Постанова № 54725989, 24.12.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2015 року № 813/6177/15

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Хоми О.П.,

з участю секретаря судового засідання Павлішевського М.В.,

з участю представників: позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі ДПІу Сихівському районі м. Львова), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (далі приватний нотаріус ОСОБА_4Б.), з вимогою скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 09.11.2015 року № НОМЕР_1. В обґрунтування позовних вимог посилається на такі обставини. За наслідками проведеної ДПІ у Сихівському районі м. Львова документальної позапланової невиїзної перевірки було складено акт від 15.10.2015 року №928/17-02/НОМЕР_2, згідно з висновками якого встановлено порушення ОСОБА_3 п. 167.2 ст.167, пп.172.1, 172.4, 172.8 ст.172 Податкового кодексу України і донараховано податок на доходи фізичних осіб у сумі 126 125,55 грн, а також порушення пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, ст.179 Податкового кодексу України. На підставі вказаного акту перевірки прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобовязання на 157 826,94 грн, з яких 126 125,55 грн - за основним платежем, 31 701,39 грн - за штрафними санкціями. З посиланням на норми ст.ст.651,654,717,727 Цивільного кодексу України, Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 № 282/20595, ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» стверджує про неправильне застосування відповідачем положень ст.172 Податкового кодексу України до правовідносин, що виникли в результаті розірвання 21.09.2013 року договорів дарування нежитлових будівель, укладених 10.06.2013 року між ОСОБА_5 (Дарувальник) та ОСОБА_3 (Обдаровувана) та посвідчених приватним нотаріусом ОСОБА_4 за реєстровими №№1567 та 1569. Вважає, що вжитий у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» термін «перехід» є суто технічним терміном і використовується лише тому, що інших дій того, щоб зареєструвати повернення права власності дарувальнику в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно немає.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково пояснила, що унаслідок розірвання 21.09.2013 року договорів дарування, укладених 10.06.2013 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, ОСОБА_5 є власником повернутого йому подарованого майна на підставі свідоцтва про право власності, виданого Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради 23.05.2011 року на таке майно. Просила позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позову не визнала з підстав, викладених у запереченні на адміністративний позов. Суть заперечень полягає у правомірності податкового повідомлення-рішення від 09.11.2015 року № НОМЕР_1, прийнятого за наслідками перевірки та на підставі висновків акту від 15.10.2015 року №928/17-02/НОМЕР_2 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету ОСОБА_3 за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року». З посиланням на норми п. 167.2 ст.167, пп.172.1, 172.4, 172.8 ст.172, пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, ст.179 Податкового кодексу України ствердила про те, що у позивача в результаті розірвання 21.09.2013 року двох договорів дарування нежитлових будівель, укладених 10.06.2013 року між ОСОБА_5 та нею виник дохід і відповідно зобовязання по оподаткуванню у розмірі 5 відсотків вартості майна та обовязок подання декларації про доходи та майновий стан за 2013 рік. Просила відмовити у задоволенні позову.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 в судове засідання не зявився, надіслав пояснення на позовну заяву, в якому міститься клопотання про розгляд справи за його відсутності. Суть пояснень полягає в наступному. 10.06.2013 року за реєстровими номерами 1567 та 1569 ним було посвідчено договори дарування, за якими ОСОБА_5 (Дарувальник) передав безоплатно у власність ОСОБА_3 (Обдаровуваній), а остання прийняла у дарунок нежитлові будівлі. 21.09.2013 за реєстровими номерами 2845 та 2847 ним було посвідчено договори про розірвання вказаних договорі. З посиланням на загальні правила припинення договірних зобовязань та розірвання договорів (статті 214, 598, 599, 651, 653, 654 Цивільного кодексу України, п. 7 глави 1 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 №282/20595) зазначає про те, що внаслідок укладення сторонами договору про розірвання нотаріально посвідченого договору відбувається припинення зобовязань за договором. Розірвання договору дарування є правовою підставою припинення права власності на дарунок у обдаровуваної. Наслідком такого розірвання є застосування реституції, тобто повернення сторін у первинний стан, у звязку з чим, обдаровувана зобовязана повернути дарувальнику річ, що є предметом договору, у натурі з урахуванням можливого природного зносу за період її перебування в обдаровуваної. Коли сторони договору дарування вирішили за взаємною згодою укласти договір про розірвання укладеного ними договору, алгоритм дій нотаріуса передбачений п. 7 глави 1 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, пп.7.7. пункту 7 глави 14 Розділу II якого передбачено, що правовстановлюючий документ повертається відчужувачу майна. Оскільки законодавством не встановлено порядку реєстрації у Державному реєстрі Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно повернення права власності попередньому власнику, то нотаріус як державний реєстратор при реєстрації розірвання договору дарування реєструє право власності на повернене майно не через припинення або скасування державної реєстрації права, а через «перехід», оскільки інших варіантів Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не передбачено. Вказує, що при розірванні фізичними особами-резидентами договору дарування нерухомого майна відбувається припинення права власності на дарунок у обдаровуваної, а не перехід права власності, наслідком чого є повернення сторін у первинний стан. В такому випадку обдаровувана не отримала жодного доходу в рамках податкового законодавства і порядок оподаткування згідно зі ст. 172 Податкового кодексу України не застосовується. За таких обставин вважає позов обґрунтованим.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

10 червня 2013 року за реєстровим №1569 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 було посвідченого Договір дарування нежитлової будівлі, за яким ОСОБА_5 (Дарувальник) передав безоплатно у власність ОСОБА_3 (Обдаровуваної), а ОСОБА_3 прийняла у дарунок нежитлову будівлю під літ.«Ф-3» - адміністративно-побутовий корпус, загальною площею 954,2 кв.м.

21 вересня 2013 року за реєстровим №2847 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 було посвідченого Договір про розірвання вказаного Договору дарування нежитлової будівлі, за яким ОСОБА_3 повернула ОСОБА_5 нежитлову будівлю, яка була дарунком.

10 червня 2013 року за реєстровим №1567 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 було посвідченого Договір дарування нежитлової будівлі, за яким ОСОБА_5 (Дарувальник) передав безоплатно у власність ОСОБА_3 (Обдаровуваної), а ОСОБА_3 прийняла у дарунок нежитлову будівлю під літ.«Т-1» - цех металургійної переробки металобрухту кольорових металів, загальною площею 6104,4 кв.м.

21 вересня 2013 року за реєстровим №2845 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 було посвідченого Договір про розірвання вказаного Договору дарування нежитлової будівлі, за яким ОСОБА_3 повернула ОСОБА_5 нежитлову будівлю, яка була дарунком.

ДПІ у Сихівському районі м. Львова проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету ОСОБА_3 за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року.

Результати перевірки оформлено актом від 15.10.2015 року №928/17-02/НОМЕР_2.

Як слідує з акту перевірки, податковим органом встановлено порушення, яке позивач заперечує:

- п. 167.2 ст.167, пп.172.1, 172.4, 172.8 ст.172 Податкового кодексу України, у звязку з чим донараховано податок на доходи фізичних осіб у сумі 126 125,55 грн;

- пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, ст.179 Податкового кодексу України (неподання податкової декларації про доходи та майновий стан за 2013 рік).

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Сихівському районі м. Львова 09.11.2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000891702, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 157 826,94 грн, з яких 126 125,55 грн - за основним платежем, 31 701,39 грн - за штрафними санкціями.

Позивач податкове повідомлення-рішення від 09.11.2015 року № №0000891702 в адміністративному порядку не оскаржував.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки податкового органу про одержання ОСОБА_3 доходу внаслідок розірвання договорів дарування та переходу у звязку з цим права власності на подароване їй майно, що зумовлювало подання нею податкової декларації про доходи та майновий стан за 2013 рік та відображення у додатку 2 до податкової декларації відомостей у вигляді доходу від продажу нерухомого майна.

До таких висновків відповідач дійшов провівши аналіз договорів дарування, які були розірвані.

Вирішуючи спір, суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обовязки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обовязки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі Податковий кодекс).

Порядок нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб, платники податку, обєкт та база оподаткування, ставки податку та інші питання щодо цього виду податку встановлені Розділом IV Податкового кодексу (статті 162-179).

Відповідно до пункту 164.1. статті 164 Податкового кодексу базою оподаткування для визначення податку з доходів фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Пунктом 167.2. статті 162 Податкового кодексу закріплено, що ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування у випадках, прямо визначених цим розділом.

Порядок оподаткування операцій з продажу (обміну) обєктів нерухомого майна визначений статтею 172 Податкового кодексу.

Відповідно до пункту 172.1. цієї статті дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі обєкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної статтею 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.

Умова щодо перебування такого майна у власності платника податку понад три роки не розповсюджується на майно, отримане таким платником у спадщину.

Дохід від відчуження господарсько-побутових споруд, що розташовані на одній ділянці з житловим або садовим (дачним) будинком та продаються разом з ним, для цілей оподаткування окремо не визначається.

Згідно з пунктом 172.2. статті 172 Податкового кодексу дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з обєктів нерухомості, зазначених у пункті 172.1 цієї статті, або від продажу обєкта нерухомості, не зазначеного в пункті 172.1 цієї статті, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу.

У такому самому порядку оподатковується дохід від продажу (обміну) обєкта незавершеного будівництва.

Пунктом 172.4. вказаної статті встановлено, що під час проведення операцій з продажу (обміну) обєктів нерухомості між фізичними особами нотаріус посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна та документа про сплату податку до бюджету стороною (сторонами) договору та щокварталу подає до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про такий договір, включаючи інформацію про його вартість та суму сплаченого податку в порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку.

Водночас, пунктом 172.8. статті 172 Податкового кодексу закріплено, що для цілей цієї статті під продажем розуміється будь-який перехід права власності на обєкти нерухомості, крім їх успадкування та дарування.

Системний аналіз пунктів 172.1., 172.2., 172.4. та 172.8. статті 172 Податкового кодексу свідчить, перехід права власності на обєкти нерухомості в порядку спадкування та дарування не є операцією з продажу майна в розумінні статті 172 Податкового кодексу і визначений цією статтею порядок оподаткування у таких випадках не застосовується.

Правове регулювання договору дарування закріплено у Главі 55 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) (статті 717- 730).

Згідно з частиною першою статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобовязується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Договір, що встановлює обовязок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування (частина друга цієї статті).

Частиною першою статті 718 ЦК України встановлено, що предмет договору дарування, тобто дарунком, можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі.

Як визначено частиною другою статті 719 ЦК України, договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Сторонами у договорі дарування можуть бути фізичні особи (частина перша статті 720 ЦК України).

Стаття 722 ЦК України визначає момент прийняття дарунка, у відповідності до частини першої якої право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття, а згідно з частиною четвертою - прийняття обдаровуваним документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору, або символів речі (ключів, макетів тощо) є прийняттям дарунка.

Відповідно до статті 728 ЦК України до вимог про розірвання договору дарування застосовується позовна давність в один рік. Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу. Дана стаття є спеціальною нормою щодо статті 257 ЦК України, згідно з якою загальний строк позовної давності встановлений тривалістю в три роки. Зміст статті 728 ЦК України узгоджується зі статтею 258 цього Кодексу, в якій міститься перелік вимог, до яких застосовується скорочений строк позовної давності в один рік (пункт 5 частини другої статті 258).

Встановлений статтею 728 ЦК України скорочений строк позовної давності до вимог про розірвання договору дарування дає підстави стверджувати про те, що як укладення так і розірвання договору дарування охоплюється нормами Глави 55 ЦК України «Дарування».

У відповідності до частини пятої статті 727 ЦК України у разі розірвання договору дарування обдаровуваний зобовязаний повернути дарунок у натурі.

Тобто при розірванні фізичними особами-резидентами договору дарування нерухомого майна відбувається припинення права власності на дарунок у обдаровуваного, а не перехід права власності.

Оскільки наслідком розірвання договору дарування є повернення сторін у попередній стан (реституція), то перехід права власності на обєкти нерухомості в результаті розірвання договору дарування в контексті статті 172 Податкового кодексу не є операцією з продажу майна і встановлений цією статтею порядок оподаткування у такому випадку не застосовується.

З огляду на те, що договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, то в силу положень статті 654 ЦК України, якими встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту, розірвання договору дарування також повинно бути нотаріально посвідчено.

Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 затверджено Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 № 282/20595 ( далі - Порядок).

Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій встановлений розділом ІІ вказаного Порядку.

У разі зміни або розірвання нотаріально посвідченого договору нотаріус повинен вчинити дії у відповідності до вимог пункту 7 розділу ІІ Порядку, яким передбачено наступне.

7.1. Договір сторін про зміну або розірвання нотаріально посвідченого договору здійснюється шляхом складання окремого договору.

7.2. Договір про зміну або розірвання договору підписується сторонами і посвідчується нотаріусом. На всіх наданих нотаріусу примірниках основного договору проставляється відмітка про його зміну або розірвання, у якій зазначаються номер за реєстром та дата посвідчення договору про зміну або розірвання, проставляється нотаріусом підпис і скріплюється його печаткою.

7.3. Якщо нотаріус, який посвідчив договір, позбавлений можливості посвідчити договір про його зміну або розірвання (у разі смерті, заміщення нотаріуса, у разі неможливості виконання ним своїх обовязків, припинення нотаріусом діяльності, передачі документів до державного нотаріального архіву або з будь-яких інших причин), договір про зміну або розірвання договору може бути посвідчений іншим нотаріусом. При цьому таким нотаріусом складається додатковий примірник договору, який направляється ним за місцем зберігання договору, що змінюється або розривається. Сторонам договору нотаріус розяснює про повернення правовстановлюючого документа за місцем зберігання примірника договору, що розірваний.

7.4. Якщо договір про розірвання договору про відчуження нерухомого майна посвідчується після державної реєстрації договору про відчуження, нотаріус виготовляє витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, де перевіряє відсутність (наявність) заборони відчуження або арешту, відсутність (наявність) реєстрації іпотеки.

Відсутність або наявність податкової застави та інших застав нотаріусом перевіряється за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна, про що виготовляються відповідні витяги.

7.5. Розірвання договорів, предметом яких є майно, що перебуває у податковій заставі, здійснюється за письмовою згодою відповідного податкового органу.

7.6. У разі одержання рішення суду про визнання нотаріально посвідченого договору недійсним нотаріус проставляє про це відмітку на примірнику договору, який зберігається в матеріалах нотаріальної справи, долучивши до нього копію рішення суду, а також проставляє відмітку в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій і, при можливості, на всіх інших примірниках договору.

7.7. Правовстановлюючий документ повертається відчужувачу майна.

7.8. Державне мито чи плата за посвідчення договору про відчуження майна при його зміні або розірванні сторонам не повертається.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо уточнення повноважень нотаріусів та особливостей реєстрації похідних речових прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення» від 05.03.2015 року № 247-VIII внесено доповнення до частини першої статті 3 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 року № 3425-XII (далі Закон № 3425-XII).

Згідно зі статтею 3 Закону № 3425-XII (зі змінами, внесеними Законом № 247-VIII) нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності, а також здійснює функції державного реєстратора прав на нерухоме майно у порядку та випадках, встановлених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року № 1952-IV визначено правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна (далі - Закон № 1952-IV).

За приписами частини пятої статті 3 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, обєктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Відповідно до частини девятої статті 15 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії.

Порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень регулюється Розділом IV Закону № 1952-IV(статті 15-30).

Відповідно до статті 15 Закону № 1952-IV, постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 868 (в редакції постанови КМУ № 337 від 13.08.2014) затверджено Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі Порядок №337), яким регулюється процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обовязки субєктів у сфері державної реєстрації прав.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно визначена пунктами 35-62 Порядку №337.

Системний аналіз положень статей 15-30 Закону № 1952-IV та пунктів 35-62 Порядку №337 свідчить, що логічно узгоджені між собою норми не містять процедури проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у разі реєстрації розірвання нотаріально посвідченого договору дарування і повернення обдаровуваним дарунку дарувальнику.

За наявності термінів «виникнення», «перехід», «припинення» та «скасування» речових прав на нерухоме майно, та за відсутності законодавчо визначених підстав для припинення чи скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно при реєстрації договору про розірвання договору дарування, проведення державної реєстрації речових прав у такому випадку є єдино можливим через «перехід» таких прав.

Фактично після розірвання сторонами (ОСОБА_5 та ОСОБА_3С.) договорів дарування нерухомого майна, таке майно повернулося попередньому власнику, не створивши при цьому для ОСОБА_3 жодних зобовязань окрім повернення майна, одержаного нею як дарунок.

Підтвердженням цього є те, що з наданих позивачем ОСОБА_6 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №9769038 та № 9766834. сформованих 21.09.2015 року (тобто після внесення приватним нотаріусом ОСОБА_4 21.09.2015 року до Реєстру відомостей про розірвання договорів дарування нерухомого майна від 10.06.2013 року за реєстровими номерами 1567 та 1569) вбачається, що, правовстановлюючим документом на майно, яке було повернуто власнику ОСОБА_5, значаться свідоцтва про право власності, видані 23.05.2011 року Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради. Відомості про договори розірвання договорів про дарування у Реєстрі відсутні.

Вказане в сукупності зумовлює висновок суду про те, що в результаті реєстрації розірвання 21.09.2013 року нотаріально посвідчених договорів дарування нежитлових будівель, укладених 10.06.2013 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, у позивача не виникло доходу, який підпадає під оподаткування в порядку, визначеному розділом IV Податкового кодексу (статті 162-179), та відповідно і обовязку щодо подання декларації про доходи та майновий стан за 2013 рік.

За таких обставин суд дійшов переконання, що у контролюючого органу не було правових підстав для визначення ОСОБА_3 суми грошового зобовязання за платежем податок з доходів фізичних осіб та застосування штрафних (фінансових) санкцій за неподання декларації про доходи та майновий стан за 2013 рік.

Відповідно до вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не подано належних доказів правомірності прийняття податкового повідомлення - рішення від 09.11.2015 року №0000891702.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені ) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржуване податкове повідомлення рішення ДПІ у Сихівському районі м. Львова від 09.11.2015 року №0000891702, суд дійшов переконання, що воно прийнято відповідачем без урахування вимог Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а також з порушенням передбачених статтею 2 КАС України принципів, тому його слід визнати протиправним і скасувати.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Сихівському районі м. Львова понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1578,26 грн, сплаченого за квитанцією №63 від 19.11.2015 року.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області від 09.11.2015 року №0000891702.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області в користь ОСОБА_3 1578 (одну тисячу пятсот сімдесят вісім) грн. 26 к. судових витрат.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови відповідно до частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Хома О.П.