Рішення № 54726139, 24.12.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2015 р.Справа № 922/2325/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Кулабуховій А.В.

розглянувши справу

за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків до Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території", м. Харків про стягнення коштів в розмірі 1 114 290,73 грн за участю представників сторін:

представник позивача - ОСОБА_2, довіреність №01-42юр/3215 від 30.04.2015 р.;

представник позивача - ОСОБА_1, довіреність №01-42юр/3207 від 30.04.2015 р.;

представник відповідача - ОСОБА_3, довіреність б/н від 01.06.20105 р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Акціонерна компанія "Харківобленерго", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території", в якій просить суд стягнути з відповідача на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго":

- вартість електричної енергії в розмірі 1 001 895,85 грн. (тарифна складова - 834 913,20 грн. та ПДВ 20% - 166 982,65 грн.) на п/р 260323012307 в філії ХОУ ВАТ ДОБУ, МФО 351823, код ЄДРПОУ 00131954;

- суму інфляційних в розмірі 50 668,10 грн., трьох відсотків річних в розмірі 6733,02 грн., пені в розмірі 54 993,76 грн. на п/р 26005474695 в АТ «ОСОБА_4 ОСОБА_2», м. Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 00131954. Також, покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору про постачання електричної енергії № 60-99902 від 30.11.2006 року в частині оплати за спожиту електричну енергію.

Ухвалою господарського суду від 14 квітня 2015 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 28 квітня 2015 року.

Ухвалою господарського суду від 21 травня 2015 року у справі № 922/2325/15 призначено судову економічну експертизу, провадження якої доручено судовим експертам-економістам Науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру ГУМВС України в Харківській області.

25 листопада 2015 року до господарського суду Харківської області від Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУМВС України в Харківській області разом з матеріалами справи надійшов висновок експерта №64 від 25.11.2015 року.

Ухвалою господарського суду від 27 листопада 2015 року провадження у справі №922/2325/15 поновлено та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на "10" грудня 2015 року.

09 грудня 2015 року від відповідача надійшли уточнення відзиву на позовну заяву (вх. №49219), в яких зазначив, що між сторонами є розбіжності по сумі боргу, яку просив стягнути позивач за період з листопада по лютий 2015 року. У відповідності до п. 2.2.5. договору відповідач зобовязався своєчасно оплачувати позивачу вартість електричної енергії та інші нарахування з умовами додатку № 2 «Порядок розрахунків».

Згідно п. 5 Додатку № 2 «Порядку розрахунків» остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом). За результатами розрахункового періоду споживачем та постачальником електричної енергії визначається фактичний обсяг поставленої споживачу електричної енергії та оформлюється додаток № 20 «ОСОБА_2 про використану електричну енергію», який споживач отримує разом із рахунками та повинен повернути підписаними та скріпленими печаткою в термін до 5 днів. Для проведення остаточного розрахунку споживач протягом 3 робочих днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі відповідного РВЕ або у відділі розрахунків з юридичними особами СО «Харківенергозбут» рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений споживачем протягом 5 операційних днів з дня його отримання. В разі неявки споживача для отримання рахунку постачальник направляє рахунок споживачу рекомендованим листом. У такому разі рахунок вважається отриманим споживачем з дня його відправлення.

Тобто, вказує, що підставою для остаточного розрахунку споживача за електричну енергію служить рахунок відповідно до даних, які визначені у Додатку № 20 «ОСОБА_2 про використану електричну енергію», що підписується між сторонами по договору.

Однак починаючи з листопада 2014 року акти про використану електричну енергію відповідачем не підписувалися, а акти звірок підписувалися з розбіжностями, тому як в них була додатково внесена нова графа «перерахунок» на підставі якої позивачем безпідставно збільшувалось кількість використаної електричної енергії кожного місяця, починаючи з листопада 2014 року.

Крім того, в частині нарахованої позивачем пені та 3 % річних відповідач вказав на той факт, що нарахування були зроблені без врахування того факту, що сума заборгованості частково була погашена на підставі договорів про організацію взаєморозрахунків та протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року № 20, тому на ці суми не повинні нараховуватися штрафні санкції, інфляційні витрати та 3% річних.

Відповідач надав свій розрахунок пені та 3 % річних з врахуванням вище вказаного факту.

Надані уточнення відзиву на позовну заяву судом досліджені та долучені до матеріалів справи.

17 грудня 2015 року від позивача надійшли додаткові пояснення (вх. №50573), в яких зазначив, що пунктом 7.2. Договору про постачання електричної енергії №60-992.02 від 30 листопада 2006 року встановлено, що у разі встановлення розрахункових засобів обліку не на межі балансової належності електричних мереж електропередавальної організації та Споживача, обсяг спожитої електричної енергії визначається шляхом збільшення (зменшення) обсягів електричної енергії, визначених відповідно до показників розрахункових засобів обліку, на величину обсягу розрахункових втрат електроенергії у ділянці електричної мережі від межі балансової належності до місця встановлення розрахункових засобів обліку.

Відповідно до п. 6.28. Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року N 28 (із змінами та доповненнями, надалі - Правила) технологічні втрати електричної енергії в мережах споживача розподіляються між суб'єктами господарювання пропорційно обсягу переданої цими мережами належної електричної енергії відповідним суб'єктам господарювання, включаючи споживача-власника цих мереж. Також пунктом 6.32. Правил передбачено, що у разі використання технологічних електричних мереж власника електричних мереж (споживача, основного споживача) для електрозабезпечення електроустановок декількох суб'єктів господарювання величина витрат на утримання цих технологічних електричних мереж розподіляється пропорційно обсягам електричної енергії, що надійшла в мережі відповідних суб'єктів господарювання, та обсягу електричної енергії, використаної власником електричних мереж (споживачем, основним споживачем), відповідно до складеного балансу електричної енергії за базовий період.

Також у додаткових поясненнях зазначив, що відповідачем було добровільно погашена заборгованість за спожиту електричну енергію в повному обсязі.

21 грудня 2015 року від відповідача надійшли доповнення до уточнень відзиву на позовну заяву (вх. №50741), в яких зазначив, що позивач безпідставно включив до суми заборгованості за листопад 2014 року по лютий 2015 року суму у розмірі 156832,27 грн., тому як виникнення цієї суми боргу не була підтверджена позивачем належним чином.

В судовому засіданні 24.12.2015 р. представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги, зазначили про добровільне погашення відповідачем заборгованості, та наполягали на задоволенні решти позовних вимог.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечував, з урахуванням викладеного у відзиві, у уточненнях до відзиву та у доповнення до уточнення до відзиву вважає додаткові нарахування в сумі 156832,27 грн. безпідставними та просить суд у цій частині відмовити позивачу у позовних вимогах. Також просив суд зменшити суму пені на 90%.

Присутні у судовому засіданні представники сторін пояснили, що ними надані всі необхідні для розгляду справи письмові докази та вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні.

За висновками суду, в матеріалах справи № 922/2325/15 достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.

Між Акціонерною компанією "Харківобленерго" (постачальник) та Харківським обласним комунальним підприємством "Дирекція розвитку інфраструктури території"(Споживач) був укладений договір на постачання електричної енергії № 60-999.02 від 30 листопада 2006 року (надалі - Договір), відповідно до предмету якого Постачальник постачає електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує Постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.

Термін дії договору пролонгований на 2015 рік на підставі п. 9.11 договору.

Відповідно до умов пп. 2.3.5. Договору, відповідач зобов'язався своєчасно оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування з умовами додатку 2 "Порядок розрахунків".

Згідно п. 5 Додатку № 2 «Порядку розрахунків» остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом). За результатами розрахункового періоду споживачем та постачальником електричної енергії визначається фактичний обсяг поставленої споживачу електричної енергії та оформлюється додаток № 20 «ОСОБА_2 про використану електричну енергію», який споживач отримує разом із рахунками та повинен повернути підписаними та скріпленими печаткою в термін до 5 днів. Для проведення остаточного розрахунку споживач протягом 3 робочих днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі відповідного РВЕ або у відділі розрахунків з юридичними особами СО «Харківенергозбут» рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений споживачем протягом 5 операційних днів з дня його отримання. В разі неявки споживача для отримання рахунку постачальник направляє рахунок споживачу рекомендованим листом. У такому разі рахунок вважається отриманим споживачем з дня його відправлення.

Згідно пп. 2.3.6 договору відповідач повинен здійснювати оплату за перетікання реактивної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно вимог ПКЕЕ та додатком № 4А "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії".

Так, до заявленої до стягнення суми заборгованості за вартість КРЕ включений податок на додану вартість. ПДВ нараховується відповідно до Розділу 5 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із наступними змінами та доповненнями.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому наголошував, що за період з жовтня 2014 року по лютий 2015 року станом на 01.03.2015 року у відповідача перед позивачем за вищевказаним Договором наявна заборгованість з вартості електричної енергії в розмірі 1 001 895,85 грн. (що складається з: тарифна складова - 834 913,20 грн. та ПДВ 20% - 166 982,65 грн.)

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до статей 526, 629 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються Законами України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України" та "Про електроенергетику".

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем, вже після звернення позивача з даним позовом до суду були здійсненні оплати за використану електричну енергію, про що свідчать наявні в матеріалах копії примірників платіжних доручень.

Згідно ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Тому, суд дійшов висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача вартості електричної енергії в розмірі 1 001 895,85 грн. (що складається з: тарифна складова - 834 913,20 грн. та ПДВ 20% - 166 982,65 грн.) на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Посилання Відповідача на те, що 156 832,27 грн. небалансової електричної енергії нараховані йому незаконно, спростовуються матеріалами справи, оскільки, вказана сума нарахована Відповідачу на підставі додаткової угоди від 29 вересня 2014 року та сплачена в добровільному порядку.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 54 993,76 грн., суми інфляційних в розмірі 50 668,10 грн. та 3% річних у розмірі 6 733,02 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 611 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 2.2.5. Договору передбачено, що споживач зобовязується своєчасно оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами додатку № 2 «Порядок розрахунків».

Пунктом 6 додатку № 2 «Порядку розрахунків» передбачено, що у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком нарахувань постачальник проводить споживачу нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати:

- пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу;

- 3 % річних з простроченої суми.

При цьому сума грошового зобовязання за цим договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

За неналежне виконання зобов'язань за спірним договором позивач просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 54 993,76 грн. за період з жовтня 2014 р. по лютий 2015 року, 3% річних у розмірі 6 733,02 грн. за період з вересня 2014 року по січень 2015 року та інфляційні витрати у розмірі 50 668,10 грн. за період з вересня 2014 року по грудень 2014 року.

Відповідач вказує на той факт, що частина розрахунків з позивачем за період заявлений позивачем у позові по договору про постачання електричної енергії № 60-999.02 від 30.11.2006 року, на яку була позивачем нарахована пеня, 3 % річних та інфляційні витрати були проведені на підставі:

-договору про організацію взаєморозрахунків № 1181/30 від 11.12.2014 р. на суму 169780,00 грн. ;

-протокольних рішень: № 20/10238 від 15.09.2014 року на суму 3746,00 грн.; №20/10598 від 15.10.2014 року на суму 4200,00 грн.; № 20/10931 від 17.11.2014 року на суму 3530,00 грн.; № 20/11339 від 15.12.2014 року на суму 2675,00 грн.; № 20/168 від 19.01.2015 року на суму 8351,00 грн.; № 20/551 від 16.02.2015 року на суму 12368,00 грн.; № 20/938 від 17.03.2015 року на суму 7298,00 грн.; № 20/1347 від 15.04.2015 року на суму 7468,00 грн.; № 20/1685 від 18.05.15 р. на суму 7528,00 грн., № 20/2124 від 16.06.15 р. на суму 2968,00 грн.;

-договору про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови КМУ від 04.06.2015 року №375Є/55 від 04.08.2015 р. в частині суми у розмірі 794262,85 грн.

Механізм перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема на оплату електроенергії, визначено Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою КМУ № 20 від 11.01.2005.

Взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України, Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим, головними фінансовими управліннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", ДП "Енергоринок" та іншими учасниками розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою КМУ №20 від 11.01.2005, визначені Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженим наказом Міністерства палива та енергетики, НАК "Нафтогаз України" № 55/57/43 від 03.02.2009, який був чинним станом на час отримання субвенцій за протокольними рішеннями (п.1.1. Порядку).

В пунктах 4, 5 вище наведених Спільних протокольного рішення сторони передбачили порядок та строки проведення взаєморозрахунків, зокрема визначили, що усі учасники розрахунків не пізніше наступного дня після зарахування коштів на їх рахунок перераховують кошти наступному учаснику розрахунків.

Таким чином, уклавши Спільні протокольні рішення сторони у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за спожиту електричну енергію, поставлену відповідно до договору про постачання електричної енергії № 60-999.02 від 30.11.2006 року.

Для застосування санкцій, зокрема пені, передбаченої пунктом 6 додатку № 2 «Порядку розрахунків» до договору про постачання електричної енергії від 30.11.2006 року, та наслідків порушення грошового зобов'язання, встановлених ч. 2 ст. 625 ЦК України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених вище вказаними Спільними протокольними рішеннями.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 22.10.2015 у справі № 922/2280/15 та від 1.12.2015 у справі № 922/3285/15 з посиланням на практику Верховного суду України від 25.03.2015 у справі № 924/1265/13 та від 23.09.2015 у справі № 917/2519/14.

За змістом п.п. 2 п. 13 договору про організацію взаєморозрахунків № 1181/30 від 11.12.2014 р. та п.п. 2 п. 12 договору про організацію взаєморозрахунків № 375Е/55 від 04.08.2015 р. сторони зобов'язались не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору про постачання електричної енергії від 30.11.2006 року. У п. 18 договору про організацію взаєморозрахунків № 1181/30 від 11.12.2014 р. та п. 17 договору про організацію взаєморозрахунків № 375Е/55 від 04.08.2015 р. визначили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмету договору.

Таким чином, уклавши договори про організацію взаєморозрахунків сторони у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за спожиту електричну енергію, поставлену відповідно до договору про постачання електричної енергії № 60-999.02 від 30.11.2006 року.

Для застосування санкцій, зокрема пені, передбаченої пунктом 6 додатку № 2 «Порядку розрахунків» до договору про постачання електричної енергії від 30.11.2006 року, та наслідків порушення грошового зобов'язання, встановлених ч. 2 ст. 625 ЦК України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених вище вказаними договорами про організацію взаєморозрахунків.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 30.09.2014 у справі № 922/2339/14 (№ 3-132гс14). Також у постановах по справам №5011-1/1043-2012-42/528-2012 від 9.09.2014 р. (№ 3-105гс14), № 5011-35/1272-2012-42/527-2012 від 9.09.2014 р. (№ 3-102гс14), № 5011-35/1533-2012-19/522-2012 від 0.09.2014 р. (3-101гс14), 924/1230/14 від 1.07.2015 р. (3-322гс15), однак замість поставки електричної енергії, в цих справах фігурує поставка газу.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» №01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Враховуючи вищевикладене, суд перевіривши розрахунки пені та 3% річних, зроблені відповідачем та позивачем, й враховуючи той факт, що заборгованість по договору про постачання електричної енергії № 60-999.02 від 30.11.2006 року була частково погашена на підставі договорів про організацію взаєморозрахунків та Спільних протокольних рішень приходить до висновку про те, що арифметично вірний розрахунок пені та 3% річних складає 62 882,65 грн. та 6 034,10 грн. відповідно.

Оскільки в матеріалах справи відсутнє клопотання позивача про вихід за межі позовних вимог, вимога про стягнення пені в розмірі 54 993,76 грн. підлягає задоволенню, 3% річних у сумі 698,92 грн. нараховані неправомірно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Окрім цього, як роз'яснено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Втім, розрахунок інфляційних витрат доданий позивачем не відповідає рекомендаціям відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ наданими Верховним судом України у листі № 62-97р від 03.04.1997 року. Так, розрахунок інфляційних витрат позивачем зроблений по календарним дням, коли рекомендації вимагають його роботи за місяць, виходячи з цього не можливо прийняти розраховані таким чином позивачем інфляційні витрати, тому як порушена рекомендована методика інфляційних витрат.

Аналогічна правова позиція викладена при вирішенні господарської справи №922/2280/15, яка була підтримана в постанові Вищого господарського суду України від 1.12.2015 у справі № 922/2280/15.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90%, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, а згідно зі ст. 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право господарського суду у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання передбачено п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України.

Згідно з п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 № 01-06/1623/2011 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм процесуального права" відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У наведеній нормі йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені).

Крім того, зазначена норма ГПК України може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою матеріального права, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме ч. 3 ст. 551 ЦК України і ст. 233 ГК України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав, їх розмір не може бути зменшено судом.

З наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд приймає до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про надання відстрочки.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК України) суд, об'єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов'язання, враховуючи фактичні обставини справи, а саме:

- відповідач є комунальним підприємством, яке створено для задоволення потреб споживачів у тому числі населення та державних органів в теплопостачанні у вигляді опалення та гарячого водопостачання, водопостачанні та водовідведенні. Підприємство не уповноважене чинним законодавством самостійно встановлювати тарифи, які відповідають витратам за надання послуг, тому постачає теплову енергію, водопостачання та водовідведення по вартості нижчої її собівартості;

- на підприємстві склалась дуже складна економічна ситуація, яка виникла у зв'язку зі збитковістю послуг з теплопостачання, водопостачання та водовідведення, до моменту прийняття нових тарифів у березні 2015 року тарифи на теплопостачання, водопостачання та водовідведення покривали лише частину витрат на їх виробництво;

- однією з причин тяжкого економічного стану відповідача є дефіцит коштів, пов'язаний з хронічними неплатежами, в основному, з боку населення за спожиті послуги, так борги населення за комунальні послуги у відповідності до інформації про нарахування, надходження та заборгованість за теплову енергію по ХОКП «ДРІТ» досягли по теплопостачанню суму у розмірі 31124664,17 грн., крім того суд погоджується з тим фактом, що заборгованість населення перед відповідачем виникла по деяким підставам, що не залежать від волі відповідача, зокрема суд бере до уваги, що норми діючих на цей час законів (мається на увазі ч. 7 ст. 52 ЗУ Про виконавче провадження) захищають споживачів (фізичних осіб) від примусового стягнення, у тому числі від стягнення заборгованості за комунальні послуги, однак не передбачають у даному випадку компенсації надавачам комунальних послуг, що веде до прямих збитків комунальних підприємств, до яких відноситься відповідач;

- крім населення несвоєчасно розраховуються з відповідачем бюджетні установи (організації), які заборгували суму у розмірі 19513792,69 грн., що також не залежать від волі відповідача, а з причин несвоєчасного фінансування цих установ з місцевого та державного бюджетів;

- субвенції, які надаються Державою, не мають постійного чинного правового механізму з компенсації витрат з різниці в тарифах на теплову енергію, водопостачання та водовідведення, тому виплата такої компенсації та строки виплати у повній мірі залежать від своєчасного внесення законодавчим органом таких витрат до Закону України "Про державний бюджет на кожний рік"; від фінансування в даному бюджетному році у повному обсязі цих витрат згідно з витратами, передбаченими Закону України "Про державний бюджет"; від строку виконання виконавчими органами влади обов'язків по перерахуванню закладених витрат бюджету у вигляді субвенцій до отримувачів;

- обсяг заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, водопостачання та водовідведення склав суму у розмірі 132288,62 тис. грн., яка складається з не доплаченої Державою суми у розмірі 26565,02 тис. грн. за надані послуги населенню та 105723,6 тис. грн. за надані послуги бюджетним організаціям, вказані цифри підтверджуються затвердженими розрахунками заборгованості за минулі періоди з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення, водопостачання та водовідведення, а також Департаментом житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури, як головним розпорядником коштів обласного бюджету, крім цього на цей час у відповідності до постанови КМУ № 345 від 4.06.2015 р. «Питання погашення у 2015 році заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню» вже частково узгоджений розмір заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, водопостачання та водовідведення про що свідчать надані до суду затверджені розрахунки обсягу заборгованості за минулі періоди з різниці в тарифах та витяги з протоколів засідання територіальної комісії Харківської області з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу станом на листопад 2015 року;

- тяжкий фінансовий стан відповідача підтверджується як фінансовими документами наданими відповідачем до суду (баланси, фінансові звіти, звіти про витрати на виробництво та фінансові показники від надання послуг теплопостачання, водопостачання та водовідведення), так і висновком судово-економічної експертизи №64 від 25.11.2015 р., проведеної НДЕКЦ ГУМВС України в Харківській області, в якому, зокрема, зазначено про те, що фінансова стійкість підприємства є дуже низькою, що створює передумови для його кризового становища, розрахуватися підприємство за поставлену електричну енергію у повному обємі за договором № 60-999.02 від 30.11.2006 року могло своєчасно лише за умови взяття на себе зобовязань за кредитними договорами (залучення позикових коштів), або за умови своєчасного отримання бюджетних коштів, крім того у підприємства в обігу знаходиться більше позикових коштів, ніж власних, і це співвідношення стає все більше вагомим;

- не можливість самостійного погашення боргу відповідачем перед позивачем без отримання належних відповідачу субвенцій з Державного бюджету підтверджує Департамент житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації у листах № 04-08/264 від 30.04.2015 р. та №04-08/346 від 07.12.2015 року;

- своєчасне звернення відповідача до Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг для затвердження економічно обґрунтованих тарифів та затвердження національною комісією регулювання ринку комунальних послуг тарифів значно менших від тих, що обґрунтовано просив відповідач прийняти;

- фінансові звіти відповідача (баланси, звіти про фінансові результати діяльності, звіти з праці, звіти про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємства від надання послуг водопостачання, водовідведення та теплопостачання та інші фінансові документи, що були надані до справи відповідачем), висновок судово-економічної експертизи № 64 від 25.11.2015 р. однозначно вказують на наявність значних збитків підприємства від надання послуг теплопостачання, водопостачання та водовідведення;

- сума штрафних санкцій є надмірно великою, а стягнуті судом суми 3 % річних та залишок пені мають компенсувати всі негативні наслідки затримки розрахунку з боку відповідача;

- відповідач є єдиним учасником серед підприємств теплопостачання України інвестиційного проекту, на підставі якого були надані кошти міжнародної фінансової допомоги для встановлення обладнання з виготовлення паливних брикетів та котлів для їх опалення і забезпечення тепловою енергією обєктів комунальної власності, виходячи з цього за міжнародні гроші (фактично для підприємства безкоштовна у якості експерименту) на підприємстві встановлюється обладнання японської фірми ТОВ «ОСОБА_5 Інвестмент Україна» на суму у розмірі 12 мільйонів ЄВРО упродовж двох років, починаючи з 2014 року, що у подальшому дасть значну економію споживання газу, однак слід узяти до уваги той факт, шо у разі блокування діяльності відповідача це може позначитися на реалізації інвестиційного проекту, та у відмові у наданні подальшої міжнародної фінансової допомоги;

- окремо суд приймає до уваги той факт, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014 р. «Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу» (з наступними змінами та доповненнями) постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг регулюється порядок перерозподілу коштів отриманих ХОКП «ДРІТ» без згоди на це відповідача. Залишок грошей, що залишається у відповідача згідно встановлених нормативів розподілу грошей затверджених постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг незначний, так у січні 2015 року відповідач зовсім не мав право на будь-які гроші від споживачів, у березні 2015 року відповідач міг залишити в себе 47,45% грошей отриманих від населення, на цей час має право залишити в себе 47,61 % грошей отриманих від населення, тобто саме з тієї категорії споживачів, яка гірше усього розраховується за отримані послуги та тарифи по якій не були економічно обґрунтованими, що підтверджують затверджені розрахунки обсягу заборгованості за минулі періоди з різниці в тарифах станом на листопад 2015 року, до того ж суд розуміє той факт, що відповідачу потрібні гроші на виплату заробітної плати робітникам та на підтримання технологічного процесу виробництва теплової енергії, водопостачання та водовідведення, існує несвоєчасне отримання оплати від населенням за спожиті комунальні послуги.

Таким чином суд враховуючі ті факти, що не своєчасна оплата платежів відповідачем об'єктивно виникла не з його вини, а внаслідок неузгодженості в сфері виділення бюджетних коштів та не покриття тарифами собівартості енергоносіїв; встановлений рівень примусового перерозподілу грошей, які направляються до ПАТ «НАК «Нафтогаз України» залишає відповідачу не достатньо грошей, щоб своєчасно розраховуватися з контрагентами, у тому числі з позивачем, закуповувати необхідні матеріали для підтримання технологічного процесу виробництва теплової енергії, робити своєчасні перерахування податків та зборів до державного та місцевого бюджетів, своєчасно виплачувати заробітну плату робітникам, реалізовувати інші виробничі питання, повязані з підтриманням технологічного процесу виробництва теплової енергії, - задовольняє клопотання відповідача та зменшує розмір пені на 90 % до 5 499,38 грн.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Акціонерної компанії "Харківобленерго" підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 ГПК України, відповідно до якої судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями статями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" (61022, м. Харків, майдан ОСОБА_1, буд. 5, Держпром, 3 під'їзд, 5 поверх, код ЄДРПОУ 03361721) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 149, код ЄДРПОУ 00131954) пеню в розмірі 5 499 (п'ять тисяч чотириста дев'яносто дев'ять) грн. 38 коп., 3% річних у розмірі 6 034 (шість тисяч тридцять чотири) грн. 10 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 22 285 (двадцять двi тисячi двісті вісімдесят п'ять) грн. 82 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення вартості електричної енергії в розмірі 1 001 895,85 грн. провадження у справі припинити.

В частині стягнення пені у розмірі 49 494,38 грн., інфляційних витрат у розмірі 50 668,10 грн., 3 % річних у розмірі 698,92 грн. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.12.2015 р.

Суддя ОСОБА_6

справа №922/2325/15