Рішення № 54723002, 28.12.2015, Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/2064/15-ц

2/683/868/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2015 року Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі головуючого - судді Андрощука Є.М.

при секретарі Матвіюк О.В., Крупській В.В.

представника позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

відповідача ОСОБА_5

представника третьої особи Собченко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_8 08.08.2002р. Старокостянтинівською державною нотаріальною конторою за реєстровим номером 1-328, визнання права власності на спадкове майно, третя особа на стороні відповідача без заявлення самостійних вимог щодо предмету позову - державний нотаріус Старокостянтинівської державної нотаріальної контори,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_7 у серпні 2015 року звернулась з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_8 08.08.2002р. Старокостянтинівською державною нотаріальною конторою за реєстровим номером 1-328, визнання права власності на спадкове майно, третя особа на стороні відповідача без заявлення самостійних вимог щодо предмету позову - державний нотаріус Старокостянтинівської державної нотаріальної контори. В обґрунтування позову посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її син - ОСОБА_10 і після його смерті відкрилась спадщина на 2/3 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель в АДРЕСА_1. Вона є спадкоємицею першої черги як матір спадкодавця і прийняла спадщину шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном: в 2001 році вона почала проживати разом з сином у його будинку і після його смерті залишилась проживати там постійно, а також розпоряджалась його особистими речами (трудова книжка, ощадна книжка). Іншу 1/3 частку спадщини прийняла дружина сина - ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 і після її смерті їй (позивачці) стало відомо що остання 08.08.2002р. отримала свідоцтва про право на спадщину за законом у Старокостянтинівській державній нотаріальній конторі за реєстровим номером 1-328 на 2/3 частки спадкового майна після смерті - ОСОБА_10 Дане свідоцтво про право на спадщину за законом є незаконним, оскільки вона та ОСОБА_8 мали право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_10 в рівних частка - по 1/3.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позов, просять його задовольнити, з вищенаведених підстав.

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнала, заперечила проти його задоволення та пояснила, що ОСОБА_7 стала проживати у будинку ОСОБА_10 (АДРЕСА_2) з 2004 року, а до того проживала в с.Немирівка Старокостянтинівського району, тому є особою, яка не прийняла спадщину після смерті ОСОБА_10

Відповідач ОСОБА_5 позов визнала, не заперечує проти його задоволення та підтвердила, що ОСОБА_7 восени 2001 року переїхала проживати до сина ОСОБА_10 по АДРЕСА_2, оскільки останній важко захворів, поховала його та проживає там же по даний час.

Представник третьої особи на стороні відповідача без заявлення самостійних вимог щодо предмету позову державний нотаріус Старокостянтинівської державної нотаріальної контори заперечила проти задоволення позову, з тих підстав, що оспорюване свідоцтво про право на спадщину за законом видане ОСОБА_8 08.08.2002р. Старокостянтинівською державною нотаріальною конторою за реєстровим номером 1-328 на підставі її заяви, а ОСОБА_7 не зверталась з відповідною заявою, про прийняття спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті сина.

Суд, заслухавши учасників судового розгляду, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, інвентарної справи, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.524 ЦК України (в редакції Закону 1963 року), який був чинним на час виникнення спірних відносин, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_10 (свідоцтво про смерть Серія НОМЕР_1 від 08.01.2002р. /а.с.4/) - син позивачки ОСОБА_7 (витяг з Держреєстру актів цивільного стану громадян Старокостянтинівського РУЮ №00015658793 від 04.08.2015р. /а.с.99/) та чоловік ОСОБА_8 (свідоцтво про одруження Серія НОМЕР_2 від 11.08.1960р. /а.с.78/).

Відповідно до даних свідоцтва про право приватної власності на жилий будинок, виданого 23.06.1977р. виконкомом Старокостянтинівської міськради на підставі рішення від 08.02.1977р., ОСОБА_10 на праві приватної власності належав жилий будинок в АДРЕСА_1 (Ордженікідзе) Хмельницької області /а.с.32/.

Як вбачається з даних договору дарування від 11.03.1998р., посвідченого приватним нотаріусом Старокостянтинівського райнотокругу Шовтенко Н.П., зареєстрованого у реєстрову книгу Старокостянтинівського БТІ ОР 20.03.1998р. за №2217, ОСОБА_10 подарував ОСОБА_13 1/3 частки житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель (АДРЕСА_1 /а.с.35/ Інвентарної справи №3161 Старокостянтинівського БТІ ОР).

Відтак, після смерті ОСОБА_10 відкрилась спадщина до складу якої входить в тому числі і 2/3 частки житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходяться в АДРЕСА_1 Хмельницької області.

У відповідності до ч.1 ст.529 ЦК України (в редакції Закону 1963 року) при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

ОСОБА_8 прийняла спадщину після смерті чоловіка - ОСОБА_10 (заява від 08.06.2002р. /а.с.30/), звернувшись до Старокостянтинівської держнотконтори, але вказала у заяві, що інших спадкоємців - не має.

На підставі, вищевказаної заяви, 08 серпня 2002 року Старокостянтинівською державною нотаріальною конторою Хмельницької області ОСОБА_8 було видане свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстровано в реєстрі за №1-328, на 2/3 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель у АДРЕСА_1 Хмельницької області (а.с.5).

Статтею 548 ЦК України (в редакції Закону 1963 року) встановлено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженням. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Частинами першою та другою ст.549 ЦК (в редакції Закону 1963 року), визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину (ст.560 ЦК України (в редакції Закону 1963 року).

В силу п.113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року №18/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 липня 1994 року за № 152/361), яка була чинною на час виникнення спірних відносин, доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов'язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанції про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім'я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього.

В судовому засіданні встановлено, що на час смерті ОСОБА_10 у Старокостянтинівському відділенні №2888 публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» був відкритий банківський рахуноки на ім'я останнього і Ощадна книжки за цим банківським рахунком знаходиться у ОСОБА_7 (а.с.79) та трудова книжка Серія НОМЕР_3 від 20.08.1986р. (а.с.76) також знаходиться у ОСОБА_7

Дані обставини підтверджуються поясненнями представників позивача та не заперечуються відповідачами.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що ОСОБА_7 фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, тобто вона є такою, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_10

Суд не приймає до уваги акт, складений депутатом Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району 18.09.2015р. ОСОБА_14 (а.с.58) про те, що ОСОБА_7 постійно проживала в с.Немирівка Старокостянтинівського району до 2004 року, оскільки джерело походження вказаної інформації, в акті не заначено, а суд позбавлений можливості допитати у якості свідка ОСОБА_14, так як остання відсутня за місце свого проживання.

Суд не приймає до уваги акт, складений депутатом Старокостянтинівської міської ради ОСОБА_15 29.10.2015р. (а.с.59) про те, що ОСОБА_3 з січня 2002 р. по червень 2004р. проживала по АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_8, оскільки такі обставини не стосуються даної справи. А данні, вказані у цьому ж акті, про те, що до січня 2002р. за адресою: АДРЕСА_1 проживали лише ОСОБА_10 та ОСОБА_8, суд також не приймає до уваги, оскільки в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 показав, що вказаний акт він склав, опитавши лише ОСОБА_3 та ОСОБА_16, ОСОБА_17, разом з тим свідок визнав, що не опитував ОСОБА_7, з цього приводу.

В суді свідок ОСОБА_16 показав, що він будучи неповнолітнім, неодноразово приходив у гості до ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) і не бачив там ОСОБА_7 Однак свідок також показав, що в усі кімнати він не заходив і спілкувався лише з ОСОБА_3, та визнав, що міг і не бачити ОСОБА_7

В зв»язку з цим, суд не приймає до уваги його показання.

Свідок ОСОБА_18 в суді показав, що знайомий з ОСОБА_3 з літа 2002р., а з ОСОБА_7 зустрічався в с.Немирівка у 2003-2004 р. Разом з тим, свідок ОСОБА_18 про місце проживання ОСОБА_7 до літа 2002 року дізнався лише з слів ОСОБА_3

В зв»язку з цим, суд не приймає до уваги його показання.

Суд не приймає до уваги акт, складений депутатом Старокостянтинівської міської ради ОСОБА_19 05.08.2015р. (а.с.60) про те, що ОСОБА_7 з 2001 року проживає по АДРЕСА_1, оскільки в судовому засіданні свідок ОСОБА_19 показав, що даний акт він склав у себе в кабінетів лише з слів ОСОБА_2

Разом з тим, в судовому засіданні свідки ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 підтвердили, що ОСОБА_7 з осені 2001 року переїхала проживати до сина - ОСОБА_10 (АДРЕСА_1), жила там на момент його смерті і проживає по даний час.

Дані обставини визнала в суді і відповідач ОСОБА_5

Суд не приймає до уваги показання свідка ОСОБА_23, яка в суді показала, що ОСОБА_7 виїхала з с.Немирівка Старокостянтинівського району лише в 2006-2007 роках, оскільки вони повністю спростовуються, вищенаведеними показаннями свідків ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, не вірити яким у суду не має підстав.

Також, суд не приймає до уваги посилання представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 на ті обставини, що позивач пропустила строк звернення до суду за захистом свого права, оскільки оспорюване свідоцтво про право на спадщину за законом видане ще 08 серпня 2002 рокуСтарокостянтинівською держнотконторою і позивач не могла не знати про дане, з наступних підстав.

Так, ст.71 ЦК України (в редакції Закону 1963 року) передбачено, що загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до ст.76 ЦК України (в редакції Закону 1963 року) перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Аналогічні приписи містяться у діючому ЦК України - статті 256, 257, 261, який набрав чинності з 1 січня 2004 року.

Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Як зазначено вище, судом встановлено, що ОСОБА_7 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_10, а тому ця спадщина визнається належною позивачці з моменту її відкриття - з січня 2002 року.

Чинне законодавство не встановлює строк, протягом якого спадкоємець має одержати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину, що дозволяло позивачці оформити право на спадщину у будь-який термін.

Позивач зазначає, що про оспорюване свідоцтво про право на спадщину за законом, їй стало відомо лише після смерті ОСОБА_8, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3.

В силу ч.3 ст.10, ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом із тим, відповідачем ОСОБА_3 не надано суду жодних доказів того, що до березня 2015р. позивачці було відомо про порушення свого права на спадщину і вказану обставину відповідач суду не довела, тому позовна давність за цим позовом не сплила.

За вищевказаних обставин, суд прийшов до висновку, що слід встановити факт прийняття спадщиниОСОБА_7, що відкрилась внаслідок смерті ОСОБА_10, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.; визнати свідоцтво про право на спадщину за законом від 08 серпня 2002 року, видане Старокостянтинівською державною нотаріальною конторою Хмельницької області ОСОБА_8 (зареєстровано в реєстрі за №1-328), в частині встановлення права останньої на 2/3 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель в АДРЕСА_1, недійсним; визнати право власності ОСОБА_7 на 1/3 частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель в АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_10, а інша 1/3 частина житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель - залишаються за ОСОБА_8

Також, відповідно до положень ст.88 ЦПК України з відповідачів - ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на користь позивача - ОСОБА_7 слід стягнути 243,6 грн. судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 60, 208, 209, 213-215 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити. Встановити факт прийняття спадщиниОСОБА_7, проживаючою по АДРЕСА_1 Хмельницької області, що відкрилась внаслідок смерті ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та проживав по АДРЕСА_1 Хмельницької області.

Визнати свідоцтво про право на спадщину за законом від 08 серпня 2002 року, видане Старокостянтинівською державною нотаріальною конторою Хмельницької області ОСОБА_8 (зареєстровано в реєстрі за №1-328), в частині встановлення права останньої на 2/3 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходяться в АДРЕСА_1 Хмельницької області, недійсним.

Визнати право власності ОСОБА_7 на 1/3 частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходяться в АДРЕСА_1 Хмельницької області, що належала ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Інша 1/3 частина житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходяться в АДРЕСА_1 Хмельницької області, залишаються за ОСОБА_8.

Стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 243,6 грн. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Хмельницької області шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів після проголошення рішення через Старокостянтинівський районний суд.

Суддя