Постанова № 54721292, 23.12.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2015 р.Справа № 916/2197/15Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Воронюка О.Л., Жекова В.І.

секретар судового засідання Герасименко Ю.С.

за участю представників учасників процесу:

від позивача ОСОБА_1 за довіреністю;

від відповідача ОСОБА_2 за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

на рішення господарського суду Одеської області від 13.08.2015 року

у справі №916/2197/15

за позовом Приватного підприємства "НАВІК"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про стягнення 590691,55 грн.

ВСТАНОВИВ

У травні 2015 р. приватне підприємство "НАВІК" (далі ПП "НАВІК") звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі ФОП ОСОБА_3І.) про стягнення 590691,55 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.08.2015 року (суддя Оборотова О.Ю.) позов задоволено, стягнуто з ФОП ОСОБА_3 на користь ПП "НАВІК" заборгованість у розмірі 590691,55 грн., яка складається з суми основної заборгованості 400 336,25 грн., пені 58 690,35 грн., 3% річних 3 687,39 грн. інфляційні 127 977,66 грн.; судовий збір у розмірі 11 813,83 грн.

У мотивах зазначеного рішення, суд першої інстанції, визнавши обґрунтованими позовні вимоги, зазначив, що у звязку із порушенням відповідачем умов договору в частині сплати орендної плати, у останнього утворилась заборгованість по орендній платі за жовтень 2014 року, листопад 2014 року, грудень 2014 року, січень 2015 року, лютий 2015 року, березень 2015 року, а також заборгованості з компенсації витрат на експлуатаційні послуги та плату за надання маркетингових послуг, що передбачені договором оренди, а тому, у звязку із невиконанням відповідачем свої обовязків за договором у нього утворилась заборгованість перед позивачем у загальній сумі 400 336,25 грн., що на думку суду є обґрунтованою та підлягає стягненню на користь позивача.

До того ж, у мотивах прийнятого рішення, суд першої інстанції визнав за можливе задовольнити позовні вимогами ПП "НАВІК" в частині стягнення з відповідача пені у сумі 58 690,35 грн., 3% річних у сумі 3 687,39 грн. та інфляційних у розмірі 127 977,66 грн.

Не погоджуючись із даним рішенням до Одеського апеляційного господарського суду звернувся ФОП ОСОБА_3 з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 13.08.2015 р. по справі №916/2197/15 за позовом ПП "НАВІК" до ФОП ОСОБА_3 про стягнення на користь ПП "НАВІК" заборгованості у сумі 590 691,55 грн. та ухвалити нове рішення про відмову ПП "НАВІК" у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм процесуального права та принципів дослідження обставин спору, суд не застосував відповідні норми цивільного та господарського законодавства в части загальних норм щодо належного виконання господарських зобовязань щодо користування обєктом оренди.

Апелянт зазначає, що судом при прийнятті рішення порушені норми процесуального права, а саме ст. 4-2 та п.п. 2 і 3 ч.1 ст.84 ГПК України, а саме описова частина рішення не містить стислого викладу відзиву на позовну заяву, додаткових пояснень позивача та доводи представника відповідача про залучення до матеріалів справи документальних доказів. За твердженням скаржника в мотивувальній частині рішення не вказані всі обставини справи та всі надані до справи документи, що мають суттєве значення для правильного розгляду справи, не встановлена причина виникнення спору між сторонами, не дана оцінка доводам, за якими суд прийняв або відхилив документальні докази, що надані відповідачем. На думку апелянта, суд в своєму рішенні досліджував лише відомості, викладені у позові, перевірив правильність математичного розрахунку вимог позивача, а таким чином, визнав пояснення позивача у позові, додаткові пояснення позивача до позову та надані ним платіжні та розрахункові документи такими, що безумовно доводять наявність заборгованості відповідача при виконанні ним грошових зобовязань та терміну їх нарахування, у той же час судом проігноровані всі надані відповідачем докази.

За твердженням скаржника, судом першої інстанції було порушено п.п. 1, 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 «Про судове рішення», оскільки, судом взагалі не зясовувалось як виконувались сторонами зобовязання щодо розрахунку та здійснення платежів по договорам, яким чином з'явилась заборгованість у відповідача по укладеним з позивачем договорам щодо користування нежитловим приміщенням, чому претензії щодо заборгованості мали місце з боку позивача вже після припинення дії договору оренди та похідних угод, чому з припиненням договору оренди 21.04.2015 р. року акт про повернення приміщення з оренди складено лише 18.05.2015 року і наскільки є обґрунтованим нарахування орендодавцем орендних та інших платежів за вказаний період.

Окрім того, скаржник наголошує на тому, що місцевим господарським судом проігноровано пояснення та документальні обґрунтування позивача щодо приховування позивачем обставин, що мають суттєве значення для розгляду справи та встановлення всіх обставин виникнення господарського спору, в т.ч. про наявність укладеного між сторонами попереднього договору №17/06-1 від 17.06.2013 року; про хід виконання умов попереднього договору сторонами та вплив їх на орендні відносини, що виникли у звязку з укладанням у подальшому договору оренди нерухомого майна № 04/02-1 від 04.02.2014 року, предметом якого є нежиле приміщення площею 176,9 квадратних метрів, що розташоване в будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Затонського 32; про виконання відповідачем, як орендарем всіх грошових зобовязань за договором оренди нерухомого майна № 04/02-1 від 04.02.2014 року та договору № 04/02-1 від 04.02.2014 р. про відшкодування експлуатаційних витрат на підставі виданих орендодавцем рахунків про сплату; про приховування позивачем від суду факту припинення орендних відносин між сторонами 21.04.2015 року в порядку визначеному п.8.9 договору оренди нерухомого майна № 04/02-1 від 04.02.2014 року; про безпідставність нарахування позивачем боргу за користування вказаним нежитловим торговим приміщенням та безпідставність претензій, викладених у листах ПП «Навік» від 23 та 29 квітня 2015 року; про навмисне з боку позивача, як орендодавця, перешкоджання (з 21.04.2015 року по 18.05.2015 р.) відповідачу, як орендарю, у демонтажі обладнання та вивозі власних товарно-матеріальних цінностей з орендованого приміщення.

Таким чином, апелянт вважає, що порушення судом норм процесуального права свідчать про те, що суд, не дослідивши надані відповідачем докази, що спростовують обґрунтованість нарахування заборгованості, заздалегідь визнав позивача добросовісною стороною у договорі, а відповідача недобросовісним виконавцем грошових зобовязань. Фактично мало місце упереджене ставлення суду до обґрунтованості заперечень відповідача, наданих ним до справи доказів та обґрунтувань добросовісності виконання відповідачем своїх зобовязань по договору оренди, в т.ч. грошових зобовязань.

Скаржник стверджує, що ним на підставі договору оренди здійснювались всі платежі на підставі рахунків про сплату, що розраховувались та надавалися позивачем.

Апелянт зазначає, що з аналіз пунктів договору щодо орендної плати вбачається, що питання перерахування розміру орендної плати, плати за експлуатаційні послуги та комунальні платежі належить до компетенції або орендодавця, або до спільної домовленості орендодавця і орендаря, а виконання положень п.4.4 договору оренди нерухомого майна №4/02-1 від 04.02.2014 року не є обовязком орендаря самостійно перераховувати розміри орендної плати, на чому безапеляційно наполягає позивач.

Як зазначає апелянт, договір оренди майна та договір про відшкодування експлуатаційних витрат від 04.02.2014 р. втратили свою чинність 21.04.2015 року. Саме з цих причин та з урахуванням п.4.7 договору оренди нерухомого майна № 04/02-1 передані орендарем орендодавцю за умовами п. 13 попереднього договору оренди нерухомого майна №17/06-1 від 17.06.2013 року гарантійні платежі повинні були орендодавцем зараховані в якості орендної плати за два останніх місяці орендного користування (березень та 21 дні квітня 2015 року), а тому, рішення суду, яке включає до суми стягнення нарахування орендної плати, компенсації експлуатаційних витрат та компенсації маркетингових витрат з 21 квітня по 18 травня 2015 року є не обґрунтованим та свідчить про те, що суд взагалі не досліджував ці обставини.

Окрім того, скаржник відзначає, що первісно і на протязі розгляду справи у суді позивач замовчував факт того, що грошові зобовязання виникли не тільки на підставі вже вказаних договорів, а ще на підставі попереднього договору № 17/06-1 від 17.06.2013 року; сплата за орендне користування нерухомістю, компенсації експлуатаційних витрат та витрат на маркетингові послуги здійснювались з дотриманням термінів, в повному обсязі та на підставі рахунків на оплату, що видавалися орендодавцем (позивачем). Позивачем до суду не надано будь-якого доказу, що орендодавцем в період жовтень 2014 року квітень 2015 року видавались рахунки про оплату в розміри визначеному в графі «Нараховано» ОСОБА_4 звірки взаєморозрахунків від 18.05.2015 року. Крім того, позивач не надав доказів того, що за несплату нарахованої суми оренди та інших платежів, надсилав претензійні висти з вимогами погасити заборгованість; договір оренди, також похідні від нього договори припинені 21 квітня 2015 року в порядку визначеному п.8.9 Договору про оренду нерухомого майна №04/02-1 від 04.02.2015 року, претензійні листи позивача на адресу відповідача від 23.04.2015 року та 29.04.2015 року та рахунки позивача на оплату №1112 від 22.04.2015 року, №№1262,1266 від 18 травня 2015 року виставлені відповідачу вже після припинення орендних відносин, тобто після 21 квітня 2015 року.

Дані обставини, на думку скаржника, свідчать про відсутність обґрунтування позову, безпідставність звернення позивача до суду з вказаними позивними вимогами та про зловживання правом на звернення до суду.

Апелянт також вважає необґрунтованими посилання позивача на те, що після спливу шести місячного терміну відповідач продовжував користуватися орендованим приміщення та звільнив його лише 18.05.2015 р. після підписання акту приймання-передачі, оскільки, за твердженням апелянта, в матеріалах справи містяться лист відповідача щодо припинення договору оренди; заява до орендодавця про допуск до приміщення з метою демонтажу обладнання та вивозу товарно-матеріальних цінностей; заява про самоуправне утримання позивачем майна орендаря, однак, позивач систематично відмовлявся отримувати листи орендаря з прохання вирішити ці питання, про що свідчать листи курєрської служби «КСД-Південь» від 22.04.2015 року, 24.04.2015 року, 27.04.2015 року, 06.05.2015 року про відмову позивача отримувати поштову кореспонденцію.

Наведені документальні докази, на думку відповідача, свідчать про наміри позивача ухилитися від вирішення питань щодо припинення орендних відносин, надання дозволу про допуск працівників до орендованого приміщення, проведення робот по демонтажу обладнання та вивозу товарно-матеріальних цінностей. Фактично з 22.04.2015 року допуск відповідача до приміщення був припинений. Тому, твердження позивача, що приміщення використовувалось відповідачем з 22 квітня по 18 травня є таким, що не відповідає дійсності.

Апелянт також відзначає, що судом не звернуто увагу на те, що практика використання іноземної валюти при розрахунку цін за товари та послуги не завжди відповідає вимогам діючого законодавства, зокрема, визначення ціни через гривневий еквівалент іноземної валюти є порушенням Постанови КМУ від 18.12.98 р. №1998 "Про удосконалення порядку формування цін. Так, відповідач зазначає, що пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.98 р. №1998 "Про удосконалення порядку формування цін" визначено, що формування, встановлення і застосування суб'єктами підприємництва вільних цін на території України здійснюється виключно в національній грошовій одиниці. Вважати при формуванні цін обґрунтованим облік витрат у доларовому еквіваленті тільки в частині імпортної складової структури ціни". Міністерство економіки України своїми листами від 13.06.2000 р. № 27-22/287 і від 25.10.2000 р. №27-22/524 вказало, що у разі визначення цін через еквівалент будь-якої іноземної валюти (наприклад долари США) вилученню в дохід бюджету, відповідно до ст. 14 Закону України "Про ціни і ціноутворення", підлягає різниця, що утворилася за рахунок зміни курсу іноземної валюти з моменту реалізації продукції (робіт, послуг). Обґрунтовуючи свою позицію, Мінекономіки України посилається на Інструкцію про порядок застосування економічних і фінансових санкцій органами державного контролю за цінами, затверджену спільним наказом Мінекономіки і Мінфіну від 07.07.98 р. №93/141 і зареєстровану в Мін'юсті 17.07.98 р. за № 463/2903. Мінекономіки України в своєму листі від 13.06.2000 р. №27-22/287 чітко вказало, що, відповідно до згаданих нормативних актів, встановлення ціни в еквіваленті іноземної валюти, навіть за наявності "імпортної складової" структури ціни є незаконним.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2015 р. апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3 прийнято до провадження та призначено до розгляду колегією суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Богатиря К.В., Воронюка О.Л.

ОСОБА_5о. керівника апарату Одеського апеляційного господарського суду від 30.10.2015 р. №708 призначено повторній автоматичний розподіл справи у звязку із перебуванням судді Богатиря К.В. у відрядженні.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 30.10.2015 р. для розгляду справи №916/2197/15 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Воронюка О.Л., Жекова В.І.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського від 02.11.2015 р. апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3 прийнято до провадження з призначеним розглядом колегією суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Воронюка О.Л., Жекова В.І.

У судових засідання від 21.10.2015 р., 02.11.2015 р., 16.11.2015 р., 30.11.2015 р. та 14.12.2015 р. оголошувались перерви.

13.11.2015 р. до Одеського апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення по справі від позивача в яких останнім було надано розрахунок заборгованості, з урахуванням дати здійснення платежу та дати розрахунку курсу НБУ.

16.11.2015 р. Одеським апеляційним господарським судом отримано пояснення відповідача щодо проведення взаєморозрахунків на складання акту в яких відповідач зазначає, що 10 листопада на адресу позивача, що розташований у м. Одесі, вул. Затонського, буд. 32 надіслана телеграма в якій відповідач просив позивача направити на його адресу проект акту взаємозвірки за договором оренди, проте, про результати розгляду телеграми апелянт не повідомлений, у звязку із чим 10 листопада розроблений та 11 листопада відправлений курєрською службою доставки на адресу ПП "НАВІК" власний акт звірки взаєморозрахунків. Службою КСД 12 листопада офіс ПП "НАВІК" за адресою м. Одеса, вул. Затонського, буд. 32 не знайдено. Повторно, після розяснень, а саме 13.11.2015 р., співробітники ПП "НАВІК" відмовились отримувати поштову кореспонденцію від служби КСД, а саме конверт з актом звірки взаєморозрахунків на 3-х аркушах та у трьох примірниках. На час слухання справи, призначеного на 16 листопада вирішити питання щодо проведення звірки розрахунків між сторонами по справі не є можливим.

30.11.2015 р. до Одеського апеляційного господарського суду надійшли пояснення апелянта в яких останній зазначає, що у звязку з розглядом справи, апелянт надає додаткові пояснення, щодо здійснених ним орендних та інших платежів за користування нежитловим приміщенням площею 176,9 квадратних метрів, що розташоване в будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Затонського, 32 за спірний період.

Так, відповідач зазначає у поясненнях, що на виконання умов п. 13, п. 13.1 та п. 13.2 попереднього договору до каси позивача внесені в якості безвідсоткового депозитного вкладу «гарантовані платежі» на загальну суму 29 166 доларів США. Згідно п. 4.7 договору оренди нерухомого майна № 04/02-1, сплачені за умовами п. 13 Попереднього договору оренди нерухомого майна №17/06-1 від 17.06.2013 року гарантійні платежі зараховуються в якості орендної плати за перший та два останніх місяці орендного користування. Таким чином, щомісячний гарантований орендний платіж складає 29 166 доларів США: 3 місяці = 9722 доларів США . Згідно умов п. 4.2.1 Договору оренди нерухомого майна № 04/02-01 від 04.02.2014 року щомісячний розмір орендної плати складає 49 488,66 грн., що в еквіваленті до курсу НБУ і складає 35 доларів США за 1 кв.м., а саме 6191,50 доларів США. Якщо погодитися з позивачем, на останні два календарних місяця з 21.02.2015 року по 21.03.2015 року та з 21.03.2015 року по 21.04.2015 року на погашення орендної плати було використано 18574,5 доларів США. Залишок гарантійних платежів, що знаходились у володінні Орендодавця складає -10591,5 доларів США.

Апелянт у пояснення зазначає, що додатковим доказом того, що орендодавець визнавав час припинення договору оренди - 21 квітня 2015 року та момент погашення орендних платежів за рахунок гарантійних внесків орендаря, свідчать те, що за даними орендодавця у лютому 2015 року розмір нарахованої орендної плати складає 40536,52 грн. проти 54048,70 грн. за повний місяць січня 2015 року. Ця обставина підтверджується рахунком на оплату № 4262 від 23.11. 2014 року за січень 2015 року та рахунком на оплату № 272 від 28.01.2015 року за лютий 2015 р., отже, на думку апелянта, всі нарахування орендних платежів за період вимоги з 21.02.2015 року по 21.04.2015 року є безпідставними.

У поясненнях відповідач відзначає, що ті ж самі обґрунтування стосуються вимог ПП «Навік» про стягнення основного боргу, пені, відсотків річних та індексу інфляції за не сплату компенсаційних витрат на експлуатаційні послуги, а також плати за надання маркетингових послуг. Загальна сума боргу за розрахунками позивача становить 38 139,13 грн. Здійснені Орендарем нарахування з 21 квітня по 18 травня 2015 року апелянт не визнає, оскільки дія договору була припинена з 21.04.2015 року, як похідного від договору оренди нерухомого майна № 04/02-1 від 01.10.2014 року.

Додатковим доказом того, що час припинення договору 21 квітня 2015 року апелянт вважає те, що у квітні 2015 року розмір сплати компенсаційних витрат на експлуатаційні послуги та плати за надання маркетингових послуг встановлює відповідно 8 172,78 грн. та 2724,26 грн. проти 11675,40 грн. та 3891,80 грн. за повний місяць березня 2015 року. Ця обставина підтверджується рахунком на оплату № 871 від 27.03.2015 року за квітень 2015 року та рахунком на оплату № 467 від 27.02.2015 року за березень 2015 року. Отже, всі нарахування платежів за період вимоги з 21.04.2015 року по 18.05.2015 року є, на думку відповідача, безпідставними. Таким чином, відповідач вважає, що довів безпідставність нарахування позивачем вказаних платежів.

Відповідач зазначає, що всі платежі за договором про відшкодування експлуатаційних витрат від 04.02.2014 року здійснювались в повному обсязі і виключно на підставі отриманих від ПП «Навік» рахунків на оплату.

Окрім того, у своїх поясненнях відповідач відзначає, що вказана позивачем (орендарем) в акті звірки взаємних розрахунків оплата в колонці «Оплачено» за період жовтня 2014 року - квітень 2015 року і є розміром нарахованих орендних платежів та відображених у рахунках на оплату. З огляду на це вимоги позивача про стягнення пені, відсотків річних та індексу інфляції є безпідставними.

Також, апелянт наполягає, що розрахунки, надані у ОСОБА_4 звірки взаємних розрахунків в колонках «нараховано» та «борг на кінець періоду» не відповідають дійсності. Всі ці нарахування здійснені орендодавцем одноособово та вперше стали відомі орендатору (відповідачу по справі) лише після припинення дії укладених договорів (21 квітня 2015 року) з надісланих Орендодавцем рахунків на оплату № 1112 від 22 квітня 2015 року, №№ 1262, 1266 від 18 травня 2015 року.

До того ж, у своїх поясненнях відповідач надає пояснення щодо наданого позивачем до апеляційної інстанції проекту акту звірки взаєморозрахунків, так він відзначає, що за основу у розрахунках по платежам покладено розрахунки у іноземній валюті. Саме цій підхід є предметом спору, проти правомірності та обґрунтованості якого заперечує відповідач (апелянт). Саме це унеможливлює проведення взаємозвірки між сторонами.

Окрім того, за твердженням відповідача, орендодавцем (позивачем) не надані будь-які докази того, що нарахування здійснювалось під час дії договору оренди та про ці нарахування орендарю було відомо.

10.12.2015 р. Одеським апеляційним господарським судом отримано від представника позивача додаткові пояснення по справі та розрахунок суми заборгованості, з урахуванням гарантійного платежу (повної оплати за 2 останні місяці) та дати розрахунку по курсу НБУ на останній день виконання зобовязань.

У судовому засіданні від 23.12.2015 р. представник скаржника підтримав вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на їх задоволенні.

Позивач надав пояснення згідно з якими заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення залишенню без змін.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ФОП ОСОБА_3 підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не звязана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а, згідно до приписів ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, 04 лютого 2014 року між ПП „НАВІК (орендодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна № 04/02-1, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежиле приміщення, що розташоване в будівлі за адресою м. Одеса, вул. Затонського, 32 на умовах і в порядку, передбаченому цим договором. Під приміщенням розуміється частина нежилого приміщення, площею 176,9 кв.м. Приміщення передається орендарю з ціллю використання для організації магазину непродовольчих товарів.

28 лютого 2014 року між сторонами було підписано акт приймання-передачі, вказаного нежитлового приміщення.

01 жовтня 2014 року між ПП „НАВІК, ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_3 було укладено договір про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №04/02-1 від 04.02.2014 р., відповідно до якого сторони погодили здійснити заміну сторони договору, а саме орендаря, так ФОП ОСОБА_3 було визнано набувачем всіх прав та обовязків орендаря визначених договором.

Звертаючись із позовом до суду першої інстанції ПП „НАВІК зазначило, що у порушення умов договору ФОП ОСОБА_3 не сплачував своєчасно орендну плату у звязку з чим за ним утворилась заборгованість у загальній сумі 304 460 грн. 31 коп.

Позивач зазначив, що неодноразово звертався до відповідача з проханням усунути порушення та сплатити усю суму заборгованості по орендній платі, що за його твердженням підтверджується копіями листів від 23 та 29 квітня 2015 р.

Окрім того, позивач зазначив, що у порушення п. 3.2., 3.4., 4.6., 4.8. - 4.11. не сплачував своєчасно компенсацію витрат на експлуатаційні послуги, а також плату за надання маркетингових послуг у звязку з чим виникла заборгованість у сумі 97 358 грн. 67 коп.

Також, звертаючись із позовом до суду першої інстанції позивач просив, на підставі ст.ст. 610, 925, 629 ЦК, ст. 193 ГК та п. 5.4. договору, стягнути з відповідача пеню за прострочення платежів у сумі 58 690 грн. 35 коп., три відсотки річних у сумі 3687 грн. 39 коп. та суму на яку збільшився борг у звязку із інфляційним процесом, що складає 127 977 грн. 66 коп.

Судом першої інстанції позовні вимоги ПП „НАВІК визнано обґрунтованими та задоволено у повному обсязі.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду не погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає, що воно підлягає скасуванню, з наступних підстав.

Згідно з ч. 1,4 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Частина 1 ст.181 ГК України встановлює, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Частиною 2 ст.640 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ч.1,2 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Частиною 1 ст. 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Статтею 654 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до положень ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 763 ЦК України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк. Законом можуть бути встановлені максимальні (граничні) строки договору найму окремих видів майна. Якщо до спливу встановленого законом максимального строку найму жодна із сторін не відмовилася від договору, укладеного на невизначений строк, він припиняється зі спливом максимального строку договору. Договір найму, строк якого перевищує встановлений законом максимальний строк, вважається укладеним на строк, що відповідає максимальному строку.

Договором оренди нерухомого майна № 04/02-1 від 04.02.2014 р., зокрема, пунктами 8.6., 8.9. передбачено, що даний договір оренди може бути розірвано за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін даний договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та у інших випадках, що передбачено законодавчими актами України та цим договором оренди. Сторони мають право розірвати цей договір оренди шляхом односторонньої відмови від нього у будь-який момент після його укладення без необхідності обґрунтування причин такої відмови, та без застосування штрафних санкцій за умови направлення іншої стороні за адресою, зазначеною в ст.11 цього договору, письмового повідомлення про відмову від цього договору оренди за 6 місяців до запланованої дати відмови. У такому випадку цей договір оренди є розірваним внаслідок односторонньої відмови через шість місяців з моменту отримання іншою стороною такого повідомлення. Якщо повідомлення про відмову не може бути вручене іншій стороні у звязку із її відсутністю за вказаною адресою, або у звязку із її відмовою від отримання повідомлення (в т.ч. шляхом його неотримання у поштовому відділенні), шість місяців вираховуються з дня, відмови іншої сторони отримати таке повідомлення, чи з дати, зазначеної поштовим органом при встановленні відсутність іншої сторони за адресою, зазначеної в ст. 11 цього договору. У випадку, якщо орендар порушить визначений цим пунктом термін попередження про дату розірвання договору оренди, він зобовязаний сплатити орендодавцю штраф у розмірі 150% від щомісячної орендної плати, що визначена у цьому договорі оренди на протязі 5 банківських днів з дати отримання відповідного рахунку.

З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_3 21 жовтня 2014 р. повідомив ПП „НАВІК про розірвання договору оренди нерухомого майна №04/02-1 від 04.02.2014 р. на підставі п. 8.9. даного договору та просив рахувати датою початку відліку шести місяців, 21 жовтня 2014 року. (а.с. 102)

Даний лист було отримано ПП „НАВІК 21.10.2014 р., що підтверджується відміткою останнього на самому листі, а також не заперечується позивачем у поясненнях від 12.08.2015 р. (а.с. 102, 122-123).

Отже, враховуючи отримання позивачем 21.10.2014 р. листа відповідача про розірвання договору оренди нерухомого майна №04/02-1 від 04.02.2014 р., даний договір, за умовами п. 8.9. є розірваним 21.04.2015 р.

Всупереч цьому, відповідач перешкоджав позивачеві у здійсненні свого права на вивіз належного відповідачеві майна із орендованого приміщення, що підтверджується численними листами ФОП ОСОБА_3 до ПП „НАВІК.

Так, відповідно до листів від 20.04.2015 р. за вих. 2004-01 та вих. 2004-02 ФОП ОСОБА_3 просив ПП „НАВІК надати дозвіл на вивіз товару у кількості 1790 одиниць 22.04.2015 р. та 23.04.2015 р. у період з 7-00 до 09-30.

Листом від 22.04.2015 р. за вих.2204-01 ФОП ОСОБА_3 просив ПП „НАВІК у період з 22.04.2015 р. по 30.04.2015 р. погодити доступ співробітників задля вивозу ТМЦ, проведення демонтажних робіт та робіт повязаних із вивозом демонтованого обладнання та матеріалів.

Звернення відповідача до ПП „НАВІК підтверджуються також листами вих. 2304-01, вих.2204-3, вих.2204-4 від 22.04.2015 р., які були направлені позивачеві, проте останній відмовився від їх отримання без пояснення причин, що підтверджується накладною курєрської служби доставки, описом внутрішнього змісту поштового відправлення від 22.04.2015 р. та листом ТОВ «КСД ПІВДЕНЬ» №4982/15 від 22.04.2015 р. (а.с. 131-135).

23.04.2015 року листи відповідача вих. 2304-01, вих.2204-3, вих.2204-4 від 22.04.2015 р. були повторно направлені позивачеві, проте останній відмовився від їх отримання, що підтверджується наявними в матеріалах справи накладною курєрської служби доставки та описом внутрішнього змісту поштового відправлення від 23.04.2015 р.

Також, 23.04.2015 р. співробітниками магазину відповідача було складено доповідну в який зазначено про те, що попре підтвердження з боку ПП „НАВІК 22.04.2015 р. засобами телефонного звязку згоди на вивіз товару за листом вих.2004-01 від 20.04.2015 р., 23.04.2015 р. з 08:00 до 10:00 начальником служби охорони ОСОБА_7 був заблокований вивіз товару у кількості 1790 одиниць.

Дану доповідну разом із листами від 23.04.2015 р. вих.2304-03 та вих. 2304-04, 23.04.2015 р. було направлено на адресу ПП „НАВІК, проте позивач відмовився від одержання даного поштового відправлення без зазначення пояснення причин, що підтверджується накладною курєрської служби доставки, описом внутрішнього змісту поштового відправлення від 23.04.2015 р. та листом ТОВ «КСД ПІВДЕНЬ» №4983/15 від 24.04.2015 р. (а.с. 141-149).

25.04.2015 р. ФОП ОСОБА_3 направив позивачеві лист вих.2504-01 в якому повторно просив погодити дату вивозу товару, проте, позивач відмовився від отримання даного поштового відправлення, що підтверджується накладною курєрської служби доставки, описом внутрішнього змісту поштового відправлення від 27.04.2015 р. та листом ТОВ «КСД ПІВДЕНЬ» №4984/15 від 27.04.2015 р. (а.с. 150-153).

27 квітня 2015 р. відповідач повторно звернувся до позивача з листами вих.2704-01 та вих.2704-02 в яких просив погодити вивіз товару та торгового обладнання, проте позивач відмовився від одержання даного поштового відправлення оскільки зі слів охоронця, кого з співробітників не має, що підтверджується накладною курєрської служби доставки, описом внутрішнього змісту поштового відправлення від 28.04.2015 р. та листом ТОВ «КСД ПІВДЕНЬ» №4986/15 від 06.05.2015 р. (а.с. 154-157).

До того ж, на підтвердження факту перешкоджання відповідачеві у доступі до орендованого приміщення з боку ПП „НАВІК є заява ФОП ОСОБА_3 начальнику Суворовського РУ м. Одеси полковнику міліції ОСОБА_4 від 30.04.2015 р. вх.№3-731 в якій відповідач зазначив, що не дивлячись на те, що строк дії договору оренди нерухомого майна №04/02-1 від 04.02.2014 р. сплив 21.04.2015 р., посадові особи ПП „НАВІК перешкоджають вивозу належного відповідачеві майна (основних засобів та товарів). Відповідач у заяві зазначив, що на даний час захоплений його товар на суму понад один мільйон гривень та зазначив, що вбачає у діях вказаних посадових осіб наявність складу злочину, а саме свавілля, у звязку із чим просив внести відомості про цей злочин до реєстру досудових розслідувань, а також притягнути до відповідальності винних осіб, прийняти заходи щодо повернення незаконно вилучено майна. (а.с. 158).

Окрім того, 15.05.2015 р. співробітниками магазину відповідача було складено доповідну в який зазначено про те, що попре підтвердженої з боку ПП „НАВІК 14.05.2015 р. згоди на проведення демонтажних робіт та вивозу демонтованого обладнання та матеріалів, начальником служби охорони ОСОБА_7 був заблокований вивіз частини демонтованого обладнання та матеріалів з 06:45 до 09:30 15.05.2015 р.

Акт приймання-передачі приміщення з оренди за договором №04/02-1 від 04 лютого 2014 р. було складено лише 18.05.2015 р.

Статтею 762 ЦК України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до п. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Враховуючи наведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що орендарем було належним чином повідомлено орендодавця про розірвання договору оренди та саме позивач перешкоджав відповідачеві у доступі до орендованого майна, у звязку із чим нарахування позивачем орендної плати, компенсації експлуатаційний витрат та компенсації маркетингових витрат після 21.04.2015 р., тобто моменту закінчення терміну дії договору оренди нерухомого майна №04/02-1 від 04 лютого 2014 р. є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Приписами ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання. Управнена сторона має право не приймати виконання зобов'язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає із змісту зобов'язання. Зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає із змісту зобов'язання. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язання повністю або його частини.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. При цьому, зобовязання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобовязання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами. Припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частиною 1, 3 ст.283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Орендар зобовязаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п.п.1,2 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.6 ст.283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Частиною 1 ст.762 ЦК України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Порядок та строки сплати орендної плати за договором оренди нерухомого майна № 04/02-1 від 04.02.2014 р. встановлені розділі 4 даного договору.

Відповідно до п. 4.1. 4.11. плата за оренду приміщення нараховується з моменту підписання акту приймання-передачі приміщення, який підписується сторонами в день офіційного відкриття ТРЦ незалежно від того чи розпочав орендар комерційну діяльність у приміщенні.

Розмір щомісячної орендної плати, що підлягає сплаті орендарем за цим договором оренди складає протягом всього строку орендного користування з дати відкриття ТРЦ - 49 488,66 (сорок девять тисяч чотириста вісімдесят вісім) грн., 66 коп., що у відповідності до офіційного курсу Національного Банку України, встановленому на « 04» лютого 2014 року - 799,30 грн. за 100 доларів США, складає еквівалент 6 191,5 (шість тисяч сто девяносто один) долар США 50 центів, що є сумою, розрахованою за формулою - еквівалент 35 доларів США за 1 кв.м., з урахуванням ПДВ (20%). Ставка податку на додану вартість (надалі - ПДВ) на момент підписання даного договору оренди становить 20%. У випадку зміни ставки ПДВ, розмір ставки ПДВ та суми орендної плати з ПДВ підлягає зміні згідно діючому законодавству.

Щомісячний розмір орендної плати за цим договором оренди підлягає корегуванню з урахуванням курсу долару США, при зміні вартості долара США у бік збільшення чи зменшення над встановленим цим договором (799,30 грн. за 100 доларів США). У випадку зміни вартості долару США по курсу НБУ у бік збільшення над встановленим цим договором (799,30 грн. за 100 доларів США) на дату здійснення платежу, щомісячний розмір орендної плати підлягає встановленню, шляхом помноження ставки орендної плати в доларовому еквіваленті на курс гривні Національного банку України (встановлений на день здійснення платежу).

Якщо інше не передбачене цим договором, орендна плата сплачується орендарем, щомісяця, авансом, не пізніше 5-го числа місяця, за який здійснюється оплата. Якщо орендодавець не надасть орендареві рахунок на оплату орендної плати до 5-го числа кожного місяця, то орендар сплачує орендну плату не пізніше терміну, передбаченого цим договором оренди, незважаючи на те, чи вказані рахунки були отримані ним. Така сплачена авансова орендна плата підлягає перерахунку Орендодавцем відповідно до умов цього договору оренди.

Сплачені за умовами п. 13 Попереднього договору оренди нерухомого майна №17/06-1 від 17.06.2013 року гарантійні платежі зараховуються в якості орендної плати за перший та два останніх місяці орендного користування.

В орендну плату не входить, а сплачується орендарем окремо згідно виставленим рахункам відшкодування вартості витрат на спільні частини (експлуатаційні витрати) та відшкодування вартості комунальних послуг.

Ставка плати за експлуатаційні послуги становить суму у розмірі 8 483,77 (вісім тисяч чотириста вісімдесят три) гривні 77 коп., в тому числі ПДВ 20 %, що у відповідності до офіційного курсу Національного Банку України, встановленому на « 04» лютого 2014 року - 799,30 грн. за 100 дол. США, складає еквівалент 1061,40 (одна тисяча шістдесят один) дол. США 40 центів, із розрахунку 6 (шість) доларів США 00 центів за 1 кв.м. площі приміщення, в тому числі ПДВ.

Ставка плати за маркетингові послуги за цим Договором становить суму у розмірі 2 827,92 (дві тисячі вісімсот двадцять сім) гривен 92 коп., в тому числі ПДВ 20 %, що у відповідності до офіційного курсу Національного Банку України, встановленому на « 04» лютого 2014 року - 799,30 грн. за 100 дол. США, складає еквівалент 353,80 (триста пятдесят три) дол. США 80 центів, із розрахунку 2 (два) долари США 00 центів за 1 кв.м. площі приміщення, в тому числі ПДВ.

Якщо інше не передбачене цим Договором, відшкодування вартості експлуатаційних та маркетингових послуг сплачується Орендарем щомісяця, авансом, не пізніше 5-го числа місяця, за який здійснюється оплата. Якщо Орендодавець не надасть Орендареві рахунок до 5-го числа кожного місяця, то Орендар оплачує експлуатаційні послуги не пізніше терміну, передбаченого цим Договором оренди, незважаючи на те, чи вказані рахунки були отримані ним.

Згідно з п. 4.20. 4.25. всі платежі, що належать до сплати за цим договором оренди, вносяться в гривнях банківським переказом на поточний рахунок, вказаний орендодавцем, в сумі, що належить на дату перерахунку на підставі виставлених Орендодавцем рахунків. Датою платежу є дата отримання на банківському рахунку одержувача повної суми платежу, що належить за договором оренди. Кожна сторона договору оренди самостійно оплачує свої власні банківські витрати. Нарахування орендної платні згідно цього договору припиняється з дня підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення (повернення приміщення орендодавцю), що є невідємною частиною цього договору оренди. Оригінали рахунків передаються представнику Орендаря, який знаходитиметься в приміщенні, під розписку та є підставою для оплати. Орендодавець має право направити рахунок рекомендаційним листом зі зворотнім повідомленням за місцезнаходженням орендаря. Невиконання орендодавцем зобов'язання щодо виставлення рахунку не звільняє орендаря від зобов'язання сплатити орендну плату в порядку, строки та розмірі, що визначені умовами цього договору оренди. Проведення орендарем поточних ремонтів та інших ремонтів приміщення за власної ініціативи чи в зв'язку з виконанням обов'язків передбачених даним договором оренди або чинним в Україні законодавством, не звільняє орендаря від внесення в повному обємі орендної плати і платежів, вказаних в цьому договорі оренди. Розрахунки за даним Договором здійснюються шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем щомісячно надавались відповідачеві рахунки на оплату орендної плати, компенсації експлуатаційних витрат та компенсації маркетингових витрат, які були у повному обсязі та вчасно сплачені орендарем.

Так, 23 вересня 2014 р. ПП „НАВІК було надано відповідачеві рахунок на оплату №3264 відповідно до якого орендна плата нежитлового приміщення за жовтень 2014 р. складає 54 048 грн. 70 коп., компенсація експлуатаційний витрат за жовтень 2014 р. складає 10 900 грн. 58 коп. та компенсація маркетингових витрат за жовтень 2014 р. складає 3633 грн. 53 коп., що загалом складає 68 582 грн. 81 коп.

Даний рахунок було сплачено відповідачем у повному обсязі, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру від 04.10.2014 р. на суму 20 000 грн. та від 06.10.2014 р. на суму 48 582 грн. 80 коп. (а.с. 104).

27 жовтня 2014 р. ПП „НАВІК було надано відповідачеві рахунок на оплату №3706 відповідно до якого орендна плата нежитлового приміщення за листопад 2014 р. складає 54 048 грн. 70 коп., компенсація експлуатаційний витрат за листопад 2014 р. складає 10 900 грн. 58 коп. та компенсація маркетингових витрат за листопад 2014 р. складає 3633 грн. 53 коп., що загалом складає 68 582 грн. 81 коп.

Даний рахунок було сплачено відповідачем у повному обсязі, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру від 05.11.2014 р. та від 07.11.2014 р. (а.с. 106-107).

21 листопада 2014 р. ПП „НАВІК було надано відповідачеві рахунок на оплату №4397 відповідно до якого орендна плата нежитлового приміщення за грудень 2014 р. складає 54 048 грн. 70 коп., компенсація експлуатаційний витрат за грудень 2014 р. складає 10 900 грн. 58 коп. та компенсація маркетингових витрат за грудень 2014 р. складає 3633 грн. 53 коп., що загалом складає 68 582 грн. 81 коп.

Даний рахунок було сплачено відповідачем у повному обсязі, що підтверджується квитанцією №30312479 від 08.12.2014 р. на суму 41 543 грн. та платіжним дорученням №24 від 03.12.2014 р. на суму 27 040 грн. (а.с. 109 - 110).

23 листопада 2014 р. ПП „НАВІК було надано відповідачеві рахунок на оплату №4262 відповідно до якого орендна плата нежитлового приміщення за січень 2015 р. складає 54 048 грн. 70 коп., компенсація експлуатаційний витрат за січень 2015 р. складає 10 900 грн. 58 коп. та компенсація маркетингових витрат за січень 2015 р. складає 3633 грн. 53 коп., що загалом складає 68 582 грн. 81 коп.

Даний рахунок було сплачено відповідачем у повному обсязі, що підтверджується квитанцією №3161470 від 15.01.2015 р. на суму 10 000 грн., квитанцією №3164833 від 16.01.2015 р. на суму 9 950 грн., платіжним дорученням №6 від 16.01.2015 р. на суму 1263 грн., платіжним дорученням №7 від 19.01.2015 р. на суму 47 369 грн. 81 коп. (а.с. 112 - 115).

28 січня 2015 р. ПП „НАВІК було надано відповідачеві рахунок на оплату №272 відповідно до якого орендна плата нежитлового приміщення за лютий 2015 р. складає 40 536 грн. 52 коп., компенсація експлуатаційний витрат за лютий 2015 р. складає 10 900 грн. 58 коп. та компенсація маркетингових витрат за лютий 2015 р. складає 3633 грн. 53 коп., що загалом складає 55 070 грн. 63 коп.

Даний рахунок було сплачено відповідачем у повному обсязі, що підтверджується випискою з банківського рахунку філії ПАТ «КБ «ІНВЕСТБАНК», де зазначено, що 05.02.2015 р. відповідачем було сплачено 21 155 грн. та 10.02.2015 р. сплачено 33 915 грн. 63 коп. (а.с. 121).

27 лютого 2015 р. ПП „НАВІК було надано відповідачеві рахунок на оплату №467 відповідно до якого компенсація експлуатаційний витрат за березень 2015 р. складає 11 675 грн. 40 коп. та компенсація маркетингових витрат за березень 2015 р. складає 3891 грн. 80 коп., що загалом складає 15 567 грн. 20 коп.

Даний рахунок було сплачено відповідачем у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №43 від 11.03.2015 р. на суму 15 567 грн. 20 коп. (а.с. 118).

27 березня 2015 р. ПП „НАВІК було надано відповідачеві рахунок на оплату №871 відповідно до якого компенсація експлуатаційний витрат за квітень 2015 р. складає 8 172 грн. 78 коп. та компенсація маркетингових витрат за квітень 2015 р. складає 2 724 грн. 26 коп., що загалом складає 10 897 грн. 04 коп.

Даний рахунок було сплачено відповідачем у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №51 від 31.03.2015 р. на суму 11 442 грн. (а.с. 120).

Згідно умов договору оренди нерухомого майна №04/02-1 від 04.02.2015 р., зокрема п.п. 4.4., 4.5. щомісячний розмір орендної плати за цим договором оренди підлягає корегуванню з урахуванням курсу долару США, при зміні вартості долара США у бік збільшення чи зменшення над встановленим цим договором (799,30 грн. за 100 доларів США). У випадку зміни вартості долару США по курсу НБУ у бік збільшення над встановленим цим договором (799,30 грн. за 100 доларів США) на дату здійснення платежу, щомісячний розмір орендної плати підлягає встановленню, шляхом помноження ставки орендної плати в доларовому еквіваленті на курс гривні Національного банку України (встановлений на день здійснення платежу).

Враховуючи наведені умови договору, судова колегія дійшла висновку, що даним договором не передбачено обовязку саме орендаря самостійно перераховувати розмір орендної плати з урахуванням курсу долару США у разі його зміни у бік збільшення чи зменшення над встановленим цим договором.

У той же час, відповідно до п. 4.6. договору оренди якщо інше не передбачене цим договором, орендна плата сплачується орендарем, щомісяця, авансом, не пізніше 5-го числа місяця, за який здійснюється оплата. Якщо орендодавець не надасть орендареві рахунок на оплату орендної плати до 5-го числа кожного місяця, то орендар сплачує орендну плату не пізніше терміну, передбаченого цим договором оренди, незважаючи на те, чи вказані рахунки були отримані ним. Така сплачена авансова орендна плата підлягає перерахунку Орендодавцем відповідно до умов цього договору оренди.

Тобто, обовязок перерахунку сплаченої авансової орендної плати виникає саме у орендодавця.

Проте, матеріали справи свідчать про те, що у порушення даних умов договору, орендодавцем на протязі всього терміну дії договору такий перерахунок орендної плати не здійснювався.

Позивачем здійснено коригування розміру орендної плати з урахуванням курсу долару США за умовами п.п. 4.4., 4.5. договору оренди та надано розрахунок відповідачеві лише 22 квітня 2015 р. (а.с. 65), тобто, вже після розірвання договору оренди нерухомого майна №04/02-1 від 04.02.2015 р., що суперечить законодавчим приписам ч.ч. 2, 3 ст. 653 ЦК України в яких зазначено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

До того ж, розрахунок наданий позивачем здійснено з порушенням умов договору.

Так, відповідно до розрахунку позивача, що був наданий відповідачеві 22.04.2015 р. а №1112 сума боргу складає 374 583 грн. 13 коп.

Проте, колегією суддів таких розрахунок не приймається до уваги, оскільки його здійснено без врахування умов договору якими передбачено, що орендна плата сплачується орендарем, щомісяця, авансом, не пізніше 5-го числа місяця, за який здійснюється оплата.

Таким чином, перерахунок зміни вартості долару США за курсом НБУ має бути здійснений станом на 5-е число кожного місяця за який здійснюється авансовий платіж.

Наданий позивачем під час апеляційного перегляду справи розрахунок відповідно до якого сума боргу складає 389 041 грн. 81 коп. також не може вважатись вірним та обґрунтованим, оскільки позивачем не враховано те, що умовами договору оренди нерухомого майна №04/02-1 від 04.02.2015 р. не передбачено корегування розміру плати за експлуатаційні та маркетингові послуги у випадку зміни вартості долару США по курсу НБУ у бік збільшення над встановленим цим договором.

На підставі наведеного, колегією суддів Одеського апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 4.6. договору, здійснено розрахунок заборгованості з орендної плати, відповідно до якого сума боргу відповідача за договором оренди нерухомого майна №04/02-1 від 04.02.2015 р. складає 211 529 грн. 32 коп.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що орендарем було сплачено орендодавцю гарантійний платіж у загальній сумі 29 166 доларів США, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями до прибуткового касового ордера №30/1 від 30.12.2013 р. на суму 6192 долари США, №21/01 на суму 6192 долари США, №б/н від 23.05.2013 р. на суму 15 000 доларів США, та №б/н на суму 1782 долари США (а.с. 98-101).

Відповідно до п. 4.7. сплачені за умовами п. 13 Попереднього договору оренди нерухомого майна №17/06-1 від 17.06.2013 року гарантійні платежі зараховуються в якості орендної плати за перший та два останніх місяці орендного користування.

На підставі наведеного, частина даного гарантійного платежу має бути зарахована у рахунок оплати першого та двох останніх місяців оренди за договором оренди нерухомого майна № 04/02-1 від 04.02.2014 р.

Враховуючи встановлене судом апеляційної інстанції належне повідомлення позивача про розірвання договору оренди та відповідно його припинення 21.04.2015 р., попередньо сплачений гарантійний платіж має бути зарахований за перший місяць оренди у сумі 6192 долари США та за два останні місяці оренди, тобто, за березень 2015 р. у сумі 6192 долари США та з урахуванням п.4.27. за 21 день квітня 2015 р. у сумі 4334 долари США 05 центів.

Таким чином, залишок гарантійного платежу сплаченого орендарем складає 12 475 доларів США 95 центів, що за курсом Національного Банку України станом на 21.04.2015 р. (2225,4387 за 100 доларів США) складає 277 643 грн. 53 коп. (12 475,95 х 22,2543).

Судовою колегією не приймаються до уваги посилання позивача на те, що даний гарантійний платіж зараховуються за три місяці орендної плати (перший та два останні), оскільки відповідно до умов попереднього договору оренди нерухомого майна №17/06-1 від 17.06.2013 року та договору оренди нерухомого майна № 04/02-1 від 04.02.2014 р. щомісячна сума орендної плати складає протягом всього строку орендного користування з дати відкриття ТРЦ - 49 488,66 (сорок девять тисяч чотириста вісімдесят вісім) грн., 66 коп., що у відповідності до офіційного курсу Національного Банку України, встановленому на « 04» лютого 2014 року - 799,30 грн. за 100 доларів США, складає еквівалент 6 191,5 (шість тисяч сто девяносто один) долар США 50 центів, що є сумою, розрахованою за формулою - еквівалент 35 доларів США за 1 кв.м.

Тобто, гарантійний платіж мав би рахуватися за перший місяць та два останні місяці, враховуючи також те, що договір було розірвано 21 день квітня 2015 р. за умовами п.4.27. договору орендна плата за квітень рахується лише за 21 день.

Таким чином сума гарантійного платежу за три місяці складає 16 717 доларів США 05 центів.

Проте, матеріалами справи підтверджено, що відповідачем було сплачено гарантійний платіж у загальному розмірі 29 166 доларів США, що є значно більшим ані ж сума орендної плати за три місяці.

Колегією суддів також відхиляються посилання представника позивача у судовому засіданні на те, що отриманий від відповідача гарантійний платіж був переведений у гривню та зарахований на рахунок позивача саме у Національній валюті України, оскільки, такі посилання позивача не підтвердженні жодними доказами, натомість, як вже було зазначено вище у матеріалах справи містяться квитанції про сплату відповідачем гарантійного платежу саме в доларах США.

Отже, суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не звернув уваги на те, що сума заборгованості з орендної плати була розрахована позивачем без врахування п. 4.6. договору відповідно до умов якого орендна плата сплачується орендарем, щомісяця, авансом, не пізніше 5-го числа місяця, також, судом проігноровано той факт, що умовами договору взагалі не передбачено корегування розміру плати за експлуатаційні та маркетингові послуги та не взято до уваги те, що на момент розірвання договору оренди нерухомого майна №04/02-1 від 04.02.2014 р. у позивача знаходився надлишково сплачений відповідачем гарантійний платіж, сума якого є більшою ані ж заборгованість орендаря з орендної плати.

Щодо нарахованих позивачем та стягнутих судом першої інстанції штрафних санкцій, а саме, пені, 3% річних та інфляційних, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 216 та ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріали справи підтверджують, що відповідач вчасно сплачував усі рахунки, що було йому надані позивачем, жодних претензій щодо несвоєчасної сплати орендної плати та інших платежів передбачених договором орендодавцем не висувалось. Не було надано орендодавцем й доказів того, що ним було здійснено перерахунок розміру орендної плати з врахуванням корегування курсу долару США до гривні та такі рахунку надавались орендарю під час дії договору.

Враховуючи те, що відповідачем щомісячно вчасно сплачувались усі надані позивачем рахунки, колегія суддів не вбачає підстав для застосування до нього штрафних санкцій, що висуває позивач.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 104 Господарського кодексу України передбачено, що апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 104 Господарського кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких підстав, колегія суддів вважає, що господарським судом Одеської області при прийнятті оскаржуваного рішення не було в повному обсязі враховано усі обставини справи, невірно застосовано норми матеріального права, що призвело до прийняття невірного рішення, у звязку з чим воно підлягає скасуванню, а у позові слід відмовити.

Розподіл судових витрат здійснено на підставі положень ст.ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись статтями 99, 101 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 13.08.2015 року по справі №916/2197/15 скасувати.

У позові відмовити повністю.

Стягнути з приватного підприємства "НАВІК" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 5906 грн. 91 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 28.12.2015 року.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Воронюк О.Л.

Суддя Жеков В.І.