Постанова № 54721222, 22.12.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2015 р. справа№ 910/20907/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

ОСОБА_1

при секретарі: Ковальчуку Р.Ю.

за участю

представників: позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3;

відповідача-1 не з`явилися;

відповідача-2 ОСОБА_4

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Трініті-плюс

на рішення Господарського суду м. Києва від 09.10.2015 р.

у справі № 910/20907/15 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Київського квартирно-експлуатаційного управління

до 1. Закритого акціонерного товариства Науково-виробниче підприємство Артур

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Трініті-плюс

про розірвання договору та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року Київське квартирно-експлуатаційне управління (далі позивач) звернулося з позовними вимогами до Закритого акціонерного товариства Науково-виробниче підприємство Артур (далі відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю Трініті-плюс (далі відповідач-2) про:

- розірвання договору оренди нерухомого військового майна № 152/2002/ГоловКЕУ від 16.09.2002 р., укладеного між Київським квартирно-експлуатаційним управлінням та Закритим акціонерним товариством Науково-виробниче підприємство Артур;

- зобов`язання Закритого акціонерного товариства Науково-виробниче підприємство Артур звільнити нерухоме військове майно нежитлові приміщення загальною площею 1136,78 кв. м., 7-го поверху будинку № 33 в/м 59 по вулиці Московській, 45/1 в місті Києві;

- виселення Товариства з обмеженою відповідальністю Трініті-плюс з нерухомого військового майна нежитлових приміщень загальною площею 1136,78 кв. м., 7-го поверху будинку № 33 в/м 59 по вулиці Московській, 45/1 в місті Києві.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.08.2015 р. порушено провадження у справі № 910/20907/15.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 09.10.2015 р. у справі № 910/20907/15 позовні вимоги Київського квартирно-експлуатаційного управління задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю Трініті-плюс подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права, а також неповно з`ясовано обставини, що мають значення для вирішення справи.

Так, в апеляційній скарзі відповідач-2 вказує на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги та не досліджено договір про комерційне представництво № 1/05ор від 30.09.2005 р., укладений між Закритим акціонерним товариством Науково-виробниче підприємство Артур та Товариством з обмеженою відповідальністю Трініті-плюс, предметом якого є прийняття відповідачем-2 зобов`язань стосовно здачі в суборенду нерухомого військового майна - нежитлових приміщень загальною площею 1136,78 кв. м., 7-го поверху будинку № 33 в/м 59 по вулиці Московській, 45/1 в місті Києві.

Також, апелянт вказує на те, що Господарським судом м. Києва не встановлено, які правові наслідки розірвання спірного договору оренди стосовно здійснення компенсації Київським квартирно-експлуатаційним управлінням вартості проведення ремонтних робіт нерухомого військового майна Товариству з обмеженою відповідальністю Трініті-плюс.

Крім того, скаржником також вказано, що правовими підставами для розірвання договору оренди нерухомого військового майна № 152/2002/ГоловКЕУ від 16.09.2002 р. є прострочення сплати орендних платежів протягом 12-ти місяців. Однак, на думку відповідача-2, судом вказану обставину не враховано.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2015 р. порушено апеляційне провадження у справі № 910/20907/15 та призначено її до розгляду на 08.12.2015 р.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти доводів Товариства з обмеженою відповідальністю Трініті-плюс та просив апеляційну скаргу відповідача-2 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 р. розгляд справи відкладено на 22.12.2015 р. у зв`язку з неявкою представників Закритого акціонерного товариства Науково-виробниче підприємство Артур.

11.12.2015 р. на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Трініті-плюс надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення справи № 910/18759/15 за позовом Заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Київського квартирно-експлуатаційного управління до Закритого акціонерного товариства Науково-виробниче підприємство Артур про стягнення заборгованості з орендної плати та компенсації земельного податку за договором оренди нерухомого військового майна № 152/2002/ГоловКЕУ від 16.09.2002 р.

У засідання суду, призначене на 22.12.2015 р., представники відповідача-1 не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Неявка в судове засідання зазначених представників не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та обєктивного розгляду.

Наведене також не суперечить п. п. 3.9.1, 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи та встановлено судом першої інстанції, 16.09.2002 р. між Міністерством оборони України в особі начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (орендодавець) та Закритим акціонерним товариством Науково-виробниче підприємство Артур (орендар) укладено договір оренди № 152/2002/ГоловКЕУ нерухомого військового майна, розташованого в Київському гарнізоні за адресою: м. Київ, вул. Московська, 45/1 будинок № 33 в/м 59, згідно з п. 1.1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме військове майно - нежитлові приміщення загальною площею 1136,78 кв. м., 7-го поверху будинку № 33 в/м 59 по вулиці Московській, 45/1 в місті Києві, що знаходяться на обліку Київського КЕУ, вартість яких визначена згідно з актом оцінки і становить за експертною оцінкою 1862400,00 грн.

Відповідно до додаткового договору № 29д/ККЕУ від 01.03.2010 р. до договору оренди Київське квартирно-експлуатаційне управління стало стороною вказаного договору - орендодавцем, та прийняло на себе всі права та обов'язки орендодавця.

Згідно з п. 2.1 договору оренди, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Назване в п. 1.1 нерухоме майно орендодавець передає орендарю для розміщення закладу науки, який буде здійснювати діяльність по створенню та функціонуванню спільного експериментально-навчального комплексу досліджень проблем АСУ військами, виконання ДКР, навчання особистого складу частин і з'єднань ЗСУ (п. 2.3 договору).

Фактична передача орендованого приміщення в користування орендаря підтверджується актом прийому-передачі від 16.04.2002 р., який підписаний та скріплений печатками сторін.

Відповідно до п. 3.1 договору оренди (в редакції додаткового договору № 1д/2009/ГоловКЕУ від 01.06.2009 р.) орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць (листопад 2008 р.) на рівні 9577,39 грн та визначена на підставі методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 3.3 спірного договору орендна плата у розмірі 100% перераховується орендарем до Державного бюджету України щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця.

Крім цього, орендар зобов'язаний щомісячно компенсувати орендодавцю кошти у розмірі частини податку за землю пропорційно площі землі, яку займає здане в оренду нерухоме майно (п. 5.11 договору).

Вказаний договір діє з 16.04.2002 р. строком на 25 років (п. 10.1 договору).

Пунктом 10.4 укладеного правочину передбачено, що за ініціативою однієї зі сторін цей договір може бути розірвано рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством.

За умовами п. 10.8 договору сторони погодили, що його може бути достроково розірвано на вимогу орендодавця, якщо орендар:

- використовує майно не відповідно до умов договору;

- не вніс плати протягом 3-х місяців з дня закінчення строку платежу;

- не робить поточний та інші види ремонтів орендованого майна згідно з умовами договору;

- передає орендоване майно (його частину) у суборенду без письмового дозволу орендодавця;

- не застрахував орендоване майно згідно з умовами цього договору;

- не переглядає орендну плату у разі внесення змін до методики, яка передбачає збільшення розміру орендної плати.

Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 1 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно з ч. 4 ст. 286 ГК України строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Позивач зазначає, що за період з листопада 2014 року по серпень 2015 року відповідач-1 не виконував свого обов`язку зі сплати платежів, передбачених укладеним договором оренди. Вказана обставина знаходить своє відображення у рішенні Господарського суду м. Києва від 21.09.2015 р. у справі № 910/18759/15 за позовом Заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Київського квартирно-експлуатаційного управління до Закритого акціонерного товариства Науково-виробниче підприємство Артур про стягнення заборгованості з орендної плати та компенсації земельного податку за договором оренди нерухомого військового майна № 152/2002/ГоловКЕУ від 16.09.2002 р.

Крім того, систематичне невиконання зобов`язань Закритого акціонерного товариства Науково-виробниче підприємство Артур за договором оренди № 152/2002/ГоловКЕУ підтверджується також рішенням Господарського суду м. Києва від 05.04.2012 р. у справі № 5011-18/1671-2012, рішенням Господарського суду м. Києва від 19.12.2013 р. у справі № 910/21264/13 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2013 р. у справі № 910/4501/13.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю).

Як вже було зазначено вище, п. 10.8 договору оренди визначено, що останній може бути достроково розірваний на вимогу орендодавця, якщо орендар, зокрема, не вніс плати протягом 3-х місяців з дня закінчення строку платежу.

Відтак, на переконання апеляційного суду, позивач навів достатньо переконливі доводи та надав обгрунтовані докази існування обставин для розірвання спірного договору з підстав порушення відповідачем-1 умов стосовно сплати орендної оплати та інших обов`язкових платежів.

За таких обставин, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю Трініті-плюс стосовно того, що договір оренди може бути розірвано з підстав прострочення сплати орендних платежів протягом 12-ти місяців з дати останнього платежу відхиляються колегією суддів як необґрунтовані та такі, що спростовуються вищенаведеними обставинами справи.

Також, в силу вимог ч. 1 ст. 10 Закону України Про оренду державного та комунального майна страхування орендарем взятого ним в оренду майна є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 5.9 договору оренди № 152/2002/ГоловКЕУ встановлено обов`язок орендаря протягом місяця після укладення договору застрахувати орендоване майно на його вартість згідно акту оцінки, але не меншу ніж балансова вартість, за рахунок власних коштів на користь орендодавця в порядку, визначеному законодавством, та надати орендодавцю завірену печаткою копію страхового полісу або копію платіжного документу про сплату за страхування.

Разом з тим, в порушення умов п. 5.9 договору оренди, відповідачем-1 не застраховано об'єкт оренди, що є підставою для розірвання договору оренди відповідно до умов п. 10.8 договору. Доказів, які б підтверджували протилежне, Закритим акціонерним товариством Науково-виробниче підприємство Артур суду не надано.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про існування іще однієї підстави для розірвання спірного договору оренди невиконання обов`язку зі страхування орендованого майна.

Згідно з п. 6.4 договору орендар має право з дозволу орендодавця передавати третім особам належні йому право оренди та інші права (повністю чи в певній частині), які випливають з договору, якщо інше не передбачено цим договором або чинним законодавством України.

Відповідно до п. 11.1 договору оренди (в редакції додаткового договору № 5д/2005/ГоловКЕУ від 26.10.2005 р.) орендар має право передавати орендовані нежитлові приміщення в суборенду, про що Закрите акціонерне товариство Науково-виробниче підприємство Артур завчасно зобов'язане інформувати Київське КЕУ.

Однак, як вбачається з матеріалів даної справи, Закрите акціонерне товариство Науково-виробниче підприємство Артур без письмового дозволу та відповідного інформування орендодавця передало орендоване військове майно в користування іншій сторонній особі, а саме Товариству з обмеженою відповідальністю Трініті-плюс. Факт перебування Товариства з обмеженою відповідальністю Трініті-плюс в орендованому відповідачем-1 приміщенні був зафіксований в акті державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції від 16.03.2015 р. в рамках здійснення виконавчого провадження при виїзді за адресою місцезнаходження орендованого майна.

Таким чином, в силу п. 10.8 договору оренди, вказана обставина також є підставою для розірвання вказаного правочину.

За приписами ст. 783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови його продовження або банкрутства орендаря він зобовязаний повернути орендодавцеві обєкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна стали не з його вини.

Згідно з п. п. 2.5, 2.6 договору оренди у разі припинення цього договору майно повертається орендарем орендодавцю в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу. Орендар повертає майно орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при його передачі орендарю. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання - передачі.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За таких обставин, викладені вище висновки місцевого господарського суду стосовно існування підстав для розірвання договору оренди є обгрунтованими, документально підтвердженими та такими, що відповідають вимогам закону. Також, у звязку із розірванням зазначеного договору, підлягають задоволенню і позовні вимоги в частині зобовязання відповідача-1 повернути позивачу орендоване майно.

Крім того, як підтверджено актом державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції від 16.03.2015 р., орендоване приміщення на даний час фактично займає відповідач-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Трініті-плюс". Відтак, Господарським судом м. Києва зроблено обгрунтований висновок і стосовно задоволення позовної вимоги щодо виселення Товариства з обмеженою відповідальністю Трініті-плюс з нерухомого військового майна нежитлових приміщень загальною площею 1136,78 кв. м., 7-го поверху будинку № 33 в/м 59 по вулиці Московській, 45/1 в місті Києві.

Стосовно доводів скаржника про те, що судом першої інстанції не було взято до уваги та не досліджено договір про комерційне представництво № 1/05ор від 30.09.2005 р., укладений між Закритим акціонерним товариством Науково-виробниче підприємство Артур та Товариством з обмеженою відповідальністю Трініті-плюс, колегія суддів зазначає наступне.

Предметом вказаного договору є прийняття відповідачем-2 на себе зобов`язань стосовно здачі в суборенду нерухомого військового майна - нежитлових приміщень загальною площею 1136,78 кв. м., 7-го поверху будинку № 33 в/м 59 по вулиці Московській, 45/1 в місті Києві.

До суду апеляційної інстанції Товариством з обмеженою відповідальністю Трініті-плюс надано письмові пояснення, у яких зазначено, що апелянт сплачував на користь позивача орендну плату, передбачену договором оренди № 152/2002/ГоловКЕУ. До вказаних пояснень додано копії банківських виписок з призначенням платежу: «Плата за орендну плату по дог. про комер. пред-во № 1/05-ор від 30.09.05».

Разом з цим, вказані виписки по рахунку ніяким чином не свідчать про сплату орендних платежів за спірним договором оренди. Згідно умов договору оренди нерухомого військового майна обов`язок сплати платежів за ним покладається виключно на орендаря. Договір про комерційне представництво № 1/05ор від 30.09.2005 р. укладений між Закритим акціонерним товариством Науково-виробниче підприємство Артур та Товариством з обмеженою відповідальністю Трініті-плюс, а тому жодним чином не породжує прав та обов`язків для орендодавця і не стосується предмета спору у даній справі. Тим більше, як було зазначено вище, надані апелянтом банківські виписки не підтверджують сплату орендної плати за спірним договором, а натомість стосуються зовсім іншого правочину. При цьому, відповідач-2 у даних правовідносинах не виступає орендарем нерухомого військового майна. За таких обставин, вказані докази відхиляються судом, як такі, що не стосуються предмету спору у даній справі.

Також, у поданій апеляційній скарзі відповідач-2 вказує на те, що Господарським судом м. Києва не встановлено, які правові наслідки розірвання спірного договору оренди стосовно здійснення компенсації Київським квартирно-експлуатаційним управлінням вартості проведення ремонтних робіт нерухомого військового майна Товариству з обмеженою відповідальністю Трініті-плюс.

Разом з цим, слід зазначити, що п. 10.5 договору оренди № 152/2002/ГоловКЕУ (у редакції додаткового договору № 5д/2005/ГоловКЕУ від 26.10.2005 р.) встановлено, що у разі припинення або розірвання договору поліпшення орендованого майна, здійснені орендарем за рахунок власних коштів, які можливо відокремити від орендованого майна не завдаючи йому шкоди, визнаються власністю орендаря, а невідокремлювані поліпшення орендодавця. Вартість проведених орендарем за дозволом орендодавця невідокремлюваних поліпшень орендованого майна орендодавцем не компенсується.

Тобто, знову ж таки, вказані положення стосуються виключно правовідносин, які склалися між сторонами договору оренди нерухомого військового майна, а тому доводи відповідача-2 стосовно існування у нього права на отримання компенсації за здійснені поліпшення такого майна колегією суддів до уваги не беруться, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю Трініті-плюс не є стороною спірного договору та не має права здійснювати вказані поліпшення.

Як зазначалося вище, в процесі розгляду справи в суді апеляційної інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю Трініті-плюс надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення справи № 910/18759/15 за позовом Заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Київського квартирно-експлуатаційного управління до Закритого акціонерного товариства Науково-виробниче підприємство Артур про стягнення заборгованості з орендної плати та компенсації земельного податку за договором оренди нерухомого військового майна № 152/2002/ГоловКЕУ від 16.09.2002 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення повязаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

При цьому, повязаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (абз. 2 п. 3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Відповідно до абз. 3 п. 3.16 зазначеної постанови Пленуму ВГСУ, під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.

Разом з цим, оцінивши подане скаржником клопотання про зупинення провадження у справі № 910/20907/15, колегія суддів приходить до висновку про відмову у його задоволенні з огляду на наступне.

У справі № 910/18759/15 позовними вимогами є стягнення заборгованості з орендної плати та компенсації земельного податку за договором оренди нерухомого військового майна № 152/2002/ГоловКЕУ від 16.09.2002 р. Разом з цим, у даній справі № 910/20907/15 ставиться питання про розірвання вищезазначеного договору з трьох підстав: несплата орендної плати, відсутність договору страхування об`єкта оренди, а також передача об`єкта оренди у користування третій особі без згоди орендодавця. Як було зазначено вище, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду про обґрунтованість вказаних обставин у їх сукупності, що слугують підставами для розірвання спірного договору оренди.

Таким чином, результат вирішення спору у справі № 910/18759/15 про стягнення заборгованості з орендної плати та компенсації земельного податку за договором оренди нерухомого військового майна № 152/2002/ГоловКЕУ від 16.09.2002 р. ніяким чином не впливає на вирішення спору стосовно розірвання вказаного договору оренди, оскільки, окрім встановленого факту несплати орендної плати, існують також інші обставини, які слугують підставами для його розірвання. Тому, за висновком колегії суддів, результат вирішення спору у справі № 910/18759/15 не вплине на подання і оцінку доказів у даній справі № 910/20907/15, оскільки не спростує усіх висновків, викладених Господарським судом м. Києва у оскаржуваному рішенні від 09.10.2015 р.

З огляду на все вищезазначене, Господарський суд м. Києва дійшов правильного висновку, що позовні вимоги Київського квартирно-експлуатаційного управління про розірвання договору оренди нерухомого військового майна № 152/2002/ГоловКЕУ від 16.09.2002 р., зобов`язання Закритого акціонерного товариства Науково-виробниче підприємство Артур звільнити вказане нерухоме військове майно та виселення Товариства з обмеженою відповідальністю Трініті-плюс з нерухомого військового майна підлягають задоволенню у повному обсязі.

Отже, судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення про задоволення позовних вимог було правильно застосовано норми законодавства та достовірно досліджено наявні обставини справи у їх сукупності.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Позивачем належними і допустимими доказами доведено існування підстав для розірвання договору оренди та звільнення займаного орендованого приміщення, що в свою чергу відповідачами не спростовано.

За таких обставин колегія суддів дійшла до висновку про відсутність правових підстав для зміни чи скасування рішення Господарського суду м. Києва від 09.10.2015 р.

У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги та відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Трініті-плюс залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 09.10.2015 р. у справі № 910/20907/15 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/20907/15 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

СуддіВ.В. Андрієнко

ОСОБА_1