Рішення № 54726832, 25.12.2015, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/16626/15-ц

Провадження № 2/161/5092/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повторне заочне)

25 грудня 2015 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі головуючого судді Присяжнюк Л.М.,

з участю секретаря Шандерик В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Волинське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

14.07.2014 року ПАТ «Державний ощадний банк України» звернулось в суд із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки. Вказує, що між ним та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2894, відповідно до умов якого остання отримала кредит в сумі 210000 грн. під 16 % річних, із терміном погашення не пізніше 17.04.2017 року. У забезпечення виконання зобовязань за вищевказаним кредитним договором відповідачем ОСОБА_1, між банком та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 3026 від 18.04.2007 року. Окрім того, 18.03.2007 року в забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором, між банком та відповідачем ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки, відповідно до якого остання передала в іпотеку банку трикімнатну квартиру № 61, загальною площею 66,3 кв.м., житловою площею 37,6 кв.м., що знаходиться за адресою м. Луцьк, вул. Бринського, буд.4. Водночас, позичальник-відповідач ОСОБА_1 зобовязання за договором не виконує, а станом на 25.12.2015 року заборгованість становить 160328,08 грн. Просить стягнути солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за кредитним договором в розмірі 160328,08 грн., в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «Ощадбанк» за кредитним договором в сумі 160328 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки трикімнатну квартиру № 61, загальною площею 66,3 кв.м., житлову площу 37,6 кв.м. зі всіма невідємними її при належностями, що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Бринського, буд.4 та належить відповідачу ОСОБА_3 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 27.07.1999 року, встановивши початкову ціну реалізації предмета іпотеки 761887 грн., що визначена на підставі звіту про оцінку нерухомого майна, проведеного 14.12.2015 року, субєктом оціночної діяльності ТзОВ «Волинь-експерт», шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», відповідно до вимог Закону України «Про іпотеку», стягнути судові витрати по справі із відповідачів.

Представника позивача ОСОБА_5 у судове засідання не зявилася, подала на адресу суду заяву, якою просила справу розглядати у її відсутності,

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3 у судове засідання не зявилися, хоча повідомлялися належним чином про дату, час та місце розгляду справи (а.с.122-126). Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України суд ухвалює рішення в порядку повторного заочного розгляду справи.

Судом встановлено, що між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 18 квітня 2007 року було укладено кредитний договір № 2894 (далі-кредитний договір), відповідно до п.п. 1.1., 1.2. якого банк надав відповідачу ОСОБА_1 кредит в сумі 210000 грн. під 16 % річних, із строком 120 місяців та терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 17.04. 2017 року (а.с.21-23).

Як вбачається із п. 1.5. кредитного договору відповідач ОСОБА_1 зобов'язалася щомісячно до 27 числа місяця, наступного за звітним, здійснювати погашення кредиту та сплачувати нараховані банком проценти ануїтетними платежами в сумі 3517.78 грн., шляхом внесення готівки до каси банку або шляхом безготівкових перерахувань починаючи з травня 2007 року, на відповідні позичкові рахунки Позичальника, відкриті у Філії - Волинське облуправління ВАТ «Ощадбанк», а сплату останнього ануїтетного платежу здійснити до 17 квітня 2017 року (а.с.21).

28.03.2012 року додатковим договором № 1 до вищевказаного кредитного договору сторони погодили, що відповідач ОСОБА_1 зобовязується здійснювати погашення кредиту не пізніше останнього робочого дня кожного місяця та сплачувати проценти за користування кредитом не пізніше передостаннього робочого дня місяця, наступного за звітним, ануїтетними платежами в сумі 3517,78 грн. шляхом внесення готівки до каси банку або шляхом безготівкових перерахувань з рахунків, відкритих АТ «Ощадбанк»,а останній платіж в рахунок погашення кредиту та сплати нарахованих банком процентів здійснити не пізніше 17.04 2017 року (а.с.24).

Згідно п.п. 4.3.1., 4.3.2., кредитного договору відповідач ОСОБА_1 зобовязалася належним чином виконувати взяті на себе зобовязання за цим договором, в т.ч. повернути кредит в сумі 210000 грн., своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, комісійні винагороди, встановлені цим договором, а у випадку невиконання або неналежного виконання взятих на себе зобов'язань за цим договором сплатити штрафні санкції у строки та на умовах, що визначені цим договором (а.с.22).

Позивач свої зобовязання з вищевказаним договором виконав (а.с. 33).

У відповідності до положень ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Як вбачається із ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Із змісту ст. 625 ЦК України вбачається, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі й сплата неустойки.

Пунктом 4.2.2 кредитного договору передбачено, що банк має право при виникненні простроченої заборгованості за кредитом чи процентами, а також в інших випадках, передбачених цим договором, вимагати дострокового повернення кредиту, нарахованих процентів та інших платежів за цим Договором, та стягнути заборгованість за цим договором в примусовому порядку, в т.ч., шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с. 22).

Відповідно до п. 5.2 кредитного договору за порушення взятих на себе зобовязань по поверненню основної суми кредиту та своєчасній сплаті процентів за користування кредитом, комісійних винагород та інших платежів за цим договором, відповідач ОСОБА_1 зобовязалася сплатити на користь банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ % від суми несплаченого платежу, за кожний день прострочення (а.с. 22).

Однак, відповідач ОСОБА_1 свої зобовязання за вищевказаним договором не виконала, а станом на 25.12.2015 року заборгованість становить 160328,08 грн., з яких: 86752,45 грн. - заборгованість за кредитом; 15962,13 грн. - заборгованість за процентами; 38805,07 грн. - пеня; 4713,05 грн. - загальна сума 3% річних; 14095,38 грн. - загальна сума втрат банку від інфляції.

В забезпечення виконання зобовязань за вищевказаним кредитним договором, між позивачем, відповідачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 18.04.2007 року було укладено тристоронній договір поруки № 3026, відповідно до умов якого відповідач ОСОБА_2 зобовязався перед банком відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобовязання за кредитним договором № 2894 від 18.04.2007 року, а також додатковими угодами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому (а.с.25).

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Вказаним положенням законодавства кореспондують п.п. 3.1., 3.2. договору поруки (а.с.25).

Окрім того, в забезпечення виконання відповідачем ОСОБА_1 зобовязань за кредитним договором, між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 18.03.2007 було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_6 за реєстровим № 1429, відповідно до якого в іпотеку банку передано трикімнатну квартиру №61, загальною площею 66,3 кв.м., житловою площею - 37,6 кв.м. зі всіма невідємними її приналежностями, що знаходиться за адресою: м. Луцьк вул. Бринського, буд. 4 (а.с. 26-28). Вказана квартира належить відповідачу ОСОБА_3 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 27.07.1999 року (а.с.32).

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 7 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Пунктами 3.1.3., 4.2., вказаного вище іпотечного договору передбачено, що банк, як іпотекодержатель, має право звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбачено цим договором, у випадку невиконання або неналежного виконання зобовязання за кредитним договором та/або цим договором. А у випадку невиконання чи неналежного виконання іпотекодавцем зобов'язання в цілому чи тієї або іншої його частини, а також у інших випадках, передбачених цим договором, іпотекодержатель реалізує своє право шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку, визначеному цим договором. Як вбачається із п. 6.2. договору іпотеки іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки будь-яким способом, не забороненим законодавством в тому числі на підставі виконавчого напису нотаріуса або рішення суду у встановленому чинним законодавством України та цим договором порядку, в тому числі у відповідності до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в п.6.6 цього договору (а.с.27).

За вимогами ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Із розяснення викладено у п. 41 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» вбачається, що при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку заборгованості, загальний розмір заборгованості позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором № 2894 від 18 квітня 2007 року становить 160328,08 грн., в той же час як вартість предмета іпотеки, а саме: трикімнатної квартири № 61, загальною площею 66,3 кв.м., житлову площу 37,6 кв.м. зі всіма невідємними її приналежностями, що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Бринського, буд.4, згідно звіту про оцінку нерухомого майна, проведеного 14.12.2015 року, субєктом оціночної діяльності ТзОВ «Волинь-експерт» становить 761887 грн., що значно перевищує розмір заборгованості за кредитним договором. Розмір заявленого позивачем до стягнення боргу є неспівмірним із вартістю предмета іпотеки.

Враховуючи положення ч. 3 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» суд вважає, що у задоволенні вимоги ПАТ «Державний ощадний банк України» про звернення стягнення на предмет іпотеки слід відмовити у звязку із тим, що допущене боржником порушення основного зобовязання не завдає збитків іпотекодержателю й не змінює обсягу його прав.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, стягнувши в солідарному порядку із ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 160328,08 грн., в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст.80 ЦПК України із відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 слід стягнути судовий збір у розмірі по 801,64 грн. з кожного.

В задоволенні вимоги щодо стягнення витрат за проведенням оцінки спірного майна в розмірі 600 грн., слід відмовити, оскільки такі витрати не відносяться до судових витрат, повязаних з розглядом справи в розумінні ст. 79 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 10-11, 57-60, 79, 88, 212-215, 224-226 ЦПК України, на підставі ст.ст. 526-530, 553-554, 575, 610, 611, 625, 629, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 7, 11, 17, 33, 36, 39 «Про іпотеку», суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором №2894 від 18 квітня 2007 року в сумі 160328 (сто шістдесят тисяч триста двадцять вісім) гривень 08 копійок, з яких: 86752 (вісімдесят шість тисячі сімсот пятдесят дві) гривні 45 копійок - заборгованість за кредитом; 15962 (п'ятнадцять тисяч девятсот шістдесят дві) гривні 13 копійок - заборгованість за процентами; 38805 (тридцять вісім тисяч вісімсот пять) гривень 07 копійок - пеня; 4713 (чотири тисячі сімсот тринадцять) гривень 05 копійок - загальна сума 3% річних; 14095 (чотирнадцять тисяч девяносто пять) гривень 38 копійок - загальна сума втрат банку від інфляції.

Стягнути із ОСОБА_1, ОСОБА_2, в користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» по 801 (вісімсот одній гривні) 64 копійки судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду Присяжнюк Л.М.