Постанова № 54726162, 14.12.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2015 року 810/4753/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Сіренко Ю.П., за участю представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу

за позовом Публічне акціонерне товариство «Городище-Пустоварівський цукровий завод»

до Тетіївської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т АН О В И В:

ПАТ «Городище-Пустоварівський цукровий завод» звернулось з вказаним позовом до суду. Просять визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Тетіївської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 15.09.2015 р. №0002242200, №0002232200, №0002222200.

У обґрунтування своєї правової позиції вказує, що Тетіївською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області була проведена документальна планова виїзна перевірка ПАТ «Городище Пустоварівський цукровий завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012 р. по 31.12.2014 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 р. по 31.12.2014 р., за результатами якої був складений Акт від 09.2015 р. № 162/220/00372428 (далі - Акт перевірки).

На підставі висновків, зроблених за наслідками перевірки Тетіївською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийняті податкові повідомлення-рішення: № НОМЕР_1, яким позивачу донараховано податок на додану вартість в сумі 3816126,00 грн. за основним платежем та 954032,00 грн. за штрафними санкціями; № НОМЕР_2, яким позивачу донараховано податок на прибуток приватних підприємств в сумі 3713278,00 грн. за основним платежем та 928320,00 грн. за штрафними санкціями; №.0002242200, яким Позивачу донараховано орендну плату з юридичних осіб в сумі 2097693,00 грн. за основним платежем та 524423,00 за штрафними санкціями.

У судових засіданнях представники позивача підтвердили обставини викладені у позовній заяві, позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Відповідач Тетіївська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні. У обґрунтування своєї правової позиції вказує, що працівниками Тетіївської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ «Городище Пустоварівський цукровий завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012 р. по 31.12.2014 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 р. по 31.12.2014 р., за результатами якої був складений Акт перевірки.

Вказує, що перевіркою встановлено порушення податкового законодавства. На підставі чого винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками Тетіївська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні. У обґрунтування своєї правової позиції вказує, що працівниками Тетіївської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ «Городище Пустоварівський цукровий завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012 р. по 31.12.2014 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 р. по 31.12.2014 р., за результатами якої складено Акт перевірки в якому були зафіксовані виявлені порушення, а саме:

- п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1, п.135.2 сти.135, п.138.4, п.138.8 ст.138 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 3713278,00 грн.;

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.6, п.201.7, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ в сумі 3816126,00 грн. та завищено відємне значення (сума відємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 24) в сумі 164776,00 грн.;

- п.2.6 «Положення про порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні» затвердженого постановою Правління НБУ 15.12.2004 р. №637, в результаті чого не оприбутковано готівку в касі підприємства в сумі 1000,00 грн.

- п.271.1.1 п.271.1 ст.271, п.286.2 ст.286, п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 ПК України, в результаті чого занижено суму плати за землю в загальній сумі 2097693,00 грн., в т.ч. за жовтень-грудень 2012 р. на суму 233077,00 грн., за 2013 р. на суму 932308,00 грн., за 2014 р. на суму 932308,00 грн.

За результатами розгляду матеріалів перевірки Тетіївською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області винесено податкові повідомлення рішення: № НОМЕР_1, яким позивачу донараховано податок на додану вартість в сумі 3816126,00 грн. за основним платежем та 954032,00 грн. за штрафними санкціями; № НОМЕР_2, яким позивачу донараховано податок на прибуток приватних підприємств в сумі 3713278,00 грн. за основним платежем та 928320,00 грн. за штрафними санкціями; №.0002242200, яким Позивачу донараховано орендну плату з юридичних осіб в сумі 2097693,00 грн. за основним платежем та 524423,00 за штрафними санкціями.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням суд вважає за необхідне вказати наступне.

Підставою для нарахування позивачу податкових зобовязань став висновок відповідача про безтоварність господарських операцій,між позивачем та ТОВ «Васгард», ТОВ «Іберція», ТОВ «Ярмак Трейд», ПП «Олвітехно», ТОВ «Антарес-ЮА», ТОВ «Інком Строй», ТОВ «Лейтер Плюс», ТОВ «Альфа ОСОБА_1», ТОВ «Діагрісс», ТОВ «ТД «Галс Агро», ТОВ «Олмтранс».

Суд вважає, що витрати для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків та віднесення понесених витрат до складу валових.

Відповідач вважає, що позивачем був завищений податковий кредит на суму 42900,00 грн. та витрати, які враховуються при визначенні обєкта оподаткування податком на прибуток, у звязку із тим, що у ТОВ «Васгард» відсутня можливість здійснення реалізації товарів в значних обсягах, відсутній управлінський або технічний персонал, наявна різноплановість придбаних та реалізованих товарів, що підтверджує відсутність факту реального здійснення господарських операції між позивачем та ТОВ «Васгард».

Судом встановлено, що між ПАТ «Городище Пустоварівський цукровий завод» та ТОВ «Васгард». 01.10.2012 р. був укладений Договір поставки, відповідно до якого ТОВ «Васгард» передає, а позивач приймає центрифугу І продукту в комплекті для цукрового заводу в кількості 3 шт.

Вказаний Товар був переданий позивачу 31.10.2012 p., що підтверджується видатковою накладною № В-0000099 від 31.10.2012 р.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Васгард» були виписані податкові накладні № 444 від 31.10.2012 p., № 443 від 23.10.2012 р., № 442 від 19.10.2012 p., № 439 від 04.10.2012 p., № 440 від 10.10.2012 р„ № 441 від 16.10.2012 р.

Судом встановлено, що вказаний товар позивачем доставлявся власним транспортом, оскільки враховуючи вид діяльності позивача - цукрове виробництво, останній має у власності велику кількість транспортних засобів.

Товар був використаний у власній господарській діяльності позивача, оскільки вид товару (центрифуга для цукрового заводу) свідчить про те, що він використовується для цукрового виробництва, що і є основним видом діяльності позивача.

Факт оплати товару підтверджується банківськими виписками і не заперечується відповідачем.

Таким чином, висновок відповідача про відсутність факту реальності господарських операцій з ТОВ «Васгард» спростовуються вищезазначеними документами, які підтверджують рух товару та грошових коштів між ТОВ «Васгард» та позивачем.

Відповідач вважає, що відсутній факт реальності здійснення операцій між позивачем та ТОВ «Іберція» по придбанню ножів бурякорізних, внаслідок чого позивачем був завищений податковий кредит за жовтень 2014 р. в сумі 22070,00 грн. та витрати позивача, які враховуються при визначенні обєкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Судом встановлено, що між ТОВ «Іберція» (Продавець) та ПАТ «Городище Пустоварівський цукровий завод» укладено договір №02/10 від 02.10.2014 р.

Оскільки п.3.5 Договору передбачено, що відпуск продукції здійснюється зі складу в м. Харкові, то ПАТ «Городище Пустоварівський цукровий завод» самостійно, використовуючи власний автомобільний транспорт, доставляв товар до адреси своїх виробничих потужностей.

Реальність господарських операцій та рух активів внаслідок її здійснення підтверджується Договором №02/10 від 02.10.2014 р., видатковою накладною №ІР000000125 від 17.10.2014 р., податковою накладною №52 від 17.10.2014 р., рахунком-фактурою №24 від 03.10.2014 р., банківським виписками про сплату грошових коштів.

Також відповідач вважає, що позивачем завищено податковий кредит в сумі 8016,00 грн. та витрати позивача, які враховуються при визначення обєкта оподаткування податком на прибуток підприємств, внаслідок здійснення господарських операцій з ТОВ «Ярмак Трейд».

Суд вважає, що даний висновок не відповідає дійсності, оскільки позивач має всі належні чином оформлені первинні документи, які підтверджують фактичне здійснення операцій.

Зокрема, оплата вартості товару підтверджується банківськими виписками.

Факт отримання товару підтверджується видатковими накладними № РН-346 від 24.05.2013 р., № РН-345 від 24.05.2013 р., № РН-449 від 28.05.2013 р., № РН-344 від 24.05.2013 р., № РН-118 від 13.05.2013 р., № РН-119 від 13.05.2013 р.

Вказані поставки підтверджуються також податковими накладними № 346 від 24.05.2013 р., № 345 від 24.05.2013 р., № 449 від 28.05.2013 р., № 344 від 24.05.2013 р„ № 118 від 13.05.2013 р., № 119 від 13.05.2013 р.Товар доставлявся власним транспортом Позивача.

На момент здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Ярмак Трейд» останнє було належним чином зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Відповідач дійшов висновку про не встановлення факту реального здійснення господарських операцій з ПП «Олвітехно», внаслідок чого позивачем був завищений податковий кредит на суму 3368,00 грн. та витрати, які враховуються при значенні обєкта оподаткування податком на прибуток.

Позивачем надано первинні документи, які підтверджують рух товарів та грошових коштів по операціях з ПП «Олвітехно», а саме: банківськими виписками, видатковими накладними № РН-00143 від 26.09.2013 р., № РН-000080 від 26.09.2013 р., № РН-ООООІЗЗ від 26.09.2013 р., № РН-0000027 від 26.09.2013 р., податковими накладними № 143 від 27.08.2013 р., № 80 від 16.08.2013 р., № 25 від 06.08.2013 р„ № 27 від 06.08.2013 р.

Судом встановлено, що товар доставлявся до виробничих потужностей позивача власним транспортом Позивача.

Відповідач прийшов до висновку, що у позивача по операціях з придбання товарів у ТОВ «Антарес-ЮА» відсутні обєкти оподаткування додатком на додану вартість у звязку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів (а саме документів підтверджуючих факт здійснення поставок вугільної продукції від ТОВ «Антарес-ЮА», сертифікатів якості на товар) та відсутністю по ланцюгу постачання, в результаті чого завищено податковий кредит на суму 158871,21 грн. та витрати позивача, які враховуються при визначенні обєкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Судом встановлено, що між Позивачем та ТОВ «Антарес-ЮА» 13.03.2013 р. був укладений договір поставки № 7, відповідно до п. 1.1, 1.2 якого постачальник зобовязується поставити, а покупець прийняти і оплатити вугільну продукцію марки АК в кількості 800,0 тонн. 21.10.2013 р. до вказаного договору була підписана додаткова угода № 1, відповідно до якої поставці підлягає вугілля марки АК в кількості 700,0 тонн.

На виконання умов договору ТОВ «Антарес-ЮА» поставив, а позивач прийняв та оплатив вугілля, що підтверджується видатковими накладними № 00-29 від 23.03.2013 р. 343,16 тонн), №00-28 від 22.03.2013 р. (335,6 тонн), залізничними накладними від 22.03.2013 р. (199,320 тонн), від 22.03.2013 р. (136,280 тонн), від 23.03.2013 р. (137,560 тонн), від 23.03.2013 р. (68,680 тонн), від 23.03.2013 р. (136,920 тонн).

Товар був оплачений позивачем протягом березня-травня 2013 р. в повному обсязі, що підтверджується відповідними банківськими виписками.

На вказані поставки ТОВ «Антарес-ЮА» були виписані податкові накладні № 27 від 20.03.2013 р., № 28 від 22.03.2013 р., № 29 від 23.03.2013 р.п Позивача відсутні сертифікати якості поставленого товару та листи про власність на товар.

Судом встановлено, що позивачем були надані до перевірки Посвідчення № 5 про якість вугілля антрацита від 22.03.2013 р. та Посвідчення № 6 про якість вугілля антрацита від 23.03.2013 р., а також ОСОБА_2 про власність на товар № 27 від 22.03.2013 р., № 28 від 23.03.2013 р.

Суд вважає, що господарські операції з ТОВ «Антарес-ЮА» були реальними і фактично проведеними сторонами, про що свідчить наявність всіх необхідних первинних документів.

Також відповідач вважає, що позивач завищив податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Інком Строй» на суму 9796,80 грн. за серпень 2014 р., 8744,25 грн. за листопад 2014 р. та витрат, які враховуються при визначенні обєкта оподаткування податком на прибуток підприємств, у звязку із відсутністю поставок товарів по ланцюгу від постачальників до підприємства - покупця ТОВ «Інком Строй» та відсутністю відповідно і поставок товарів від ТОВ «Інком Строй» до позивача.

Судом встн6олено, що ТОВ «Інком Строй» здійснював поставки товарів позивачу, що підтверджується видатковими накладними № РН-000171 від 21.11.2014 р., № РН-000294 від 26.11.2014 р., № РН-000046 від 06.11.2014 р., № РН-000101 від 20.08.2014 р., № РН-000099 від 20.08.2014 р., № РН-000110 від 22.08.2014 р., № РН-000059 від 12.08.2014 р., № РН-000013 від 04.08.2014 р., № РН-000113 від 22.08.2014 р., № РН-000100 від 20.08.2014 р., № РН-000111 від 22.08.2014 р., № РН-000012 від 04.08.2014 р., № РН-000112 від 22.08.2014 р., № РН-000060 від 12.08.2014 р. та податковими накладними № 171 від 21.11.2014 р., № 294 від 26.11.2014 р., № 46 від 06.11.2014 р., № 101 від 20.08.2014 р., № 99 від 20.08.2014 р., № 110 від 22.08.2014 р., № 59 від 12.08.2014 р., № 13 від 04.08.2014 р., № 113 від 22.08.2014 р., № 100 від 20.08.2014 р., № 111 від 22.08.2014 р., № 12 від 04.08.2014 р., № 112 від 22.08.2014 р„ № 60 від 12.08.2014 р.

Факт оплати поставлених товарів за вказаними видатковими та податковими накладними підтверджується платіжними дорученнями № 1314 від 19.11.2014 р. (44376 грн.), №1372 від 05.12.2014 р. (5809,50 грн.), № 1262 від 10.11.2014 р. (2280,00 грн.), № 835 від 19.08.2014 р. (3747,60 грн.), № 883 від 27.08.2014 р. (7486,80 грн.), № 788 від 11.08.2014 р. (1916,00 грн.), № 741 від 05.08.2014 р. (4171,20 грн.), № 830 від 19.08.2014 р. (1574,40 грн.), № 874 від 27.08.2014 р. (2620,80 грн.), № 884 від 27.08.2014 р. (7780,80 грн.), № 875 від 27.08.2014 р. (3168 грн.), № 832 від 19.08.2014 р. (3157,20 грн.), № 783 від 08.08.2014 р. (11404,80), № 750 від 05.08.2014 р. (10753,20 грн.).

Судом встановлено, що товар доставлявся власним транспортом позивача.

При цьому на момент здійснення господарських операцій з Позивачем ТОВ «Інком Строй» було належним чином зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Відповідач дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту на суму 16422,00 грн., в т.ч. за жовтень 2014 в сумі 5246,00 грн., за листопад 2014 р. в сумі 11176,00 грн. та витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, по взаємовідносинам з ТОВ «Лейтер Плюс» у звязку із відсутністю поставок товарів по ланцюгу від постачальників до підприємства - покупця ТОВ «Лейтер Плюс» та відсутністю відповідно і поставок товарів від ТОВ «Лейтер Плюс» до Позивача.

Судом встановлено, що ТОВ «Лейтер Плюс» здійснювало позивачу поставку товарів, які в подальшому були використані позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме: видатковими накладними № РН- 0000250 від 29.08.2015 р., № РН-000290 від 31.10.2014 р., № РН-000140 від 19.09.2014 р„ № РН-000138 від 19.09.2014 р., № РН-000139 від 19.09.2014 р. та податковими накладними № 250 від 29.08.2015 р., № 290 від 31.10.2014 р., № 140 від 19.09.2014 р., № 138 від 19.09.2014 р., № 139 від 19.09.2014 р.

Факт оплати поставлених товарів підтверджується платіжними дорученнями № 999 від 18.09.2014 р. (22800,00 грн.), № 902 від 29.08.2014 р. (31476,00 грн.), № 1238 від 31.10.2014 р. (23400,00 грн.), № 1013 від 19.09.2014 р. (10608,00 грн.), № 1012 від 19.09.2014 р. (10248 грн.).

Товар доставлявся власним транспортом Позивача.

Відповідач в Акті перевірки також стверджує, що Позивачем був завищений податковий кредит в сумі 14500,00 грн. та витрати, які враховуються при визначенні обєкта оподаткування податком на прибуток підприємств, внаслідок відсутності обєкта оподаткування по причині відсутності ТОВ «Альфа ОСОБА_1» за місцезнаходженням, неподання останнім звітності з ПДВ та недекларування податкових зобовязань за відповідні періоди, відсутністю отримання товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу постачання від постачальників.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Альфа ОСОБА_1» здійснювало на користь позивача поставку продукції, що підтверджується видатковими накладними № АТ-000169 від 11.09.2014 р., № АТ-0000172 від 11.09.2014 р., № АТ-0000170 від 11.09.2014 р„ № Г-0000415 від 29.09.2014 р., № АТ-0000350 від 24.09.2014 р., № АТ-0000348 від 24.09.2014 № АТ-0000349 від 24.09.2014 р., № АТ-0000416 від 29.09.2014 р., № АТ-0000173 від .09.2014 р., № АТ-0000386 від 31.10.2014 р., № АТ-0000387 від 31.10.2014 р„ № АТ- 00086 від 10.11.2014 р., № АТ-0000196 від 19.11.2014 р., № АТ-0000121 від 10.10.2014 р., АТ-0000305 від 28.10.2014 р., № АТ-0000117 від 10.10.2014 р., № АТ-0000122 від .10.2014 р„ № АТ-0000120 від 10.10.2014 р., № АТ-0000119 від 10.10.2014 р., № АТ- 00118 від 10.10.2014 р., № АТ-0000216 від 21.10.2014 р., № РН-0000428 від 26.05.2014 р., РН-0000429 від 26.05.2014 р., № АТ-0000067 від 05.06.2014 р„ № АТ-0000171 від .09.2014 р. та податковими накладними № 169 від 11.09.2014 р., №172 від 11.09.2014 р., № 170 від 11.09.2014 р., № 415 від 29.09.2014 р., № 350 від 24.09.2014 р., № 348 від 24.09.2014 № 349 від 24.09.2014 р., № 416 від 29.09.2014 р., № 173 від 11.09.2014 р., № 386 від ,10.2014 р., № 387 від 31.10.2014 р.,№ 86 від 10.11.2014 р., № 196 від 19.11.2014 р., № 121 від 10.10.2014 р., № 305 від 28.10.2014 р., № 117 від 10.10.2014 р., № 122 від 10.10.2014 р., №120 від 10.10.2014 р., № 119 від 10.10.2014 р., № 118 від 10.10.2014 р., № 216 від 21.10.2014 р., № 428 від 26.05.2014 р., № 429 від 26.05.2014 р., № 67 від 05.06.2014 р., № 171 від .09.2014 р.

Факт оплати поставленого товару підтверджується платіжними дорученнями № 1122 від 09.10.2014 р. (5088,00 грн.), № 1134 від 09.10.2014 р. )63,20 грн.), № 1131 від 09.10.2014 р. (2853,00 грн.), № 1033 від 24.09.2014 р. (849,60 грн.), 1058 від 26.09.2014 р. (1318,80 грн.), № 959 від 11.09.2014 р. (4794,00 грн.), № 956 від .09.2014 р. (1756,20 грн.), № 957 від 11.09.2014 р. (2018,40 грн.), № 958 від 11.09.2014 р. 3324,00 грн.), № 1125 від 09.10.2014 р. (7301,40 грн.), № 1299 від 19.11.2014 р. (746,40 грн.), 1268 від 10.11.2014 р. (6312,00 грн.), № 1207 від 28.10.2014 р. (3391,20 грн.), № 1235 від 31.10.2014 р. (4724,40 грн.), № 1236 від 31.10.2014 р. (5281,20 грн.), № 1176 від 21.10.2014 р. 4802,16 грн.), № 955 від 11.09.2014 р. (1586,40 грн.), № 1065 від 26.09.2014 р. (7263,60 грн.), 1039 від 24.09.2014 р. (2788,80 грн.), № 1036 від 24.09.2014 р. (2098,80 грн.), № 1129 від 09.10.2014 р. (2130,00 грн.), № 1123 від 09.10.2014 р. (5707,20 грн.).

Таким чином, поставки товарів були реальними, оскільки відбувався рух коштів і тарів, що підтверджується вищезазначеними первинними документами.

На момент здійснення господарських операцій з Позивачем ТОВ «Альфа ОСОБА_1» то належним чином зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Відповідач вважає, позивач завищив податковий кредит в сумі 6566,67 грн. та завищив витрати, які враховуються при визначенні обєкта оподаткування податком на прибуток підприємств, у звязку із тим, ТОВ «Діагрісс» не надавався до податкового органу додаток AM Декларації з податку на прибуток, у вказаного підприємства відсутні власні основні засоби, складські приміщення, транспортне та торгівельне обладнання.

Суд вважає, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Діагрісс» підтверджуються первинними документами бухгалтерського обліку, а також татковими накладними, а саме: видатковими накладними № 1102 від 11.11.2013 р., № 1701 від 17.11.2013 р., податковими накладними № 1102 від 11.11.2013 р., № 1701 від 17.12.2013 р. Факт оплати поставленого товару підтверджується банківськими виписками.

Таким чином, поставки товару від ТОВ «Діагрісс» до Позивача відбувались, що підтверджується відповідними первинними документами.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «ТД «Галс Агро» укладений договір комісії на купівлю продукції № 15 від 01.04.2011 р., відповідно до умов якого Комісіонер (ТОВ «ТД «Галс Агро») зобовязується від свого імені за дорученням, в інтересах та за рахунок Комітента (Позивач) вчинити правочини з придбання продукції.

Окрім цього між ТОВ «ТД «Галс Агро» та Позивачем укладений Договір № 01/4-2 від 01.04.2011 р. відповідального зберігання нафтопродуктів, оскільки Позивач має відповідні ємності для їх зберігання у власності.

Позивач перерахував на рахунок ТОВ «ТД «Галс Агро» грошові кошти в сумі 15108084,32 грн. відповідно до умов договору комісії, що підтверджується банківськими виписками. У звязку із проведеною сплатою грошових коштів ТОВ «ТД «Галс Агро» була виписана податкова накладна № 101 від 21.12.2012 р.

На виконання умов договору комісії, укладеного з Позивачем, ТОВ «ТД «Галс Агро» здійснило придбання паливно-мастильних матеріалів (дизельне паливо, бензин А 92, бензин А-76, бензин А-95) у ТОВ «ТД Манго-Трейд» та передало їх на зберігання Позивачу, що підтверджується Актами приймання - передачі на зберігання від 20.11.2013 р. (дизельне паливо 31,709 т), від 13.11.2013 р. (дизельне паливо 53,326 т), від 15.11.2013 р. (бензин А-92 19,678 т), від 11.10.2013 р. (бензин А-92 19,560 т), від 17.09.2013 р. (дизельне паливо 23,889 т), від 02.09.2013 р. (дизельне паливо 21,270 т, бензин А-95 4,534 т), від 18.10.2013 р. (дизельне паливо 58,427 т), від 21.10.2013 р. (дизельне паливо 21,759 т), від 21.11.2013 р. (дизельне паливо 31,725 т), від 23.10.2013 р. (дизельне паливо 30,042 т), від 17.10.2013 р. (дизельне паливо 9,060 т), від 03.10.2013 р. (бензин А-92 8,246 т, дизельне паливо 12,416 т), від 16.10.2013 р. (дизельне паливо 40,510 т).

Доставка паливно-мастильних матеріалів відбувалась транспортними засобами постачальника ТОВ «ТД Манго-Трейд» до адреси їх зберігання, тобто до адреси виробничих потужностей Позивача. Вказане підтверджується ТТН № 04-20-13/11 від 20.11.2013 р., № 02- 12-13/11 від 13.11.2013 р.,№ 06-15-13/10 від 15.11.2013 р„ № 06-11-13/10 від 11.10.2013 р„ № 01-17-13/09 від 17.09.2013 р., № 03-02-13/09 від 02.09.2013 р., № 01-18-13/10 від 18.10.2013 р., № 05-18-13/10 від 18.10.2013 р., № 07-21-13/10 від 21.10.2013 р., № 03-21-13/11 від 21.11.2013 р., № 08-23-13/10 від 23.10.2013 р., № 01-17-13/10 від 17.10.2013 р., № 01-03-13/10 від 03.10.2013 р„ № 05-16-13/10 від 16.10.2013 р„ № 06-16-13/10 від 16.10.2013 р.

Після цього ТОВ «ТД «Галс Агро» передав придбані паливно-мастильні матеріали Позивачу, що підтверджується відповідними видатковими накладними № 000000825 від 29.10.2013 р., № 000000831 від 30.09.2013 р., № 000000824 від 30.09.2013 р., № 000000921 29.10.2013 р., № 000000922 від 29.10.2013 р.

Вищевказаними документами підтверджується реальне здійснення господарських операцій з поставки паливно-мастильних матеріалів від ТОВ «ТД «Галс Агро» на користь Позивача.

Також судом встановлено, що ТОВ «Олмтранс» здійснило поставку коксу доменного КД-2 Позивачу, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000088 від 09.10.2014 р., № РН-0000089 від 11.10.2014 р., № РН-0000090 від 12.10.2014 р., № РН-0000091 від 15.10.2014 р., № РН- 0000092 від 17.10.2014 р., № РН-0000093 від 25.10.2014 р. та податковими накладними № 2 від 02.10.2014 р., № 3 від 03.10.2014 р., № 1 від 01.10.2014 р.

Факт оплати коксу доменного підтверджується відповідними банківськими виписками.

Невідповідність номенклатури у видаткових та податкових накладних (в видаткових накладних - кокс доменний, а в податкових - вапняк флюсовий) пояснюється бухгалтерською помилкою, але вказане не вплинуло на визначення бази оподаткування та не призвело до зменшення податкових зобовязань Позивача. Зазначене підтверджується і ОСОБА_2 адміністративного суду України від 01.11.2011 р. № 1936/11/13-11, де вказано, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобовязаннях платника податків у звязку з його господарською діяльністю мали місце.

Окрім цього, між Позивачем та ТОВ «Олмтранс» був укладений договір № 1704/ИФ від 16.04.2013 р., відповідно до умов якого ТОВ «Олмтранс» зобов'язалось поставити, а Позивач прийняти та оплатити вапняк флюсовий.

На виконання умов договору ТОВ «Олмтранс» був поставлений вапняк флюсовий, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000069 від 11.07.2014 р., № РН-0000070 від 14.07.2014 р., № РН-0000071 від 17.07.2014 р., № РН-0000073 від 31.07.2014 р„ № РН- 0000067 від 02.07.2014 р., № РН-0000074 від 02.07.2014 р„ № РН-0000075 від 08.07.2014 р„ № РН-0000068 від 08.07.2014 р., № РН-0000076 від 11.07.2014 р„ № РН-0000077 від 14.07.2014 р. № РН-0000072 від 26.07.2014 р., № РН-0000078 від 17.07.2014 р., та податковими накладними № 1 від 02.07.2014 р., № 2 від 02.07.2014 р., № 3 від 03.07.2014 р., № 4 від 04.07.2014 р., № 5 від 08.07.2014 р., № 6 від 11.07.2014 р., № 7 від 11.07.2014 р., № 8 від 14.07.2014 р., № 9 від 17.07.2014 р., № 10 від 19.07.2014 р., № 11 від 21.07.2014 р.

Поставлений вапняк флюсовий був оплачений Позивачем, що підтверджується банківськими виписками.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобовязані вести облік доходів, витрат та інших показників, повязаних з визначенням обєкта оподаткування та/або податкових зобовязань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, повязаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Щодо податку на додану вартість, то відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням(будівництвом,спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшоговикористання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Всі витрати Позивача, які враховуються при визначенні обєкта оподаткування податковм на прибуток, та податковий кредит Позивача по всім вищевказаним підприємствам підтверджені належним чином складеними первинними документами.

При цьому всі придбані у вказаних підприємств товари використовувалися Позивачем у власній господарській діяльності, що не заперечується Відповідачем в Акті перевірки.

Відповідно до ОСОБА_2 адміністративного суду від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового ) обліку. Не є обовязковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобовязань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які складалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався ) рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають без посереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Зокрема, Вищий адміністративний суд у своїй Постанові від 11.02.2015 р. по справі № К/9991 /77465/11 зазначає: «...Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобовязань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника податків додаткового обовязку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобовязань...»

У звязку із вищезазначеним суд вважає, що податкові повідомлення - рішення № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 15.09.2015 р. в частині донарахування позивачу податку на додану вартість в сумі 862650,00 грн. та податку на прибуток підприємств в сумі 750938,00 грн. є незаконними та підлягають скасуванню.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим повідомленням - рішенням № НОМЕР_1 від 15.09.2015 р. Відповідачем було донараховано Позивачу податок на додану вартість в сумі 3118252,00 грн. у звязку із наданням с\г виробникам послуг по переробці цукрових буряків на давальницьких умовах урожаю 2013 року за ціною нижче собівартості.

Податковим повідомленням - рішенням № НОМЕР_2 від 15.09.2015 р. Відповідачем було донараховано Позивачу податок на прибуток підприємств в сумі 2962340,00 грн. у звязку із наданням сільськогосподарським виробникам послуг по переробці цукрових буряків на давальницький умовах урожаю 2013 року за ціною нижче собівартості.

Суд вважає вищевказані податкові повідомлення - рішення протиправним в цій частині та такими, що підлягають скасуванню у звязку із наступним.

Відповідач вважає, що позивач занижено доход від реалізації послуг по переробці цукрових буряків у сумі 15 591 262,00 грн. за 2013 p., в результаті надання сільськогосподарським виробникам послуг по переробці цукрових буряків на давальницьких умовах урожаю 2013 р. за ціною нижче собівартості. На думку Відповідача, операція з надання послуг переробки за ціною нижче собівартості - це потенційно збиткова операція для підприємства. Це, в свою чергу, впливає на прибутковість господарської діяльності, оскільки підприємство не отримує доходу та інших економічних вигод у своїй підприємницькій діяльності.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду. П. 135.2 ст. 135 ПК України встановлено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За змістом п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості.

Отже, чинним законодавством не передбачено обовязковості визначення бази оподаткування податком на прибуток підприємств та податком на додану вартість, виходячи із собівартості товару.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що повязана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

З огляду на це прибутковість кожної окремої операції не є обовязковою ознакою господарської діяльності, яка може включати, в тому числі, і окремі збиткові операції.

Враховуючи вищевикладене, податкові повідомлення - рішення № НОМЕР_1 та за НОМЕР_2 від 15.09.2015 р. в частині донарахування позивачу ПДВ в сумі 3118252,00 грн. та податку на прибуток підприємств в сумі 2962340,00 гри. є незаконними та підлягають скасуванню.

Щодо податкового повідомленням - рішенням № НОМЕР_3 від 15.09.2015 р. позивачу було донараховано орендну плату за земельні ділянки державної/комунальної власності в сумі 2097693,00 грн. за основним платежем та 524423,00 грн. за штрафними санкціями.

Суд вважає вищевказане податкове повідомлення - рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню у звязку із наступним.

Судом встановлено, що між 01.08.2005 р. між позивачем та Городище - Пустоварівською сільською радою Володарського району Київської області був укладений Договір оренди земельної ділянки загальною площею 74,8753 га строком на 49 років.

Згідно з п. 5 договору оренди нормативна грошова оцінка земельної ділянки гановить 8563937,00 грн.

Відповідно до п. 9 цього договору орендна плата вноситься Орендарем щорічно у рошовій формі 94203,31 грн.

На виконання умов Податкового Кодексу України, який набув чинності 01.01.2011 р. між Позивачем та Городище - Пустоварівською сільською радою 27.03.2012 р. був підписаний Додатковий договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 01.08.2005 р., яким були внесені зміни в договір щодо кадастрового номера земельної ділянки та щодо збільшення орендної плати за земельну ділянку. Так, відповідно до підписаного додаткового договору, орендна плата вноситься орендарем щорічно у розмірі 384000,00 грн.

Таким чином, сторонами були виконані вимоги ст. 288 Податкового Кодексу України в редакції, що діяла на момент укладення додаткового договору, щодо розміру орендної шати за земельні ділянки державної/комунальної власності.

Судом встановлено, що про прийняття 28.01.2011 р. Городище Пустоварівською сільською радою четвертою сесією шостого скликання Рішення № 29-4-VI (п) про затвердження нормативної грошової оцінки земель села Городище - Пустоварівське.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Частиною 12 цієї ж статті передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання

Вищевказане Рішення Городище - Пустоварівської сільської ради четвертої сесії шостого скликання рішення № 29-4-VI (п) про затвердження нормативної грошової оцінки земель села Городище - Пустоварівське не було оприлюднене в порядку, встановленому ЗУ «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», тобто не було опубліковане у місцевих друкованих засобах масової інформації, а отже відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не набуло чинності.

Отже, рішення органу місцевого самоврядування, яке не має юридичної сили, не може слугувати підставою для визначення розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки Позивача.

Крім того, Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015 р. у справі № 810/5707/14 визнано протиправними дії Відділу Держземагентства у Володарському районі Київської області щодо застосування коефіцієнту 1,2 при формуванні витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки ПАТ «Городище - Пустоварівський цукровий завод» та зобовязано Відділ Держземагентства у Володарському районі Київської області видати ПАТ «Городище - Пустоварівський цукровий завод» витяг про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з урахуванням її змішаного використання (землі промисловості, землі комерційного використання, землі громадського призначення, землі під зеленими насадженнями, землі відведені під майбутнє будівництво).

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній, господарській справі, що іабрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті амі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, при обрахунку орендної плати згідно із вказаним податковим повідомленням - рішенням відповідачем неправильно визначено базу оподаткування, кільки за основу була взята нормативна грошова оцінка, затверджена рішенням Городище - Пустоварівської сільської ради, яке не набрало законної сили та при рахунку якої був застосований неправильний коефіцієнт функціональною використання земельної ділянки.

Враховуючи вищевикладене, податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_3 від 15.09.2015 р. є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 69, 70, 71, 72, 94, 158-163, 167, 2442 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тетіївської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 15.09.2015 р. №0002242200.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тетіївської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 15.09.2015 р. №0002232200.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тетіївської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 15.09.2015 р. №0002222200.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічне акціонерне товариство «Городище-Пустоварівський цукровий завод» сплачений судовий збір у сумі 180508 (сто вісімдесят тисяч пятсот вісім) грн. 08 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Щавінський В.Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 18 грудня 2015 р.