Ухвала суду № 54722125, 22.12.2015, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/1312/15-цГоловуючий у 1-й інстанції Герчаківська О.Я. Провадження № 22-ц/789/1384/15 Доповідач - Дикун С.І.Категорія - 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2015 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Дикун С.І.

суддів - Парандюк Т. С., Храпак Н. М.,

при секретарі - Герчак М.Є.

з участю сторін - позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, представника відповідача ПАТ КБ Приватбанк - ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 28 вересня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ Приватбанк про захист прав споживачів та стягнення безпідставно набутих грошових коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 28 вересня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ Приватбанк (далі - банк) про захист прав споживачів та стягнення безпідставно набутих грошових коштів відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду від 28 вересня 2015 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на його користь 20 229, 16 доларів США безпідставно отриманих банком коштів, оскільки представниками банку неодноразово введено в оману позивача щодо чинності кредитного договору № TEAWAU00270010, розірваного за рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 4 грудня 2008 року та вказано на необхідність здійснення періодичних платежів по розірваному кредитному договору. При цьому зазначає, що суд порушив норми матеріального і процесуального права, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та допустив невідповідність висновків обставинам справи.

Під час розгляду справи в апеляційному суді особа, яка подала апеляційну скаргу та її представник підтримали вимоги апеляційної скарги. Представник відповідача апеляційної скарги не визнала.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів позовної заяви та вимог, зазначених в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Судом установлено, що 19 січня 2006 року між банком та ОСОБА_1 (Позичальником) укладено кредитний договір №TEAWAU00270010. Відповідно до даного договору Банк надав Позичальникові кредитні кошти в розмірі 12.994,00 дол. США на купівлю автомобіля, а також в розмірі 6 367,08 дол. США на сплату страхових платежів у випадках та згідно порядку, передбачених п.п.2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,00% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і комісією за розрахунково-касове обслуговування у розмірі 0,15% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати комісії за дострокове погашення кредиту відповідно до п.3.11. даного договору.

19 січня 2006 року між банком (Заставодержатель) та ОСОБА_1 (Заставодавець) укладено договір застави рухомого майна №TEAWAU00270010, згідно з яким Заставодавець передає в заставу траспортний засіб «Chevrolet» модель «Niva» державний реєстраційний номер НОМЕР_1, в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 перед Заставодержателем, в силу чого Заставодержатель має право в разі невиконання Позичальником зобов'язань, забезпечених заставою, одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмету застави переважно перед іншими кредиторами Заставодавця.

Умови кредитного договору позичальником належно не виконувались.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 4 грудня 2008 року, що набрало законної сили, по справі №2-6826/08 за позовом ЗАТ КБ Приватбанк до ОСОБА_1, розірвано кредитний договір № TEAWAU00270010 від 19 січня 2006 року, укладений між банком та ОСОБА_1

Звернуто стягнення заборгованості за кредитним договором № TEAWAU00270010 від 19 січня 2006 року в розмірі 45664,53 грн на предмет застави: автомобіль марки «Chevrolet» модель «Niva» державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2005 року випуску, тип ТЗ: легковий універсал В, № кузова/шасі Х9L21230050099440, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві ОСОБА_1, шляхом продажу вказаного автомобіля від ОСОБА_1 ЗАТ КБ ПриватБанк(49094, М.Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги,50 код ЄДРПОУ 14360570), з укладенням від ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ЗАТ КБ ПриватБанк всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Рішення суду до примусового виконання не пред'явлено. Однак, сторони дійшли домовленості щодо його виконання у добровільному порядку, внаслідок чого між банком та позивачем було укладено додаткову угоду від 19 липня 2011 року до кредитного договору № TEAWAU00270010 від 19 січня 2006 року (а.с.112-114) та додаткову угоду від 20 серпня 2013 року до кредитного договору № TEAWAU00270010 від 19 січня 2006 року (а.с.115-116). А також між сторонами було укладено договір поруки від 20 серпня 2013 року (а.с.118).

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердив, що автомобіль, на який було звернуто стягнення не був проданий, оскільки він домовився з представниками банку, що буде повертати виниклий за кредитом борг добровільно. Однак, транспортний засіб в нього банком неодноразово вилучався та був повернутий у зв'язку з виконанням кредитних зобов'язань у грудні 2014 року.

29 грудня 2014 року між сторонами було підписано акт прийому-передачі, згідно з яким банком на користь ОСОБА_1 повернуто заставний автомобіль, який не був реалізований у зв'язку із добровільним погашенням заборгованості. У даному акті особистим підписом ОСОБА_1 ствердив, що претензій щодо стану вказаного автомобіля, його комплектності, а також щодо питань, пов'язаних із виконанням кредитного договору №TEAWAU00270010 від 19 січня 2006 року він не має (а.с.59)

Згідно із вимогами ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Предявляючи позовні вимоги про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів, ОСОБА_1 посилався на норму ч.1 ст.1212 ЦК України як на підставу позову (а.с.1-2) та зазначав, що сума коштів 20229,16 доларів США ( з урахуванням уточнення позову ( а.с.69)) були безпідставно набуті банком за період 04 грудня 2008 року по 22 січня 2015 року без будь-яких правових підстав, оскільки зобовязання сторін за кредитним договором № TEAWAU00270010 від 19 січня 2006 року припинились у силу розірвання цього договору рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 4 грудня 2008 року. А предявлені банком Додаткові угоди до розірваного договору не можуть прийматись до уваги як нікчемні правочини. Про зазначене позивач підтвердив і в апеляційній скарзі.

Однак, ці доводи не можуть бути прийняті колегією суддів на скасування оскарженого рішення.

Відповідно до вимог ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За вимогами ст.303 ч.1 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом ч. 1 ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi ст. 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбаченихст. ст. 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

До таких висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 2 жовтня 2013 року, яка прийнята за результатом перегляду судовихрішень з підстави, передбаченої п. 1ч. 1ст. 355 ЦПК України,у справі № 6-88цс13, та в силу імперативних положень ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою у правозастосуванні.

Як вбачається із пояснень представника банку та не заперечувалось у суді першої інстанції позивачем, спірні кошти ним вносились на виконання Додаткових угод, договору поруки, укладених протягом 2011-2013 років. Разом з тим, сторона позивача вважає такі правочини нікчемними і такими, що не породжують юридичних наслідків.

Згідно з роз'ясненнями, даними у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (ч. 1 ст. 219, ч. 1 ст. 220, ч. 1 ст. 224 ЦК України тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (ч. 2 ст. 222, ч. 2 ст. 223, ч. 1 ст. 225 ЦК України тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору.

Однак, вимог про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів по даному спору предявлено не було і суд таких вимог не вирішував.

Отже, за таких, встановлених апеляційним судом обставин, суд підставно відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ Приватбанк (далі - банк) про захист прав споживачів та стягнення безпідставно набутих грошових коштів.

За вимогами ч.2 ст.308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів підстав для скасування рішення суду з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачає.

Керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 313-315, 319, 324,325 ЦПК України,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 28 вересня 2015

року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Дикун С.І.

ОСОБА_4С

Судді: Храпак Н.М.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_5