Постанова № 54726144, 28.12.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" грудня 2015 р.Справа № 923/812/15 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді: Ліпчанська Н.В.

суддів: Гладишевої Т.Я., Головея В.М.

при секретарі Молодові В.С.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 102/03 від 21.12.2015;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 4028/186-3КЕМ від 24.06.2015;

від третьої особи: ОСОБА_3, довіреність № б/н від 24.06.2015;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 СБЕРБАНКУ РОСІЇ»

на рішення Господарського суду Херсонської області від 16.07.2015

по справі № 923/812/15

за позовом: Публічного акціонерного товариства «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ»

до відповідача: ОСОБА_5 акціонерного товариства «Завод крупних електричних машин»

про: стягнення 41 089 420, 09 грн.

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 СБЕРБАНКУ РОСІЇ»

В С Т А Н О В И Л А:

В травні 2015 року Публічне акціонерне товариство «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ» звернулося до Господарського суду Херсонської області з позовом до ОСОБА_5 акціонерного товариства «Завод крупних електричних машин», про стягнення заборгованості за кредитним договором № 499-07 від 13.07.2007 в розмірі 41089420,09грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання позичальником, фізичною особою ОСОБА_6, грошових зобов'язань за кредитним договором № 499-07 від 13.07.2007, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для її стягнення з відповідача як солідарного боржника на підставі договору від 22.12.2014 про встановлення солідарного обовязку за кредитним договором № 499-07 від 13.07.2007.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 16.07.2015 суддя Соловйов К.В. позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ» задоволені: з ОСОБА_5 акціонерного товариства «Завод крупних електричних машин» на користь Публічного акціонерного товариства «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ» стягнуто 41 089 420 грн. 09 коп. заборгованості за кредитним договором № 499-07 від 13.07.2007 та 73 080 грн. 00 коп. компенсації по сплаті судового збору.

Рішення місцевого господарського суду вмотивовано доведеністю матеріалами справи факту невиконання відповідачем грошового обовязку зі сплати кредитної заборгованості у загальному розмірі стягуваної суми.

Не погоджуючись з означеним рішенням Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_4 СБЕРБАНКУ РОСІЇ» звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно з якою просило рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ» в повному обсязі.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт згідно поданої апеляційної скарги та письмових пояснень, зазначає порушення судом норм матеріального права через неналежну оцінку правової природи договору від 22.12.2014 про встановлення солідарного обовязку за кредитним договором № 499-07 від 13.07.2007, відсутність підстав для задоволення позовних вимог, у звязку з припиненням основного зобовязання кредитного договору № 499-07 від 13.07.2007 внаслідок смерті позичальника фізичної особи ОСОБА_6.

Право на оскарження судового рішення апелянт обґрунтовує порушенням його прав як кредитора ОСОБА_5 акціонерного товариства «Завод крупних електричних машин», через встановлені додатком № 1 від 22.08.2013 до договору про відкриття кредитної лінії № 06-В/13/07/КЛ-КБ із змінами та доповненнями та договору про відкриття кредитної лінії № 07-В/13/07/КЛ-КБ із змінами та доповненнями, обмеження, за якими відповідач не вправі отримувати кредити (у розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність»), в інших банківських установах України і за її межами, здійснювати будь-які запозичення у будь-яких осіб, не здійснювати аваль векселів, надавати гарантії та поруки. Всупереч умов зазначених договорів про відкриття кредитної лінії договір про встановлення солідарної відповідальності за кредитним договором від 13.07.2007 укладений відповідачем без повідомлення ПАТ «ОСОБА_4 СБЕРБАНКУ РОСІЇ». Таким чином, на думку апелянта, рішення суду має безпосередній влив на право банку в майбутньому задовольнити вимоги в повному обсязі за укладеними договорами про відкриття кредитних ліній.

Ухвалою від 31.08.2015 апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 СБЕРБАНКУ РОСІЇ» прийнята до розгляду.

Ухвалою від 24.12.2015 Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_4 СБЕРБАНКУ РОСІЇ» залучене до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

30.09.2015 скаржник подав клопотання про витребування доказів, за змістом якого останній просив суд витребувати зі Спадкового реєстру інформаційну довідку про наявність заведеної спадкової справи та виданих свідоцтв про права на спадщину, у звязку зі смертю боржника ОСОБА_6

01.10.2015 відповідач через канцелярію суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Херсонської області без змін, зазначивши, що в оскаржуваному рішенні не вирішувалось питання про права та обовязки скаржника. Рішення місцевого господарського суду вважав таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

01.10.2015 та 28.10.2015 позивачем (уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації АТ «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ» ОСОБА_7Г.) через канцелярію суду надав клопотання про припинення провадження у справі, в якому зазначив, що наявність у скаржника договірних відносин з одним із учасників справи не може свідчити про те, що рішенням у справі вирішено питання про права та обовязку заявника апеляційного скарги.

Ухвалою від 01.10.2015 судовою колегією задоволено клопотання скаржника про витребування доказів зобовязано ДП «Національні інформаційні системи» надати інформаційну довідку зі Спадкового реєстру інформаційну довідку про наявність заведеної спадкової справи та виданих свідоцтв про права на спадщину, у звязку зі смертю боржника ОСОБА_6, згідно запиту про надання витягу (інформаційної довідки) із Спадкового реєстру, що додається.

28.10.2015 скаржник через канцелярію суду подав клопотання про направлення запиту за встановленою формою Реєстратору (нотаріусу) для отримання зі Спадкового реєстру інформаційну довідку про наявність заведеної спадкової справи та виданих свідоцтв про права на спадщину, у звязку зі смертю боржника ОСОБА_6

Цієї ж дати апелянт подав доповнення до апеляційної скарги, згідно яких зазначив про необґрунтованість поданого позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми. Вважав, що з дати смерті позичальника будь-яке нарахування позивачем процентів за користування кредитом, штрафних санкцій за неналежне виконання позичальником зобовязань по кредитному договору та 3% річних згідно ст. 625 ЦК України є таким, що протирічить чинному законодавству, відповідно їх примусове стягнення в судовому порядку з відповідача є неможливим.

28.10.2015 до канцелярії суду надійшла заява позивача, в якій останній повідомив, що між ним та ТОВ «ФАКТОР-КОМФОРТ» 17.09.2015 укладено договір про відступлення права вимоги щодо передачі останньому права вимоги за кредитним договором № 499-07 від 13.07.2007, укладеним, між АТ «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ» та ОСОБА_8 Наказом Тимчасової адміністрації АТ ««БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ» від 25.09.2015 № 38 «Щодо заходів, повязаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів)» договір відступлення права вимоги № 499-07 визнано нікчемним.

05.11.2015 ДП «Національні інформаційні системи» на ухвалу від 01.10.2015 повідомило суд про те, що для отримання необхідної інформації зі Спадкового реєстру суду необхідно звернутись із письмовим запитом до будь-якого із реєстраторів Спадкового реєстру, що наділені повноваженнями надання інформації зі Спадкового реєстру.

Ухвалою від 16.11.2015 зобовязано Одеську державну нотаріальну контору № 1 надати інформаційну довідку зі Спадкового реєстру інформаційну довідку про наявність заведеної спадкової справи та виданих свідоцтв про права на спадщину, у звязку зі смертю боржника ОСОБА_6, згідно запиту про надання витягу (інформаційної довідки) із Спадкового реєстру, що додається.

24.11.2015 Перша Одеська державна нотаріальна контора надала суду Інформаційну довідку № 42225561 зі Спадкового реєстру про наявність інформації про реєстрацію спадкової справи № 603/2015 до майна померлого 03.01.2015 гр. ОСОБА_6 в Шостій Київській нотаріальній конторі.

Ухвалою від 03.12.2015 судовою колегією зобовязано Шосту Київську державну нотаріальну контору у передбачений Законом України "Про нотаріат" термін надати належним чином засвідчену копію спадкової справи №57888688 від 03.09.2015, яка заведена після смерті ОСОБА_6, померлого 03.01.2015, у тому числі:

- відомості про осіб, які звертались до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини, відкритої після смерті ОСОБА_6, померлого 03.01.2015,

- відомості про осіб, які особисто зявлялись до нотаріуса і подали заяву про відмову від спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_6, померлого 03.01.2015,

- відомості про осіб, яким видано свідоцтва про право на спадщину, яка відкривалась після смерті ОСОБА_6, померлого 03.01.2015.

16.12.2015 на адресу Одеського апеляційного господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОР-КОМФОРТ» про заміну сторони її правонаступником.

В обґрунтування поданої заяви ТОВ «ФАКТОР-КОМФОРТ» посилається на укладення між ним та Публічним акціонерним товариством «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ» договору відступлення права вимоги № 499-07 від 17.09.2015 та, відповідно, набуття заявником статусу кредитора у зобовязаннях, що виникають з кредитного договору № 499-07 від 13.07.2007.

17.12.2015 позивач через канцелярію суду надав клопотання про участь у судовому засіданні, що призначене на 24.12.2015, в режимі відеокнференції, яке відхилене ухвалою суду від 21.12.2015.

21.12.2015 скаржником надане клопотання про долучення до матеріалів справи спадкової справи № 603/2015 померлого ОСОБА_6, яка отримана останнім в Шостій Київській нотаріальні конторі.

24.12.2015 скаржником подано заяву про заміну власного найменування з Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 СБЕРБАНКУ РОСІЇ» на Публічне акціонерне товариство «СБЕРБАНК».

Цієї ж дати скаржником подані заперечення на клопотання позивача про припинення провадження у справі.

Позивачем на електронну адресу суду надіслано письмові пояснення з приводу необхідності припинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 СБЕРБАНКУ РОСІЇ».

Ухвалою від 24.12.2015 судовою колегією відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОР-КОМФОРТ» про заміну сторони правонаступником.

25.12.2015 на адресу Одеського апеляційного господарського суду повторно надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОР-КОМФОРТ» про заміну сторони її правонаступником.

Розглянувши матеріали господарської справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне:

13.07.2007 між Акціонерним товариством «Банк «Національні інвестиції» (банк) та фізичною особою ОСОБА_6 (позичальник) укладено кредитний договір № 499-07, на умовах якого банк зобов'язався надати позичальнику кредитну лінію з лімітом кредитування у сумі 2 000 000,00 доларів США, згідно письмових заявок позичальника, одним або кількома траншами, на строк з 13.07.2017 по 12.07.2010, зі сплатою 15 % (п'ятнадцять відсотків) річних за користування кредитом, а позичальник, в свою чергу, зобов'язався забезпечити повернення кредиту та сплату відсотків за користування кредитом у встановлені даним договором строки, а також, у визначених даним договором випадках достроково повернути кредит та сплатити нараховані відсотки за кредитом, разом з штрафними санкціями, у разі наявності передбачених цим договором підстав для їхньої сплати(т.1.а.с.25-26).

Згідно з п. 1.3. свого статуту Публічне акціонерне товариство «Банк «Національні інвестиції» (позивач) є правонаступником банку (т.1 а.с.72).

З 26.09.2007 по 22.12.2014 банком та позичальником було укладено одинадцять додаткових угод до кредитного договору, згідно з якими змінювалися як окремі пункти (положення) кредитного договору, зокрема, щодо розміру ліміту кредитної лінії та продовження терміну дії кредитного договору, так і викладався повністю (в цілому) у новій редакції кредитний договір.

Згідно з додатковою угодою від 22.12.2014 № 11 до кредитного договору цей договір було викладено у новій редакції, згідно з якою, банк зобов'язався надати позичальнику невідновлювальну кредитну лінію з лімітом заборгованості за цією не більш ніж 1 736 354,76 доларів США, згідно письмових заявок позичальника, одним або кількома траншами, з строком повернення кредиту по 17.12.2015, зі сплатою 15 % (п'ятнадцять відсотків) річних за користування кредитом, з цільовим призначенням «на поточні потреби (позичальника)», а позичальник, в свою чергу, зобов'язався використати кредит за цільовим призначенням, забезпечити повернення кредиту та сплату відсотків за користування кредитом у встановлені даним договором строки, а також виконати інші зобов'язання перед банком за даним договором (надалі - кредитний договір).

За текстом кредитного договору поняття «кредитна лінія» визначено наступним чином: «можливість позичальника отримати у майбутньому кредит в межах заздалегідь визначеного в договорі ліміту заборгованості на певний період часу, без проведення додаткових спеціальних переговорів, однією сумою або частинами (траншами)». Також, цим договором визначено, що «ліміт заборгованості» - це максимальна сума кредиту, яку позичальник може одночасно використовувати на підставі даного договору».

Згідно з п. 3.3. кредитного договору кредит надається у готівковій формі через касу банку та/або у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів за вказаними у письмових заявках (зверненнях) позичальника реквізитами.

Відповідно до п. 4.1. кредитного договору нарахування банком відсотків за користування кредитом здійснюється на дату сплати відсотків за фактичну кількість календарних днів користування кредитом, починаючи з дня надання кредиту (траншу кредиту) до дня повного його повернення на суму фактичного залишку заборгованості за кредитом. При цьому, порушення строків повернення кредиту не є підставою для припинення нарахування вказаних відсотків. День надання кредиту та день його повернення вважаються одним днем. Згідно з п. 4.2. кредитного договору при нарахуванні відсотків за користування кредитом по цьому договору використовується метод «факт/факт», тобто, приймається фактична кількість днів у місяці та фактична кількість днів у році.

Відповідно до п. 5.1. кредитного договору позичальник здійснює повернення кредиту у встановлений даним договором строк, у валюті кредиту.

Згідно з п. 5.4. кредитного договору, якщо дата погашення кредиту припадає на неробочий день, то позичальник зобов'язаний здійснити відповідний платіж не пізніше наступного робочого дня та сплатити відсотки за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. Згідно з п. 5.5. договору позичальник зобов'язаний сплачувати відсотки за користування кредитом щомісяця, в останній робочий день місяця, за який сплачуються відсотки, та одночасно з кінцевим строком повернення кредиту. Сплата відсотків здійснюється у валюті кредиту. Згідно з п. 5.8. кредитного договору погашення заборгованості за цим договором здійснюється у наступній черговості: відсотки за користування кредитом; заборгованість за кредитом, штрафні санкції та збитки.

Відповідно до п. 9.1. кредитного договору банк вправі призупинити видачу кредитних коштів та/або вимагати дострокового повернення наданого кредиту, сплати нарахованих відсотків за кредитом та інших передбаченим договором платежів, у випадках, виключний перелік яких наведений у п. 9.1.1.-п.9.1.8. кредитного договору. Такими випадками, зокрема, є несвоєчасне або не в повному обсязі здійснення позичальником погашення заборгованості за кредитом або сплати відсотків за кредитом (п.9.1.1. цього договору) та несплата позичальником на вимогу банку неустойки (штрафу, пені) у випадках, які передбачені даним договором (п.9.1.2. цього договору).

За змістом положень п.10.20. кредитного договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами цього договору своїх зобов'язань за цим договором.

Відповідно до п. 7.1, 7.2. кредитного договору за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобов'язань за цим договором, винна сторона відшкодовує іншій стороні цього договору спричинені збитки в повному обсязі та сплачує неустойку, у розмірах та випадках, які передбачені даним договором. За порушення строків повернення кредиту та/або сплати відсотків за користування кредитом банк має право стягнути з позичальника пеню за кожний день прострочення, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період, за який сплачується пеня.

На виконання умов договору банком надано позичальнику кредитні кошти у загальній сумі 1 736 354,76 доларів США, з цільовим призначенням - на поточні потреби позичальника. Проте, позичальник, в порушення наведених норм закону та умов договору, зобов'язання щодо сплати відсотків за користування кредитом за січень, лютий та березень 2015 року не виконав, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, випискою банку по рахунках позичальника (т.1а.с.11-24).

22.12.2014 між позивачем та відповідачем укладено договір про встановлення солідарного обов'язку за кредитним договором № 499-07 від 13.07.2007, згідно з яким відповідач прийняв на себе солідарний обов'язок по всім зобов'язанням позичальника за вказаним укладеним між позичальником та Акціонерним банком «Національні інвестиції» кредитним договором, в редакції кредитного договору згідно додаткової угоди № 11 від 22.12.2014 до нього, за умовами якого позичальник зобов'язаний повернути позивачеві кредит, наданий у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості 1 736 354,76 доларів США, з сплатою 15 % (п'ятнадцять відсотків) річних за користування кредитними коштами та строком повернення кредиту до 17.12.2015 (т.1а.с.51-53).

Згідно з п. 1.2. договору забезпечення відповідач підтвердив, що він є обізнаним з усіма умовами кредитного договору, з урахуванням додаткових угод до кредитного договору, та вважає ці умови прийнятними для себе. Згідно з п. 1.3. договору забезпечення з моменту укладання даного договору відповідач та позичальник стають солідарними боржниками за кредитним договором та несуть солідарний обов'язок перед позивачем за виконання зобов'язань з повернення кредиту та інших зобов'язань позичальника, які передбачені кредитним договором.

Згідно з п. 2.1. договору забезпечення відповідач зобов'язався виконувати всі зобов'язання позичальника за кредитним договором, нарівні з позичальником, у передбачені кредитним договором строки та порядку. Згідно з п. 2.2. договору забезпечення позивач має право пред'явити вимогу про виконання будь-якого зобов'язання за кредитним договором як повністю, так і частково, як до позичальника, так і до відповідача, за своїм вибором. При цьому, відповідач зобов'язаний виконати таку вимогу у визначений кредитним договором строк, не залежно від заперечень позичальника. Згідно з п. 2.3. договору забезпечення позивач зобов'язаний прийняти виконання будь-якого зобов'язання за кредитним договором як повністю, так і частково, як від позичальника, так і від відповідача. Згідно з п. 2.4. договору забезпечення в разі дострокового розірвання кредитного договору в порядку і з підстав, які передбачено законодавством або кредитним договором, відповідач зобов'язується повернути кредит та сплатити нараховані відсотки за кредитом та штрафні санкції (в разі їхньої наявності) в повному обсязі. Згідно з п. 2.5. договору забезпечення у випадку прострочення повернення кредиту, сплати відсотків за кредитом та/або порушення будь-яких інших обов'язків за кредитним договором позивач має право пред'явити позов про стягнення заборгованості в повному обсязі або частково (на власний розсуд позивача) як солідарно до позичальника та відповідача, так і до будь-кого з них окремо. Згідно з п. 2.6. договору забезпечення відповідач надає згоду, а позивач має право у випадку наявності простроченої заборгованості за кредитним договором, на здійснення списання боргового зобов'язання, в тому числі заборгованості за кредитом, відсотками за кредитом та комісіями за кредитом, з будь-якого рахунку відповідача без додаткового розпорядження відповідача на час списання та без надання відповідачем будь-яких документів. Згідно з п. 2.7. договору забезпечення відповідач у разі належного виконання зобов'язань за кредитним договором має право на зворотну вимогу (регрес) до позичальника в розмірі та порядку, які встановлюються окремим договором між позичальником та відповідачем.

Відповідно до п. 3.1. договору забезпечення цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами договору і діє до повного погашення заборгованості за кредитним договором. Згідно з п. 3.2. договору забезпечення дія цього договору не припиняється в разі припинення зобов'язань позичальника за кредитним договором в зв'язку з смертю позичальника, визнання позичальника померлим та з інших підстав, передбачених законодавством, крім виконання зобов'язань за кредитним договором в повному обсязі. Згідно з п. 3.3. договору забезпечення не допускається розірвання цього договору в односторонньому порядку до повного виконання зобов'язань за кредитним договором.

Відповідно до п. 4.1. договору забезпечення відповідач несе солідарну відповідальність перед позивачем за виконання усіх зобов'язань позичальника за кредитним договором. Згідно з п. 4.2. договору забезпечення причини невиконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором жодним чином не можуть впливати на виконання відповідачем зобов'язань за договором забезпечення. Згідно з п. 4.3. договору забезпечення відповідач залишається зобов'язаним перед позивачем до того моменту, поки всі зобов'язання за кредитним договором не будуть виконані. Згідно з п. 4.4. договору забезпечення за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань до відповідача застосовуються штрафні санкції, які відповідно до умов кредитного договору застосовуються до позичальника.

Відповідно до п. 5.1. договору забезпечення усі правовідносини, що виникають з даного договору або пов'язані з ним, у тому числі пов'язані із дійсністю, укладенням, виконанням, зміною та припиненням цього договору, тлумаченням його умов, визначенням наслідків недійсності або порушення цього договору, регламентуються, безпосередньо, даним договором та відповідними нормами чинного в Україні законодавства.

Відповідно до п. 5.6. договору забезпечення будь-які повідомлення та вимоги, що передбачені цим договором, повинні бути надіслані у письмовій формі рекомендованим поштовим відправленням на вказану у договорі адресу сторони договору (або на іншу адресу, про яку одна сторона договору повідомить іншу його сторону у письмовій формі); відправлене у такий спосіб повідомлення вважається отриманим стороною договору, якій дане повідомлення адресоване, на третій робочий день з дня відправлення.

У зв'язку із порушенням позичальником зобов'язань за кредитним договором щодо сплати відсотків за користування кредитом за січень, лютий та березень 2015 року позивач, в порядку п. 9.1. кредитного договору та положень договору забезпечення, звернувся до відповідача з письмовою вимогою від 23.04.2015р. про дострокове повернення 1 736 354,76 доларів США кредиту та сплату 80 985,75 доларів США заборгованості по відсотках за користування кредитом (т.1 а.с.60-61).

Відповідач вказану вимогу позивача не задовольнив, що слідує з листа-відповіді на цю вимогу (т.1 а.с.62).

Оцінюючи правильність застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального законодавства в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог апеляційної скарги з огляду на таке:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача як солідарного боржника до виконання грошових зобов'язань позичальника фізичної особи ОСОБА_6 за кредитним договором № 499-07 від 13.07.2007.

Згідно ст.ст. 11, 509 ЦК України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 ГК України.

Підставою виникнення взаємних прав та обовязків між позивачем та позичальником - ОСОБА_6 є кредитний договір № 499-07 від 13.007.2007.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Статтями 1216, 1218 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язанням у правовідносинах, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця; таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржника за зобов'язанням.

Статтею 1281 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги; кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги; якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги; кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Відповідно до ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині; вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено; у разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

ОСОБА_6 (позичальник за кредитним договором № 499-07 від 13.07.2007), помер 03.01.2015, що підтверджується витягом від 05.01.2015 № 11 з реєстру актів громадянського стану про смерть, який виданий відділом громадянства та громадянського стану мерії Монако. З матеріалів спадкової справи наданої на запит суду Шостою Київською державною нотаріальною конторою вбачається, що протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, жодна особа за прийняттям спадщини та оформленням свідоцтва про право на спадщину не звернулася. Спадкова справа відкрита за претензію кредитора ПАТ «ОСОБА_9 МКБ».

Враховуючи умови укладеного між сторонами 24.12.2014 договору про встановлення солідарного обовязку за кредитним договором № 499-07 від 13.07.2007, колегія суддів зазначає, що останній не опосередковує собою зміну боржника у зобовязанні у розумінні ст. ст. 520-523 ЦК України та кваліфікований місцевим господарським судом як забезпечувальний правочин.

За змістом наведених вище норм ЦК України щодо порядку спадкування, на осіб, що дали забезпечення може бути покладено обов'язок щодо належного виконання зобов'язання за кредитним договором у випадку смерті позичальника лише за наявності у позичальника правонаступника, який прийняв спадщину та згоди особи, що надала забезпечення відповідати за нового боржника, зафіксоване в тому числі і у відповідному договорі забезпечення про згоду відповідати за виконання зобов'язання перед будь-яким новим боржником у випадку переводу боргу за забезпечуваним зобов'язанням.

У світлі приписів ч. 1 ст. 548 ЦК України обраний сторонами спосіб забезпечення виконання іншого (основного, в даному випадку - кредитного) зобов'язання має акцесорний (додатковий) та похідний характер від забезпечуваного зобов'язання, що зумовлює існування останнього та його визначеність на момент укладання такого договору, адже відсутність основного зобов'язання унеможливлює існування об'єкту забезпечення, а його невизначеність унеможливить настання відповідних правових наслідків в контексті обсягу солідарної відповідальності таких боржників.

Встановлене судом припинення зобовязальних правовідносин між позивачем і відповідачем зумовило припинення перебування сторін договору у статусі кредитора та боржника у розумінні ст. 509 ЦК України, а отже - і існування у позивача як кредитора прав висування грошових вимог до відповідача, які зумовлювалися до цього солідарною відповідальністю останнього за кредитними зобовязаннями позичальника.

Відсутність захищуваного права унеможливлює як його порушення (у вигляді ухилення відповідача від виконання грошового зобов'язання позичальника), так і застосування способу судового захисту у розумінні ст.1 ГПК України, ст.ст.15, 16 ЦК України, адже ч.2 ст.19 Конституції України і ч.2 ст.14 ЦК України забороняє примушення до виконання вже неіснуючого обов'язку.

Таким чином, позов Публічного акціонерного товариства «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ» задоволенню не підлягає.

Натомість, суд першої інстанції зазначених обставин не врахував та помилково виходив з того, що встановлений вид забезпечення зобовязання зберігає свою силу й у разі припинення основного зобов'язання.

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «СБЕРБАНК» підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Херсонської області від 16.07.2015р. у справі № 923/812/15 відповідно до вимог ст. 104 ГПК України скасуванню, з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Що стосується заявлених ТОВ «ФАКТОР-КОМФОРТ» клопотань про заміну сторони правонаступником, колегія суддів зазначає наступне.

На підтвердження викладених в заяві обставин заявником надано копії договору відступлення права вимоги № 499-07 від 17.09.2015, акту приймання-передачі документації від 17.09.2015, платіжного доручення № 105 від 17.09.2015 (без відбитку штампу банка про виконання платіжної операції).

За змістом представленої копії договору відступлення права вимоги первісний кредитор (Публічне акціонерне товариство «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ») відступає в повному обсязі, а новий кредитор (Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОР-КОМФОРТ») набуває право вимоги до боржника (ОСОБА_6) вимагати виконання боржником зобовязання в повному обсязі. В звязку з укладанням цього договору первісний кредитор відступає права сторони-кредитора за основним договором, а новий кредитор приймає всі права первісного кредитора і стає стороною кредитором за основним договором.

При цьому, за змістом п. п. 1.1.2, 1.1.4 Договору під основним договором розуміється договір, відповідно до якого виникло право вимоги, що відступається за цим договором, а саме: кредитний договір № 499-07 від 13.07.2007; під зобовязанням - зобовязання боржника за основним договором сплатити суму грошових коштів, включаючи основну суму кредиту 1 736 346, 56 доларів США, проценти за користування кредитом у розмірі, встановленому за основним договором та станом на 17.09.2015 в сумі 187 336,97 доларів США, будь-які інші суми, що належать до сплати за основним договором, які нараховані або можуть бути нараховані боржником за основним договором, а також суму штрафних санкцій (неустойки, процентів, відшкодування збитків).

Приписи ст.ст. 4-7, 25, 43 ГПК України покладають на господарський суд обовязок у кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Оцінюючи представлені заявником в обґрунтування поданої заяви докази у світлі згаданих норм ст.ст. 512-519 ЦК України, ст.ст. 4-7, 25, 43 ГПК України, а також враховуючи предмет та підстави заявленого позову, колегія суддів зважає на наступне:

по-перше, взаємовідносини сторін, що визначені позивачем як матеріально-правова підстава заявленого позову та є предметом дослідження у даній справі ґрунтуються на договорі про встановлення солідарного обов'язку за кредитним договором № 499-07 від 13.07.2007. Отже, у відносинах з відповідачем статус ПАТ «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ» як кредитора охоплюється змістом та положеннями вказаного Договору, і будь-яка зміна такого правовідношення здійснюється з урахуванням вимог ст. 654 ЦК України, оскільки охоплюється поняттям договірних відносин. Між тим, на дослідження суду представлено лише копію договору щодо зміни кредитора в основному зобовязанні кредитному договорі № 499-07 від 13.07.2007;

по-друге, відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

З урахуванням встановлених судовою колегією обставин щодо припинення зобовязальних відносин за кредитним договором № 499-07 від 13.07.2007, доводи заявника про можливість передачі первісним кредитором права грошової вимоги за договором про відступлення права вимоги від 24.12.2014 є такими, що позбавлені належного правового та доказового обґрунтування.

Крім того, наказом Тимчасової адміністрації АТ ««БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ» від 25.09.2015 № 38 «Щодо заходів, повязаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів)» договір відступлення права вимоги № 499-07 в порядку ст. 38 Закону України «Про систем гарантування вкладів фізичних осіб» визнано нікчемним.

Колегія суддів також відхиляє заявлені позивачем клопотання про припинення апеляційного провадження, з підстав встановлених у постанові Вищого господарського суду України у справі № 912/1948/15 обставин, оскільки остання за змістом ст. 35 ГПК України не опосередковує жодних преюдиціальних фактів і не має жодної переваги перед іншими доказами, наявними в матеріалах справи:

по-перше, преюдиціальними за змістом ч. 3 ст. 35 ГПК України є обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Апелянт не був учасником судового процесу у справі № 912/1948/15, а отже щодо нього наведені в постанові Вищого господарського суду України у згаданій справі обставини не можуть вважатися встановленими;

по-друге, з представлених позивачем доказів не вбачається, що зобовязальні відносини між відповідачем та ПАТ «ОСОБА_9 МКБ» у справі № 912/1948/15 містили умови щодо обмеження відповідача укладати забезпечувальні правочини без попереднього погодження з ПАТ «ОСОБА_9 МКБ».

Судові витрати, повязані з розглядом даної справи, підлягають розподілу між сторонами відповідно до ст. 49 ГПК України

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 101-105 ГПК України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А:

Змінити найменування третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача з Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 СБЕРБАНКУ РОСІЇ» на Публічне акціонерне товариство «СБЕРБАНК».

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «СБЕРБАНК» задовольнити.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 16.07.2015р. у справі № 923/812/15 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ» відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ» на користь Публічного акціонерного товариства «СБЕРБАНК» витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 36540,00грн.

Доручити господарському суду Херсонської області видати наказ на виконання даної постанови із зазначенням відповідних реквізитів сторін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя суддіОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12