Постанова № 54725974, 25.12.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2015 року №810/4916/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем’єр-Ліга» до Переяслав-Хмельницької об’єднаної державної податкової інспекції головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов’язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Прем’єр-Ліга» (далі – позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Переяслав-Хмельницької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області (далі – відповідач або Переяслав – Хмельницька ОДПІ), у якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 16.09.2015 №1903-23 про сплату податкового боргу з акцизного податку з реалізації роздрібної торгівлі підакцизних товарів у розмірі 327461,00 грн.;

- зобов’язати Переяслав – Хмельницьку ОДПІ внести в інтегровану картку ТОВ «Прем’єр-Ліга», що ведеться Переяслав-Хмельницькою ОДПІ відомості про сплату позивачем сум за платіжним дорученням №17539 від 04.09.2015 на суму 327461,00 грн., спрямованих на сплату акцизного податку з реалізації роздрібної торгівлі підакцизних товарів (код 14040000);

- зобов’язати Переяслав – Хмельницьку ОДПІ вжити заходів щодо припинення податкової застави майна ТОВ «Прем’єр-Ліга» і внести інформацію про це до Державного реєстру обтяжень рухомого майна;

- утриматись від вчинення дій по нарахуванню встановлених податковим законодавством штрафів та пені у зв’язку з ненадходженням до бюджету сплачених ТОВ «Прем’єр-Ліга» 04.09.2015 з рахунку №260013013336 в АТ «Банк «Національні інвестиції» згідно платіжного доручення від 04.09.2015 №17539 коштів у розмірі 327461,00 грн.;

- зобов’язати Переяслав – Хмельницьку ОДПІ утриматись від вчинення дій з прийняття рішень про опис майна у податкову заставу та заходів стягнення податкового боргу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що оскаржувана податкова вимога є протиправною, оскільки відповідач дійшов необґрунтованого висновку про несплату ТОВ «Прем’єр-Ліга» самостійно визначеного грошового зобов’язання по акцизному податку з реалізації роздрібної торгівлі акцизних товарів у сумі 327461,00 грн.

Позивач стверджує, що своєчасно та у повному обсязі сплатив податок, що підтверджується платіжними дорученнями, які товариство в межах операційного часу передало на виконання обслуговуючого банку. Згідно відмітки банку вказане платіжне доручення прийнято до виконання, проте перерахування коштів до бюджету банком виконано не було, що стало причиною виникнення у товариства податкового. Позивач вважає, що податковий орган не повинен покладати відповідальність за порушення строків зарахування грошових коштів до бюджету на товариство, оскільки не перерахування коштів за платіжним дорученням сталося з вини банку, а не з вини позивача.

У судовому засіданні 09.12.2015 представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача у судові засідання не з’являвся, правом подати письмові заперечення не скористався, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення судового засідання або про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.

Дослідивши наявні матеріали справи у їх сукупності та враховуючи, що про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги положення частин четвертої та шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Прем'єр-Ліга» (ідентифікаційний код 32214641) зареєстроване як юридична особа 08.10.2002, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 12-13).

Основним видом діяльності позивача є роздрібна торгівля пальним, тому, відповідно до вимог статті 222 Податкового кодексу України, ТОВ "Прем’єр-Ліга" є платником акцизного податку з реалізації роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

11 вересня 2015 року позивачем до Переяслав-Хмельницької ОДПІ подано декларацію акцизного податку, в якій самостійно визначено суму грошового зобов’язання з акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у розмірі 327461,00 грн. (а.с. 22-31).

Згідно квитанції №2, вказану декларацію прийнято відповідачем 11.09.2015 та зареєстровано за №9188574480 (а.с. 32).

Відповідно до матеріалів справи, обслуговуючим банком позивача є Акціонерний банк «Національні інвестиції» на підставі договору від 13.07.2004 №3336 на здійснення розрахунково-касового обслуговування, за умовами якого банк відкриває ТОВ «Прем’єр-Ліга» поточний рахунок та здійснює його розрахунково-касове обслуговування, бере на себе зобов’язання здійснювати розрахункові операції відповідно з чинним законодавством.

Згідно довідки ПАТ «Банк «Національні інвестиції» від 23.10.2015 №3936/14-1 станом на 04.09.2015 залишок грошових коштів на розрахунковому рахунку ТОВ «Прем’єр-Ліга» №260013013336/980 складав 1743721,06 грн. (а.с. 54).

04 вересня 2015 року позивачем до ПАТ «Банк «Національні інвестиції» подане платіжне доручення №17539 на суму 327461,00 грн. з призначенням платежу «*;101;32214641:14040000; Сплата акцизного податку з реалізації роздрібної торгівлі підакцизних товарів м. Переяслав-Хмельницький» (а.с. 19).

Відповідно до відмітки ПАТ «Банк «Національні інвестиції» платіжне доручення від 04.09.2015 №17539 отримано та прийнято до виконання банком у цей же день, тобто 04.09.2015.

Листом від 04.09.2015 №19-14/2899 позивач повідомив Переяслав-Хмельницьку ОДПІ про сплату акцизного податку з реалізації роздрібної торгівлі підакцизних товарів за липень 2015 року, на підтвердження чого надав копію платіжного доручення від 04.09.2015 №17539 (а.с. 20).

Разом з тим, листом від 15.09.2015 №1703/9/10-17-20-45 Переяслав-Хмельницька ОДПІ повідомила, що в інтегрованій картці платника по акцизному податку з реалізації роздрібної торгівлі акцизних товарів (код 14040000) відсутня сплата в сумі 327461,00 грн.

16 вересня 2015 року Переяслав-Хмельницька ОДПІ прийняла податкову вимогу №1903-23 на суму самостійно узгодженого грошового зобов’язання з акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у розмірі 327461,00 грн. (а.с. 36).

Не погоджуючись з висновком податкового органу щодо наявності у товариства недоїмки зі сплати податку, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відносини, які виникають з приводу справляння податків і зборів, порядок адміністрування податків і зборів, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства в Україні регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI.

Згідно пунктів 6.1, 6.2 статті 6 Податкового кодексу України, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. Збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

Податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи (пункти 36.1, 36.5 статті 36 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата у повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

За приписами пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 223.1 та 223.2 статті 223 Податкового кодексу України, базовий податковий період для сплати податку відповідає календарному місяцю. Платник податку з підакцизних товарів (продукції), вироблених або переобладнаних на митній території України; імпортер алкогольних напоїв та тютюнових виробів; суб’єкт господарювання роздрібної торгівлі, який здійснює реалізацію підакцизних товарів; оптовий постачальник електричної енергії подає щомісяця не пізніше 20 числа наступного періоду контролюючому органу за місцем реєстрації декларацію акцизного податку за формою, затвердженою у порядку, встановленому статтею 46 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Отже, вказані вище норми свідчать про те, що право виставляти податкову вимогу виникає у контролюючого органу лише за наявності у платника податків непогашеної у встановлені строки суми узгодженого грошового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, сплата позивачем акцизного податку у розмірі 327461,00 грн. за декларацією з акцизного податку від 11.09.2015 №9188574480 здійснювалась з розрахункового рахунку №260013013336, відкритого в ПАТ «Банк «Національні інвестиції», що підтверджується платіжним дорученням від 04.09.2015 №17539.

Разом з тим, судом встановлено, що ПАТ «Банк «Національні інвестиції» кошти у відповідному розмірі за платіжним дорученням від 04.09.2015 №17539 до Державного бюджету України не перерахував, про що свідчать дані наявної у матеріалах справи інтегрованої картки ТОВ «Прем’єр-Ліга» з акцизного податку.

Визначаючись щодо наявності правових підстав для формування оскаржуваної податкового вимоги, суд виходив з таких міркувань.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, визначено Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2011 № 2346-III (далі – Закон №2346-III).

Згідно пункту 1.30 статті 1 Закону №2346-III, платіжне доручення - це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунку на рахунок отримувача.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону №2346-III, за допомогою платіжного доручення, яке є розрахунковим документом, здійснюється ініціювання переказу.

Пунктом 8.1 статті 8 Закону №2346-III визначено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

За приписами пункту 22.4 статті 22 Закону №2346-III, під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

З контексту наведених вище норм права слідує, що виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань. Тобто платник податку, надавши банку платіжне доручення про сплату відповідних сум податку в межах операційного часу банку, вважається таким, що виконав свої податкові зобов'язання перед бюджетом у повному обсязі, при цьому, відповідальність за подальший переказ сум податкового зобов'язання несе банк.

Таким чином, незважаючи на те, що згідно частини 5 статті 45 Бюджетного кодексу України, податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок, для платника податків днем сплати податкового зобов’язання є день подачі до банку платіжного доручення, за умови, що на рахунку такого платника податків достатньо коштів для його виконання.

Зазначений висновок узгоджується з положеннями пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України, яким визначено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Визначальним у змісті даної норми є те, з чиєї вини відбулося неповне внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або цільового фонду.

Якщо неперерахування податку, збору не є наслідком винних дій платника податку, то до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред'явлена вимога про повне перерахування податкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів, оскільки порушення порядку зарахування до бюджету та державних цільових фондів податків і зборів при пред'явленні платником податків до установи банку платіжних доручень є виною банку, а не платника податків.

Відтак, направлення позивачем до свого банку належним чином оформлених платіжних вимог на оплату податкових платежів (при наявності необхідної кількості коштів на рахунку) є належними, необхідними та достатніми діями, які платник податку повинен вчинити для оплати податкового зобов'язання.

Таким чином, виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань, а у разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 12.03.2015 №К/800/65943/13, від 19.11.2015 №К/800/27363/15.

Отже, податкова вимога Переяслав-Хмельницької ОДПІ від 16.09.2015 №1903-23 є протиправною та підлягає скасуванню.

Суд також зазначає, що оперативний облік платежів до бюджету здійснюється органами Державної фіскальної служби відповідно до Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013 №765, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за №217/24994 (надалі - Порядок).

Пунктом 1 розділу ІІ Порядку визначено, що з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску територіальними органами Міндоходів відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками, а для обліку сум передоплати - за кожним платником.

Згідно з пунктом 11 розділу ІІ Порядку, форми інтегрованих карток платника мають лицьовий та зворотний боки.

Зворотний бік інтегрованої картки відображає стан розрахунків платника (суми нарахованого та сплаченого платежів, пені, штрафних (фінансових) санкцій, процентів за користування розстроченням (відстроченням) грошових зобов'язань (податкового боргу), суми податкового боргу, недоїмки із сплати єдиного внеску, надміру та/або помилково сплачені, заявлені до відшкодування тощо) за податками, зборами, єдиним внеском, митними платежами, операції, що проводяться з коштами передоплати.

На лицьовому боці інтегрованої картки відображається додаткова інформація щодо стану розрахунків платника за податками, зборами, єдиним внеском, митними платежами та передоплатою.

За приписами пунктів 1, 2 розділу ІІІ Порядку, нарахуванню в інтегрованій картці платника підлягають: зобов'язання, штрафні санкції та пеня за податками, зборами, митними платежами, самостійно визначені платником; суми до сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником; зобов'язання, штрафні санкції та пеня за податками, зборами, митними платежами, суми до сплати єдиного внеску, визначені територіальним органом Міндоходів та узгоджені відповідно до чинного законодавства; пеня за порушення встановлених строків погашення узгоджених сум зобов'язань за податками, зборами, митними платежами, єдиним внеском; пеня на суму заниження податкового зобов'язання, нарахованого територіальним органом Міндоходів або платником; проценти за користування розстроченням (відстроченням).

Зобов'язання, штрафні санкції, пеня за податками, зборами, митними платежами, суми до сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником у звітності, відображаються територіальним органом Міндоходів в інтегрованій картці платника.

Відповідно до пункту 1 розділу V Порядку, у разі наявності у платника податкового боргу за податками, зборами територіальні органи Міндоходів зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник, в рахунок погашення боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником. У такому самому порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника відповідно до статті 95 Податкового кодексу України або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Пунктом 4 вказаного розділу Порядку визначено, що при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені. Якщо платник не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), територіальний орган Міндоходів самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Отже, будь-які нарахування, збільшення або зменшення сум податкових зобов'язань платника податків, розрахунки з бюджетом контролюючий орган відображає в інтегрованій картці платника податків.

Оскільки нарахування, збільшення або зменшення сум податкових зобов'язань платника податків, його податкового боргу, розрахунки з бюджетом здійснюються в інтегрованій картці платника податків, суд дійшов висновку про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, відображали реальну структуру податкових вигод та податкових зобов'язань платника податків.

Відповідна правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 29.09.2014 №К/800/17917/14 у справі №810/5307/13-а.

Відтак, з огляду на те, що позивач у повному обсязі виконав обов’язок щодо складення та подання до уповноваженого банку платіжних доручень про перерахування грошових коштів з метою сплати податкових зобов’язань, а порушення вимог законодавства щодо перерахування коштів допущено банком, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині зобов’язання відповідача внести в інтегровану картку ТОВ «Прем’єр-Ліга», що ведеться Переяслав-Хмельницькою об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області відомості про сплату позивачем акцизного податку з реалізації роздрібної торгівлі підакцизних товарів за платіжним дорученням №17539 від 04.09.2015 на суму 327461,00 грн.

Стосовно вимог позивача про зобов'язання відповідача вжити заходів щодо припинення податкової застави майна ТОВ «Прем'єр-Ліга» і внесення про це інформації до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, суд виходить з наступного.

Згідно пункту 89.1 статті 81 Податкового кодексу України, право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Відповідно до пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що Переяслав-Хмельницькою ОДПІ були проведені дії щодо прийняття рішення про опис майна ТОВ «Прем'єр-Ліга» у податкову заставу та реєстрації податкової застави у відповідному державному реєстрі. Таких доказів не надано і на день розгляду справи.

Враховуючи зазначене, вказана вимога не підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов’язання відповідача утриматись від вчинення дій по нарахуванню встановлених податковим законодавством сум штрафів та пені у зв'язку з ненадходженням до бюджету сплачених ТОВ «Прем'єр-Ліга» згідно платіжного доручення від 04.09.2015 №17539 коштів в сумі 327461,00 грн. та утриматись від вчинення дій з прийняття рішень про опис майна у податкову заставу та заходів стягнення податкового боргу, суд зазначає наступне.

Положеннями статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Водночас, відповідно до зазначених норм, право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду. Тобто, неодмінною ознакою порушення права особи є реальний, фактичний характер порушення права, а не умовний, тобто той, що може виникнути в майбутньому. Характер відносин між сторонами, що можуть мати місце в майбутньому не може досліджуватися під час судового розгляду даної справи.

За наведених обставин, така вимога не підлягає задоволенню з огляду на її передчасність, спрямованість на майбутнє, відсутності підстав вважати, що відповідач буде ухилятись від виконання рішення суду.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини третьої цієї ж статті якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки вимоги позивача були задоволено частково, здійснені позивачем судові витрати суд присуджує пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Переяслав-Хмельницької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 16.09.2015 №1903-23.

Зобов’язати Переяслав-Хмельницьку об’єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області внести до інтегрованої картки ТОВ «Прем’єр-Ліга» (ідентифікаційний код 32214641), що ведеться Переяслав-Хмельницькою об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області відомості про сплату позивачем акцизного податку з реалізації роздрібної торгівлі підакцизних товарів за платіжним дорученням №17539 від 04.09.2015 на суму 327461,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю «Прем’єр-Ліга» (ідентифікаційний код 32214641) за рахунок бюджетних асигнувань Переяслав-Хмельницької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області документально підтверджені судові витрати у розмірі 6129 (шість тисяч сто двадцять дев’ять) грн. 91 коп. відповідно до платіжного доручення №3382 від 23.10.2015.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Постанову виготовлено у повному обсязі та підписано 25.12.2015