Рішення № 54726191, 22.12.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2015 р.Справа № 922/5691/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гончарові В.В.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Юнітек" (м. Харків) до Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Рассвет" (с. Тернова, Харківська обл.) про стягнення 100 912,59 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (дов. від 02.12.2015 року);

відповідача - ОСОБА_2 (дов. від 04.03.2015 року)

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство "Науково-виробнича фірма "Юнітек", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Рассвет" на свою користь заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу №ТК078 від 28.05.2014. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 100 912,59 грн., з яких 69095,00грн. - сума боргу за договором; 18749,92 грн. - сума пені; 2730,00 грн. - штраф у розмірі 7%; 10337,67 грн. - 27% річних. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання передбачені договором купівлі-продажу №ТК078 від 28.05.2014 щодо своєчасної оплати за поставлений товар. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.10.2015 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 17.11.2015 о 10:40 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.11.2015 розгляд справи відкладено на 03.12.2015 об 11:50 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 грудня 2015 р. продовжено строк розгляду спору по справі № 922/5691/15 до 28 грудня 2015 року, розгляд справи відкладено на 14 грудня 2015 р. об 11:30 год.

14 грудня 2015 р. до канцелярії суду від представника позивача надійшли письмові пояснення, та таблиця розрахунків щодо загальної суми заборгованості.

В судовому засіданні 14 грудня 2015 р. було оголошено перерву до 17 грудня 2015 р. о 10:30 год.

15 грудня 2015 р. до канцелярії суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення відповідачу рахунків на оплату послуг.

Суд, дослідивши клопотання представника позивача, вважає за можливе задовольнити його.

17 грудня 2015 р. у судовому засіданні представник відповідача заявив усне клопотання про перерву у судовому засіданні, з метою ознайомлення з додатковими документами, наданими представником позивача.

В судовому засіданні 17 грудня 2015 р. було оголошено перерву до 21 грудня 2015 р. о 11:15 год.

Представник відповідача в судовому засіданні 21 рудня 2015 р. заявив усне клопотання про перерву у судовому засіданні, в зв'язку з необхідністю з ознайомленням з матеріалами справи.

В судовому засіданні 21 грудня 2015 р. задоволено усне клопотання представника відповідача та оголошено перерву у судовому засіданні до 22 грудня 2015 року о 11:30 год.

22.12.2015 року до канцелярії суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення (заперечення) щодо нарахованої позивачем заборгованості, в яких він просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Юнітек" (ЄДРПОУ 33901332) до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Рассвет" (ЄДРПОУ 30712821) в повному обсязі, посилаючись на те, що сторони договору обумовили у додатку №1 (специфікації) наступне: вартість товару коригується на момент розрахунку в перерахунку на курс дол. США (євро) до грн. та оплачується виключно згідно виставленого рахунку, з врахуванням даного пункту на момент оплати. Представник відповідача зазначає, що оскільки позивачем не було виставлено рахунку відповідачу, у першого не можуть виникати підстави для витребування проведення оплати за даним договором, позивачем формально не було виконано умови договору, що зазначені також і у специфікаціях до нього, не виставивши рахунок відповідачу відповідно до п.2 специфікації «загальна вартість товару за даним додатком.». Через це, на думку представника відповідача, не виконавши умови договору щодо процедури проведення розрахунків з відповідачем, позовні вимоги позивача є необґрунтованими, внаслідок чого не підлягають задоволенню.

В судовому засіданні 22 грудня 2015 р. представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні 22 грудня 2015 р. проти позовних вимог заперечував.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

28 травня 2014 року було укладено договір купівлі-продажу №ТК078 між Приватним Підприємством "Науково-виробнича фірма "Юнітек" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю агрофірма "Рассвет" (покупець).

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов'язується поставити і передати покупцю в строки, передбачені цим договором, продукцію виробничо-технічного призначення в асортименті, кількості та за цінами згідно відповідних додатків до цього договору, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму у розмірі та в порядку, визначених у цьому договорі.

Згідно п.1.2. договору, загальна сума договору визначається сукупністю додатків та/або накладних та/або рахунків-фактур, що зазначені в п.1.1договору, та які є невід'ємною частиною цього договору. У випадку розбіжностей даних у додатках щодо кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній, перевагу має видаткова накладна. Видаткова накладна є невід'ємною частиною договору та підписується з боку покупця особою, уповноваженою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (товару).

Згідно п.1.3. договору, у разі зміни курсу гривні до іноземних валют (долара США або Євро), постачальник проводить перерахунок (дооцінку) вартості поставленого, але не оплаченого покупцем товару.

Відповідно до п. 2.1. договору, порядок розрахунків за поставлений товар визначається в додатках до даного договору. Ціна продукції, що поставляється за цим договором, вказується у додатках та накладних в національній валюті та визначається в залежності від товару. Для товару (Насіння, ЗЗР, Мікродобрива) сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, а також визначають їх еквівалент у доларах США або Євро. Загальна сума договору визначається додатками та накладними, які є невід 'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.3. договору, ціна товару за цим договором визначається у гривнях, є вільною і встановлюється у відповідних додатках (специфікаціях) до цього договору та/або у видаткових накладних, зважаючи на те, що товар є імпортованим, сторони домовились, що ціна товару та загальна сума договору, підлягають коригуванню убік збільшення у випадку зростання середньозваженого курсу долару США до гривні, що встановлений Українською міжбанківською біржею для операцій з продажу відповідних іноземних валют, більш ніж на 2 (два) відсотка на момент продажу.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивач здійснив поставку товару відповідачеві, що підтверджується видатковою накладною № 873 від 28 травня 2014 року на загальну суму 39 000 грн. з урахуванням ПДВ 20%, який підписаний представниками сторін та скріплений печатками товариств.

Відповідно до п. 2.6. договору товар, що був переданий покупцю в межах цього договору тільки згідно накладних (без укладення інших письмових угод - додатків), має бути ним оплачений не пізніше 10 днів з моменту його отримання за відповідною накладною.

Відповідно до додатку № 1 від 28 травня 2014 року до договору сторонами було встановлено термін оплати за поставлений товар, а саме до 15 вересня 2014 року включно.

07.12.2015 позивач відіслав відповідачу поштою лист-вимогу термінової сплати заборгованості по договору купівлі-продажу №ТК078 від 28.05.2014, що виникла від 16 вересня 2014 року. Додатками до листа були рахунки на оплату № 917 від 04 грудня 2015 року по поставленій продукції за договором та видатковою накладною № 873 (39 000,00 грн.), та № 918 від 04 грудня 2015 року по курсовій різниці згідно п. 2.3. договору та додатку до договору (Специфікації) № 1 від 28 травня 2014 року.

Судом встановлено, що позивач виконав свої обов'язки у повному обсязі, поставив відповідачеві товар, проте відповідач в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов договору купівлі-продажу №ТК078 від 28.05.2014, не виконав належним чином зобов'язання, тобто не здійснив оплату за поставлений товар в повному обсязі.

Таким чином, позивач змушений був звернутися до суду за захистом свого порушено права.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

У відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» господарському суду необхідно мати на увазі, що питання про те, чи мало місце пред'явлення кредитором боржникові вимоги про оплату, вирішується не під час прийняття судом позовної заяви, а виключно в процесі вирішення ним спору по суті. Отже, коли господарським судом буде з'ясовано, що таку вимогу пред'явлено після початку розгляду ним справи зі спору, пов'язаного зі стягненням заборгованості, то відповідний позов може бути задоволений, якщо строк виконання грошового зобов'язання настав до прийняття рішення по суті справи.

Суд зазначає, що вимогу позивачем відповідачу пред'явлено після початку розгляду ним справи зі спору, пов'язаного зі стягненням заборгованості по договору купівлі-продажу №ТК078 від 28.05.2014, строк виконання грошового зобов'язання настав до прийняття рішення по суті справи.

П. 2.3. договору сторони погодили, що ціна товару за цим договором визначається у гривнях, є вільною і встановлюється у відповідних додатках (Специфікаціях) до цього договору та/або у видаткових накладних, зважаючи на те, що товар є імпортованим, сторони домовились, що ціна товару та загальна сума договору, підлягають коригуванню убік збільшення у випадку зростання середньозваженого курсу долару США до гривні, що встановлений Українською міжбанківською біржею для операцій з продажу відповідних іноземних валют, більш ніж на 2 (два) відсотка на момент продажу.

Станом на момент поставки товару за договором та додатком (специфікацією) № 1 від 28 травня 2014 року курс долара США до національної валюти встановлювався на рівні 12 грн/дол.

Згідно ч. З Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого Постановою Правління НБУ від 12.11.2003 № 496 з останніми змінами, офіційний курс гривні до долара США розраховується як середньозважений курс продавців та покупців, що склався за даними Системи підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України в день установлення офіційного курсу. Таким чином, показники офіційного курсу НБУ є тотожними показникам середньозваженого курсу долару США до гривні, про які зазначено у п. 2.3. Договору.

Станом на 07.10.2015 курс долара США до національної валюти встановлювався на рівні 21,26 грн/дол. Це підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою щодо офіційного курсу української грошової одиниці, виданої Управлінням НБУ в Харківській області від 10.12.2015 за № 91-08/15-138/98027 за підписом начальника управління ОСОБА_3

Таким чином, вирахування курсової різниці проводиться за формулою, зазначеною у п. 2.3. договору і складає: 21,26 : 12 х 39 000,00 = 69 095 (шістдесят дев'ять тисяч дев'яності п'ять) гривень 00 копійок.

Суд зазначає, що розрахунки курсової різниці позивачем здійснені вірно, згідно з п. 2.3. договору, і становлять 69 095 (шістдесят дев'ять тисяч дев'яності п'ять) гривень 00 копійок.

Враховуючи вказані обставини та приймаючи до уваги вимоги ст. 526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 39000,00 грн. та про стягнення суми курсової різниці з моменту поставки на момент подачі позовної заяви в розмірі 30 095,00 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Стосовно заявленої до стягнення у позові пені в сумі 18749,92 грн. суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.ст.193, 198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.7. договору покупець за несвоєчасну оплату за товар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяча на момент такої несплати за кожен день прострочення оплати. Нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати за поставлений товар триває до дня коли зобов'язання щодо оплати фактично виконане покупцем або до моменту звернення продавця до суду (господарського суду) з позовом про стягнення заборгованості. Постачальник має право вдатися до інших видів захисту своїх інтересів згідно чинного законодавства.

Облікова ставка Національного банку України (далі - НБУ) - це один із монетарних інструментів, за допомогою якого Національний банк України встановлює для банків та інших суб'єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених і розміщених грошових коштів на відповідний період. Облікова ставка встановлюється НБУ та виражається у відсотках.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені в сумі 18749,92 грн. підлягає задоволенню як правомірна.

Стосовно заявленої до стягнення у позові штрафу у розмірі 7% в сумі 2730,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 7.8. договору додатково у випадку порушення покупцем строку оплати товару, зазначеного у відповідних додатках до договору, покупець сплачує продавцю додатково разовий штраф у розмірі 7,0% (семи відсотків) від загальної ціни товару, та пеня 1,0% від несплаченої у строк суми за кожний день прострочення.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок штрафу у розмірі 7%, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 7% в сумі 2730,00 грн. підлягає задоволенню як правомірна.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 27% річних в розмірі 10337,67 грн. суд зазначає таке.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобовязання.

Відповідно до п. 7.6. договору у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті ціни товару, покупець сплачує на користь постачальника проценти за неправомірне користування коштами в розмірі 25 (двадцять п'ять) процентів річних з простроченої суми.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 25% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі в сумі 10337,67 грн.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1 513,69 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Рассвет" (61421, Харківська обл., Харківський район, с. Тернова; код ЄДРПОУ 30712821, ІПН 307128220239) на користь Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Юнітек" (61072, м. Харків, вул. 23 Серпня, 20-А; код ЄДРПОУ 33901332) суму боргу за договором в розмірі 39000,00 грн., суму курсової різниці з моменту поставки на момент подачі позовної заяви в розмірі 30 095,00 грн., суму пені в розмірі 18749,92 грн., штраф у розмірі 7% в сумі 2730,00 грн., 27% річних в розмірі 10337,67 грн. та судовий збір у розмірі 1 513,69 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.12.2015 р.

Суддя ОСОБА_4