Постанова № 54725832, 28.12.2015, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2015 року справа № 823/5363/15

15 год. 50 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

секретар судового засідання Будченко А.Ю.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Центральна газопостачальна компанія до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Центральна газопостачальна компанія подало позов, в якому просить визнати нечинними і скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001952301/1 від 30.10.2015 про донарахування податку на додану вартість в сумі 336112 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 84028 грн., № 0001962301/1 про донарахування податку на прибуток в сумі 308729 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 77182 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення базуються на акті планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 09.01.2013 по 31.12.2014, згідно описово-мотивувальної частини якого фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом не відбувалося. Позивач вважає, що при проведенні перевірки службова особа відповідача діяла не у відповідності до чинного законодавства України, перевищила свої повноваження та дійшла помилкових та необґрунтованих висновків про господарську діяльність позивача, оскільки господарські відносини між позивачем та ТОВ Українська нафто-газова компанія оформлені відповідними первинними бухгалтерськими документами, відображені у податковій звітності позивача та фактично відбулися. Договірні відносини субєктів господарювання відбувалися у правовому полі, досягнута угода на момент проведення перевірки є чинною та не була визнана в законному порядку недійсною чи нікчемною, а тому податкові повідомлення-рішення прийняті безпідставно.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити.

В письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач просив в його задоволенні відмовити повністю, зазначивши при цьому, що системний аналіз норм податкового законодавства свідчить про те, що для відображення господарської операції в податковому обліку недостатньо самого лише її документального оформлення та проведення транзакцій фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобовязання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру, господарська операція повинна фактично відбутися. Однак, як встановлено в ході перевірки, позивач відобразив в обліку господарські операції з ТОВ Українська нафто-газова компанія, які фактично не відбувалися.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечила з підстав, викладених в письмових запереченнях на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, обєктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Товариство з обмеженою відповідальністю Центральна газопостачальна компанія, як субєкт господарювання юридична особа, ідентифікаційний код 38553084, зареєстроване 09.01.2013, видом економічної діяльності юридичної особи є торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи та є платником податку на додану вартість, відповідно до свідоцтва № 200109981 від 01.03.2013. Згідно ліцензії ОСОБА_3 комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики серії АЕ № 194516 позивач має право на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом.

На підставі наказу державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області № 970 від 14.08.2015 та направлень на перевірку № 335/23-01-22-01, № 402/23-01-17-0 від 28.08.2015 посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 09.01.2013 по 31.12.2014.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю Центральна газопостачальна компанія, зокрема, пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 135.1, п. 135.2, пп. 135.4.1. п. 135.4, пп. 135.5.5. п. 135.5 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п. 138.2 ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 та п. 144.1 ст. 144 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 308729,00 грн. в тому числі: за 2013 рік на сумі 289672,00 грн., за 2014 рік 19057,00 грн., п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 336112,00 грн., в тому числі за липень 2013 року на суму 365901,00 грн. та завищення за травень 2014 року на 20163,00 грн., за червень 2014 року 9626,00 грн. Вказані порушення мали місце при взаємовідносинах позивача з ТОВ Українська нафто-газова компанія.

На підставі висновків вищевказаного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 30.10.2015:

- № 0001952301/1 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 420140 грн, в тому числі за основним платежем 336112 грн та за штрафними санкціями 84028,00 грн.;

- 0001962301/1 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 385911 грн, в тому числі за основним платежем 308729 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 11182 грн.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обовязки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обовязки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (надалі за текстом ПК України).

Згідно з підпунктом 14.1.27 пунктом 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобовязань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Доходи, що враховуються при обчисленні обєкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. (пункт 135.1 статті 135 ПК України).

Пунктом 135.2 статті 135 ПК України визначено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпунктів 135.4.1 пункту 135.4 статті 134, 135.5.5 пункту 135 статті 135 дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобовязань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Інші доходи включають суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 137.1 статті 137 ПК України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Пунктом 138.2 статті 138 вказаного кодексу визначено, що витрати, які враховуються для визначення обєкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункт 139.1 стаття 139 ПК України).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України (в редакції станом на час здійснення спірної господарської операції) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у звязку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 цієї статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Абзацом першим пункту 198.6. статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобовязаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обовязковим.

Згідно пункту 201.4 статті 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобовязань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Пункт 201.8 вказаної статті передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до першого абзацу пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІ (надалі Закон України № 996-ХІ).

Зі змісту статті 1 Закону України № 996-ХІ випливає, що первинний документ це будь-який документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Законодавством не визначений вичерпний перелік документів, які можуть вважатися первинними, відтак таким, що підтверджують проведення господарської операції і на підставі яких формується звітність. Відсутність деяких реквізитів в одному з первинних документів не робить автоматично господарську операцію такою, що не відбулася.

Частинами 1, 2 статті 9 Закону України № 996-ХІ встановлені вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції. а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як свідчать матеріали справи, 01.07.2013 між позивачем та ТОВ Українська нафто-газова компанія укладений договір № Т/13-07-123 купівлі продажу природного газу. Згідно даного договору ТОВ Українська нафто-газова компанія поставило позивачу природній газ у кількості: 193,199 тис. м. куб. на суму 800000, 00 грн (в тому числі ПДВ 133333,33 грн) відповідно до податкової накладної № 89 від 15.07.2013; 96,599 тис. м. куб. на суму 400000,00 грн (в тому числі ПДВ 66666,66 грн) відповідно до податкової накладної № 119 від 17.07.2013; 241,498 тис. м. куб. на суму 1000000,00 грн (в тому числі ПДВ 166666,66 грн.) що супроводжувалася податковою накладною № 282 від 31.07.2013.

Згідно акту купівлі-продажу природного газу від 31 липня 2013 року та акту передачі-приймання природного газу від 31 липня 2013 року ТОВ Українська нафто-газова компанія передала, а ТОВ Центральна газопостачальна компанія прийняла природний газ в обсязі 530,189 тис. куб. м. на загальну суму 2195406,61 грн, з яких ПДВ 365901,10 грн.

На різницю між обсягом природного газу, вказаного в податкових накладних № 89 від 15.07.2013, № 119 від 17.07.2013 і № 282 від 31.07.2013 та в акті передачі-приймання природного газу від 31 липня 2013 року ТОВ Українська нафто-газова компанія надало розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної.

За придбаний природний газ ТОВ Центральна газопостачальна компанія з ТОВ Українська нафто-газова компанія розрахувалося шляхом списання коштів з свого рахунку та їх зарахування на рахунок ТОВ Українська нафто-газова компанія, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

ОСОБА_3 акціонерної компанії Нафтогаз України № 6-239-15 від 04.12.2015 підтверджено, що ТОВ Українська нафто-газова компанія передала позивачу природній газ в обємі 530,189 тис. куб. м.

В подальшому позивачем природній газ реалізований: ТОВ Веста Сервіс відповідно до договору постачання природного газу №01/04/13 від 01 квітня 2013 року, ТОВ Обласна газорозподільча компанія УКРГАЗ відповідно до договору купівлі-продажу природного газу № Т-04 від 20 травня 2013 року, ПАТ Автотранспортне підприємство 17461 відповідно до договору постачання природного газу № 04/03-13 від 22 травня 2013 року, ДП Довжоцький спиртовий завод відповідно до договору постачання природного газу № 01/06-13 від 22 травня 2013 року.

Даний факт підтверджується податковими накладними, актами приймання-передачі природного газу, банківськими виписками по рахунку позивача, які містяться в матеріалах справи та дослідженні судом.

Окрім того, суд звертає увагу, що позивач є постачальником на ринку природного газу України, і в організації своєї комерційної та фінансово-господарської діяльності керується, поряд з іншими нормативними актами, Порядком доступу та приєднання до Єдиної газотранспортної системи України, затвердженим Постановою ОСОБА_3 комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики № 420 від 19.04.2012 (далі - Порядок № 420).

З аналізу пункту 8 Порядку № 420 випливає, що до 5-го числа місяця, наступного за звітним, ГП, ГТП та ГДП разом з постачальниками газу та споживачами оформляють, підписують та скріплюють печатками акти приймання-передачі газу.

Постачальник, який у своєму плановому розподілі врахував поставку газу іншому постачальнику, зобовязаний після закінчення місяця підписати з таким постачальником акт приймання-передачі газу на обсяг фактично використаного газу споживачами цього постачальника.

На підставі підписаних актів приймання-передачі газу між споживачем та газотранспортним (газорозподільчим підприємством (за показниками лічильника споживача) постачальник складає акт приймання-передачі природного газу, який є підставою для проведення розрахунків.

До 12-го числа місяця, наступного за звітним, всі учасники газового ринку (окрім споживачів) надають Оператору: газовидобувні підприємства, газотранспортні підприємства та газорозподільні підприємства завірені реєстри транспортування газу в розрізі постачальників, регіонів та категорій споживачів; постачальники - завірені в установленому порядку копії актів приймання-передачі газу; звіт фактичної реалізації природного газу споживачам у розрізі регіонів, ГП, ГТП та ГДП у встановлених Оператором формах; завірені в установленому порядку копії реєстрів реалізації газу споживачам у встановлених Оператором формах.

До 15-го числа місяця, наступного за звітним, Оператор на підставі аналізу звітів про надходження та реалізацію газу, актів приймання-передачі газу, реєстрів реалізації газу, інших матеріалів, наданих постачальниками, ГП, ГТП та ГДП, складає інформацію про надходження та реалізацію газу споживачам у розрізі кожного постачальника та зведені реєстри реалізації газу споживачам України, визначає випадки невідповідності планових (заявлених) і фактично використаних обсягів газу окремими постачальниками.

Проаналізувавши вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку, що жоден кубічний метр природного газу не може передаватися (продаватися), не знайшовши відображення у звітних формах як мінімум двох учасників газового ринку, які подаються оператору, а приймання-передача газу відбувається постійно протягом всього звітного місяця за фіксацією такої передачі лічильником споживача, показники якого наприкінці місяця фіксує газовидобувне, газотранспортне чи газорозподільне підприємство.

А відтак, операції з придбання природного газу та подальшої його реалізації позивачем фактично здійсненні і підтверджені належним чином складеними первинними документами, дослідженими судом, які відповідають за змістом вимогам чинного законодавства України та відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суд не бере до уваги посилання відповідача, щодо недоліків в оформленні первинних документів позивача, оскільки формальні недоліки в первинних документах повинні оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу варто надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції.

Суд також враховує той факт, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на формування податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Платника податку не може бути позбавлено права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, яка свідчить про незаконність такого формування, при цьому платник податку не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його контрагентами, якщо платник податку на додану вартість не знав про такі зловживання та не міг про них знати.

Суд зауважує, що податковий орган не надав доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності та обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допустив контрагент, а також не зазначено інших доводів, які могли б свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість та податку на прибуток за господарськими операціями з його контрагентами.

Враховуючи зазначене, позивач правомірно відобразив у складі податкового кредиту суми податку на додану вартість та податку на прибуток за господарськими операціями з його контрагентами на підставі виписаних останніми належним чином оформлених податкових накладних.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Суд також зазначає, що позивач просить визнати нечинними і скасувати податкові повідомлення-рішення, однак належним способом захисту порушеного права позивача в даному випадку є необхідність визнання цих податкових повідомлень-рішень протиправними та їх скасування, оскільки вказані рішення є актами індивідуальної дії.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 94, 159 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області від 30.10.2015 № 0001952301/1 про збільшення суми грошового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 420140 грн, в тому числі за основним платежем 336112 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 84028 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області від 30.10.2015 № 0001962301/1 про збільшення суми грошового зобовязання по податку на прибуток в розмірі 385911 грн, в тому числі за основним платежем 308729 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 77182 грн.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області (18008, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, ідентифікаційний код 39497534) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Центральна газопостачальна компанія (18002, м. Черкаси, вул. Гоголя, 137, ідентифікаційний код 38553084) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 12090 (дванадцять тисяч девяносто) грн 77 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.О. Гаврилюк

Постанова складена у повному обсязі 29.12.2015.