юридичною особою на депозитний рахунок № 37312022006709, отримувач територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, ОКПО № 26239738 в ГУГКСУ в Дніпропетровській області, МФО № 805012, застави у розмірі 32000 514 гривень (тридцять два мільйони пятсот чотирнадцять тисяч гривень) 00 копійок, ОСОБА_6 підлягає звільненню з-під варти.

Зобовязати ОСОБА_6 у разі внесення застави та звільнення його з-під варти, прибувати за кожною вимогою суду та покласти на останнього обовязки

у вигляді: прибувати до суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і вїзд в Україну.

Розяснити обвинуваченому ОСОБА_6, що у разі не зявлення його за викликом до суду без поважних причин або не повідомлення про причини своєї неявки, або порушення ним обовязків, покладених на нього у цій ухвалі, застава звертається у дохід держави.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І.Г. Ополинська

Суддя: О.А. Антонюк

Суддя: Н.В. Ткаченко